Тема 1

Абстракціоні́зм, абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво — одна з течій авангардистського мистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живопису виник в Європі та Північної Америці в 1910 — 1920.

Сюрреалі́зм (фр. surrealisme — надреалізм ) — один із найбільш поширених напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Надреалізм — літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, на початку 20 століття головним чином у Франції.

Українізація — політика просування і впровадження елементів української мови та української культури, в різних сферах життя.

Націонáльні менш́ини — групи громадян певної держави, які не є представниками титульного етносу, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою

Дерусифікація — процес чи державна політика у різних державах чи певних їх частинах спрямовані на відновлення автохтоними народами (переважно титульною нацією) ознак національної ідентичності: мови, культури, історичної пам'яті, втрачених внаслідок русифікації.

Пролеткульт - це культурно-просвітницька та літературно-мистецька організація, що виникла напередодні Жовтневої революції. Теоретики Пролеткульту А. А. Богданов, В. Ф. Плетньов, Ф. І. Калінін стверджували, що пролетарська культура може бути создаваема тільки представниками робітничого класу. На підставі класового підходу всі письменники і художники минулого були розділені на прогресивних, демократичних, творчість яких слід вивчати, і реакційних, класово чужих, спадщина яких можна залишати в забутті або піддавати нищівній критиці.

Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникла у Харкові, існувала з січня 1926 до 28 січня 1928.

Діа́спора (грец. διασπορά — «розсіяння») — будь-яке представництво етнічних одиниць за межами материнського етнічного регіону, котрі усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність. Поняття походить мовно з давньогрецької, але змістовно — з іудейської традиції.

Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва).

Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

Тоталітари́зм (лат. totalitos — цілісний від італ. totalità і прикм. італ. totalitario — той, що охоплює усе в цілому). Форма державно-політичного режиму держави, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я, тощо.

Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

«Самвидав» (рос. самиздат) — видавані поза цензурою (зокрема в СРСР) підпільні листівки, брошури, книжки й періодичні видання — один з виявів Руху опору.

Тема 7

Секуляризація культури - вилучення церковної землі і власності на користь держави.

Менталітет – це характер та лад людського мислення, що реалізується на рівні свідомості, але базується на структурних елементах сфери підсвідомого, що включають в себе архетипи як окремої особистості, так і етносу в цілому.

Плюралі́зм — філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних початків буття чи основ знання; характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.

Толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – у загальному значенні здатність приймати щось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах

Загальнолюдські цінності – це такі внутрішньо-особистісні установки, реалізація яких дає змогу формувати людське в людині скрізь, де особистість присутня як духовна чи суспільна істота.

Засоби масової інформації - це інститути, що існу-ють для відкритого, пуб-лічного передавання різних відомостей будь-яким осо-бам з допомогою спеціаль-ного технічного обладнан-ня.

Реорганізація — це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступником.

Лібералізація (фітредерство) — політика, спрямована на відкривання внутрішнього ринку для іноземних конкурентів, шляхом зниження кількості обмежень у торгівлі.

Творчий потенціал (англ. Creative potential) - сукупність якостей людини, що визначають можливість і межі його участі у трудовій діяльності.

Національна аристократія (еліта) – це особи, що очолюють, формують, структурують суспільну ієрархію, твірною ознакою якої є національна ідентичність, і підтримують її життєдіяльність, у першу чергу, шляхом продукування певних духовних цінностей, спрямованих на організацію, порядок, підтримання ідентичності й здатних, набуваючи форми надіндивідних духовних формоутворень, усуспільнюватись у межах ареалу впливу даної елітної групи.

Термін репрезентація (фр. representation — відтворення, показ) може позначати:

1. Представлення кого-, чого-небудь і представництво від когось, чогось.

2. Представлення мовних фактів в умовах найбільшого переконання.

3. Кодування і накопичення сенсорної інформації в мозку. Ресурсний стан — неврологічний і фізичний стан людини вцілому, коли вона відчуває, що володіє ресурсами.

Русифіка́ція або росифіка́ція, зросійщення — сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в Україні або інших країнах, за допомогою переходу чи переводу осіб неросійської національності на російську мову й російську культуру та їхньої подальшої асиміляції^[1]. Русифікацію ́зумовила державна політика російських режимів — спочатку царського, а згодом радянського, та обставини, що в них перебували внаслідок своєї приналежності до Російської Імперії чи Радянського Союзу неросійські народи^[2].

Консолідація (від лат. сonsolіdatіo) — це вид систематизації законів, в процесі якого нормативні акти, по одному або декількох взаємозалежних питаннях, об'єднуються в новому укрупненому акті (кодексі).

Імідж країни є важливою складовою її національної безпеки. В міжнародному конкурентному середовищі часто саме імідж визначає місце країни у світосистемі. Він забезпечує додаткові інвестиції в економіку, укладення вигідних міжнародних угод і спрямування туристичних потоків. Від авторитетності країни залежить її впливовість у світі. Саме тому держави витрачають мільйони доларів на створення і підтримку свого позитивного іміджу за кордоном.

Індустрія культури – це унікальний сектор економіки, який виник внаслідок поширення масової комунікації та глобалізму. У Великобританії сектор культурного підприємництва в 1998 році офіційно був переданий у підпорядкування Департаменту культури, медіа і спорту (DCMS) уряду, що ще раз засвідчує, що ця країна є одним із лідерів та законодавців розвитку креативного підприємництва.

Культурні цінності – це об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і відповідно до законодавства України підлягають збереженню, відтворенню та охороні