0000b7eb[2]

64

Електроустановки – то є всі види електростанцій (тепло, гідро, атомні), повітряні і кабельні розподільчі електромережі, трансформаторні підстанції, світильники всіх видів та призначень, вимикачі, розетки, електроприймачі, музичні електроінструменти та багато іншого. Електроустановки називаються діючими якщо вони знаходяться під напругою. Але до діючих електроустановок відносять і ті, до яких електронапруга може бути подана в будь– який момент часу.

Види впливу електричного струму на організм людини.

Електричний струм, який проходить через тіло людини, чинить термічний, електролітичний, механічний та біологічний вплив.

Термічний вплив має такі прояви як опіки, нагрівання кровоносних судин, нервів та інших тканин тіла.

Електролітичний вплив приводить до розпаду крові та органічної рідини на складові частини, що порушує їх фізико– хімічні властивості

Механічний вплив струму дає такі характерні ознаки ураження як розшарування та розрив тканин внаслідок миттєвого вибухоподібного створення пару з тканинної рідини та крові.

Біологічний вплив струму викликає неупорядковане хаотичне подразнення та збудження живих тканин організму що супроводжується корчами та різкими скороченнями м’язів. Одночасно порушується динаміка біоелектричних процесів які забезпечують життєві функції організму. Внаслідок цього виникають порушення діяльності органів дихання та кровообігу. Подразнююча дія струму на тканини може бути прямою (коли струм проходить крізь ці тканини) та рефлекторною (коли струм проходить крізь ЦНС, тобто поза тканин).

Як бачимо дія електричного струму на людину може бути дуже різноманітною, як і електротравми.

Класифікація електротравм.

Електротравма (ЕТ) – пошкодження яке викликане впливом на організм людини електричного струму або

65

електричної дуги. Електротравми розподіляють на місцеві, загальні та комбіновані.

Місцеві ЕТ – це місцеве явне порушення цілісності шкіри, інших тканин, кісток та зв’язок. Різновиди місцевих електротравм є такі: електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія та механічні пошкодження.

Електричні опіки може викликати як струм (при його проходженні через тіло) так і дія електричної дуги. За важкістю опіки розподіляють на чотири ступені

I – почервоніння шкіри

II – утворення пухирів

III – омертвіння (обвуглювання) всієї товщі шкіри

IV – обвуглювання м’язів, судин, нервів, кісток.

Слід мати на увазі, що важкість електроопіків ще обумовлюють не ступенем опіку, а площею поверхні тіла яка уражена опіком. Треба пам’ятати про те, що електроопіки потребують більше тривалого лікування порівняно з іншими видами теплових опіків. Нерідко електроопік, який вже зарубцювався, знову відкривався з утворенням кровотечі або й гангрени.

Електричні знаки – це плями на шкірі сірого, блідо– жовтого кольору розміром 1–5 мм з заглибленням у центрі. Вражені місця тверді як мозолі.

Металізація шкіри виникає внаслідок проникнення в верхні прошарки шкіри дрібненьких частинок металу від частин, що підводять струм до електроустановки, які розплавляються під впливом електродуги.

Механічні пошкодження – це наслідок різких невимушених судорожних скорочень м’язів під впливом електроструму, який пройшов крізь організм людини. Механічні пошкодження мають вигляд розривів тканин шкіри, м’язів, судин, можливі навіть вивихи суглобів та переломи кісток. Отже це тяжкі травми які довго лікуються.

Електроофтальмія – ураження зовнішніх оболонок очей внаслідок впливу міцного ультрафіолетового випромінювання електричної дуги. Хвороба починає розвиватися після 4–8 годин з моменту ураження і набуває таких ознак: почервоніння та запалення слизових оболонок повік, сльозотеча, виділення гною з

66

очей, можливе часткове осліплення. Постраждалі зазнають головні болі, посилення болі в очах на світлі (світлобоязнь). В тяжких випадках порушується прозорість рогової оболонки, звужується зіниця ока. Попередження електроофтальмії забезпечується використанням захисних окулярів з склом яке не пропускає ультрафіолет.

