Принципи та положення професійного консультування

Психологічна профконсультация будується на наступних положеннях:

1. Принцип активності суб'єкта професіональної діяльності. Це положення указує на активність суб'єкта, що реалізовується при виконанні ним двох наступних вимог: по-перше, консультуємий повинен відчувати потребу в отриманні допомоги та інформації від психолога-профконсультанта; по-друге, він повинен самостійно приймати решення про способи подолання проблем професійного становлення, консультант же тільки допомагає йому усвідомити свої інтереси і здібності і виробити сценарий професійного розвитку.

2. Принцип комплексного підходу до суб'єкта професіонального становлення. Згідно цьому принципу, повинні досліджуватися різні по складності психічні властивості і їх взаємозв'язки. Психодіагностичне обстеження проводиться на трьох рівнях:

- особистісно-мотиваційному — рівні дослідження мотивів, схильностей і інтересів, а також деяких особистісних властивостей (екстраверсії-інтроверсії, эмоційних особливостей, комунікативних здібностей);

- рівні пізнавальних здібностей, тобто дослідженні міри вираженості різних властивостей уваги, пам'яті, мислення, уяви;

- рівні нейро- і психодинамічних властивостей, тобто вивчення властивостей нервової системи особливостей темпераменту.

3. Принцип добровільності участі в консультуванні. Неприпустимо будь-яке примушення до тестування і анкетування в цілях з'ясування інтересів і професійних намірів без згоди людини. Таке обстеження, особливо якщо воно проводиться з великою кількістю людей, може привести до отримання явно помилкових результатів, оскільки в умовах примусового обстеження дані подібної діагностики значно розрізняються з даними, отриманими при добровільному обстеженні.

4. Принцип індивідуального підходу. Слід підходити до кожної особи індивідуально і в процесі діагностики і консультування виходити з її інтересів і схильностей. Іншими словами, в першу чергу проводиться диагностика тих пізнавальних здібностей і властивостей особи, які необхідні для професії, що цікавить цю особу. Тільки у разі значної невідповідності здібностей особи і вимог професії можливий пошук іншого варіанту на основі діагностики основних пізнавальних здібностей (мнемонічних, розумових, аттенційних, імажитивних і ін.). Психолог при цьому повинен виходити з інтересів консультованого, не нав'язуючи йому своїх думок і оцінок, а сприяючи усвідомленню ним власних інтересів і здібностей, адекватному вибору професії.

5. Принцип персональної відповідальності. Відповідно до нього психолог несе персональну відповідальність за правильність постановки психологічного діагнозу, адекватність діагностичних методів, що використовуються, і коррекційних заходів.

Таким чином, професійне консультування спрямовано на рішення проблем, пов'язаних з професійним самовизначенням, вибором професії і місцем роботи, шляхів самореалізації особи в професійній праці, з професійною адаптацією і професіоналізацією, прогнозуванням кар'єри, подоланням труднощів, криз і конфліктів, а також з професійною реабілітацією працівників, що частково втратили працездатність.