Типи книг

В загальному за змістом книги можна поділити на художні та нехудожні. Ні в якому разі не варто обмежуватися цією класифікацією, але це поділ, який можна знайти в більшості колекцій, бібліотек та книгарень.

[Ред.]Художні книги

Багато книг, опублікованих сьогодні містять вигадані історії. Вони частково або повністю не відповідають дійсності та є фантазійними. Історично виробництво паперу вважалося дуже дорогим, щоб бути використаним для розваг. Але підвищення глобальної грамотності і удосконалення технології друку призвели до збільшилося видання книг з метою розваг. Більшість художніх книг можна додатково класифікувати за жанром:

• Роман— літературний жанр, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів;

• Повість— епічний прозовий твір (рідше — віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням;

• Оповідання— невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа;

• Есе— невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популярної) літератури;

• Комікс— послідовність малюнків, зазвичай з короткими текстами, які створюють певну зв'язну розповідь.

[Ред.]Нехудожні книги

• Довідник— упорядкований предметний матеріал, книга, що містить узагальнені, стислі впорядковані відомості з певних галузей науки;

• ЕнцПідручник — книга, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання;

• Посібник — навчальне видання, яке доповнює або частково замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу.

• иклопедія— тип довідника, що містить сумарну інформацію з усіх галузей знань або з конкретної галузі;

• Словник— книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова, їх етимологію, значення та іншу інформацію;

• Монографія— це наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивчанням однієї або декількох (тісно пов'язаних між собою) тем;

47. Наукові видання: види і їх призначення.

Наукові видання — виданняз результатами теоретичних чи експериментальних досліджень. Сюди належать також підготовлені науковцями історичні документи, першо- чи передруки пам'яток культури, науки, літератури та мистецтва, доповнені, як правило, науковими примітками, коментарями, атрибуцією текстів.

Наукові видання є давнім, випробуваним і авторитетним в усьому світі засобом фіксації та поширення інформації, створеної творчою працею вчених.

Такі видання одночасно виконують кілька функцій:

• підсумку результатів теоретичних чи експериментальних досліджень одного або цілої групи вчених;

• стимулу подальших наукових досліджень у зазначеній проблематиці;

• закріплення результатів наукового пізнання;

• передачі знань наступним поколінням і групам споживачів.

Окрім видань, що мають у своїй змістовій основі результати означених досліджень, до цього блоку також належать науково підготовлені до друку пам'ятки культури та історичні документи. Прикладом таких видань можуть слугувати томи між видавничих серій, які з успіхом почали здійснюватися в Україні від перших років проголошення її незалежності, — «Літературні пам'ятки України», «Пам'ятки історичної думки України».

За характером інформації наукові видання поділяють на такі види:

• Монографія — один з найавторитетніших жанрів наукових творів. Вона являє собою науковий твір, що повно й усебічно досліджує та відображає наукову проблему, завдання, питання, предмет як деяке цілісне, системне утворення. У монографії фіксуються науково-інформаційні передумови наукового дослідження, його хід і результати. Її жанр дає змогу реалізувати й систематизовано подати всі відомі сучасній науці форми наукового знання;

• Автореферат дисертації — наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня;

• Препринт — наукове видання з матеріалами попереднього характеру, які публікуються до виходу в світ видання, в якому вони мають бути вміщені;

• Тези доповідей і матеріали наукової конференції — неперіодичний збірник підсумків конференції, доповідей, результатів і рішень;

• Збірник наукових праць — збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових установах, навчальних закладах і наукових товариствах.

За складом основного тексту:

• моновидання (в основі — один твір, скажімо, монографія або автореферат дисертації);

• тези доповідей чи повідомлень (наукової конференції, симпозіуму, з'їзду);

• матеріали конференції (симпозіуму, з'їзду);

• збірник наукових праць.

48. Газета як різновид видавничої продукції. Шпальта газети.

Газе́та (від італ. gazzetta - назва дрібної монети) — щоденне або щотижневе періодичне видання у формі складених аркушів, містить новини і коментарі.

