85.Поняття, підстави та види цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність — це невигідні наслідки майнового характеру, що покладаються на особу, яка вчинила цивільне правопорушення, не виконала чи неналежно виконала зобов’язання або посягнула на абсолютні майнові чи особисті немайнові права чи блага інших осіб.

Притаманні такі функції, як виховна, попереджувальна, каральна. Провідна роль відведена компенсаційній функції, яка полягає в усуненні негативних наслідків, що виникли у потерпілого, відновлення його статусу за рахунок зменшення майнової сфери винної особи.

Види. залежно від підстав її виникнення: Договірна — це відповідальність, яка настає в результаті порушення боржником своїх зобов’язань за договором, тобто у правовідносинах, які вже існують. Недоговірна — цевідповідальність, яка виникає із заподіяння шкоди внаслідок правопорушення. Правопорушник – боржник, потерпілий – кредитор.

За обсягом цивільно-правову відповідальність поділяють на повну (шкода відшкодовується в повному обсязі); підвищену, а також обмежену (відшкодовується лише реальна шкода і не відшкодовується упущена вигода;).

Якщо у правовідносинах є кілька боржників, то може наставати дольова, солідарна або субсидіарна відповідальність. Дольова відповідальність означає, що кожен з боржників повинен виконати зобов’язання, відповідати за завдану шкоду у певній частці, яка визначається законом або договором. Якщо ж ці частки не визначені, то частка відповідальності кожного з боржників є рівною.

Солідарна відповідальність означає, що кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Настає лише у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання, спільного заподіяння неподільної шкоди і т. ін.

У разі субсидіарної (додаткової) відповідальності існує основ­ний боржник, який зобов’язаний відшкодувати шкоду у повному обсязі, та додатковий боржник. Останній залучається до відповідальності у разі, якщо майна основного боржника не вистачає для повного залагодження шкоди. Субсидіарною є відповідальність батьків (усиновителів), піклувальників за шкоду, завдану неповнолітніми у віці від 14 до 18 років, відповідальність гаранта, поручителя тощо.

Цивільно-правова відповідальність настає за наявності юридичних фактів, сукупність яких утворює склад цивільного правопорушення: 1) протиправність дій боржника; 2) наявність шкоди майнової (збитків) чи немайнової; 3) наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і виникненням збитків; 4) вина боржника.

Протиправність поведінки означає, що вона суперечить нор­мам права і порушує суб’єктивні права інших учасників цивільних правовідносин.

Шкода являє собою втрати майнового або немайнового характеру, що є наслідком протиправної поведінки боржника. Майнова шкода, виражена в грошах, — це збитки. Збитки поділяють на реальну шкоду та упущену вигоду

Немайнова (моральна) шкода може бути однією з умов відповідальності у випадках виникнення недоговірної шкоди, визнання правочинів недійсними на основі недобросовісної поведін­ки однієї із сторін, посягання на особисті немайнові права і блага. Моральною шкодою вважаються втрати немайнового характеру, що виникли внаслідок фізичних чи моральних страждань особи.

Виною вважається психічне ставлення особи до вчиненої нею протиправної дії. Форми: умислу та необережності. Вина на обсяг об’єктив­ної шкоди не впливає.

Бор­жник не несе відповідальності, якщо належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили. або в результаті випадку — обставин, в яких немає вини сторін, та можливість настання яких боржник не міг і не повинен був передбачити.

Принцип презумпції вини бор­жника: він вважається винним, поки не доведе що неналежне виконання зобов’язання (шкода) виникло не з його вини.

Обсяг відповідальності залежить від завданих кредиторові збитків. Розмір повинен обґрунтувати й довести кредитор. при визначенні неодержаних доходів враховуються заходи, вжиті кредитором для їх одержання. неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Розмір відшкодування визначається судом,враховуються вимоги розумності і справедливості, відшкодовується незалежно від майнової шкоди