33) Громадянство України: поняття та ознаки

Громадянство України — постійний правовий зв'язок особи з державою Україна, який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обов'язках. Громадянство в Україні регулюється Конститу­цією, Законом України "Про громадянство України" прийнятими відповідно до них законодавчими актами України, Закон України "Про громадянство України" складається з преамбули й 9 розділі. Розділ І. Головною ідеєю цього розділу є проголошення того факту, що в Ук­раїні існує єдине громадянство. Розділ II. Громадянство України набувається: за народженням, за походженням, вступом до громадянства України, внаслідок відновлення громадянства України, за ін­ших обставин, передбачених цим Законом. Дитина, батьки якої на момент її народження бу­ли громадянами України, є громадянином України. За різного громадянства батьків, один із яких на мо­мент народження її був громадянином України, ди­тина є громадянином України; однак, якщо обидва батьки жили за межами України, громадянство дитини, яка народилася за її межами, визначається че­рез письмову згоду батьків. Розділ III. Громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок утрати громадянства України; 3) на підставі, передбаченій міжнародними договорами України. Розділ IV. За зміни громадянства батьками, якщо обидва стають грома­дянами України чи виходять із нього, змінюється і громадянство їхніх дітей, які не досягли 16-річного віку. Якщо з громадянства України виходить один із батьків, а інший залишається, дитина зберігає гро­мадянство України. Розділ V. Президент України вино­сить рішення про: 1) прийняття до громадянства Ук­раїни; 2) припинення громадянства України. Розділ VI. Заяви з питань гро­мадянства України подаються на ім'я Президента України через органи внутрішніх справ за місцем проживання, а за кордоном — через відповідні ди­пломатичні представництва чи консульські установи України. Розділ VII. ' Виконання рішень із питань громадянства покладається на ОВС, відділи РАГС, а за кордоном — на дипломатичні представництва і консульські установи України. Розділ VIII. Рішення з питань громадянства, можуть бути оскаржені в Конституційному Суді у звичайному суді. Розділ IX Головною їх ідеєю є приведення Інших нормативно-правових ак­тів у відповідність до цього Закону.

34) Порядок набуття громадянства України

Відповідно до ст. З Закону «Про громадянство Украї­ни» громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, статі і т. п., які на мо­мент набрання чинності Законом України «Про грома­дянство України» (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне прожи­вання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті гро­мадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Громадянство України відповідно до ст. 6 Закону набувається: 1) за народженням, 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; 7) внаслідок встановлення над осо­бою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок встановлення батьківства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами.

Ст. 7 Закону встановлює набуття громадянства Ук­раїни за народженням. Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження буди громадянами Украї­ни, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України. Особа, яка народилася за межами України від осіб без грома­дянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням грома­дянства іншої держави, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від іно­земців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням грома­дянства жодного з батьків, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи приту­лок в Україні, і не набула громадянства жодного з бать­ків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи при­тулок в Україні, є громадянином України.

Особа, яка народилася від іноземця і особи без гро­мадянства, які постійно на законних підставах прожи­вають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є грома­дянином України.

Новонароджена дитина, знайдена на території Украї­ни, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

Особа, яка має право на набуття громадянства Украї­ни за народженням, є громадянином України з моменту народження.

У ст. 8 Закону вказується порядок і підстави набуття громадянства України за територіальним походженням. Ця підстава набуття і громадянства означає, що особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повно-рідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших терито­ріях, що входили до складу УНР, ЗУНР, Української держави, УСРР, Закарпатської України, УРСР, і є осо­бою без громадянства або іноземцем, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєст­руються громадянами України.

У ст. 9 Закону вказується порядок прийняття до гро­мадянства України і, зокрема, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прий­няті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є:

1)  визнання і дотримання Конституції України та за­конів України;

2)   зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють їм звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони);

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад 2 роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встанов­люється на 3 роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства,- на три роки з мо­менту одержання дозволу на проживання в Україні;

4)  отримання дозволу на постійне проживання в Ук­раїні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у пас­порті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на тери­торії України, а також на осіб, яким надано статус бі­женця в Україні або притулок в Україні;

5) володіння державною мовою або її розуміння в об­сязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поши­рюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глу­хі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Положення, пунктів 3-6 частини другої статті 9 За­кону не поширюються на осіб, які мають визначні заслу­ги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до грома­дянства України становить державний інтерес для Ук­раїни.

Прийняття до громадянства України дітей, які про­живають в Україні і один з батьків яких або опікун чи піклувальник має дозвіл на постійне проживання в Ук­раїні, здійснюється без урахування умов, передбачених п. п. 1, 3-6 частини другої ст. 9.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала ге­ноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчи­нення тяжкого злочину (до погашення або зняття суди­мості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке ви­знано законодавством України тяжким злочином.

Особа, яка набула громадянство України і подала де­кларацію про відмову від іноземного громадянства, зо­бов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Датою набуття громадянства України у випадках, пе­редбачених ст. 9, є дата видання відповідного Указу Президента України.

У ст. 10 Закону закріплені положення про поновлен­ня у громадянстві України, а в ст. ст. 11-16 встановлені інші особливості набуття громадянства України.