Структура анотації

1. Опис бібліографічних ознак книги (автор, назва та ін.).

2. Стислий опис змісту та його особливостей у вигляді переліку основних розділів чи питань.

3. Вказівки, для кого ця книга призначена.

Зразок 1:

Культура мови на щодень/Н.Я. Дзюбишина-Мельник, Н.С. Дужик, С.Я. Єрмоленко та ін. – 2-е вид., доп. і випр. – К: Довіра, 2002. – 169 с.

У посібнику вміщено практичний матеріал із складних випадків сучасної літературної норми – труднощі вибору слів, утворення граматичних форм, наголошування. Читачі дізнаються про значення і правильне вживання деяких слів, скористаються російсько-українським словничком поширених мовних зворотів. Призначений для широкого кола читачів.

Обсяг анотації

Обсяг анотації до наукової статті – не більше 500 друкованих знаків (літер, розділових знаків, пропусків між словами і реченнями).

Зразок 2:

Л.О. Тищенко

Актуальні проблеми формування термінологічної компетенції студентів вищих економічних закладів.

Анотація. У статті розглянуто суттєві ознаки наукової картини світу, проаналізовано складники процесу вербалізації нових понять наукового та економічного знання й запропоновано введення у навчальний процес вищої школи нової навчальної дисципліни «Основи українського термінознавства».

Окремим різновидом письмових робіт є тези наукової доповіді. Поширеною є практика, коли до наукової конференції готують наукову доповідь, а публікуються лише тези цієї доповіді. Отже, тези – це не тільки спосіб опрацювання книги, а й особливий жанр наукового твору. Складаючи тези доповіді, треба визначити найважливіші її положення, висновки, результати дослідження. Ураховуючи невеликий обсяг тез, ці положення мають бути сформульовані стисло, чітко, і водночас вони повинні якомога повніше віддзеркалювати зміст. Тези можуть мати загальноприйняту композицію – вступ, основна частина, висновок, а також можуть бути складені як перелік основних положень. У тезах здебільшого відсутній ілюстративний матеріал, цифрові дані, таблиці, цитування тощо. Між окремими положеннями не обов’язкові текстові переходи, елементи міжфразового зв’язку, але ці положення мають відображати логіку дослідження, хід міркувань автора. Така вимога зумовлена тим, що головна мета, з якою публікуються тези, – ще до прочитання наукової доповіді в загальному вигляді ознайомити слухачів із авторською концепцією чи особливостями дослідження. Тому тези доповідей, як правило, готують і видають до початку наукової конференції.

За змістом тези поділяють на три типи [4]:

1. Тези визначення проблеми (короткий вступ про актуальність теми; огляд наявних поглядів на проблему чи опис ситуації в предметній галузі; окремі власні думки на цю тему; передбачувані напрями дослідження; висновок).

2. Тези, що висвітлюють результати дослідження (короткий вступ як постановка проблеми; гіпотеза (у випадку експериментального дослідження); перелік застосованих методів; параметри виборки; власне результати; інтерпретація і висновки.

3. Тези, що репрезентують нову методику роботи ( вступ, що описує сферу застосування методики; опис наявних методик; опис результатів застосування, методику оцінювання ефективності; висновки.

У науковій та навчальній роботі досить часто виникає потреба написати рецензію. Рецензія – це відгук, критична оцінка того чи іншого різновиду творчої роботи: наукової праці, художнього твору, вистави, кінофільму тощо. Рецензії доводиться писати науковцям, студентам, критикам, фахівцям із будь-якої галузі науки чи виробництва. Звичайно, за рецензування повинен братися лише той, хто достатньо глибоко обізнаний із проблематикою рецензованого твору і спроможний дати йому об’єктивну оцінку.

