2. Поняття суспільних відносин, їх сутність та структура

Суспільні відносини - різноманітні зв'язки, що виникають між соціальними групами, класами, націями, а також всередині них у процесі їхньої економічної, соціальної, політичної, культурної життя і діяльності. Окремі люди вступають в С. в. саме як члени (представники) тих чи інших соціальних спільнот і груп. С. в. знаходяться в діалектичній взаємодії з особистими відносинами людей, тобто з їх відносинами як конкретних індивідів, пов'язаних безпосередніми контактами, в яких значимі психологічні, моральні й культурні особливості людей, їх симпатії і антипатії і ін. особистісні фактори. У цій взаємодії С. в. визначають істотні сторони особистих відносин. Теоретично неспроможне і практично шкідливо ототожнення особистих і С. в , Перенесення категорій, що характеризують особисті взаємини, на С. в.. Ф. Енгельс, говорячи про взаємовідносини робітників і капіталістів, вказував, що "ставлення фабриканта до робочого - не людське, а чисто економічне".

У філософії С. в. розглядаються з матеріалістичних або ідеалістичних позицій. Матеріалістичне, тобто наукове, розуміння С. в. вперше вироблено марксизмом. Воно полягає в тому, що всі різноманітні С. в. - економічні, політичні, правові, моральні тощо - діляться на первинні - матеріальні, базисні і вторинні - ідеологічні, надбудовні. З усіх С. в. головними, провідними, визначальними є матеріальні - економічні, виробничі відносини. У послідовному здійсненні цієї ідеї проявляється матеріалістичний монізм марксистсько-ленінської теорії суспільного розвитку. Характер матеріальних С. в. визначається продуктивними силами суспільства і не залежить від волі і свідомості людей. Ідеологічні С. в. - політичні, правові, моральні та ін виникають на базі матеріальних С. в. і складаються як надбудова над ними, проходячи попередньо через свідомість людей. Тому суспільство є не механічне з'єднання різних С. в., а єдина система С. в.

Розподіл С. в. на матеріальні й ідеологічні дозволяє не тільки розрізняти в С. в. визначають і похідні, а й аналізувати сукупність С. в., в яких поєднуються і матеріальні, і ідеологічні елементи (наприклад, відносини між класами, національні, міждержавні та міжнародні відносини). У зв'язку з ускладненням і диференціацією суспільного життя виникають різноманітні С. в., пов'язані з різними, більш специфічними видами діяльності людей - управлінської, наукової, художньої, технічної, спортивної, просвітницької і т.д.

С. в. різних соціальних груп, спільнот, організацій, колективів визначаються, по-перше, їх місцем в історично визначеній системі виробничих відносин і, по-друге, конкретними відносинами з ін. соціальними групами і насамперед їх зв'язками з основними класами даного суспільства.

У класово антагоністичному суспільстві різні соціальні групи посідають антагоністичні позиції в даній системі С. в.: Рабовласник і раб, кріпак і феодал, капіталіст і робітник знаходяться на різних полюсах С. в. своєї епохи. Одні і ті ж С. в. оцінюються по-різному з різних класових позицій, обмежено й однобоко. Революційна боротьба робітничого класу, інтереси якого збігаються з об'єктивними закономірностями історичного розвитку, вперше відкрила шлях для подолання цієї однобічності. Його класова ідеологія є в той же час і послідовно науковою.

Для кожної суспільно-економічної формації С. в. історично конкретні і специфічні. Серед С. в. кожній формації можна виділити стійкі, порівняно тривало існуючі відносини, що виражають корінні особливості даної форми власності, і рухливі, динамічні відносини, що відображають зміни, які відбуваються в суспільстві, у взаємовідносинах класів, у співвідношенні борються соціальних сил і т.д. Поки зміна С. в. в межах певної суспільно-економічної формації не зачіпає її основ - пануючої форми власності, воно носить лише еволюційний характер. Зміна ж основних, стійких С. в., пов'язане з ломкою всього суспільного укладу, з переходом від однієї суспільно-економічної формації до іншої, має революційний характер.

Розглядаючи С. в., слід враховувати, чи є вони антагоністичними або неантагоністичні за своєю природою, тобто чи є вони відносинами ворожих соціальних груп або відносинами дружніх соціальних груп, що мають спільні корінні цілі та інтереси. Антагоністичний характер С. в. носили і носять в рабовласницьких, феодальних і капіталістичних суспільних формаціях. В умовах антагоністичного суспільства матеріальні С. в. складаються стихійно. Люди не осягають справжньої сутності своїх матеріальних С. в., їх усвідомлення має переважно ілюзорний характер. Реальні відносини між людьми в умовах капіталізму приймають форму відносин між речами. К. Маркс викрив таємницю капіталістичного виробництва і за відносинами товарів, речей розкрив С. в. людей. Антагоністичний характер матеріальних С. в. між класами рабовласницьких, феодальних і капіталістичних формацій визначає наявність антагонізмів в соціально-політичній та ідеологічній сферах суспільного життя і впливає на все різноманіття С. в. Відносини, типові для даної формації, своєрідно переплітаються з відносинами, що збереглися від колишніх формацій або зароджуються передумовами стосунків нової формації.

Антагоністичні С. в. ліквідуються в ході соціалістичної революції. Комуністична суспільна формація стверджує якісно нові С. в., що розвиваються через дозвіл неантагоністіческіх протиріч. Матеріальні та ідеологічні С. в. комуністичні формації розвиваються свідомо, планомірно, відповідно науковим розумінням суті і законів соціального прогресу. В умовах соціалістичного суспільства, на основі створення матеріально-технічної бази комунізму, відбувається вдосконалення соціалістичних С. в., поступове подолання істотних відмінностей між містом і селом, між розумовою і фізичною працею, стираються грані між класами, соціальними групами, що веде до створення безкласового, соціально однорідного суспільства, формуються нові відносини у праці, у сфері розподілу та інших сферах суспільного життя.