6. Характеристика уваги та її видів. Особливості уваги молодших школярів та методи її розвитку.

Ува́га — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення при одночасному абстрагуванні від інших, в результаті чого вони відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші^[1].

Мимовільна увага — не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Мимовільна увага — увага неуважної людини. Механізми мимовільної уваги спільні у людей із тваринами. Це, насамперед, орієнтувальний рефлекс або, за визначенням І. П. Павлова, рефлекс «що таке?».

Довільна увага має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Цей вид уваги існує тільки в людини. Основний факт, що вказує на наявність у людини особливого типу уваги, невластивого тварині, полягає в тому, що людина довільно може зосереджувати свою увагу то на одному, то на іншому об'єкті, навіть у тих випадках, коли в навколишній обстановці нічого не змінюється. Дитина раннього віку розглядає звичну обстановку, і її погляд блукає по навколишніх предметах, не зупиняючись на жодному з них і не виділяючи того чи іншого предмета з інших. Мати говорить дитині: «Це — горнятко!» і вказує на нього пальцем. Слово і вказівний жест матері відразу ж виділяють цей предмет із інших, і дитина фіксує поглядом горнятко й тягнеться до нього рукою. Увага дитини продовжує мати мимовільний, зовнішньо детермінований характер, з тією тільки відмінністю, що до природних факторів зовнішнього середовища приєднуються фактори суспільної організації її поведінки, керування увагою дитини за допомогою вказівного жесту й слова.

Післядовільна увага

Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості стають цікавими й значимими зміст і сам процес, а не тільки результат, як при довільному зосередженні, є підстава говорити про післядовільну увагу. Діяльність так захоплює в цьому випадку людину, що їй не потрібно вольових зусиль для підтримки уваги. Післядовільна увага характеризується тривалою високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну й плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.

За видом діяльності увагу поділяють на такі типи:

• сенсорна увага — сприймання

• інтелектуальна увага — мислення й робота пам'яті

• моторна — рух

Увага людини має 5 основних властивостей (характеристик, параметрів):

• Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись.

• Зосередженість (концентрація) — це утримання уваги на якому-небудь об'єкті. Таке утримання означає виділення «об'єкта» в якості деякої фігури із загального тла. Таким чином, під концентрацією уваги розуміють інтенсивність зосередження свідомості на об'єкті.

• Здатність до переключення уваги — навмисне її переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший.

• Розподіл уваги полягає в здатності роззосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити кілька різних дій.

• Обсяг уваги — це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини.

У молодшому шкільному віці увагу здійснює відбір актуальних, особисто значущих сигналів з безлічі всіх доступних сприйняттю і за рахунок обмеження поля сприйняття забезпечує зосередженість у даний момент часу на якомусь об'єкті (предметі, події, образі, міркуванні). Переважним видом уваги молодшого школярана початку навчання є мимовільне, фізіологічною основою якого служить орієнтовний рефлекс. Реакція на все нове, незвичайне сильна в цьому віці. Дитина: не може ще управляти своєю увагою і часто опиняється під владою зовнішніх вражень.  Увага молодшого школяра тісно пов'язане з розумовою діяльністю - учні не можуть зосередити свою увагу на неясному, незрозумілому. Вони швидко відволікаються і починають займатися іншими справами. Необхідно важке, незрозуміле зробити для учня простим і доступним, розвивати вольове зусилля, а разом з ним і довільну увагу.  Довільність пізнавальних процесів у дітей 6-8 і 9-11 років виникає лише на піку вольового зусилля, коли дитина спеціально організує себе під натиском обставин або за власним бажанням. У звичайній обстановці йому ще важко так організувати свою психічну діяльність.  Вікова особливість молодших школярів - порівняльна слабкість довільної уваги. Значно краще розвинене у них мимовільне увагу. Всі несподіване, яскраве, цікаве саме по собі привертає увагу учнів без жодних зусиль з їхнього боку. Діти можуть упустити істотні деталі в навчальному матеріалі і звернути увагу на несуттєві тільки тому, що вони привертають увагу. Окрім переважання довільної уваги до вікової особливості відноситься також його порівняно невелика стійкість. Першокласники і почасти другокласники ще не вміють довго зосереджуватися на роботі, особливо якщо нецікава і одноманітна, їх увагу легко відволікається.  Також довго дитина може бути зосереджений і на продуктивній діяльності (малюванні, конструюванні, виготовленні виробів). Однак такі результати зосередження уваги досяжні лише за наявності інтересу до діяльності. Дитина буде нудитися, відволікатися і почувати себе зовсім нещасливим, якщо треба бути уважним до діяльності, яка йому не подобається.  Обсяг уваги молодших школярів менше, ніж у дорослої людини, розподіл уваги - слабше.  Увага молодшого школяра відрізняється великою нестійкістю. Нестійкість уваги пояснюється тим, що у молодшого школяра переважає збудження над гальмуванням. Увага може відволікатися з різних причин, наприклад з-за новизни обстановки, в силу дії орієнтовного рефлексу, при неправильному використанні наочних посібників і т.д. Одним і тим же видом діяльності молодший школяр може займатися дуже нетривалий час у зв'язку з швидким настанням стомлення, позамежного гальмування.   Однією з особливостей уваги, яку також необхідно знати і враховувати педагогу, є те, що молодші школярі не вміють швидко перемикати увагу з одного об'єкта на інший. Поступово, при правильній організації навчального процесу, удосконалюється і дана якість уваги молодших школярів: при необхідності учні вільно переходять від одних дій до інших.

Навчальна діяльність не може обійтися без довільного уваги, тому з перших же днів навчального року вчитель повинен планомірно формувати цей вид уваги у дітей.  Необхідно, не порушуючи дитячих інтересів, дитячої любові до зміни вражень, привчати дитину поступово зупиняти свою увагу на все більш і більш тривалі терміни, привчити його до зосередження уваги на одному якому-небудь справі. Педагог, викликаючи ту чи іншу емоцію, підсилює подразнення і створює домінантний процес. Після декількох разів цей процес настільки торує шляхи, що стає вже звичним. Такий шлях створення довільної уваги.