СХК1

Сучасні українські скульптори, такі як Олег Пінчук, Антон Мас-лик, створюють у стилі дрібної пластики фігурки чудернацьких звірів, птахів, риб, які дивують майстерністю та оригінальністю.

Матеріал для виготовлення нецке різноманітний: дерево, слонова кістка, метал, янтар, лак, порцеляна. Інколи майстер працював над такими застібками роки. Тематика нецке варіювалася безмежно: зображення людей, тварин, богів, історичних осіб, персонажів народних легенд тощо.

За формою розрізняють круглу та рельєфну скульптуру. Витворами круглої скульптури, яка вільно розміщується у просторі, можна милуватися, оглядаючи композицію з усіх боків, незалежно від розмірів. Рельєфне зображення розміщується на площині, воно може бути відносно високим, тобто виступати більше ніж наполовину (горельєф), і відносно низьким — виступати менше ніж наполовину (барельєф). Заглиблений тип рельєфу називають контррельєф. Подекуди в композиціях, а природні та вільні пози фігур свідчать про багатий внутрішній світ людини. У сюжетних сценах незавершеного монументального порталу «Пекельна брама» (за твором Дайте) видатний французький митець поєднав 186 фігур, виконаних у техніці барельєфу. Тут трапляються мотиви, які пін пізніше повторив у збільшеному варіанті, створивши справжні шедеври мистецтва скульптури (наприклад, «Поцілунок»). Одним із найбільш значних і величних елементів порталу є центральна фігура «Мислителя», яку згодом було відлито у бронзі.

Скульптурі загалом притаманна певна тематична одноманітність, адже головні об'єкти зображення тут — людина і тварини. Тому найхарактернішими є портретний та анімалістичний жанри. За допомогою рухів і жестів у скульптурах передають сутність персонажів, причому в образі людини — внутрішній духовний світ, а тварини — характер. Також існують історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення. Останнім часом поширення набули натюрморт і пейзаж, малі просторово-об'ємні форми, кінетична скульптура.

Об'єктів зображення, які привертають до себе увагу скульпторів, безліч. Так, чимало монументів присвячено другу людини — собаці, наприклад в Австралії. З ініціативи професорів і студентів пам'ятник кішкам, які прислужилися науці, поставлено перед будівлею університету в Сорбонні, Франція. У російському північному Якутську, біля інституту Академії наук, височить скульптура мамонта. У невеликому голландському містечку Леувардені встановлено пам'ятник корові. На постаменті лаконічний напис: «Наша мама» . Адже саме завдяки цій тварині голландський сир відомий у всьому світі. Є пам'ятник дельфіну в Новій Зеландії, зайцю — в Німеччині. А в українському приморському місті Бердянську люди створили пам'ятник бичкові-рятівнику за те, що ця маленька рибка рятувала місцевих мешканців від голоду під час війни.

Ще один цікавий різновид пам'ятників — літературним героям: Бременським музикантам у німецькому місті Бремені просто під стінами міської ратуші, Руса¬лоньці — в Копенгагені, рідному місті данського казкаря. А в Києві є пам'ятники героям п'єси «За двома зайцями», персонажу письменників Ільфа й Петрова з роману «Дванадцять стільців» — Паніковському.

Велику різноманітність нових напрямів і стилів, багатство тематики й матеріалів відкрило людству XX століття. З колишнього дзеркального відображення реальності скульптура поступово перетворювалась на цілком самостійну та незалежну від довкілля реальність.

Кубізм, що зародився в живопису, незабаром прийшов і в скульптуру. Славетний Пабло Пікассо (1881-1973) почав створювати кубістичні скульптурні композиції.

Український скульптор-абстракціоніст Олександр Архипенко (1887 1964), який народився в Києві, жив у Франції, а потім в Америці, втілював ідеї кубізму в оригінальній художній манері, експериментуючи з «негативною (нульовою) формою». Він вважав, що порожнини й отвори так само важливі, як і тверді форми. Більше того: вони сприймаються як символи, тому викликають несподівані асоціації, відчуття відносності, а отже — стимулюють творчість. Митець створював багатоколірні рельєфи, композиції з внутрішнім освітленням, експериментував зі звуковими скульптурами, що передували зародженню сучасного кінетичного мистецтва. Його твори мовби долали нерухомість суто пластичного мистецтва, і тили прообразами новітніх мобільних бігбордів. Радикальний відхід від традиції розпочали анархічні дадаїсти, практикуючи навмисно зухвалі колажі з незвичних матеріалів, асамбляжі (змішування) випадкових предметів або всілякого мотлоху. Так, у «Козі» П. Шкассо, віднесеній до шедеврів техніки а Самбляжу, живіт тварини виготовлено зі старого кошика, що посилює сатиричний ефект.

Експресіоністична тенденція помітна у творчості швейцарця Альберто Джакометті (1901-1966), чиї тонкі, мов лезо, бронзові фігурки з грубою необробленою поверхнею несуть відчуття тривоги.

Скульптурні роботи в напрямі конструктивізму, сучасні за духом, притаманні творчості Наума Габо (1890-1977). Своїми чіткими й витонченими формами вони нагадують машини, наукові моделі. Конструктивісти відіграли новаторську роль, їхня праця з промисловими матеріалами (пластмасою, склом, сталлю) більше нагадує конструювання, аніж висікання. Н. Габо одним з перших почав створювати кінетичну скульптуру. Далі від рухомих скульптур пішли автори мобілів, що саморуйнуються. Поступово модерністська скульптура здобула визнання, а нові ідеї й матеріали, за деякими винятками, втратили свою шокуючу новизну. До витворів сучасного поп-арту належать скульптури у вигляді бронзових пивних банок або гігантських вінілових гамбургерів та ріжків морозива. Усе це підводить до думки про втрату чіткої визначеності самого терміна «скульптура», який уживають тепер стосовно ширшого кола мистецьких явищ, зокрема до мобілів, інсталяцій.