
- •6. Методика навчання нападаючому удару у волейболі.
- •11. Методика диференційованого фізичного виховання (зумовленість, критерії, розподілу учнів одного класу і статі на однорідні групи).
- •12. Зупинка м’яча у грі футбол: методика навчання.
- •13. Принципи фізичного виховання.
- •14. Методика фіз. Виховання учнів с надмірною масою тіла.
- •15. Методика навчання блокування у волейболі.
- •18. Методика навчання одночасному і перемінному двокроковому ходу.
- •19. Методи фізичного виховання.
- •20. Методика розвитку витривалості в учнів шкільного віку.
- •22. Урок фізичної культури: зміст поняття, характерні ознаки, види, типова структура.
- •23. Методика розвитку швидкості в учнів шкільного віку.
- •24. Системи нападу та захисту у гандболі.
- •25. Зміст поняття «рухове вміння» та «рухова навичка».
- •26. Методика розвитку спритності та гнучкості в учнів шкільного віку.
- •27. Методика навчання передачі м’яча двома руками від грудей у баскетболі.
- •28. Основи розвитку м’язової сили.
- •29. Методика фізичного виховання учнів початкової школи.
- •30. Методика навчання лазіння по канату в два та три прийоми.
- •31. Основи розвитку витривалості.
19. Методи фізичного виховання.
Методи фізичного виховання – це способи, використовуванні вчителем, спрямовані на засвоєння фіз. вправ учнями з метою їх фізичного вдосконалення й формування якостей особистості.
Методи, спрямовані на отримання спеціальних знань поділяються на три групи: перша група спрямована на отримання спеціальних знань, складають ті, що передбачають усне передавання та засвоєння інформації. Усний виклад здійснюється у вигляді розповіді, бесіди, пояснення та інших форм мовного впливу; друга група методів пов’язана з переданням та засвоєнням друкованої інформації шляхом самостійної роботи учнів з підручниками, навчальними картками, програмованими посібниками тощо. До третьої групи методів набуття спеціальних знань відносять натуральний (безпосередній) показ вправи вчителем або одним з учнів та використання ілюстративного матеріалу (опосередкована наочність).
20. Методика розвитку витривалості в учнів шкільного віку.
Визначальною рисою методики розвитку витривалості у шкільний період є поступовий перехід від вправ, спрямованих переважно на збільшення аеробних можливостей організму (в плані розвитку загальної витривалості) до розвитку спеціальної витривалості у вправах різного характеру, в тому числі субмаксимальної та максимальної напруженості.
У молодших школярів доцільно розвивати витривалість насамперед до роботи помірною та змінної інтенсивності, яка не ставить великих вимог до анаеробних можливостей організму. Засобом розвитку витривалості тут є рухливі ігри.
У 10-12 років для розвитку витривалості найефективніший різноманітний біг зі швидкістю 2.6м/с для хлопчиків і 2.5 м/с для дівчаток. Допустима тривалість навантаження даної направленості становить 13-14 хвилин або 2-3км.
Розвиток витривалості в бігу в школярів віком 12-13 років доцільно починати з кросової підготовки та різноманітного пробігу зі швидкістю 2-3м/с 200-400-метрових відрізків повторно, чергуючи з прискореною ходьбою (30-50м). Після цього вводити додатковий перемінний біг (200-400 м зі швидкістю 2-3.5 м/с і 30-50 прискореного бігу зі швидкістю 4-4.5 м/с).
21. Методика навчання кидку м’яча в опорному положенні у гандболі. 1.Передача м’яча в парах з відстані 4-4,5м.
2.Те саме, але з відстані 5-6м з максимальною швидкістю.
3.Передача м’яча на влучність.
4.У воротах на влучність з відстані 7-8м з частковим зусиллям.
5.Кидання м’яча у воротах з пасивним захистом.
6.Те саме активним захистом.
7.Те саме з виконанням дій, що відвертають увагу захисника.
8.Кидки м’яча у ворота після ведення і передачі його від партнера.
22. Урок фізичної культури: зміст поняття, характерні ознаки, види, типова структура.
Основна форма роботи фізичного виховання – урок фізичної культури, на якому учні оволодівають програмним матеріалом і здобувають мінімум необхідних знань і рухливих умінь, що забезпечують їм потрібний фізичний розвиток. Урок проводиться 2-3 рази на тиждень, їхній зміст визначається державними програмами.
Характерними ознаками уроку є:
1. Сталий склад учнів.
2. Відповідність навчального матеріалу змісту державної програми з фізичної культури.
3. Сталий розклад занять.
4. Провідна роль учителя.
5. Можливість застосування різних методів навчання, розвитку, виховання та організації учнів, перевірки й оцінювання їх результатів.