26. Методика розвитку спритності та гнучкості в учнів шкільного віку.

Гнучкість – це здатність людини виконувати рухи в суглобах з якомога більшою амплітудою.

Для розвитку гнучкості використовують вправи із збільшеною амплітудою – вправи на розтягування. Вони діляться на активні (динамічні і статичні) та пасивні.

Основним методом розвитку гнучкості є повторний метод, який передбачає виконання вправ серіями з інтервалами активного відпочину між серіями, достатніми для відновлення працездатності.

Спритність – це здатність людини виконувати рухові завдання відповідно до вимог техніки та перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації.

Методичні підходи для розвитку сприт.:

1. Навчання нових різноманітних вправ з поступовим збільшенням їхньої координаційної складності. Засвоюючи нові вправи, ті, хто займається, не лише поповнюють свій руховий досвід, а й розвивають здібність створювати нові форми координації рухів.

2. Розвиток здібності перебудовувати рухову діяльність в умовах раптової зміни навколишнього оточення.

3. Підвищення просторової, часової та силової точності рухів на основі покращення рухових відчуттів та сприйняття.

27. Методика навчання передачі м’яча двома руками від грудей у баскетболі.

1. Стоячи обличчям один до одного на відстані 3-4м, учні однієї шеренги передають м’яч своїми партнерам і т.д.

2. Те саме з відстані 5-6м.

3. Передача в колі планеру, що стоїть поруч. Потім через одного гравця, потім будь кому.

4. Шикування в зустрічних колонах. Передача м’яча з однієї колони в іншу з наступними пересуванням гравців у кінець протилежної колони

28. Основи розвитку м’язової сили.

Існують різні способи планування силових напружень: піднімання граничних обтяжень невелику кількість разів; піднімання неграничної ваги макс. кількість разів – «через силу»; подолання неграничних обтяжень макс. швидкістю; подолання зовнішнього опору зі збереженням сталої довжини м’язів; стимулювання скорочення м’язів за рахунок кінетичної енергії власного тіла, що падає та інше. Відповідно до перелічених способів стимулювання м’язових скорочень виділяють такі методи: макс. зусиль, повторних неграничних зусиль, статичних зусиль, динамічних зусиль, «ударний» метод.

29. Методика фізичного виховання учнів початкової школи.

1. Враховуючи особливості розвитку опорно-рухового апарату, необхідно уникати великих навантажень на хребет, одно спрямованого напруження м’язів тулуба, сильних поштовхів і струсів тіла, перенапруження суглобів, зв’язкового апарату та м’язів під час тривалих м’язових напружень. Особливу увагу треба приділяти формуванню правильної постави.

2. Слід обмежувати обсяг вправ з надмірним навантаження. Необхідно постійно пам’ятати про шкідливість для серця завищених надто ущільнених навантажень.

3.Урок фіз. культури слід будувати в такий спосіб, щоб короткочасні навантаження чергувалися з достатніми паузами відпочинку, змінювався характер праці окремих м’язових груп.

4. Найбільша стійкість дітей (особливо першого класу) спостерігається під час використання ігрового методу.

5. Однією з головних методичних особливостей є використання великої кількості різноманітних рухових дій та їх часта зміна.