Газета – періодичне газетне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламуДСТУ 3017

Види і типи газет

Газети діляться:

• за принципом територіального поширення та охопленням аудиторії — загальнонаціональні, регіональні (республіканські, обласні, крайові), місцеві (міські, районні), *внутрішньокорпоративні (звернені до співробітників певної організації);

• за тематикою — ділові, загальнополітичні, галузеві, рекламно-інформаційні, розважальні, змішані; також за віковим принципом — дитячі, молодіжні газети, газети для пенсіонерів і тд.;

• за періодичністю — щоденні (ранкові або вечірні), щотижневі, щомісячні;

• за форматом — A4,Берлінер,A3,A2;

• за стилем оформлення — кольорові, чорно-білі і чорно-білі з кольоровими вставками;

• за вартістю — платні та безкоштовні;

Особливості газет

• Мобільність — газету можна читати як вдома, так і в будь-якому іншому місці;

• Загальнодоступність — газета призначена для невизначеного кола осіб, читачем її може стати будь-яка людина;

• Періодичність — газета належить до періодичних видань, що виходять у світ за встановленим видавцем графіком. За цією ознакою газети діляться на щоденні, щотижневі, щомісячні (рідко). Існують газети виходять два або три рази на тиждень, два рази на місяць тощо Існують також ранкові та вечірні газети;

• Офіційність — багато рішення (розпорядження, закони тощо) владних органів усіх рівнів вступають в силу тільки після їх офіційного опублікування в газеті або іншому друкованому органі.

Шпальта – скомпонована частина набірної форми, що включає в себе заголовки,

кліше, колонцифри,формули та інші елементи, що дає на папері відбиток сторінки

видання – газети, журналу, книги; часто під шпальтою розуміють сторінку видання.

49. Друкована соціальна реклама в Україні. Художня метафора..

1. Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.

2. Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (за винятком випадків, коли рекламодавцем є громадська організація), на об'єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами.

3. На осіб, які безоплатно виробляють і розповсюджують соціальну рекламу, та на осіб, які передають свої майно і кошти іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами, поширюються пільги, передбачені законодавством України для благодійної діяльності.

4. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані розміщувати соціальну рекламу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами.

5. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також благодійні організації.

Друкована соціальна реклама зачасту являє собою коротке повідомлення про суспільно-значущі проблеми, проблеми моралі, охорони довкілля і здоров’я. Це повідомлення у вігляді такї собі фрази накладено на картинку яка розкріває змість явища яке прописане у фразі, тим сами його ілюструючи.

50. Особливості верстки навчальних видань.

Навчальне видання

• Навчальне видання (НВ) містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення і викладання, і розраховане на учнів різного віку й ступеня навчання.

Цільове призначення навчальних видань – забезпечення процесу навчання, сприяння засвоєнню знань в умовах певної системи освіти, підготовки й перепідготовки кадрів. Вони частково виконують також виховну функцію.За читацьким призначенням вони поділяються на три основні групи: для загальноосвітньої школи (початкової і старшої школи), вищої школи I-II (середні спеціальні заклади), III і IV рівнів акредитації (вищі навчальні заклади).За роллю в навчальному процесі виділяють наступні підвиди НВ: 1) підручники; 2) навчальні посібники; 3) практикуми; 4) програмно-методичні видання. Оформлення навчальних видань залежить від того, для якого типу навчальних закладів вони призначені й до якого виду належать. У підручниках і практикумах для загальноосвітньої школи застосовуються шрифти різноманітного кегля – від кг 16-14 в книгах 1-4 кл., до кг 10 у книгах для старших класів. Система рубрикації в них відрізняється поділом і графічною яскравістю. Застосовується велика кількість різноманітних внутрішніх виділень, зокрема шрифтових набірних, колірних. У навчальних виданнях для загальноосвітньої школи ілюстрації займають до 20% площі набору, для старших класів – 12-15%. Ілюстрації часто даються і на палітурках, і на форзацах. Переважають багатоколірні ілюстрації.

51. Особливості графічного оформлення видань для дітей.

Формат.

маленьким читачам важко сприймати великі розміри видання.Як стверджує В. Фаворський: «оптимальним для цієї вікової категорії (для дошкільнят —І. К.) є досить широкий, трохи вужчий від ква-драта формат»

Шрифтове оформлення.

Під час створення дитячого видання має бу -

ти ретельно продуманий вибір таких параме-

трів, як кегль, гарнітура, насиченість, написан-

ня шрифтів, інтерліньяж [1].

