11. Формування характеру.

Головну роль у формуванні та розвитку характеру дитини відіграє його спілкування з оточуючими її людьми. Перші звички та форми поведінки формуються на основі механізму наслідування: дитина наслідує своїх близьких, а також шляхом научіння через емоційне підкріплення.

Досить важливими для формування характеру дитини є стиль спілкування дорослих один з одним та з самою дитиною. У першу чергу це стосується спілкування батьків, особливо матері, з дитиною. Те, як батьки поводяться з дитиною, через роки стане способом поводження її зі своїми дітьми, коли дитина стане дорослою і буде мати власну сім'ю.

Першими в характері дитини формуються такі риси як доброта, товариськість, чуйність, а також протилежні їм якості -егоїзм, черствість, байдужість до людей. Існують дані про те, що формування цих рис починається в перші місяці життя і визначається тим, як мати обходилася з дитиною.

Найефективнішим засобом формування характеру є праця. Сильний характер мають ті люди, які ставлять перед собою певні цілі, наполегливо досягають їх втілення в життя, долають усі перешкоди на шляху досягнення мети. Тому можна стверджувати, що характер людини формується в діяльності.

7. Особистість в групі. Спілкування. Конфлікт

1. Поняття про групи та колективи

Група - сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, ідеєю, працею; сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших.

Колектив - сукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами, метою, проектом. Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо.

2. Класифікація колективів та груп.

Колективи.

За характером внутрішніх зв’язків - формальні неформальні

За способами комплектування - постійні, тимчасові

За завданнями - групи керівництва функціональні групи виробничі комітети

За ефективністю використання потенціалу групи - робочі групи псевдокоманди потенційні команди справжні команди високоефективні команди

За рівнем мотивації на роботу - групи „х” групи „у” групи „z”

За терміном функціонування - довгострокові середньострокові короткострокові

За складом учасників - гомогенні (однорідні) гетерогенні (різнорідні)

За типом організаційних зв’язків - первинні вторинні (проміжні) основні

За статусом - офіційні, неофіційні

За стадією розвитку - колективи, що формуються колективи, що вже склалися колективи, на стадії реорганізації

За розмірами - малі, великі

За свободою входження - обов’язкові, добровільні

Групи

• Функціональна група. Це група, яка формується з метою реалізації конкретних завдань в організації. Вона може існувати місяць, рік, два, а іноді і значно довший час.

Наприклад, група викладачів кафедри у складі двох-трьох осіб працює над розробкою методики застосування сучасних комп'ютерних технологій у навчальному процесі. Коли така методика розроблена, діяльність групи практично припиняється, тим часом діяльність групи професорів і доцентів, яка займається підготовкою аспірантів та пошукувачів до складання іспиту з кандидатського мінімуму, діє стільки, скільки цього вимагають потреби організації .

• Дорадча група. Це група, яка створюється організацією для реалізації певних завдань, які виникли несподівано.

Наприклад, на кафедру менеджменту прийшов офіційний лист з проханням дати рецензію на щойно виданий підручник. Створюється група з трьох-чотирьох висококваліфікованих викладачів кафедри, яка рецензує працю, подає її на розгляд кафедри. На цьому діяльність групи припиняється.

• Тимчасова група. У виробничих фірмах, зазначає Ріккі Гріффін, час від часу виникають якісь одні й ті ж проблеми. Формується на визначений час група спеціалістів, які розв'язують конкретну проблему, проте через деякий час остання в тому ж або трохи модифікованому вигляді виникає знову. Ця ж група знову приступає до її вирішення. Практично група діє на тимчасово-постійній засаді, але оскільки проблеми виникають час від часу, її можна класифікувати як тимчасову.