ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

КАФЕДРА ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ

КУРСОВА РОБОТА

з ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ОБРАНОГО ВИДУ СПОРТУ

(ЛЕГКА АТЛЕТИКА)

на тему: «Особливості підготовки дівчат в бігу на середні та довгі дистанції віком 14-15 років»

Студентки ІІІ курсу 36 групи

напряму підготовки 6.010202 Спорт

спеціальності легка атлетика

Керівник: викладач каф. легкої атлетики

Крайник Ярослав Богданович

м. Харків 2013 рік

Національна шкала ___________________________

Кількість балів: __________ Оцінка: ECTS _______

Члени комісії ______________________ __________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

______________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

______________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..…..4РОЗДІЛ I Особливості тренувального процесу юних бігуній на середні дистанції

1.1. Особливості підготовки бігуній на середні дистанції.…………………..7

1.2. Аеробні і анаеробні можливості організму бігуній на середні дистанції.………………………………………………………………………...10

1.3. Швидкісно – силова підготовка бігуній на середні дистанції…………12

1.4.Охорона праці………….………..………………………………..................22

Висновки…………………………………………………………………….......25

Список літературних джерел……………………………………………..……27

ВСТУП

Актуальність. Дані багаторічних досліджень, багатий досвід тренерів та фахівців, а також сильних спортсменів, що спеціалізуються в бігу на середні дистанції, дозволили створити досконалу систему тренування на всіх етапах розвитку спортивної форми. Однак до теперішнього часу в бігу на середні дистанції у жінок накопичилося чимало проблем: знижується кількість наших спортсменок в списках найсильніших в світі, в збірній команді країни мало нових імен, на Чемпіонатах Європи та Світу, на останніх Олімпійських Іграх в Лондоні домінували зарубіжні спортсменки. Тому актуальність цієї теми обумовлена нестачею навчальних програм, рекомендацій з підготовки бігуній на середні дистанції, не достатньою кількістю публікацій у літературі, а часто, і недоступністю інформації.

Полунін А.И. (1998) наголошує що молоді тренери, бажаючи швидше проявити себе, забувають про різнобічну підготовку своїх учениць, форсуючи їх тренування. На змаганнях часто помітно, що навіть молоді спортсменки мають зайву вагу, слабкий опорно-руховий апарат, низьку технічну, функціональну і фізичну підготовленість. Відзначається і низька мотивація спортсменок на досягнення високих результатів. Не випадково вони бояться стартів, а їх змагальна діяльність нестабільна.[21]

Встановлено, що процес спортивної підготовки йде по трьох взаємозалежних напрямках - виховання, навчання і підвищення функціональних можливостей організму легкоатлета і реалізується на практиці через загальну і спеціальну фізичну підготовку, а також технічну, тактичну, морально-вольову і теоретичну підготовку.

Підготовку бігуній на середні дистанції фахівці Травин Ю, Белина О, Чернов С (1998) розглядають як складний, багатосторонній процес цілісного і доцільного використання всієї сукупності факторів: тобто засобів і методів, а також умови, що забезпечують спрямований розвиток спортсменів і необхідний ступінь їх готовності до спортивних досягнень. При цьому раціональність побудови тренувального процесу багато в чому визначається спрямованістю на формування оптимальної структури змагальної діяльності, що враховує індивідуальні особливості займаючихся. Для цього необхідні правильні уявлення про диференційовані навантаженнях, їх напрямки, співвідношення основних засобів підготовки на окремих етапах і періодах цілорічного циклу навчально-тренувального процесу. Ефективність такого підходу багато в чому пов'язана з необхідністю чіткого кількісного вираження навантажень, виконуваних у різних зонах інтенсивності.[26]

Мета роботи – розглянути особливості тренування бігуній на середні дистанції.

Завдання:

1. Розглянути на основі вивчення літературних джерел особливості підготовки бігуній на середні дистанції.

2. Розглянути на основі вивчення літературних джерел аэробні і анаэробні можливості організму бігуній на середні дистанції.

3. Проаналізувати на основі вивчення літературних джерел швидкісно – силову підготовку бігуній на середні дистанції.

Мета роботи – розглянути особливості тренування бігуній на середні дистанції.

Об’єкт дослідження: навчально-тренувальний процес бігуній на середні дистанції.

Предмет дослідження: процес фізичної підготовки бігуній на середні дистанції.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел.

Практичне значення роботи: отримані результати курсової роботи можуть бути використані у навчальних спортивних установах, а також у практичній діяльності тренера та методичних рекомендаціях.

Структура та обсяг роботи: курсова робота складається зі вступу, одного розділу і чотирьох підрозділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Робота має 29 сторінок комп'ютерного тексту. Під час виконання роботи було вивчено 29 літературних джерел.

РОЗДІЛ І Особливості тренувального процесу юних бігуній на середні дистанції

1. Особливості підготовки бігуній на середні дистанції.