Під електричним ударом (загальна електротравма) розуміють збудження живих тканин організму, які виникають під час проходження електроструму через тіло людини. Вплив супроводжується не вимушеними судорожними скороченнями м’язів. Електроудари дуже небезпечні для життя постраждалого. Статистика свідчить, що електричні удари є причиною смерті у 85% випадків (якщо за 100% брати всі смертельні випадки від електротравм). За важкістю травмування від електричних ударів їх теж розподіляють на чотири ступені:

I – судорожні скорочення м’язів без втрати свідомості;

II – судорожні скорочення м’язів з втратою свідомості (при збереженні дихання та кровообігу);

III – втрата свідомості та порушення роботи серця або дихання (або обох разом);

IV – клінічна смерть, коли відсутні дихання та кровообіг. Що таке клінічна смерть? Це стан між життям і смертю,

при якому відсутні признаки серцебиття та дихання, зіниці очей розширені і не реагують на світло, відсутня реакція на больові подразнення, угасають функції ЦНС, але ще зберігаються процеси обміну речовин. Клінічна смерть від електричного струму має свої параметри: від моменту припинення дихання та кровообігу до початку загибелі нейронів. Залежно від віку людини, стану здоров’я клінічна смерть коливається від 7–8 хв. до 1–2 хвилин. В цьому проміжку часу реанімаційні заходи (штучне дихання, непрямий масаж серця) ще в змозі зберегти життя людини. Більш пізні заходи, в кращому випадку, призведуть до оживлення але це вже буде так звана «інтелектуальна смерть».

Крім цього поняття є ще «біологічна смерть». Це необоротне явище, коли біологічні процеси в організмі припиняються, а білкові структури розпадаються – все це наступає після періоду клінічної смерті.

67

Електричні удари I –II ступені важкості не призводять до смерті, але вони в змозі з часом викликати або загострити серцево–судинні захворювання (аритмія, стенокардія тощо), неврози, ендокринні порушення і т.п.

Щодо електричних ударів III–IV ступені, то вони дуже небезпечні для життя та здоров’я людини. Вони зупиняють роботу серця і (або) дихання, а це найважливіші фізіологічні процеси в організмі. До чого вони призводять в разі припинення функціонування?

Припинення дихання викликає смерть в 90% випадків електротравм, припинення роботи серця –в 7% випадків. Припинення дихання, це неспроможність легень забирати кисень з повітря, це неспроможність дихальних м’язів скорочуватись. Судорожні скорочення дихальних м’язів починаються при силі струму в 20–25 мА та частоті струму в 50 Гц. Більш високі показники сили струму призводять ще до гірших наслідків. А при збільшенні часу впливу струму на організм людини наступає так звана асфіксія або задуха (нестача кисню та надлишок СО2) в організмі.

Асфіксія створює ланцюжок негативних процесів в організмі: втрата свідомості, чутливості, припинення дихання і роботи серця і все це від того. що припиняється постачання О2 в організм.

Зверніть увагу: не зважаючи на те, що припинення роботи серця від електротравм складає тільки 7% смертельних випадків – це найбільш небезпечна причина смерті, тому що сила струму в 3–4 рази більша ніж та. яка викликає зупинення дихання (20– 25мА). При такій силі струму (›100 мА) та його частоті (50 Гц)

наступає фібріляція серця або хаотичні скорочення його м’язів, коли серце втрачає свою головну функцію. Фібріляція – явище швидкоплинне (1–2 хв.) за яким наступає повна зупинка серця.

Електричний шок – це тяжка травма. Шок супроводжується спочатку короткочасним збудженням, а потім гальмуванням ЦНС, що призводить до різкого пониження кров’яного тиску, перепадів пульсу, поверхового дихання, виснаження нервової системи аж до стану повної депресії, пригніченості та байдужості до оточення. Електричний шок

68

триває від десятків хвилин до доби. В разі несвоєчасної медичної допомоги в такому стані може наступити загибель людини.

Основні фактори, які впливають на ураження людини електричним струмом.

Наслідок впливу електричного струму на організм людини залежить від сили струму, тривалості його проходження крізь тіло людини, величини напруги дотику, електричного опору тіла людини, умов навколишнього середовища в приміщеннях з електроустановками, частоти та роду струму(постійний, перемінний, пульсуючий), шляху. по якому проходить струм крізь тіло людини (рука–рука, рука–нога, голова–ноги та ін.), співпадання часу впливу струму з фазою Т кардіоцикла тощо.

І все ж серед вищезгаданих факторів ураження, головним є величина сили струму, який проходить через тіло людини Ih (мА). При цьому з зростанням величини струму та часу його впливу ступінь ураження збільшується.

З курсу фізики відомо, що, згідно закону Ома, величина струму. який проходить крізь тіло людини визначається виразом:

Uдот.

