Тема 10

показники використання сировини і матеріалів у підсобних вироб­ництвах; дані аналітичного і синтетичного обліку за рахунками 20 "Виробничі запаси", 63 "Розрахунки з постачальниками і підряд­никами", 372 "Розрахунки з підзвітними особами", 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", та інші, пов'язані з відображенням операцій з руху матеріальних цінностей; головна книга, баланс.

Важливим моментом у діяльності аудитора є перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей, де аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів (жур­налів, головної книги); поряд із цим, доцільно перевірити пого­дженість записів у синтетичному і аналітичному обліку за балан­совими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються мате­ріальні цінності. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", за дебетом якого відображається оплата боргу постачальнику за до­ставлені матеріальні цінності. За кредитом — їх надходження (оприбуткування). В кінці звітного періоду на цьому рахунку може бути дебетове або кредитове сальдо.

Аудитору слід перевірити, чи не закінчився строк позовної давності на вказану заборгованість. Після закінчення строку по­зовної давності заборгованість стає безнадійною. Але, перш ніж її списати, необхідно визначити податок на додану вартість, який є складовою цієї заборгованості. Якщо це кредиторська заборго­ваність, то необхідно зменшити суму податкового кредиту методом "сторно". Кредиторську заборгованість вносять до складу валового доходу того звітного періоду, на який припадає закінчення стро­ку позовної давності.

Якщо виникла на певний період дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої минув, то спочатку визначають суму ПДВ і відповідно зменшують суму податкових зобов'язань.

Дебіторську заборгованість вносять до складу валових витрат того звітного періоду, на який припадає закінчення строку позов­ної давності.

Аудитору слід перевірити правильність складання актів розбіж­ності кількості та якості матеріальних цінностей, що надійшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транс­портної організації. Практика свідчить, що такі розбіжності зумов­лені привласненням матеріальних цінностей і оформленням фіктивних актів із метою присвоєння нестач або пересортиць мате­ріальних цінностей.

Методика аудиту запасів і витрат діяльності

141

Для виявлення фактів зміни назв або споживчих якостей цінно­стей (ґатунку, марки, розміру, вологості тощо), штучного зави­щення ваги застосовують експертну оцінку документів.

Під час дослідження документів застосовують логічну, норма­тивно-правову, зустрічну перевірку.

Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор присту­пає до аналізу списання матеріальних цінностей. Насамперед, слід встановити відповідність даних складського обліку даним синте­тичного обліку за рахунком 20 "Виробничі запаси", для цього за­гальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показаними у відомості обліку матеріальних цінностей, товарів, тари. Таке зіставлення здійснюється за кожним складом. Загальні обороти вибуття ма­теріалів за місяць за всіма складами і залишки матеріалів на кінець місяця, показані у відомостях, звіряють із кредитовими оборотами і залишками на рахунку 20 "Виробничі запаси" в Го­ловній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбаності обліку матеріальних цінностей, то перевірка зупиняється до від­новлення бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.

Для перевірки здійснення операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво або на сторону використовують нагромаджувальні відомості щодо витрачання матеріалів зі скла­дів, що виписуються на підставі видаткових ордерів.

У таких випадках аудитор повинен особливо ретельно аналізу­вати документи на списання матеріалів і переконатися, чи пра­вильно підприємство веде, зокрема, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комп­лектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової про­дукції.

У випадку, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця вноситься до валових доходів у тако­му звітному періоді.

У випадку, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця вноситься до складу валових витрат у тому ж звітному періоді (табл. 10.1).

142