
- •6. Методика навчання нападаючому удару у волейболі.
- •11. Методика диференційованого фізичного виховання (зумовленість, критерії, розподілу учнів одного класу і статі на однорідні групи).
- •12. Зупинка м’яча у грі футбол: методика навчання.
- •13. Принципи фізичного виховання.
- •14. Методика фіз. Виховання учнів с надмірною масою тіла.
- •15. Методика навчання блокування у волейболі.
- •18. Методика навчання одночасному і перемінному двокроковому ходу.
- •19. Методи фізичного виховання.
- •20. Методика розвитку витривалості в учнів шкільного віку.
- •22. Урок фізичної культури: зміст поняття, характерні ознаки, види, типова структура.
- •23. Методика розвитку швидкості в учнів шкільного віку.
- •24. Системи нападу та захисту у гандболі.
- •25. Зміст поняття «рухове вміння» та «рухова навичка».
- •26. Методика розвитку спритності та гнучкості в учнів шкільного віку.
- •27. Методика навчання передачі м’яча двома руками від грудей у баскетболі.
- •28. Основи розвитку м’язової сили.
- •29. Методика фізичного виховання учнів початкової школи.
- •30. Методика навчання лазіння по канату в два та три прийоми.
- •31. Основи розвитку витривалості.
23. Методика розвитку швидкості в учнів шкільного віку.
Для розвитку швидкості виконання ациклічних поодиноких рухових дій застосовують саме ті вправи які подібні до них за координацією. При цьому виконувати їх необхідно з варіативною швидкістю та у варіативних умовах, а полегшення й ускладнення не повинні призводити до порушення структури вправи.
Для розвитку швидкості циклічних вправ використовують наступні засоби:
- біг, плавання, інші рухові дії з гандикапом;
- імітація рухів руками, ногами циклічних дій з максимальною та варіативною частиною в різних вихідних положеннях (стоячи, лежачи, сидячі).
- виконання циклічних рухових дій з прискоренням, з ходу 2-4 с з макс. швид.
- стрибки з ноги на ногу, через набивні м’ячі (гімнастичну лаву), через скакалку тощо.
24. Системи нападу та захисту у гандболі.
Система нападу «3-3».
Розмічення гравців на майданчику: троє грають у першій лінії, троє в другій. Гравці першої лінії атакують з кутових і центральних позицій безпосередньо біля лінії площі воріт. Гравці другої лінії атакують ворота з далеких і середніх дистанцій (вони повинні володіти точним кидком з 10-11м). Гравці обох ліній спільними зусиллями, з використанням різноманітних перемішень та передач м’яча, намагаються створити на одній з ділянок атаки кількісну перевагу і сприятливу для кидка ситуацію. Центральний гравець часто переміщується вздовж зони воротаря, бере активну участь у створенні заслонів. Йому допомагають гравці, які діють на кутових позиціях. Активні дії гравців першої лінії сприяють діям гравців другої на навпаки.
Система захисту «4-2»
Її застосовують тільки проти команди, яка грає в нападі за системою «4-2». Чотири захисники, які діють біля лінії, намагаються переміститися в сторону м’яча – це зміцнює захист. Гравці, які вийшли вперед, заважають нападникам другої лінії передавати м’яч і робити кидки у ворота з далеких дистанцій.
25. Зміст поняття «рухове вміння» та «рухова навичка».
Рухове уміння виконувати окрему рухову дію - це здатність учня виконувати вправу, концентруючи увагу на кожному русі, що входить до її складу. Формується уміння шляхом багаторазового повторення вправи у стандартних умовах, при активній участі всіх органів відчуття (зору, слуху тощо). Увага учня при цьому зосереджена на деталях, елементах рухової дії, на просторових, часових, просторово-часових, динамічних та ритмічних характеристиках рухів.
Рухова навичка – це здатність виконувати дію автоматизовано, яка дозволяє акцентувати увагу на умовах та результатах руху. При цьому автоматизм деяких компонентів дії не виключає провідної ролі свідомості під час виконання руху. При формуванні рухових навичок автоматизується не контроль за рухом, а процес виконання деяких елементів його структури. Тому свідоме та автоматизоване у рухових навичках уявляється у діалектичній єдності. Рухова навичка має високу стійкість, покращується точність виконання вправи, удосконалюється її ритм, підвищується роль рухового аналізатора, тобто м’язове почуття займає головне положення у контролі за рухом.