Ih = –––––

Rh

де Ih = величина сили струму який проходить крізь тіло людини (звичайно в мА; 1А = 1000 мА);

Uдот.– напруга дотику (вольт); Rh – опір тіла людини (Ом).

Напруга дотику – це напруга між двома точками ланцюга струму, до яких одночасно доторкнулася людина.

Крім двох головних чинників ураження (Ih та t) інші чинники (вищезгадані) теж впливають на результат ураження, але лише стільки – скільки вони визначають значення струму, який проходить крізь тіло людини.

Є необхідність навести деякі відомості щодо характеру впливу струму на людину в залежності від величини струму при проходженні його по шляху «рука–рука» або «рука–ноги».

69

За міждержавним стандартом зараз існують гранично припустимі рівні напруг дотику та струмів які протікають крізь тіло людини. Ці рівні розроблені з урахуванням часу впливу струму, мікроклімату в приміщеннях при нормальному та аварійному режимах праці виробничих та побутових електроустановок.

Чим вища напруга дотику, тим більшої сили струм протікає через тіло людини. В цьому і полягає безпосередній вплив Uдот. на важкість електротравм. В той же час при збільшенні Uдот. одночасно має місце значне зниження опору тіла людини (Rh), що ще більше посилює силу струму і важкість електротравми. Цю тезу підтвердили заміри параметрів U дот. та Rh під час катувань на електричному стільці. Так при напрузі

70

декілька вольт опір дорівнював 40 000 Ом при 110 В – 10 000 Ом, при 2000 В – 200 Ом. Електричний опір тіла людини при сухій, чистій та непошкодженій шкірі при напрузі в 15–20 В коливається в межах від 3000 до 100 000 Ом, а інколи і більше. З іншого боку електричний опір значно знижується при зволоженні, забрудненні та ушкодженні шкіри.

Наприклад:

R сухої шкіри = 3000 : 200 000 Ом

R зволоженої шкіри = 100 Ом

R внутрішніх органів = 500 Ом

Rh при зволоженій шкірі = R внутрішніх органів + 2R зволоженої шкіри

Rh при звол. шкір. = 500 Ом +2· 100 Ом = 700 Ом

R розрахункового значення опору тіла людини = 1000 Ом Електронебезпека експлуатації електроустановок

виробничого і комунально–побутового призначення забезпечується:

–конструктивним та схемним виконанням;

–технічними способами, обладнанням та засобами

захисту;

–загальнотехнічною та спеціальною підготовкою осіб які експлуатують електроустановки;

–організаційними та технічними заходами, які забезпечують небезпеку робіт;

–психофізіологічним станом працюючих тощо.

Технічні способи, обладнання та засоби захисту працюючого населення, а також організаційно–технічні аспекти забезпечення електронебезпеки будуть розглянуті при вивченні дисципліни "Охорона праці" на старших курсах.

Контрольні питання:

1.Види дії електричного струму на організм людини.

2.Класифікація та коротка характеристика місцевих електротравм.

3.Класифікація та коротка характеристика електричних ударів.

71

4.Структура факторів, що впливають на важкість електротравм.

5.Який механізм впливу величини напруги дотику на результат враження людини електричним струмом .

ЛЕКЦІЯ 8 -9 ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДИНИ І БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

Науковці небезпідставно вважають, що сучасна людина є головним винуватцем нещасних випадків, аварій. катастроф, а то й збільшення розмірів стихійного лиха. Здається парадоксальним: люди, яким від народження властивий інстинкт самозбереження, самі собі створюють небезпеки.

Парадокс у тому, що за розвитком знарядь праці з одного боку розширюється діапазон дії людини на оточуючий світ, а з іншого боку адекватно розширюється і коло відповідних реакцій зовнішнього світу на людину в процесі праці, побуту, відпочинку. Треба взяти до уваги й те, що складні механізми, технологічні процеси набагато легше вивести з ладу, пошкодити ніж прості за конструкцією, які є надійнішими, але малопродуктивними. Тому, нажаль, в протидіях тут частіше програє людина, вона просто не встигає реагувати відповідним чином.

Чому ж так?

Справа в тому, що генетично людина за тисячоліття змінилася надто мало: її органи і системи функціонують зараз так як і в далекому минулому, фізіологічні реакції та психологічні особливості теж не прогресують В той же час соціум людини, техносфера, яка породжена нею в цілому все ускладнюється, вдосконалюється і, безумовно, вимагає від людини кращої організованості, зосередження, уваги, пам’яті, рухової реакції тощо.

