14. Проблеми діагностики зпр.

З наукової точки зору проблема діагностики ЗПР і психічного недорозвитку значною мірою вирішена. У численних дослідженнях описані закономірності й особливості порушень психіки у цих категорій дітей. Діагностика ЗПР проводиться колегіально комісією в складі медичних фахівців, педагогів і психологів. Причомув ході діагностики нервово-психічного розвитку дітей важливо не просто підібрати відповідні методики, а також використовувати їх в певному порядку , щоб дитина відчував інтерес до процесу, виконував завдання з задоволенням і не втомлювався.

Аналіз даних, отриманих в ході виконання різних завдань, дозволяє визначити особливості психіки дитини, що проходить обстеження. В першу чергу це стосується його пізнавальних здібностей, особистісних якостей і характеру спілкування. На основі отриманих відомостей вже складається характеристика малюка, де докладно описуються його основні психологічні риси, а також причини виникнення відхилень, якщо вони були виявлені під час діагностики нервово-психічного розвитку.

Проведення діагностики психічного розвитку дітей починається з аналізу зовнішнього вигляду. Фахівці вивчають поставу дитини, її ходу, міміку, координацію рухів, погляд. Дуже часто діти зі зниженим інтелектом, а також деякими мовними порушеннями (ринолалія, дизартрія) мають характерні особливості в зовнішньому вигляді. Крім зовнішнього вигляду, також аналізується реакція малюка на сам процес проведення діагностики нервово-психічного розвитку. Зокрема, чи легко дитина йде на контакт, чи проявляє активність - вивчає обстановку в кімнаті, розглядає іграшки або предмети, крутиться на місці, базікає руками або ногами, поривається встати. Також фіксується прояв напруженості, загальмованості у дитини, небажання звертати на себе увагу, боязнь вступати в розмову. Надалі дані, отримані при первинному спостереженні, зіставляються з даними, отриманими в ході тестів, щоб зрозуміти природу відхилень дитини.

У ході проведення діагностики психічного розвитку дітей необхідно чергувати методики, таким чином, щоб спочатку йшли методики що аналізують мислення, потім - що вивчають пам'ять, а вивчення сприйняття йшло після дослідження креативності. Для проведення дослідження потрібно використовувати не менше 10-15 різних тестів, щоб отримати найбільш повну картину нервово-психічного розвитку дитини.

Зазвичай обстеження починається з малювання, потім йдуть вправи на пам'ять. Особистісні тести потрібно проводити в кінці роботи, коли новизна ситуації для дитини згладиться і встановиться контакт між дитиною і дорослим, які проводять діагностику.

15. Особливості психічного розвитку дітей з вадами зору.

Ha розвиток вищих форм пізнавальної діяльності (логічного мислення і мовлення, довільного запам'ятовування, цілеспрямованої уваги тощо) сліпота відображається опосередковано, викликаючи якісні відмінності, залежно від особливостей зорового сприймання. У цілому розвиток вищих пізнавальних процесів (увага, логічна пам'ять, мислення, мова) протікає нормально. Уповільнено розвивається конструктивне мислення. Через звуження чуттєвого досвіду порушується співвідношення між абстрактним і конкретним мисленням: абстрактне мислення не має достатньої опори в конкретних уявленнях. Обмежені можливості порівняння сприймаються предметів, утруднене виділення відмінностей в об'єктах, що мають схожі ознаки. Словесно-логічне мислення випереджає розвиток наочно-образного; головним чином ця особливість виявляється в дошкільному і молодшому шкільному віці. Спостерігається своєрідність мови і вербального мислення. Мова формується з деякою затримкою і відрізняється наслідуванням у структурі та інтонації мови дорослих. У дітей з важкими порушеннями зору відзначаються системні порушення мови - несформованість фонетико-фонематичний та лексико-граматичної сторін. Відзначаються обмеженість знань і уявлень про навколишній, недостатність абстрактного мислення, неточна предметна співвіднесеність слів. Спостерігається високий рівень розвитку словесної пам'яті, що дозволяє компенсувати зоровий дефект в процесі навчання. Значно звужені можливості спілкування, взаємодії з навколишнім світом - дитина потребує допомоги дорослих при організації предметної та ігрової діяльності, він не може нормально спілкуватися з оточуючими.