46.Поняття цінних паперів та їх класифікація

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються інвестором з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До таких активів зазвичай відносяться цінні папери, зокрема, акції, облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов’язання.

Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок» цінні папери — це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Мета - отримання доходу у вигляді дивідендів чи відсотків за цінними паперами, або прибутку від збільшення ринкової вартості цінних паперів, або ж отримання сприятливих ділових зв’язків з іншим під­приємством.

Велика різноманітність фінансових інвестицій дозволяє класифікувати їх за певними ознаками. З позиції бухгалтерського обліку фінансові інвестиції можна класифікувати за:

• термінами вкладень;

• економічною природою цінних паперів, в які інвестуються кошти;

• ступенем впливу і контролю;

• можливістю визначення справедливої вартості цінних паеперів, в які інвестовані кош­ти.

За термінами вкладень фінансові інвестиції поділяються на короткострокові (поточ­ні) та довгострокові (непоточні).

Короткострокові (поточні) фінансові інвестиції — це інвестиції, які утримуються ін­вестором на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Поточні фінансові інвестиції включають в себе еквіваленти грошових коштів, тобто короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.

Довгострокові (непоточні) фінансові інвестиції — це інвестиції, які утримуються інвес­тором на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

За економічною природою цінних паперів, в які інвестуються кошти, фінансові інвес­тиції можна класифікувати на інвестиції в:

• пайові цінні папери;

• боргові цінні папери;

• іпотечні цінні папери;

• приватизаційні цінні папери;

• похідні цінні папери.

У Законі України «Про цінні папери і фондовий ринок» дається таке визначення за­значених вище видів цінних паперів:

Пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів фондів операцій з нерухоміс­тю), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів фондів операцій з нерухомістю) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді диві­дендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів фондів операцій з нерухомістю). До пайових цінних паперів відносяться: акції; інвестиційні сертифікати; сертифікати фондів операцій з нерухомістю.

Боргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують відносини позики і передба­чають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зо­бов’язання. До боргових цінних паперів відносяться: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик; казначейські зобов’язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі.

Іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента нале­жних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; заставні.

Приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвідчують право власника на безо­платне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, держа­вного житлового фонду, земельного фонду.

Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Міжнародними стандартами фінансової звітності суттєвий вплив визначається як повноваження підприємства брати участь у прийнятті рішень з фінансової та операцій­ної політики об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

Контроль — це повноваження керувати фінансовою та операційною політикою підприємства для отримання вигоди від його діяльності.

За ступенем впливу та контролю інвестора на об’єкт інвестування фінансові інвести­ції поділяються на три групи:

1. Інвестиції, які не дають ні суттєвого впливу, ні контролю. Вони класифікуються на три категорії, а саме:

• інвестиції в торгові цінні папери — це інвестиції в цінні папери, що були придбані інвестором для перепродажу та з метою отримання прибутку від ко­роткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі;

• інвестиції в цінні папери, що утримуються до погашення — це інвестиції в борго­ві цінні папери з фіксованими платежами або платежами, що можна визначи­ти, а також фіксованим строком погашення, щодо яких інвестор має реальний намір та змогу утримувати їх до строку погашення;

• інвестиції в цінні папери, наявні для продажу — це інвестиції в цінні папери, які не належать до торгових цінних паперів та цінних паперів до погашення.

1. Інвестиції, які дають суттєвий вплив, але не дають контролю. До них відносяться інве­стиції в асоційовані компанії (підприємства).

2. Інвестиції, які дають контроль, тобто інвестиції в дочірні компанії (підприємства).

Портфель цінних паперів — це згрупована інформація з обліку інвестицій у цінні па­пери за їх видами і призначенням з метою складання фінансової звітності.

До інвестицій в асоційовані та дочірні компанії належать акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, за винятком таких цінних паперів, що придбані та/або утри­муються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання.

Асоційована компанія (підприємство) — це компанія, у якій інвестор має суттєвий вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Суттє­вий вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20 % або більше голосів об’єкта інвестування. Суттєвий вплив є, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні компанії володіє менше ніж 20 % голосів об’єкта інвестування, але вико­нуються щонайменше дві з таких умов:

• інвестор (банк) має представників у раді директорів або аналогічному керівному органі компанії;

• інвестор (банк) бере участь у визначенні стратегії та операцій компанії;

• здійснюється обмін управлінським персоналом між інвестором (банком) та компанією;

• інвестор (банк) надає компанії суттєву технічну інформацію.

Дочірня компанія (підприємство) — це компанія, яку контролює інша компанія (відо­ма як материнська компанія). Контроль передбачає, що материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє більше ніж 50 % голосів об’єкта інвестування. Контроль є, якщо материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії воло­діє менше ніж 50 % голосів об’єкта інвестування, але має:

• частку управлінських голосів у компанії, що перевищує 50 % завдяки договорам з іншими інвесторами;

• право визначати фінансову та операційну політику підприємства згідно з установчими документами;

• право призначати або звільняти більшість членів ради директорів або аналогічного керівного органу компанії;

• право визначального голосу в раді директорів або аналогічному керівному органі компанії.