22. Навчання техніки читання.

В умінні читати виділяють два основних аспекти: технічний та змістовий (смисловий). Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок щоб швидко сприйняти графічні образи слів, точно і швидко співвіднести їх зі звуковими образами та значенням сприй­нятих слів. Важлива частина ТЧ це швидкість зорового сприймання та ідентифікації графічних образів слів з тими відбитками, що зберігаються в пам’яті читця. Швидк1сть читання залежить від етапу навчання, мети читання, складності тексту, ндиві­д-го темпу читання рідною мовою. Розвиток швидкості читання IМ можна забезпечити інтенсивним тренуванням на уроці та в дома, пропонуючи учням для читання ізольовані слова, словоспо­лучення, речення, тексти. При читанні зрілого читця увага спрямована на зміст тексту, а мовна форма сприймається підсвідомо інтуїтивно. Для досягнення такого рівня читання необхідно сформувати граматичні, лексичні та навички графічного сприйняття. Існує цілий ряд методів навч. читанню: 1) метод цілих слів, речень і тексту. Проте в сучасній практиці використо­вується фонетичний, аналітико-синтетичний метод, а також навчання за ключовими словами і за правилами читання (комбінування методів). Труднощі зумовлені істор. складністю орф-ої сис-ми англ. мови, кількісною невідповідністю літер та звуків, багатьма винятками з правил; розрахунок іде на впізнання слова. В переший рік (коли закріплюється більшість помилок): слова всіх 4-х типів складів, конфігурація, розпізнання, озвучення, варіанти читання літер. основна робота – в класі, графічна наочність, контроль правильності та швидкості. Вправи: озвучити літери, підібрати маленькі і великі, визначити кількість літер, вибрати названу літеру з ряду, написати вимовлену літеру, змінюючи літери, утворити нові слова, підібрати пари слів, що римуються, дописати пропущену літеру. Поступово учні переходять до читання речень та невеличких текстів.

23. Письмо і писемне мовлення.

Письмо – це графічна фіксація мовлення, точніше тексу мовлення. Написання – процес такої фіксації. Письмовий текст – її результат. В сучасній методиці розділяють письмо і писемне мовлення, що пов’язане з механізмом письма (складання слів з літер, формування письмових повідомлень). В основі першого лежить оволодіння графікою та орфографією, другого – мовленнєвим вмінням. Писемне мовлення – це специфічний код мовленнєвої діяльності, кодування інформації за допомогою графічного каналу зв’язку. Використання його вужче ніж усного мовлення. Тому в шкільних програмах письмо визначається частіше як засіб, а не мета навчання. На початку реалізується мета оволодіння технікою письма, формування вмінь, пов’язаних із засвоєнням звуко-буквених відповідностей для розвитку вмінь читання і усного мовлення. Далі йде навчання орфографії з одночасним розвитком писемного мовлення. На старшому етапі набуті раніше навички письма вдосконалюються поряд з удосконаленням усного мовлення. Письмо також стає допоміжним засобом у самостійній роботі учнів над мовою.