Шрифтове оформлення та поліграфічне

виконання дитячих видань регламентує стан-

дарт ГСТУ 29.6-2002. Видання для дітей.

Полі гра фічне виконання. Загальні технічні

вимоги [6].

Кегель шрифту для першої групи, в залеж-

ності від довжини рядка, групи шрифту, міст-

кості шрифту, накреслення вічка, коливається

від 14 до 20 і більше пунктів. Текст на латин-

ській графічній основі повинен бути відтворе-

ний шрифтовим кеглем не менше ніж 16 п. [6].

Якщо у вихідних відомостях зазначено «для

читання дорослими дітям», кегель має бути не

менше 12 п. [7].

Основний текст на кольоровому фоні або на

кольорових ілюстраціях повинен бути відтворе-

ний шрифтом рубленої гарнітури світлого ши -

рокого прямого накреслення кеглем не менше

20 п. Не допускається використовувати для від-

творення основного тексту кольорові фарби

(окрім заголовків та виокремленого тексту) або

виворітний шрифт. До того ж основний текст

по винен мати однакове поліграфічне виконання

в усьому обсязі видання [6].

Стосовно певної частини тексту, то у виданні

вона може бути виокремлена шрифтом іншого

накреслення вічка, рисованим шрифтом, фарба-

ми інших кольорів. Забороняється застосування

у виданнях всіх вікових груп шрифтів вузького

накреслення, крім заголовків [7].

Виокремлення може бути відтворене шриф-

том напівжирного накреслення вічка кеглем, не

меншим від кегля шрифту основного тексту,

або курсивного накреслення вічка кеглем, біль-

шим на 2 п. від кегля шрифту основного тексту.

Кегель шрифту виокремлення фарбою іншого

кольору повинен бути на 2 п. більшим від кегля

шрифту основного тексту. Для відтворення ос -

новного тексту та виокремлень слід застосовува-

ти шрифти не більше двох гарнітур або не біль-

ше двох накреслень вічка [6].

Текст видання повинен мати в межах рядка

рівномірні проміжки між словами. Одна повна

сторінка тексту видання не повинна містити

більше 4 переносів [6].

Варто зазначити, що в стандарті немає чіткої

регламентації щодо використання заголовково-

го або капітельного шрифту, а також напівжир-

ного шрифту в основному тексті. А доволі час то

надмірне їх використання значно погіршує про-

цес читання тієї чи іншої книги. Такої ж думки

дотримується Е. Огар, яка стверджує, що подіб-

ний вибір шрифтового оформлення «ви магає від

читача-початківця так званого по бук веного

аналізу слів, який сповільнює їхнє швидке

сприймання і фіксацію» [1, 140].

Вимоги до ілюстрації.

Щодо ілюстративності, то їх використання в

стандарті ГСТУ 29.6-2002 регламентується

трьо ма положеннями: ілюстративність видання

рекомендується не менше 75 %; ілюстрації по -

ви нні займати не менше 50 % сторінки видан-

ня; не рекомендується розміщувати ілюстрації

на нижній половині сторінки під текстом [6].

Друкування видання.

Для друкування видання повинен викори-

стовуватися, залежно від способу друку,

офсетний чи друкарський папір, призначений

для друкування книжково-журнальних ви -

дань, який забезпечує непросвічуваність тек-

сту та ілюстрацій зі зворотного боку аркуша

видання [6].

Для друкування тиражу видання повинен

використовуватися папір одної марки (ґатунку)

з одної партії, одного кольору. За домовленості

з видавцем допускається використання паперу

одної марки (ґатунку) різних партій [6].

Надруковані літери повинні бути чіткими.

Не допускається друкування з деформованим

шрифтом [12].

Для всіх видів видань установлено обов’язко-

вий розмір двох корінцевих полів на суміжних

сторінках не менше 26 мм, при цьому розмір

корінцевого, верхнього, зовнішнього, нижнього

Наукові зап иск и І нс т и ту ту жур на ліс т ик и. Том 4 1. 2 0 1 0. Жов те нь— груде нь.

209

Особливості виконання дитячої літературиполів повинен бути не менше 10 мм. Дозво -

ляється на полях, крім корінцевого, розміщува-

ти умовні позначки завдань, наочні зображен-

ня, текст обсягом не більше 50 знаків на відста-

ні не менше 5 мм від полоси [12].

