Тематика доповідей та рефератів

1. Шопенгауер А. – теоретик вселенського песимізму.

2. Філософія надлюдини Ф.Ніцше.

3. Програма “переоцінки усіх цінностей” та “імморалізм” Ф.Ніцше.

4. Гуманістичний психоаналіз Е.Фромма.

5. Аналіз проблеми свободи в філософії Е.Фромма.

6. Вчення С.К’єркегора про екзистенцію.

7. Проблема свободи в філософії екзистенціалізму.

8. Екзистенціальна свобода: вибір і відповідальність.

9. Провідні ідеї Ж.-П.Сартра в праці „Екзистенціалізм – це гуманізм”.

10. Філософські погляди Ж.-П.Сартра.

11. «Я бунтую – це означає, що я існую” (А.Камю).

12. Абсурд і свобода в філософії А.Камю.

Модуль іі. Основні проблеми філософІї

Тема 7. Філософський зміст проблеми буття. Діалектика буття

Зміст теми: 1. Буття як вихідна категорія філософії. 2. Буття як загальний зв’язок та взаємодія. Ідея розвитку. 3. Категорії діалектики. 4. Закони діалектики.

Буття як вихідна категорія філософії

Особливістю філософії як вчення є те, що вона дає найбільш узагальнене знання про те, що існує. То ж і філософське усвідомлення світу грунтується на узагальненому, абстрактному, теоретичному відображенні дійсності. Таке відображення здійснюється за допомогою найбільш загальних понять – категорій. Найбільш загальною категорією філософії є найдавніше поняття „буття”.

Проблема буття є однією з основних тем філософських роздумів і досліджень. З XVIII століття розділ філософського знання, пов’язаний із дослідженням буття, отримав назву „онтологія”.

В філософії вже за часів античності розрізняли поняття “буття” та “суще”. Суще – це сукупність оточуючих речей. Але в розмаїтті речей можна знайти те, що являється загальним для них усіх. Така нейтральна ознака всього сущого полягає в тому, що воно взагалі існує. Це й виражено в понятті “буття”.

В спробах дослідження буття як філософської проблеми виявляється парадоксальність самої категорії: з одного боку, буття зорієнтоване на гранично загальні характеристики існуючого, а з іншого – воно осягається через розмірності існуючого, його структурність та відтворюваність. Не випадково, в цьому зв’язку у філософії виникає проблема співставлення буття як такого та окремих його різновидів, аспектів і форм.

Для вирішення цієї проблеми в сучасній філософській літературі пропонується умовно відокремити “буття світу” від “буття в світі”, що виражається через співвідношення безконечного та конечного. “Буття світу” має абсолютні характеристики - воно моністичне та невизначене. “Буття в світі” – конкретне, плюралістичне, предметне.

Філософська проблема буття передбачає розгляд співвідношення сталості буття та мінливості, тобто процесу становлення буття. Умовою визначення буття як гранично широкої категорії є зіставлення його з небуттям. Буття і небуття (ніщо) не існують одне без одного. Всі конкретні форми існування виникають із небуття (колись їх не було) і вони стають наявним буттям, тобто чимось. Їх буття завжди пов’язане з можливістю їх небуття, тобто переходу в іншу форму буття. Небуття мислиться як відносне поняття. В абсолютному сенсі небуття немає (спроба мислити небуття в абсолютному сенсі – марна справа). В нашій свідомості завжди будуть виникати якісь форми, якесь “щось”. Між буттям та небуттям стоїть становлення, яке в самому бутті фіксує певне протиріччя (наприклад, процес становлення особистості).

Отже, буття це філософська категорія, яка означає - все, що реально існує. Основними формами буття є:

- буття речей і процесів, що існують незалежно від людини та її діяльності;

- буття духовного, ідеального, котре розділяють на індувідуалізоване та об’єктивізоване;

- буття людини як існування її у світі речей і у світі духовних цінностей;

- буття соціальне, яке розділяють на буття окремої людини і буття суспільства в цілому.