
- •80. Функціональні різновиди часток
- •79. Класифікація часток за структурою
- •78. Частки як клас службових слів
- •77. Поняття про сполучні слова.
- •75. Сполучник як частина мови
- •74. Особливості вживання прийменників з відмінковими формами іменників.
- •73. Класифікація прийменників
- •72. Прийменник як частина мови
- •71. Ступені порівняння прислівників
- •70. Значеннєві розряди прислівників
- •68. Перехід дієприслівників у прислівники і прийменники.
- •67.Творення дієприслівників доконаного і недоконаного виду.
- •66. Дієприслівник як незмінна частина мови
- •65.Ад’єктивація і субстантивація дієприкметників.
- •64. Пасивні дієприкметники. Їх творення і значення.
- •63. Активні дієприкметники. Їх творення і значення.
- •62. Дієприкметник як неособова недієвідмінювана форма дієслова.
- •61. Уживання форм часу у вторинних значеннях.
- •60. Майбутній час дієслова.
- •59. Минулий і давноминулий час.
- •58. Теперішній час
- •57. Категорія часу і її зв'язок з категорією виду
- •56. Вторинні значення форм способу дієслова.
59. Минулий і давноминулий час.
Походять від давніх дієприкметників, тому наявна ознака за родом.
Минулий час
Неособова, а пов’язана з родом. Означає дію, яка відбулася до моменту мовлення. Утв. Приєдн суфіксів до інф ходити + в, л. У формах ч.р вжив нульовий суф міг, ніс.
Давноминулий час
Дія, яка відб до іншої мин дії в минулому і утв шляхом поєдн форм мин часу повно знач дієслова з форм мин часу дієсл БУТИ. (Ходив був, була робила)
Вжив переважно в складних реченнях у першій часи давномин, а в другій мин.
58. Теперішній час
Дієслова теперішнього часу означають дію або стан, які збігаються з моментом мовлення про них. Дієслова теперішнього часу змінюються за особами та числами.
Дієслова поділяються на дві дієвідміни. Визначають дієвідміну за закінченнями третьої особи множини теперішнього часу. Дієслова, які мають у цій формі закінчення -уть, -ють, належать до першої дієвідміни: хочуть, пишуть. Дієслова із закінченнями -ать, -ять належать до другої дієвідміни: стоять, сплять.
Дієслова першої дієвідміни в усіх особових закінченнях мають літеру е або є: хочеш, міркуєш. Дієслова другої дієвідміни в особових закінченнях мають літери и або ї: спиш, стоїш.
У дієсловах першої дієвідміни відбувається чергування приголосних звуків: могти — можу. Якщо чергування приголосних є в першій особі однини, то воно відбувається і в інших особах: можеш, можуть.
У дієсловах другої дієвідміни відбувається таке чергування приголосних в першій особі однини: хотіти — хочу, морозити — морожу, сидіти — сиджу.
57. Категорія часу і її зв'язок з категорією виду
Час – це частково дієслівна граматична категорія, що виявляє себе в особових утвореннях і виражає часову співвіднесеність подій, відносячи дію або стан до моменту мовлення, вказуючи , що вона відбулась, відбувається чи буде відбуватись.
Категорія часу властива особовим формам дієслів дійсного способу, а також іншим способовим формам, що вжив з допоміжними засобами. Крім того обмежено часові ознаки мають не особові утворення – дієприкметник, дієприслівник та форми на – но, -то. ( прополотий, квітучий, забуто)
В особових виділ два плани висловлювання:
План комунікації (дієсл. форми прямі , співвіднос з ММ)
План однобічної інформації (непряме вжив часов форм, вжив усі 4 часові форми)
Категорія часу пов’язана з категорією виду. Цей зв’язок проявляється у неможливості утворення деяких часів в рамках одного виду. Так, теперішній час доконаного виду використовується в значенні майбутнього часу («Я напишу» є семантично майбутнім часом, але граматично — теперішнім).
56. Вторинні значення форм способу дієслова.
Дійсний
У знач умовного ( частки мов, немов)