- •2.Теологічний підхід
- •3.Семіотичний підхід
- •2.Функції культури
- •5.Трипільська культура.
- •3. Пізній етап
- •6.Кімерійці,скіфи і сармати в Україні.
- •7.Походження словянських мов.
- •11.Бібліотеки і школи Київської русі.
- •12.Давньоруські літописи.
- •13. Визначні архітектурні пам'ятки київської русі.
- •14. Пам'ятки культури київської русі
- •15.Мозаїка як вид монументального мистецтва.
- •16. Загальні тенденції розвитку української культури XIV-XVI ст.
- •19.Козацькі літописи.
- •21. Братські школи в Україні.
- •22.Внесок Києво-Могилянської академії в розвиток культури.
- •23.Історія українського друкарства.
- •25.Українська барокова архітектура.
- •26.Українська барокова музика.
- •27.Українська барокова поезія.
- •29.Філософія Григорія Сковороди.
- •30.Поетична творчість Григорія Сковороди.
- •31.Педагогічна діяльність г.Сковороди.
- •32.Українська культура доби Гетьманщини.
- •33.Просвітницька діяльність Івана Мазепи.
- •36. Березовський Максим Созонтович
- •37. Ведель Артем Лук'янович
- •38.Драматургія ф.Прокоповича.
- •39. «Кобзар» т.Шевченка.
- •41.Античні мотиви у творчості т.Шевченка.
- •42.Т.Шеіченко – художник.
- •46.Проза і.Франка.
- •48.Драматургія Лесі Українки.
- •49.Леся Українка і музика.
- •51.Опери м.Лисенка.
- •52.Фортепіанна творчість м.Лисенка.
- •55.Українське образотворче мистецтво хіх-хх століття.
- •56.Український модерн.
- •57. «Шістдисятники» та їхній внесок у розвиток культури.
- •58.Формування українського національного театру.
- •59.Явище масової культури.
- •60.Елітарна культура і масова культура, специфіка проявів на теренах України.
- •61.Дисидентський рух в Україні.
- •65.Творчість п.Тичини.
- •66.Творчий доробок м.Рильського.
- •67.Творчість в.Стуса.
- •68.Кіномистецтво радянської України.
- •69.Культурне життя української діаспори.
- •70.Творчий доробок о.Довженка.
- •71. «Поетичне кіно»: с.Параджанов,ю.Іллєнко.
- •72.Українська державна символіка,її джерела.
- •73.Культура українського народу в контексті європейської культури.
- •75.Український авангард і європейська художня культура кінця XIX — початку XX ст.
- •76. Український модерн.
- •77.Український постмодерн.
- •78.Модерністські напрями в українському театрі. Лесь Курбас.
- •79.Творчість «БуБаБу».
- •80.Релігійна ситуація в незалежній Україні.
- •81.Розвиток культури національних меншин в незалежній Україні.
- •82. Основні етапи розвитку освіти в Україні (братські школи, Острозька академія, Києво-Могилянська академія, університети,сучасні навчальні заклади).
- •83. «Станіславський феномен».
- •85. Сучасна академічна музика в Україні: Сильвестров, Скорик, Карабиць, Грабовський.
- •86.Театральне мистецтво в сучасній Україні.
- •87.Сучасна українська література.
75.Український авангард і європейська художня культура кінця XIX — початку XX ст.
Авангардизм (фр. avant-gardisme - перед і варта) - загальна назва художніх напрямків 20 століття, для яких характерні пошук нових, невідомих, часто штучних форм і засобів художнього відображення, чи недооцінка повне заперечення традицій і абсолютизація новаторства. Породжений духовною атмосферою 20 століття з його грандіозними катаклізмами, ілюструє не тільки протиріччя між різними системами і техніками композиції, але і боротьбу світоглядних позицій. Осередками авангардних пошуків ставали не лише молоді акторські групи або журнали, а й мистецькі виставки, яких на той час було чимало й які набували іноді епатуючого характеру: одеські "Салони" скульптора В. Іздебського, київське "Звено", харківська "Голубая лилия" студії Є. Агафонова, приголомшуючі "Будяк" та "Выкусь". Вони сприяли активній європеїзації українського малярства й пластики, формуванню нової художньої свідомості. Український образотворчий авангард відобразив у собі пошуки мови пластичного вираження складних переживань часу через дисонансну побудову картини, динамічні контрасти, перехрещення в просторі кольорових площин, розірваність форм, кричущу перенапругу барв і фактур. Зовсім в іншій площині розгорталась у перші десятиріччя XX століття творчість М. Бойчука, який пізніше створив українську школу монументального живопису (20—30-ті pp.), значення якої виходить за регіональні межі.
Нове місце літератури у суспільстві. XIX ст. — час бурхливого розвитку всіх сфер художньої культури, при цьому їх співвідношення і роль зазнали істотних змін. На перший план висувається література, XIX сторіччя називають її «золотим віком» — як за сузір'ям імен у всіх жанрах, так і за різко зростаючим впливом на суспільство. Завдяки технічному прогресу в поліграфії, збільшенню тиражів і здешевленню друкарської продукції вона стала доступною досить широким верствам населення. З іншого боку, розвиток освіти і підвищення рівня письменності підвищили попит на книгу. Якщо ще на початку сторіччя вона була доступна лише вузькому прошарку аристократії і дуже багатих підприємців, то на кінець сторіччя вона з'явилася в оселі кожної письменної людини. Змінився і сам письменник, його суспільне становище. Літераторство перетворилося у професію, у автора з'явилася можливість пером заробляти на життя. Бурхливі події початку сторіччя залучили письменників в гущу подій. Стендаль воював в армії Наполеона, Джордж Байрон брав участь в грецькому повстанні проти турків, Шандор Петефі загинув, воюючи проти карателів Миколи I, Лев Толстой обороняв Севастополь, Еміль Золя активно втрутився у справу Дрейфуса… Літератор починає усвідомлювати, як ніколи раніше, свою відповідальність за виховання суспільства. Тема «поет і громадянин» проходить червоною ниткою не тільки в творчості Олександра Пушкіна та Миколи Некрасова…
Як і у всій культурі XIX ст., в літературі відбувається не тільки бурхливий розвиток національних літератур, але й формування світової літератури. Цьому особливо сприяв розвиток художнього перекладу. В образотворчому мистецтві XIX ст. на перше місце висувається живопис. У ньому знайшли відображення і класицизм, і романтизм з реалізмом, і декаданс. Провідною країною в художньому житті Європи, як і в літературі, залишалася Франція.