Десять заповідей класного керівника

1. Люби, поважай, цінуй кожну дитину.

2. Самовдосконалюйся, будь особистістю.

3. Умій слухати дітей, будь терплячим.

4. Не навчай того, з чим необізнаний.

5. Кажи дитині не тільки те, чим ти незадоволений, а й те, що тебе у ній радує.

6. Не сприймай дитину як власність.

7. Допомагай батькам виростити дитину для життя серед людей.

8. Дорожи довір’ям дитини.

9. Створюй доброзичливий колектив батьків та учнів.

10. Будь веселим, жартами підтримуй та заохочуй позитивне.

10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ ЯК ВИХОВАТЕЛІВ

Ніколи не приступайте до виховання в поганому настрої. Поміркуйте над такими запитаннями. Можливо, вони визначають вашу лінію поведінки стосовно вашої дитини: де зручніше себе почуваєте: у товаристві добрих друзів чи антипатичних вам людей. Чи з великим задоволенням сприймаєте різкі, крикливі зауваження щодо вашої роботи та недоліки, чи коли про ваші недоліки говорять спокійно, врівноваженою мовою.

Чітко уясніть що ви хочете від дитини! Поясніть їй це, а також дізнайтеся, що думають з цього приводу ваші син чи доня.

Надайте самостійності. Виховуйте, а не контролюйте кожен крок. Не заміняйте виховання опікою.

Не підказуйте готового рішення. Час від часу обговорюйте з дітьми їхні правильні та хибні кроки для реалізації

Не пропускайте моменту досягнення першого результату. Хваліть дитину за кожний вдалий крок.

Робіть зауваження своєчасно. Будь яке зауваження варто робити одразу після допущеної помилки дитини.

Оцінюйте вчинок, а не особистість.

Після зауваження обов’язково торкніться дитини і дайте зрозуміти, що співчуваєте, вірите в дитину, що ви про неї доброї думки.

Виховувати треба поетапно, враховуючи вік дитини.

Будьте вимогливими, строгими, справедливими, добрими.

Ж.Піаже

§ 1. Теорія дитячого мислення

Свою теорію дитячого мислення Піаже будував на основі логіки і біології. Він виходив з ідеї про те, що основою психічного розвитку є розвиток інтелекту. У серії експериментів він доводив свою точку зору, показуючи, як рівень розуміння, інтелект впливають на мову дітей, на їхнє сприйняття і пам'ять. Діти в його дослідах не бачили і не пам'ятали, на якому рівні була вода в сполучених посудинах, якщо не знали про зв'язок між рівнем води і пробкою, якої закрито один із судин. Якщо ж їм розповідали про цю властивість сполучених посудин, характер їх малюнків змінювався, вони починали ретельно вимальовувати рівень води (однаковий чи різний), а також пробку.

Таким чином, Піаже приходить до висновку, що етапи психічного розвитку - це етапи розвитку інтелекту, через які поступово проходить дитина у формуванні все більш адекватної схеми ситуації. Основою цієї схеми як раз і є логічне мислення.

Піаже говорив, що в процесі розвитку відбувається адаптація організму до навколишнього середовища. Інтелект тому і є стрижнем розвитку психіки, що саме розуміння, створення правильної схеми навколишнього забезпечує адаптацію до навколишнього світу. При цьому адаптація є не пасивним процесом, а активним взаємодією організму з середовищем. Ця активність - необхідна умова розвитку, тому що схема, вважає Піаже, не дається в готовому вигляді при народженні, немає її і в навколишньому світі. Схема виробляється тільки в процесі активної взаємодії з середовищем, або, як писав Піаже, "схеми немає ні в суб'єкт, ні в об'єкті, вона є результатом активної взаємодії з об'єктом". Одним з улюблених прикладів Піаже був приклад дитини, що не володіє поняттям числа, який усвідомлює його значення, перебираючи камінчики, граючи з ними, вибудовуючи їх у ряд.

Процес адаптації та формування адекватної схеми ситуації відбувається поступово, при цьому дитина використовує два механізми її побудови асиміляцію та акомодацію. При асиміляції побудована схема жорстка, вона не змінюється при зміні ситуації, навпаки, людина намагається всі зовнішні зміни втиснути у вузькі, задані рамки вже наявної схеми. Прикладом асиміляції для Піаже є гра, в рамках якої дитина пізнає навколишній світ. Акомодація пов'язана зі зміною готової схеми при зміні ситуації, в результаті чого схема дійсно є адекватною, повністю відображаючи всі нюанси даної ситуації. Сам процес розвитку, на думку Піаже, є чергуванням асиміляції і акомодації; до певної межі дитина намагається користуватися старою схемою, а потім змінює її, вибудовуючи іншу, більш адекватну.