Самостійна робота №6 Пароніми та омоніми у професійному мовленні.

Пароніми - це слова, фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, дуже подібні за звучанням, нерідко - й за значенням, але не тотожні. Їх можна легко сплутати: адресат (кому посилають) і адресант (хто посилає), мимохіть (нехотячи) і мимохідь (проходячи мимо), знегоди (злигодні) і незгоди (відсутність згоди). Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксами, префіксами, закінченнями, наявністю чи відсутністю частки -ся.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі в їх засвоєнні, призводить до помилок, неправомірної заміни одного слова іншим. Тому треба уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис і вимову потрібного слова.

За звуковим складом пароніми:

· Однокореневі - відрізняються лише суфіксами чи префіксами: ефектний (вражаючий) і ефективний (з позитивними наслідками), вникати (намагатися зрозуміти) й уникати (прагнути бути осторонь).

· Різнокореневі - відрізняються 1-2 звуками. Компанія (товариство) і кампанія (сукупність заходів), веліти (наказати) і воліти (хотіти), талан (доля) й талант (обдарування).

За лексичним значенням:

· Синонімічні - повідь - повінь, крапля - капля, рипіти - скрипіти

· Антонімічні - прогрес - регрес, еміграція - імміграція, густо - пусто

· Семантично близькі - ніготь - кіготь, м’язи – в’язи, кристал - кришталь

· Семантично різні - газ - гас, орден - ордер, ефект - афект.

Омоніми (від грец. homos – однаковий, onyma – ім’я) – це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії – наслідок випадкового збігу звучання, у значенні ж два слова-омоніми не мають абсолютно нічого спільного, наприклад: дід1 – батьків або материн батько; дід2 – будяк; дід 3 – сніп соломи чи очерету; дід 4 – їжа з пшона та борошна; дід 5 – назва танцю; або стан 1 – стоянка; воююча сторона; стан 2 – талія; стан 3 – умови, ситуація; стан 4 – пристрій.

Джерелами омонімії є:

випадковий збіг неспоріднених слів: деркач (птах) – деркач (віник); термін (слово) – термін (строк);

розпад багатозначного слова: переказати (переповісти) – переказати (гроші); сісти (про людину) – сісти (про батарейку);

словотворчі процеси: винний (вина) – винний (вино); безділля (неробство) – безділля (відсутність долі); компостувати (компостер) – компостувати (компост); ВАК (Вища арбітражна комісія) – ВАК (Вища атестаційна комісія);

збіг абревіатури та вже наявного в мові слова: СУМ (Словник української мови) – сум (смуток); СТО (станція технічного обслуговування) – сто (100);

збіг українського та іншомовного слова: лава (предмет для сидіння) – лава (з італ. – розплавлена вулканічна маса); клуб (диму) – клуб (з англ. – товариство, приміщення);

засвоєння з різних мов: ліга (з франц. – асоціація) – ліга (з італ. – знак над нотами у вигляді дуги); клінкер (з нім. – спечені глиняні вироби у вигляді цегли) – клінкер (з англ. – вузький ловгий спортивний човен).

Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом – чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту.

Існує також явище міжмовної омонімії – продукт взаємодії близькоспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати міжмовні омоніми “фальшивими друзями перекладача”, “підводними рифами у мовленні”, “ключами, що відмикають зовсім різну дійсність”.