Поля на сторінці видання повинні бути:

• Корінцеве — не менше 10 мм;

• Верхнє — не менше 12 мм;

• Зовнішнє — не менше 11 мм;

• Нижнє — не менше 15 мм [11]

52. Особливості верстки видань для дітей дошкільного віку.

53. Правила верстки: перенесення слів і символів

Перенос слов и символов

В тексте не должно быть более четырех переносов подряд (на малых форматах пяти), за исключением тех случаев, когда исправление этой ошибки влечет за собой ухудшения качества выключки слов.

Знак тире не должен стоять в начале строки, если это не начало абзаца.

Однобуквенные слова, с которых начинается предложения, т. е. предлоги частицы и междометия, набранные прописными, не должны стоять в конце строки.

Сокращенные слова, а также знаки процента, номера, параграфа и др. не должны «отрываться» на другую строку от цифр, чисел и слов, к которым они относятся ( 10 кг, 5 мм, 1990 г., 50% и т. д.).

Не должны разделяться инициалы от фамилии, а также сокращения типа: «и т. д.», «и др.».

Не разделяются цифры или буквы с точкой или скобкой (при перечислении) от следующего за ними слова.

54. Верстка випускних і вихідних даних.

55. Правила верстки основного тексту.

Кавычки рекомендуются «елочки» (« и »). При выделении текста внутри одних кавычек другими в конце выделения ставится только одна закрывающая кавычка:

текст «цитата «цитата внутри цитаты».

Второй способ оформления: внутренние кавычки набираются лапками, причем открывающаяся — «девятки» внизу, закрывающиеся — «шестерки» вверху:

текст «цитата „цитата внутри цитаты“».

Все абзацные отступы в издании должны быть одинаковые, независимо от кегля отдельных частей текста. Абзацные отступы у сносок, эпиграфов, врезок и пр. должны равняться абзацному отступу основного текста. Абзацный отступ основного текста обычно равняется полуторокегельной (1,5 от размера шрифта).

После стоящих в начале абзаца тире в разных абзацах пробелы должны быть одной ширины (фиксированные), чтобы первые буквы этих абзацев стояли на одной вертикали.

После нумерации или буллетов в списках в разных абзацах пробелы должны быть одинаковые (фиксированные), чтобы первые буквы этих абзацев стояли на одной вертикали.

Концевая строка абзаца по длине должна перекрывать абзацный отступ (обычно минимальная длина концевой строки — 3 знака плюс знак препинания). Рекомендуется, чтобы она была в полтора раза длиннее абзацного отступа.

Межбуквенное расстояние (за исключением кернинга пар) должно быть одинаковым по всему тексту — уменьшение межсловных пробелов в строке за счет межбуквенного расстояния не допустимо. Трекингом (кернингом) можно пользоваться только в крайних случаях для разгонки/вгонки текста, если невозможно это сделать за счет межсловных пробелов, и отличаться от нормального он должен не более, чем на 0,02 (у некоторых шрифтов это значение может быть другим).

Интерлиньяж на одной полосе у набранных одинаковым кеглем строк должен быть одинаковым, но у каждого кегля свой. При приводной верстке интерлиньяж должен быть одинаковым у обеих страницах книжного листа. При этом тексты мелкого кегля набираются на шпоны (с интерлиньяжем основного текста). Размер интерлиньяжа зависит от гарнитуры. В большинстве случаев — 110—120% от кегля.

Количество строк на развороте может отличаться на одну, в крайних случаях на две строки.

Висячих строк не должно быть ни верху полосы, ни внизу.

Рядовая полоса должна быть заполнена текстом на 100% по вертикали. Последняя строка должна лежать на нижней границе полосы набора. В редких случаях допускается неполная полоса, если заголовок (не спусковой) начинается со следующей полосы.

Текст должен как минимум на четверть (примерно 10—15 строк основного текста) заполнять концевую полосу. При полном заполнении концевой полосы текст не должен доходить до низа полосы на 3—4 строки, подчеркивая этим, что это концевая полоса.

Индексы набираются 6-м кеглем, независимо от кегля текста, к которому он относится.

56. Правила верстки заголовків та підзаголовків.

У заголовка, набранного прописными, межсловные пробелы должны быть немного больше, чем обычные. У набранных большим кеглем (~20 пунктов и больше), межбуквенное расстояние рекомендуется чуть уменьшить.

