Розвиток географічних уявлень в Епоху Вели­ких географічних відкритті

Дослідник, вчений	Роки життя	Основні досягнення та відкриття
Бартоломео Діаш
Васко да Гамма
Магелан
Х.Колумб
А.Веспуччі
Дж. Кук

5. На контурну карту світу нанесіть маршрути плавань Епохи Середньовіччя та Великих географічних відкриттів та досліджень. Опишіть ці плавання, вкажіть їх значення

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ. 1.Чому на початку середньовіччя спостерігався занепад розвитку географічних знань у Європі? 2. Які досягнення арабських народів у розвитку географії середніх віків? 3. Які географічні описи складали паломники? 4.Який період в історії географії на­зивають Епохою Великих географічних відкриттів? Чому його так називають? 5. Які умови передували Епосі Великих географічних відкриттів? 6. Які із подорожей змінили погляди на Світ. 7. В чому полягає значення Епохи Великих географічних відкриттів і дослі­джень?

Література:[14, т. 2], [15], с. 62, 71-72,133, 167-168.

Лабораторна робота № 4 Географія у xviiі-XIX cт.

На тлі великих відкриттів географічне вивчення Північної Азії явно відставало. Навіть слово «Сибір» для європейців було неві­доме, оскільки шлях до Сибіру загородили Казанське і Астраханське татарські ханства. Тільки після їхнього подолання російські земле-проходці змогли добратися до берегів Північного Льодовитого і Ти­хого океанів. Єрмак у 1581 р. перейшов через Урал. Після нього росі­яни швидко просувалися на схід як сухопутним, так і морським шля­хом. Поступово засновувалися російські остроги - Тюменський, То­больський, Якутський. З 1630 р. розпочалися походи землепроходців Івана Москвітіна, Василя Пояркова, Єрофея Хабарові які, подолав­ши великі труднощі, вийшли на узбережжя Охотського моря, на бе­реги Амуру, а в 1684 р. Федір Попов та Семен Дежньов уже плавали Берінґовою протокою.

Англійський мореплавець Джеймс Кук здійснив три кругосвітні подорож^ В результаті першої подорожі (1768-1771) Кук" відкрив східне узбережжя Австралії ї встановив, що Нова Зеландія ступом Південного материка, а є подвійним островом. Наслідкомдругої подорожі (1772-1775) було відкриття островів Південно- Сандвічевих, Нової Каледонії, Пів-денної Джоджії та Норфолка. З експедиції Кук повернувся переконаним, що Південного материканемає, а якщо він є, то лише недалеко від полюса в недосяжних міс­ цях. Під час третьої експедиції, кораблі Кука обігнули Австралію, підійшли до Нової Зеландії, а звідти повернули на північ до Гавайсь- ких островів і далі до Берінґової протоки. Увійшовши в Північний Льодовитий океан і зіткнувшись з кригою, Кук повернув назад до Гавайських островів, але це вже був його останній шлях, оскільки у 1779 роцівін загинув у сутичці з місцевим населення одного з Гавайських островів.

У 1725-1730 рр. була здійснена 1-а Камчатська експеди­ція під керівництвомВ. Беренга та С. Чи-рикова, яка підтвер­дила гіпотезу про те,що Азія і Америка розділені протокою.

У 1733-43 рр. відбулася Велика Північна експедиція, загони якої нанесли на карту північні райони Сибіру, довели неможливість на той час регулярного плавання на сході Північного Льодовитого океану. Впродовж 200 років гідрографічні відомості цієї експедиції, залишалися єдиними настановами для мореплавання в тих місцях.

Друга половина XIXст. - новий період у розвитку географії. У цей час географію викла­дають професійно підготовлені люди, починається диференціація географії на окремі дисципліни, в багатьох країнах світу організову­ються Географічні товариства, інтенсивно вивчається Світовий оке­ан. За географією зберігається збір інформації про ще невідомі або недостатньо вивчені райони Землі, вивчення окремих внутрішніх ра­йонів материків з метою практичного використання їх ресурсів. За географією залишається формулювання понять і концепції географі­чної науки, узагальнення емпірично встановлених фактів, обґрунто­вування теорій і гіпотез, формування нової картографії.