23. Особливості навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку

Особливості дошкільної освіти дітей із затримкою психічного розвитку зумовлені специфікою структури дефекту, яка характерна для зазначеної аномалії розвитку – зниження інтелекту, недостатність пізнавальних процесів, незрілість емоційно-вольової сфери; важливо, що за умови раннього корекційного впливу можливе суттєве підвищення рівня інтелектуального розвитку.

Таким чином, метоюспеціального навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку дошкільного віку є корекційний розвиток пізнавальної, емоційно-вольової сфер, позитивних якостей особистості, що дало б можливість значній частині з них після виховання і навчання у дошкільному закладі навчатися в звичайних умовах початкової загальноосвітньої масової школи, а іншим, продовжити навчання у школі інтенсивної педагогічної корекції, або в умовах інклюзивного чи інтегрованого класу загальноосвітньої масової школи, і здобути цензовий рівень освіти.

Визначена мета виховання і навчання дошкільників із затримкою психічного розвитку реалізується такими загальними освітніми завданнями.

Розвивальні:

• формувати уявлення про природу, рукотворний світ, людей, що

оточують, саму себе;

• формувати довільність поведінки, самостійність у різних видах

діяльності; вміння адекватно оцінювати свої досягнення в продуктивних видах діяльності, власні вчинки та особистісні якостів повсякденному житті;

• формувати соціальну компетентність, уміння налагоджувати

доброзичливі стосунки з людьми різного віку та статі, виконувати різні

соціальні ролі;

• розвивати фізичні якості дитини, формувати вміння володіти власним

тілом, орієнтуватись у власній зовнішності та стані здоров’я, в корисних та шкідливих для дитячого організму чинниках, впливах.

Виховні:

• формувати позитивне ставлення до природи, предметів, людей, самої

себе;

• виховувати культуру поведінки;

• виховувати базові якості особистості (самостійність, працелюбність,

людяність, справедливість, самовладання, відповідальність);

• залучати дитину засобами мистецтва до національної та світової

культур.

Навчальні:

• формувати пізнавальні уміння (аналізувати,

порівнювати,узагальнювати; спостерігати, запам’ятовувати, осмислювати матеріал),

• формувати мовленнєві уміння (культуру слухання, запитування,

висловлювання, налагодження спілкування);

• формувати контрольно-оцінні дії (здійснення найпростіших форм

контролю власної діяльності, перевірки зробленого, внесення потрібних корективів, виправлення помилок, оцінювання зробленого).

24. Причини порушень розвитку дітей.

Відхилення у розвитку дітей можуть бути обумовлені різними несприятливими факторами, які поділяються на:

– ендогенні (генетичні або внутрішні впливи);

– екзогенні(середовищні або зовнішні) впливи.

Найчастіше фахівці домінують патологічні фактори залежно від періоду впливу на здоров'я дитини:

1) пренатальні— причини, що діють на зародок і плід у період внутрішньоутробного розвитку;

2) натальні — у період пологової діяльності;

3) постнатальніпісля народження дитини.

У внутрішньоутробному(пренатальному) періоді відхилення у розвитку дитини можуть викликати наступні фактори:

1) спадкові захворювання (наприклад, міопатія — порушення обміну речовин у м'язовій тканині, галактоземія — незасвоєння галактози, що входить у грудне молоко, муковісцидоз дефект ферменту підшлункової залози, певні типи порушень зорового та слухового аналізаторів, ринолалія та ін.);

2) генетичні захворювання (наприклад, фенілкетонурія, тирозиноз — хвороби, пов'язані з порушенням ферментної діяльності організму);

3) хромосомні порушення (хвороба Дауна, синдром «котячого крику» та ін.);

4) порушення харчування зародку і плоду — ця причина обумовлена неправильним харчуванням вагітної жінки (хаотичним, нераціональним, незбалансованим), в разі якого зародку і плоду не вистачає поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин тощо);

5) інтоксикації (хімічний вплив) безконтрольний прийом вагітною жінкою ліків, алкоголізм майбутньої матері, куріння, наркотичний вплив, радіація тощо; S інфекційні захворювання вагітної жінки токсоплазмоз, мікоплазма, сифіліс, вірусні інфекції (червінка, герпес, грип, цитомегалія, генатит);

6) травми зародку і плоду (механічний вплив);

7) температурний вплив — переохолодження чи перегрівання вагітної жінки;

8) соматичні та психічні захворювання вагітної жінки — ревматизм, хвороби серця, гіпертонія, цукровий діабет та ін.;

9) несумісність груп крові чи резус-фактору матері та плоду. 

Уперіод пологової діяльності(натальний період) несприятливими можуть бути такі фактори:

1) стрімкі пологи;

2) затяжні пологи;

3) некваліфікована акушерська допомога.

Дія цих факторів призводить до асфіксії (кисневе голодування) або травм дитини.

У постнатальному періоді розвитку можуть діяти як біологічні, так і соціальні фактори:

1) інфекційні захворювання (грип, кір, скарлатина, менінгіт, енцефаліт, поліомієліт, отит та ін.);

2) інтоксикації (передозування лікарських препаратів (особливо антибіотиків), радіація, алкоголізм чи паління матері, яка годує дитину грудним молоком та ін.);

3) травми;

4) порушення харчування дитини;

5) тривалі соматичні захворювання;

6) соціальні фактори (соціально-психологічні причини):

 

– тяжкі переживання дитини, обумовлені несприятливим становищем у сім'ї чи школі, постійними стресами, хронічними соматичними і фізичними дефектами;

– несприятливі соціально-побутові умови;недостатність мовленнєвого спілкування;

– наслідування неправильного мовлення;

– психічні травми;

– педагогічна занедбаність.