• Не допускаются предлоги, союзы и наречия в конце строк заголовков.

• Длина строки заголовка, выключенного по центру, должна быть не более ширины полосы набора, уменьшенной на два абзацных отступа (максимальная длина строки заголовка = ширина полосы набора – 2x абзацный отступ).

• Заголовок разбивается на строки по смыслу.

• Размер интерлиньяжа должен быть примерно 110—120% от кегля. Если заголовок набран прописными, то интерлиньяж немного увеличивается (120—130% от кегля).

• Отбивка сверху заголовка должна быть больше, чем снизу.

• Пространство по вертикали, которое занимает заголовок вместе с отбивками, рекомендуется делать кратным интерлиньяжу.

• Над заголовком должно быть не менее 4 строк основного текста. Допускается 3 строки, но последняя строка должна быть не менее 2/3 от ширины полосы набора.

• Под заголовком должно быть не менее 3 строк основного текста. Если есть еще и сноска(и), то допускается 2 строки под заголовком, при условии, что первая строка сноски по ширине набрана на полный формат.

• В родо-нумерационных заголовках разряжается только слова «глава», «раздел» и т. д. (родовая часть). Номер (арабский или римский) не разряжается.

57. Основні правила багатоколонкової верстки.

58. Верстка таблиць, формул.

Если таблица не помещается на полосе следом за ссылкой, то она располагается на следующей полосе.

Разрывать таблицу на 2 или более части можно если:

таблица занимает больше одной полосы;

таблица занимает более 40% полосы набора по вертикали, и идет большое количество таблиц подряд (плюс могут быть еще и иллюстрации);

таблица строго привязана к тексту.

При разрыве таблицы каждая ее часть должна начинаться с верха новой полосы.

При разрыве таблицы на второй и последующих полосах должно быть набрано «Продолжение табл. ...» (отточие — номер таблицы) вверху таблицы, курсивом, в правый край.

При разрыве таблицы: колонки нумеруются, и на последующих полосах головка таблицы не повторяется, а даются только номера; повторяется головка таблицы, если она не слишком большая (колонки не нумеруются).

Примечания к таблице набираются сразу после нее, кеглем меньше основного на 1—2 пункта, а слово «Примечание(я)» выделяется курсивом или разрядкой.

Примечания отбиваются от таблицы на 6—8 пунктов.

Если в примечаниях несколько пунктов, и они пронумерованы, то первый пункт набирается в подбор за словом «Примечания», а следующие пункты с новых абзацев.

Отбивки над заголовком таблицы и под таблицей (или под примечаниями к ней) 1—1,5 строки.

Толщина линеек таблицы — 0,5 пункта. Если необходимо выделить линейками часть таблицы, то линия утолщается до 1 пункта.

Формулы набираются тем же кеглем, что и основной текст, с выключкой по центру и отбивками от основного текста в 0,7—1 строку.

В группе формул с однотипной левой частью наиболее длинную формулу выключают по центру, а остальные выравнивают по знаку соотношения.

Расстояние между идущими подряд формулами — 4—6 пунктов.

Переменные, обозначенные латинскими символами, набираются курсивом, цифры прямым.

Сокращения в индексах на русском языке набираются прямым.

Индексы набираются 6-м кеглем.

При разбивке одной формулы на несколько строк математические знаки (– и т. д.) набираются в конце строки и повторяются в начале следующей.

Если формула идет в подбор с текстом, то строка, где она находится, при необходимости набирается с увеличенным интерлиньяжем.

Номер формулы набирается кеглем основного текста, прямым и выключается вправо.

Пояснения к формуле набираются следующим образом:

слово «где» набирается без абзацного отступа;

первая переменная набирается в одну строку со словом «где»;

остальные переменные набираются с нового абзаца и со втяжкой, равняясь по первой переменной;

тире, идущие за переменными, выравниваются по одной вертикальной прямой.

вторые строки пояснений набираются со втяжкой, равной втяжке первой буквы пояснений.

Если в пояснениях к формуле слово «где» отсутствует, то переменные набираются в левый край, тире, идущие за переменной, выравниваются по одной вертикальной прямой, а остальные строки выравниваются по первой букве пояснений.