Незважаючи на те, що спортсменки спеціалізуються в бігу на середні дистанції, виконують у тренуванні навантаження, за обсягом і характером близькі до чоловічих, застосування цих навантажень повинно носити тільки індивідуальний характер, що визначається біологічними особливостями жіночого організму.[21]

Функціональні можливості організму спортсменок завжди в чомусь індивідуально різні. Ці відмінності виявляються в характері, реакції організму на фізичне навантаження і в динаміці адаптаційних (пристосувальних) перебудов. В свою чергу це тісно пов'язано з біологічною особливістю жіночого організму - оваріально - менструальним циклом (ОМЦ). Для чіткого і раціонального планування тренувальних навантажень завжди важливо знати особливості прояву рухових можливостей спортсменок протягом усіх фаз ОМЦ.[26]

Дослідження Ю. Травіна показали, що у 71,4% кваліфікованих спортсменок силові показники в менструальний період (ПМ) поліпшуються порівняно до власної фази (М). У 21,5% обстежених спортсменок результати тестових показників ідентичні, і лише, у 1% спостерігається погіршення результатів.[26]

У фазі овуляції (О) 42,9% спортсменок покращують результати, у 28,5% помітно погіршення результатів, показники 28,6% бігуній ідентичні показниками у фазі М. Постовуляторний (ПО) період характерний наступними показниками: у 35,7% спортсменок спостерігається поліпшення результатів, у 35,7% різке зниження, у 28,6% - результат відносно не змінений.

Зміна прояву швидкісних можливостей виглядає так: у 50% результат в період ПМ поліпшується, у 50% результат не змінюється. Фаза ПО характеризується значним приростом результатів у 78,6% спортсменок, погіршення помітно лише у 7,1% у 14,3% результат залишається на колишньому рівні. У період ПО слід відзначити зниження швидкісних можливостей у 42,9%, у 14,3% бігуній поліпшуються результати, у решти спортсменок рівень результатів незмінний.[21]

Щодо спеціальної витривалості слід зазначити значне поліпшення результатів у період ПМ - 52,7%, погіршення у 28,5% спортсменок. У фазі ПО показники спеціальної витривалості у 51,1% бігуній погіршуются, в той же час 42,8% спортсменок мають негативну прибавку значень тестових показників. У 7,1% характерних змін не відбувається. У період ПО слід відзначити поліпшення показників спеціальної витривалості у 64,3%, погіршують результати 21,4% обстежених бігуній. У 14,3% період ПЗ не позначається на результатах тестування.[26]

Вивчення рядом вчених динаміки прояву фізичних якостей у бігуній на середні дистанції за фазами ОМЦ дозволило виявити, що показники, характеризують рівень швидкості, силових можливостей та спеціальної можливості, мають індивідуальні коливання, відповідні фазам циклу. Однак незважаючи на різний рівень досягнень, крива зміни якостей за фазами ОМЦ має загальну тенденцію для певних груп бігуній і залежить від рівня кваліфікації. Серед спортсменок, які спеціалізуються в бігу на середні дистанції О. Білина виділяє чотири групи:

У першої групи показники рівня фізичних якостей помітно поліпшуються в ПО період і фазі М. У другій - рівень фізичних якостей незмінний у всіх фазах ОМЦ.

У третьому - відзначено різке погіршення показників у фазі ПО при

відносноій стабілізації їх у всіх інших фазах.

У четвертій - відзначено помітне зниження рівня показників у фазі М.

Таким чином, знаючи індивідуальні особливості прояву фізичних якостей протягом ОМЦ, тренер може вносити коректування в режим навантажень.

Вибір спрямованості тренувальних занять обумовлюється домінуючим проявом тієї чи іншої фізичної якості, схильністю організму спортсменки до виконання навантаження певної спрямованості. Особливу увагу С. Чернов звертає на режим тренувальних навантажень бігуній у фазі М, так як в цей час в організмі відбуваються не тільки помітні функціональні зміни, але спостерігається і тривала психологічна неврівноваженість спортсменок. Часто це виражається в підвищеній збудливості, млявості, дратівливості, апатії, а часом і небажанням тренуватися.[26]

Характеризуючи особливість тренувального процесу в даний період для спортсменок, можна говорити про використання значних за обсягом і інтенсивністю навантажень без шкоди для здоров'я бігуній.[5]

Друга і третя групи бігуній можуть проводити тренування без істотних корективів. Однак слід обмежити роботу швидкісно - силового характеру (пробігання відрізків з максимальною швидкістю, стрибкові вправи, вправи з обтяженнями).

У спортсменок четвертої групи бігуній незалежно від кваліфікації обмеження в тренувальному процесі зводиться до наступного:

а) робота швидкісно - силового характеру здебільшого виключається в

перший і другий дні фази;

б) обсяг та інтенсивність тренувального навантаження знижується на 20 - 25%;

в) основу тренувальних навантажень становить біг в аеробному режимі і

загальнорозвиваючі вправи.

При плануванні тренувального процесу тренерам необхідно отримати

інформацію про індивідуальні особливості прояву динаміки фізичних якостей своїх вихованок за допомогою відносно нескладного педагогічного тестування. Контроль за динамікою швидкісних можливостей здійснюється за результатами в бігу на 100 м, силових якостей - за кращим з трьох спроб, стрибку з / м, за рівнем спеціальної витривалості - по тесту бігу 3 (400 метрів з півторахвилинним інтервалом для відпочинку.

