Тема 18 Культура Європи XVII–XVIII ст.

XVII ст.

Новоєвропейська культура як предмет історико–культурологічного дослідження. Проблема зміни культурних парадигм як історико–теоретична проблема. Людина–суб'єкт новоєвропейської культури як культури особистісно орієнтованої, інновативної. Новоєвропейський тип культурної трансляції і його культурно–історична динаміка від античності до Нового часу. Поняття Новий час і культура Нового часу.

Соціокультурна криза XVI–XVII ст. Конфесійні конфлікти ХVI ст., їх вплив на розвиток культури; створення ордену єзуїтів. Перші буржуазні революції у Німеччині, Нідерландах, Англії. ХVII ст. – перший історичний етап існування культури капіталізму. Порушення відносної рівномірності у культурному розвитку країн Заходу. Абсолютистська монархія як соціокультурний феномен. Еволюція політико–правових ідей у XVII ст.

Нові форми діяльності християнських церков у сфері культури. Католицька церква як фактор розвитку культури Іспанії.

Поліцентрична картина світу, науково–технічна революція XVI–XVII ст. Відкриття Коперніка і Дж. Бруно. Нова наукова картина світу та місце в ній людини; нові світоглядні орієнтири. Вплив природничих наук на розвиток гуманітарних дисциплін; панівна роль раціоналізму. Особливості розвитку філософської думки у XVII ст.; протестантська етика.

Поширення наукового методу. Початок математичного пізнання природи. Експериментальний метод і його роль у розвитку природознавства. Механістична картина світу. Найважливіші технічні досягнення і винаходи.

Професіоналізація наукової праці і виникнення наукових установ. Лондонське королівське товариство. Паризька природничонаукова Академія. Поява наукових збірників і журналів.

Завершення створення нової картини світу. Теорія планетарного руху Роберта Гука. «Математичні початки натуральної філософії» Ньютона. Ньютонівські три закони руху і принцип універсального тяжіння. «Оптика» Ньютона.

Риси нової культурної епохи у великих трагедіях Шекспіра. Духовні шукання і проблема влади. Секуляризація мистецтва. Позастильова лінія в живописі. Інтерес до внутрішнього світу людини. Зовнішній світ як психологічне тло. Жанровий живопис.

Італія – джерело нових напрямків у художній культурі ХVII ст. Барокко як художня система. Ірраціоналізм і дисгармонічність світосприймання. Конфлікт духовного і тілесного. Страх перед навколишнім світом. Розвиток пейзажу і натюрморту – жанрів «без людини». Протестантське барокко в Німеччині і Нідерландах. Вплив реформації на зображення людини. Переважна увага до матеріального світу.

Доля народної культури у ХVII–ХVIII ст. Професійне мистецтво у структурі художньої культури. Перетворення художньої культури на саморегульовану систему; естетична та історико–критична думка. Митець та ринок; меценатство. Стильова розмаїтість художньої культури ХVII–ХVIII ст.

Класицизм як ідейно–художня система та стиль мистецтва. Переосмислення гуманістичних цінностей. Естетичний ідеал – античність, не як предмет милування, а як об'єкт вивчення. Тверда нормативність у всіх видах мистецтва. Франція як центр класицистичної культури. «Політизованість» класицизму у XVII ст. – зв'язок з розвитком абсолютизму. Ідеологічне ядро – конфлікт між особистістю і державою, обов’язком і почуттям.