Также пояснения к формуле могут набираться в один абзац (в подбор), через точку с запятой, без абзацного отступа.

59. Верстка обкладинок.

60. Правила верстки змісту.

Зміст – послідовний перелік заголовків розділів, інших частин твору, а також назв творів із прізвищами авторів у збірниках, періодичних або продовжених виданнях із зазначенням початкових сторінок. Його оформлення відрізняється у виданнях різних видів. Текст содержания набирается на 1—2 пункт меньше кегля основного текста.

Соподчинение рубрик показывается выделениями и втяжками.

Размер втяжек рекомендуется делать кратным абзацному отступу основного текста. При большом количестве втяжек — кратным половине абзацного отступа.

Нумерация, обозначающая страницы, выключается вправо строкой отточий.

Независимо от выделений рубрик, нумерация и строка отточий набираются светлым начертанием.

Отточия набираются через пробел.

Зміст є обов'язковим елементом довідкового апарату більшості видань. Допустима відсутність змісту лише у виданнях без рубрик або з 2–3 рубриками, що не мають довідкового значення. Також зміст може бути відсутнім у енциклопедіях, словниках та художній літературі з нумераційними заголовками (без змістової частини). Зміст відображає будову твору в моновиданні або будову збірника (з яких частин або розділів він складається) і виконує функції: – довідково-пошукова – спростити і прискорити позшук складових частин видання (розділів, параграфів, статей, оповідань, приміток, бібліографічних посилань і т. д.); – інформаційно-пояснювальна – дати читачеві загальне уявлення про зміст і структуру видання, підготувати його тим самим до читання або до вибору матеріалу, допомогти відновити в пам'яті прочитане при перерві в читанні; – рекламна – викликати зацікавленість читача до видання, що переглядається, бажання прочитати його, отже, купити або взяти в бібліотеці. 

61. Правила верстки приміток.

Нумерация сносок — постраничная, если нет отдельного указания на сплошную нумерацию.

Кегль сносок должен быть на 1—2 пункта меньше кегля основного текста. Размер интерлиньяжа должен быть примерно 110—120% от кегля.

Индекс сноски и в тексте и в самой сноске набирается 6-м кеглем, светлым начертанием, независимо от кегля и начертания текста к которому он относится.

Абзацный отступ сноски равняется абзацному отступу основного текста.

Длина линейки сноски может быть произвольной. Рекомендуется 1—1,5 квадрата (18—27 мм), толщина — 0,5—0,7 пункта.

Расстояние от текста сноски до линейки равняется примерно половине строки (~6 пунктов), от линейки до основного текста расстояние чуть больше (примерно 8—10 пунктов).

Между сносками должна быть небольшая (1—2 пункта) отбивка.

Если сноска начинается на одной странице, а заканчивается (продолжается) на другой, то разрыв не должен быть на стыке двух абзацев, т. е. продолжение сноски на второй странице не должно начинаться с нового абзаца или висячей строки. На каждой странице должно быть как минимум по 3 строки этой сноски. Продолжение сноски на второй странице набирается без абзацного отступа.

62. Правила верстки колонтитулів і колонцифр

Колонтитул входит в размер полосы набора. Колонцифра, если она не в колонтитуле, в полосу набора не входит и размещается на полях.

Колонтитулы и колонцифры набираются не крупнее основного текста. Начертание любое.

Колонлинейка — светлая (0,5—0,7 пунктов).

Расстояние от колонтитула или колонцифры до основного текста — 0,5—1 стр. Расстояние от верха колонтитула до верха основного текста должно быть кратно интерлиньяжу основного текста.

Расстояние от колонлинейки до текста колонтитула должно быть такое, чтобы нижние выносные элементы букв не налезали на колонлинейку. Обычно это расстояние равняется 4—6 пунктам.

63. Верстка титульних елементів видання.

64. Суперобкладинка. Форзац. Титульна сторінка.

Суперобкладинка - паперова ^[1] обкладинка, що надівається на палітурку або основну обкладинку. Для підвищення міцності часто покривається лаком чи синтетичною плівкою. Якщо книга в обкладинці, то суперобкладинка може бути приклеєна до корінця, щоб не зісковзувала. Використовується як елемент зовнішнього оформлення, оберігає від пошкоджень і забруднень халепу. На ній може розміщуватися анотація до видання, інформація про автора, реклама.