Педагогічне тестування доцільно проводити на кожному етапі підготовки бігуній на протязі всього річного циклу. Суворий облік особливостей проявів фізичних якостей протягом ОМЦ матиме позитивний вплив на адаптацію організму до підвищення тренувальних навантажень і на зростання спортивних результатів.[16]

1.2. Аеробні і анаеробні особливості организму бігуній на середні

дистанції

Як відомо, скорочення м'язів супроводжується розщепленням АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти), вміст якої в клітинах тіла відносно невеликий. М'язова діяльність залежно від її інтенсивності і тривалості може не впливати на рівень АТФ у м'язах або приводити до незначного, а за певних умов і до істотного його зниження. Крім того, рівень АТФ, що значно знизився на початку роботи, потім може підвищитися і стабілізуватися, але залишиться нижче початкового. Таким чином, в процесі м'язової діяльності відбувається безперервний ресинтез АТФ. Залежно від інтенсивності та тривалості роботи він або забезпечує підтримання балансу АТФ, або заповнює частину витраченої АТФ [27].

Ресинтез АТФ забезпечується двома процесами енергозабезпечення – анаеробним, для якого не потрібен кисень, і аеробним (дихальним), що вимагає обов'язкової його наявності (табл. 1.2.1.). До першого належать креатинфосфокіназна і міокіназна реакція, гліколітичного фосфорилювання. До другого - субстратне і медіаторне дихальне фосфорилювання. Анаеробні і аеробні можливості повністю характеризують функціональну межу організму – його загальний енергетичний потенціал, що знаходиться в тісній залежності від генетичних факторів [28].

Таблиця 1.2.1.

Шляхи енергозабезпечення м'язової діяльності

Шляхи утворення енергії	Термін дії	Тривалість максимального виділення енергії
Креатинфосфокіназна і міокіназна реакція	До 30 с	До 10 с
Гліколіз	Від 30 с до 5 хв.	От 30 с до 1 хв. 30 с
Дихальне фосфорилірування	До декількох годин	До 5 хв.

Також одним з найважливіших факторів, що зумовлюють спортивний результат в бігу на середні дистанції, є енергетичний потенціал бігуна. Цим пояснюється та велика увага, яка приділяється фахівцями різним аспектам проблеми підвищення енергетичних можливостей та їх реалізації в процесі змагальної діяльності [28].

Основою функціональної підготовки бігуній на середні дистанції є тренування витривалості, яка визначається в першу чергу її аеробними і анаеробними можливостями. Поняття «аеробних можливостей» відображає інтегративну діяльність систем організму, відповідальних за надходження, транспорт і виведення кисню. Поняття «Анаеробні можливості» відображає діяльність систем організму, відповідальних за енергетичне забезпечення роботи і підтримання гомеостазу в умовах вираженої кисневої недостатності. Ефективність аеробних та анаеробних процесів залежить так само від:

- Загальних запасів в організмі енергетичних речовин, енергетичних перетворень (жирів, глюкози, КФ і АТФ);[2]

- Ступінь досконалості компенсаторних механізмів, відповідальних за

підтримання гомеостазу у внутрішньому середовищі;

- Активності ферментативних і гормональних систем, відповідальних за

регуляцію метаболічного обміну.

Всі фактори енергетичного обміну оцінюються за критеріями потужності, що відображає зміни швидкості звільнення енергії в метаболічних процесах, ємності в яких відображаються розміри, доступні для використання енергетичних речовин, під час роботи метоболічних змін, економічності (визначаючими енергетичні витрати на одиницю шляху), ефективності (визначаючим в якій міру енергія, вивільнена в метаболічних процесах, використовується для виконання корисної роботи).[15]

Для диференційованої оцінки витривалості по параметрах потужності, ємності та ефективності найбільш важливе значення мають прямі фізіологічні та біохімічні зміни у вправах, де можливо досягти максимальних значень цих параметрів.[3]

Удосконалення аеробних можливостей бігуній здійснюється за рахунок засобів II і III (екстенсивної) зон. При чому тренувальні засоби II зони, що виконуються при ЧСС до 170 уд / хв, лактаті до 4ммоль / літр і споживанні кисню до 90% від МПК, сприяють в основному підвищенню аеробної ємності та ефективності, а засоби III зони при ЧСС до 180 – 190 уд / хв, лактаті до 8 ммоль / л і споживанні кисню до 100% від МПК - аеробного потужності. Для вдосконалення гіпотетичних анаеробних можливостей служать засоби III (екстенсивної), IV (інтенсивної), V (Максимальної) зон.[1]

Тривалість цілеспрямованої функціональної підготовки складає (залежно від особливостей життєвого циклу і стану спортсмена) 8-12 тижнів. Передбачається поступове збільшення бігового навантаження, поєднання навантажувальних і відновлювальних мікроциклів 3: 1 і обов'язкове використання бігового тесту в кожному мезоциклі (4 тижні). При пріоритетному використанні засобів для розвитку витривалості застосовуються також засоби силової та технічної підготовки.[17]