Існують певні вимоги до композиції відгуку. Спочатку подають загальну характеристику теми чи проблеми, яка є предметом рецензованого твору («У роботі розглядається питання …», «Робота присвячена аналізові…» тощо). Визначають також коло проблем, до яких належить аналізоване в роботі питання або його місце в певній науковій системі. Важливим елементом рецензії є визначення актуальності теми, її важливості для науки, виробництва чи інших сфер життя. У багатьох випадках актуальність теми не тільки констатують, а ще й обґрунтовують. Далі в рецензії міститься стислий виклад змісту роботи або окремих його питань. Такий виклад має бути аналітичним, спрямованим на те, щоб виявити найцінніші здобутки роботи і водночас визначити спірні моменти, можливість альтернативних рішень, певні недоліки. У цій частині рецензії можливі й елементи полеміки рецензента з автором, зокрема, у значних за обсягом рецензіях, наприклад, на дисертацію. Недоліки роботи можуть бути вказані в аналітичній частині рецензії або перелічені окремо, якщо є необхідність чітко їх назвати; вони мають бути сформульовані точно і обов’язково у коректній формі. Після цього у рецензії дають загальну оцінку роботи («Робота відповідає вимогам…», «Дослідження проведено на належному рівні…», «Робота заслуговує на високу оцінку…», «Робота потребує доопрацювання…» тощо).

Одним із не менш важливих видів наукової роботи є конспектування. Конспект складають або під час читання текстів, або під час слухання лекції. Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо, тобто скорочений запис певної інформації. Тут знаходять своє відображення основні положення тексту, які у випадку необхідності доповнюються, ілюструються яскравими прикладами тощо.

Основна мета процесу конспектування – переробити та записати необхідну інформацію, щоб відновити її у пам’яті через певний час.

Конспект буває коротким або детальним. Можна зберегти без змін авторські конструкції, цитати. В іншому випадку використовується переказ, інші формулювання, для швидкості та зручності в конспекті можуть подаватися скорочені слова, абревіатури.

При прочитанні та прослуховуванні тексту (промови, доповіді, виступу) для конспектування звертається увага на ключові (опорні) слова, ті інформаційні центри, що несуть найбільше смислове навантаження. Вибір ключових моментів залежить від мети та завдань конспектування, власних знань у цій галузі, особистих зацікавлень, можливостей пам’яті.

Для конспектування, як і реферування, використовуються такі способи викладу матеріалу: опис, оповідь, міркування. За своїм обсягом конспект не перевищує 1/3 від усього первинного тексту.

Отже, письмові роботи, які виконують у середній та вищій школі можуть мати навчальний характер і можуть бути виконані на рівні самостійного наукового дослідження. В обох випадках вони вимагають від виконавця не тільки глибоких фахових знань, а й відповідної мовної підготовки та практичних навичок, необхідних для письмового закріплення результатів наукової діяльності.

 КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Як Ви розумієте поняття «наукова стаття», «наукова доповідь».

2. Які вимоги ставляться до написання наукової статті?

3. Що таке рецензія?

4. Дайте визначення поняття «анотація». Якою повинна бути структура анотації, її обсяг?

5. Що таке тези? Назвіть основні вимоги до їх написання.

6. Що таке конспект? Особливості його складання.

 ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1. Виділіть у поданій анотації правильно її структурні елементи.

Фінансовий словник. – К.: Знання, 2005. – 287 с. – (Фінансове право).

Словник фінансово-правових термінів і понять – перше видання в Україні, в якому системно і концентровано представлена категоріальна база фондового ринку. Ключові поняття подано на основі узагальнення вітчизняної і світової практики функціонування фондового ринку.

Словник буде корисний фахівцям із фінансового права, спеціалістам у галузі законодавства, викладачам і студентам вищих навчальних закладів відповідного фахового спрямування.

Завдання 2. Складіть анотацію до запропонованої наукової статті (за фахом). Випишіть ключові слова. Напишіть стислий конспект поданого тексту. Придумайте заголовок.

Завдання 3. Перекладіть подану анотацію українською мовою. Відредагуйте її. Поясніть відмінності у вживанні стилістичних та граматичних конструкцій.