30.Форма та зміст:

а) Буття в світі проявляється в тому, що кожний об'єкт в ньому якимось чином оформлений, структурно організований, змістовний. Зміст та форма несуть інформацію про внутрішню та зовнішню характеристику об'єкту.

Зміст - це насамперед сукупність елементів, зв'язків, відношень. що утворюють даний предмет, явище, процес.

Під формою слід розуміти організацію змісту, спосіб зв'язку частин, елементів, які складають даний предмет, явище, а також спосіб їх існування. Це зовнішній прояв змісту.

Категорії "зміст" і "форма" мають загальний характер. Це значить, що ніде в світі немає таких предметів (речей, об'єктів), у яких були б відсутні зміст і форма: все, що існує, містить в собі певні процеси і тенденції, і все це певним чином оформлене, структурно організоване.

Приклади: зміст – думка, форма – мова. Зміст – ідея, проблема твору; форма – слова, матеріал, художні засоби тощо.

б) Зміст та форма існують в єдності та в стані взаємної обумовленості. Це означає, що зміст потребує своєї форми, але форма - це не якийсь додаток до змісту, а, перш за все, спосіб його існування та прояву.

У взаємозв'язку змісту і форми зміст як провідна сторона цілого являє собою єдність усіх складових елементів об'єкта, його властивостей, внутрішніх процесів, зв'язків, суперечностей, тенденцій, а форма с спосіб існування і виявлення змісту. Нерозривна єдність цих категорій виявляється в тому, що певний зміст втілюється у певній формі. Головною стороною є зміст, а форма організації залежить від того, що організується.

Наступний розвиток філософії зробив подальший внесок у вирішення питання про співвідношення цих категорій. Відокремлюються внутрішня та зовнішня форми. Внутрішня форма змісту розглядається як спосіб зв'язку елементів цілого; зовнішня форма - байдужа до змісту, але тільки до певної межі. В умовах нормальної єдності зміст зумовлює форму, а зміна змісту веде за собою й зміну форми. Існує відносна незалежність та самостійність форми по відношенню до змісту. Так, наприклад, зміна такої форми як виробничі відносини даного суспільства відбувається не автоматично, а внаслідок певного рівня розвитку виробничих сил в цілому.

Відносна самостійність форми виявляється, по-перше, в тому, що вона може дещо відставати від розвитку змісту, по-друге, той же самий зміст може набувати різних форм і одна і та ж форма може наповнюватись різним змістом. Наприклад, виробничі сили (зміст) можуть випереджати у своєму розвитку виробничі відносини (форму).

Внаслідок відносної самостійності форми, остання може сприяти розвитку змісту, а може і перешкоджати йому. В цьому випадку виникає протиріччя між новим змістом та старою формою.

Умовою розв'язання такого протиріччя виступає необхідність заміни старої форми новою, що відповідає новому змісту.

31. Можливість та дійсність:

а) Можливість - об'єктивно існуюча тенденція виникнення предмета, що зумовлюється певною закономірністю.

Можливість - це певне потенційне буття, що у разі реалізації перетворюється на дійсність. Можливе - це те, що мається поки що в зародку, потенційно, у вигляді передумов.

Так, можливість таланту та геніальності особистості представлена у формі задатків як передумов здібностей.

Дійсність - реалізована можливість, має наявне буття, яке у свій час було потенційним буттям (тобто можливістю).

В широкому сенсі слова під дійсністю мають на увазі все актуально існуюче - і в зародковому стані, і в зрілому, і в стані згасання.

Усяка дійсність – результат закладених передумов: у будь-якої людини в юнацькому віці є багато варіантів вибору життєвого шляху, але дійсність - одна-єдина.

б) Процес розвитку - це діалектична єдність можливості і дійсності. Можливість органічно зв'язана з дійсністю. Вони взаємопроникають, адже можливість - це одна із форм дійсності в широкому розумінні слова, внутрішня, потеніцальна дійсність. Сама можливість є лише одним з моментів того, що вже існує як реальна дійсність.

Діалектика можливого і дійсного проявляється у класифікації самих можливостей: реальна (конкретна) і формальна (абстрактна).

Реальна – виявляє закономірну суттєву тенденцію розвитку об'єкта при наявності необхідних умов її реалізації.

Формальна – несуттєва тенденція розвитку об'єкта, за відсутності умов, необхідних для її реалізації. Формальна можливість може перетворитись в реальну.

У часі можливість передує дійсності. Але дійсність, будучи результатом попереднього розвитку, є водночас вихідним пунктом наступного розвитку. Можливість виникає з певній дійсності і реалізується в новій дійсності. Наприклад, з розвитком виробництва, науки і техніки розкриваються все нові властивості предметів праці і реалізуються в людській практиці. Металом, давно відомим людині, була мідь, стародавні люди виробляли з неї зброю. Але лише через тисячоліття з'язувалось, що мідь є добрим провідником електричного струму і з неї стали виробляти електричні дроти, кабелі тощо.