Все це вказує на те, що людський фактор, потребує вдосконалення, виробки компенсаторних механізмів. Мова йдеться, перш за все, про вдосконалення як фізіологічних механізмів органів відчуттів так і психологічних особливостей людини. Розглянемо ж їх.

72

Про аналізатори, як механізми сприйняття інфоромації.

У людини є система де під впливом зовнішнього і внутрішнього потоку інформації народжується відчуття і відбуваються розрізнення подразнень. Цю систему І.П.Павлов назвав аналізатором, або по-іншому це орган чуття. Розрізняють вісім аналізаторів: зоровий, слуховий, смаковий, вестибулярний, нюховий, шкіряний, руховий і вісцеральний (аналізатор внутрішніх органів).

Особливості та властивості аналізаторів треба знати і враховувати в своїй діяльності заради того, щоб запобігти помилок, не впасти в оману під час складних ситуацій та виникнення небезпек.

Зоровий фактор. Він сприймає понад 80% інформації про зовнішній світ і є найважливішим серед інших органів відчуттів. Завдяки зору людина відрізняє форму, розміри, колір предмета, відстань на котрій він знаходиться. Якщо зір втрачає в якійсь мірі ці властивості людина може скоїти собі складну ситуацію, а під час небезпек збільшити загрозу своєму здоров’ю та життю. Для того, щоб бачити та розпізнавати предмети необхідно чітко розрізняти їх межі. Така здатність ока називається гостротою зору. У більшості людей гострота зору перебуває в межах кута 1214˚,а відмінна - в конусі з кутом 3˚. Гострота зору оберненопропорційна куту зору, тобто чим кут менше, тим гострота зору краща. Око людини здатне окремо відтворювати об’єкти, кутова відстань між якими дорівнює 1´ (хвилині).

Звідси зрозуміло: чим гірша гострота зору у людини, тим більше у неї виникає проблем з питань небезпеки. Але додамо: гострота зору піддається покращанню шляхом тренажу. Треба мати на увазі. що наші зорові відчуття при певних обставинах не зовсім відповідають реальній дійсності. Це так звані міражі, галюцинації, ілюзії. В звичайних умовах життєдіяльності людини найчастіше виникають зорові ілюзії, особливо в сутінках та вночі.

Так відчуття, викликане світловим сигналом, зберігається протягом певного часу після виникнення сигналу. Це так звана інерція зору (≈ 0,1-0,3 с.). Інерційність зору зумовлює виникнення

73

стробоскопічного ефекту (ілюзії нерухомості або мнимого руху транспортного засобу тощо).

Ось цей стробоскопічний ефект часто і вводить в оману водіїв та пішоходів: їм здається ,що зустрічний транспорт стоїть, в той час як він швидко рухається. А результат - зіткнення, наїзд, аварія.

Є й інші ілюзорні зорові відчуття. Так, рух автомобіля з темним фарбуванням здається більш повільним, а віддаль до нього більшою, ніж насправді. Якраз цим пояснюється, що автомобілі темних кольорів значно частіше попадають в аварії.

У водіїв в дорозі часто виникає сонливість. Це дія монотонних подразників – пряма дорога з одноманітним пейзажем. Як протидія цієї емоції на прямих трасах при будівництві влаштовують криві ділянки через кожні 3 км дороги, озеленяють роздільні смуги тощо.

Відомо, що кольори по–різному діють на психіку людини, викликають певні емоції та відчуття.

Це зумовлено різним розміром світлових хвиль, що надходять від того чи іншого кольору до нашого органу зору. Ось як діють на людину різні кольори:

–червоний – гарячий, збуджує та викликає умовний рефлекс на самозахист;

–оранжевий – бадьорить. викликає стимул до діяльності, зігріваючий;

–жовтий – теплий, веселий, викликає гарний настрій;

–зелений – світлий, викликає спокій або добрий настрій;

–синій та блакитний – викликає відчуття свіжості, легкості, прозорості, знімає напругу, заспокоює;

–чорний – важкий та похмурий, викликає поганий настрій та самопочуття;

–білий – холодний, одноманітний, викликає апатію.

З цього можна зробити висновок: якщо колір з негативними наслідками впливу діє на людину досить тривало і повсякденно, то це приводить до певних соматичних захворювань. Отже будівлі, приміщення, механізми, обладнання, пристрої тощо в залежності від їх призначення потребують відповідного фарбування. Ці вимоги поширюються на всі сфери виробництва, побуту та відпочинку.