Класифікація професій за Платоновим

К.К. Платонов пропонує поділ професій на психомоторні, технічні, математичні, гуманітарні, педагогічні, лікувальні, організаторські, наукові та професії сфери мистецтв.

Для виявлення досягнення успіху в обраній професії:

Проводять:

 Діагностику професійних здібностей, нахилів, прагнень, інтересів; діагностику спрямованості особистості; дослідження пізнавальної сфери; визначення типу особистості.

Надання інформації про шлях отримання професії, про “світ професій”, про важливість планування професійної карєри.

 Психологічні тренінги, на яких можна “приміряти” певну професію.

Індивідуальні профконсультації для молоді та їх батьків.

Технологія проведення профорієнтування та профвідбору інвалідів у центрах професійної реабілітації

Складовою професійного відбору є система заходів, що забезпечують інваліду можливість отримати відповідну професію, сприяючи тим самим його соціальній інтеграції в суспільство, а саме:

1. Медико–соціальна експертиза (МСЕ).

2. Профорієнтація: інформаційні, консультативні послуги з професійної орієнтації.

3. Профконсультація з використанням діагностичних методик, з метою вибору діяльності, професії, місця роботи відповідно до рекомендацій МСЕК та побажань інваліда, які заносяться до картки індивідуальної профконсультації клієнта.

4. Підготовка інваліда до професійної праці (професійна підготовка, перепідготовка), професійне навчання.

5. Підготовка виробництва до використання праці інваліда.

6. Заходи з працевлаштування (забезпечення зайнятості) інвалідів.

7. Заходи щодо соціально–трудової адаптації (закріплення) інвалідів на виробництві (професійно–виробнича адаптація).

8. Динамічне спостереження і контроль за раціональністю працевлаштування та успішністю соціально–трудової адаптації інвалідів.

Правове регулювання Працевлаштування після здобуття освіти

Відповідно до статті 24 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” після закінчення навчального закладу інвалідам надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх бажанням право вільного працевлаштування.

При відмові у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за спеціальністю інваліду, направленому за розподілом після закінчення навчального закладу, або при недодержанні інших умов трудового договору і законодавства про працю адміністрація підприємства (об'єднання), установи і організації відшкодовує витрати на його проїзд до місця роботи і назад до місця постійного проживання, а також витрати на проїзд супровідника, якщо він є необхідним.

Працевлаштування

Відповідно до статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціальної захищеності інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Відповідно до частини 5 пункту 1 статті 7 Закону України №803-XII від 01.03.1991 р. «Про зайнятість населення» працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 статті 5 Закону України №803-XII від 01.03.1991 р. «Про зайнятість населення» держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування інвалідів, які не досягли пенсійного віку.

Відповідно до статті 26 Кодексу законів про працю України для інвалідів випробування не встановлюється при прийнятті на роботу.