- •2.Теологічний підхід
- •3.Семіотичний підхід
- •2.Функції культури
- •5.Трипільська культура.
- •3. Пізній етап
- •6.Кімерійці,скіфи і сармати в Україні.
- •7.Походження словянських мов.
- •11.Бібліотеки і школи Київської русі.
- •12.Давньоруські літописи.
- •13. Визначні архітектурні пам'ятки київської русі.
- •14. Пам'ятки культури київської русі
- •15.Мозаїка як вид монументального мистецтва.
- •16. Загальні тенденції розвитку української культури XIV-XVI ст.
- •19.Козацькі літописи.
- •21. Братські школи в Україні.
- •22.Внесок Києво-Могилянської академії в розвиток культури.
- •23.Історія українського друкарства.
- •25.Українська барокова архітектура.
- •26.Українська барокова музика.
- •27.Українська барокова поезія.
- •29.Філософія Григорія Сковороди.
- •30.Поетична творчість Григорія Сковороди.
- •31.Педагогічна діяльність г.Сковороди.
- •32.Українська культура доби Гетьманщини.
- •33.Просвітницька діяльність Івана Мазепи.
- •36. Березовський Максим Созонтович
- •37. Ведель Артем Лук'янович
- •38.Драматургія ф.Прокоповича.
- •39. «Кобзар» т.Шевченка.
- •41.Античні мотиви у творчості т.Шевченка.
- •42.Т.Шеіченко – художник.
- •46.Проза і.Франка.
- •48.Драматургія Лесі Українки.
- •49.Леся Українка і музика.
- •51.Опери м.Лисенка.
- •52.Фортепіанна творчість м.Лисенка.
- •55.Українське образотворче мистецтво хіх-хх століття.
- •56.Український модерн.
- •57. «Шістдисятники» та їхній внесок у розвиток культури.
- •58.Формування українського національного театру.
- •59.Явище масової культури.
- •60.Елітарна культура і масова культура, специфіка проявів на теренах України.
- •61.Дисидентський рух в Україні.
- •65.Творчість п.Тичини.
- •66.Творчий доробок м.Рильського.
- •67.Творчість в.Стуса.
- •68.Кіномистецтво радянської України.
- •69.Культурне життя української діаспори.
- •70.Творчий доробок о.Довженка.
- •71. «Поетичне кіно»: с.Параджанов,ю.Іллєнко.
- •72.Українська державна символіка,її джерела.
- •73.Культура українського народу в контексті європейської культури.
- •75.Український авангард і європейська художня культура кінця XIX — початку XX ст.
- •76. Український модерн.
- •77.Український постмодерн.
- •78.Модерністські напрями в українському театрі. Лесь Курбас.
- •79.Творчість «БуБаБу».
- •80.Релігійна ситуація в незалежній Україні.
- •81.Розвиток культури національних меншин в незалежній Україні.
- •82. Основні етапи розвитку освіти в Україні (братські школи, Острозька академія, Києво-Могилянська академія, університети,сучасні навчальні заклади).
- •83. «Станіславський феномен».
- •85. Сучасна академічна музика в Україні: Сильвестров, Скорик, Карабиць, Грабовський.
- •86.Театральне мистецтво в сучасній Україні.
- •87.Сучасна українська література.
22.Внесок Києво-Могилянської академії в розвиток культури.
Києво-Могилянська академія виникла у 1632 році в результаті злиття Київської братської та Лаврської шкіл, коли за заповітом знатної київської шляхтянки Галшки Гулевичівни був заснований Братський Богоявленський учительний монастир і при ньому Братська школа - попередниця Академії[1.1]. Це був перший національний навчальний заклад, який відповідав потребам духовного життя українців в період радикальних світоглядних та суспільно-політичних змін, народно-визвольних війн, формування держави. Він розвивав освітні ідеї, започатковані в Острозькій Академії (1576 - 1636 р.р.). Петро Могила зорієнтував систему освіти на західний манер, приділивши великої уваги вивченню мов, які відкривали для студентів можливість знайомитися з іноземними досягненнями культури і науки. Цей заклад став іменуватися Києво-Могилянською академією на честь свого благодійника і опікуна Петра Могили[2.1]. Важливою особливістю колегії була доступність освіти для всіх станів населення.
Києво-Могилянська колегія була загальноосвітнім всестановим закладом, в якому вчилися діти місцевої знаті, козаків, духівництва, міщан і селян. Тут вчилися український філософ, поет і педагог Григорій Сковорода, російський вчений Михайло Ломоносов, радник Петра I з питань освіти Феофан Прокопович і ін. видатні діячі. Колегія готувала не лише національні наукові кадри, але й стала кузнею діячів науки для всієї Росії і інших слов’янських країн. За період з 1701 по 1762 рр. в Московську Академію з Києво-Могилянської були запрошені і виїхали 95 чоловік. Найбільш відомими українськими діячами, які зробили великий внесок у справу розвитку освіти Російської держави, є Ф.Прокопович, С.Яворський, В.Татищев і ін.
Завдяки ідейній спрямованості всієї системи навчання в Києво-Могилянській академії її прогресивні професори прагнули спиратися на доктрини, які суперечили б не лише схоластизованому арістотелізмові, томізмові, а й вченням представників іншої схоластики. У своїх пошуках вони натрапляли на візантійську патристику, італійський гуманізм, вчення епохи Відродження, на філософію і науку Нового часу. Відбувається зміна ціннісних орієнтацій усієї вітчизняної філософії, зумовлена зародженням нового суспільного ладу.
Сьогодні важливо пам'ятати про те, що українці уже в XVII, ст. мали свою вищу школу, яка здобула визнання у всьому слов'янському світі, демонструвала зв'язок української культури із західноєвропейською, сприйняла ідеї гуманізму, реформації і просвітництва, стала віддзеркаленням демократизму українського суспільства. Треба пам’ятати, що Києво-Могилянська академія довгий час була єдиним вищим загальноосвітнім всестановим навчальним закладом України, Східної Європи, всього православного світу. Протягом всієї історії український народ не мав іншої інституції, яка б справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм специфічних рис духовності українського народу , могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд для англійців, Сорбона для французів, Карловий університет для чехів, Ягеллонський- для поляків.