Специфічні риси сучасного етапу розвитку суспільства

Сучасний етап розвитку соціуму має назву прстіндустріального суспільства. Цей термін запропонував американський соціолог Д. Белл у 1973 році. Постіндустріальна економіка органічно пов’язана з інформаційним «глобальним» суспільством та постмодерною культу­рою другої половини XX ст.

Постіндустріальному суспільству передувало суспільство індуст­ріальне. Тривалий час за універсальну модель вважалися індустріальна ‘ економіка, що базувалася на розвиткові галузей важкої промисловості, національні держави та ліберально-демократичний устрій. Кризу індустріального суспільства наблизив розвиток інформаційних технологій.

Головні ознаки постіндустріальної економіки (неоекономіки):

— переорієнтація з виробництва товарів на сферу послуг;

— головним продуктом виробництва є інформація, знання;

— домінування наукомістких галузей;

— глобалізація соціального та інформаційного простору, формуван­ня так званого надвідкритого суспільства, яке важко контролювати.

Противники неоекономіки твердять, ніби вона спекулює на гос­подарчому ресурсі, накопиченому раніше, а прибутки отримуються не через удосконалення продукції, а через її рекламу, завдяки вмінню нав’язати її покупцям.

Ця риса є характерною і для культури постмодерну, яка відкидає можливість створення чогось принципово нового. Еклектика (комбіна­ції елементів різних стилів) та переосмислення старих сюжетів — ось ознаки постмодерного мистецтва.

У суспільно-політичній сфері відбувається, з одного боку, певна стагнація. Незважаючи на недоліки сучасної західної демократії та притаманної їй системи цінностей, спостерігається відсутність нових альтернативних ідеологій. Виходячи з цього, американський автор Ф. Фукуяма прогнозує, що подальший хід історії характеризуватиметься розповсюдженням ліберально-демократичної ідеології. Таким чином, підкреслює Фукуяма, історія у класичному розумінні — як заміна ста­рих форм якісно новими — добігла кінця. За таких умов нескінченне очікування суспільного прогресу стає абсурдним.

3 іншого боку, економічна глобалізація призводить до підриву основ державного суверенітету в їх традиційному розумінні. У сучасних умовах тотального панування світового рин­ку окремим державам важко повністю контролювати свої внутрішні й зовнішні справи. Як наслідок — активізуються процеси створення міжнародних політичних об’єднань, наприклад, Європейського Союзу, членам якого легше спільно відстоювати передусім економічні інтереси завдяки координації спільних зусиль.

Разом з тим — на противагу до західноєвропейського та амери­канського лібералізму та за відсутності нових конкурентноспроможних ідеологій — відновлюються націоналістичні та релігійні фундамента-лістичні проекти. Глобалістичні тенденції зустрічають суперника у вигляді небархаїзму — ідей середньовічного походження!

У культурній сфері домінують дві суперечливі тенденції. З одного боку, має місце процес культурної універсалізації, коли до 80% усіх культурно значущих продуктів у світі виробляються у США. З іншого боку, простежується помітна тенденція до мультикультуралізму, тоб­то до співіснування найрізноманітніших культурних моделей на всіх організаційних рівнях. Тому поряд із високотехнологічними зразка­ми західної культури у сучасному світі подекуди зустрічаються навіть первісні пережитки.

Як бачимо, сучасний етап розвитку суспільства важко визнати безпе­речно прогресивним уже з огляду на те, що й саме поняття прогресу нині стає дуже відносним. Науково-технічний розвиток, як і раніше, поліп­шує умови життя людини, але водночас ставить її перед небезпекою глобальних проблем — геополітичних, економічних, екологічних тощо. За часів «холодної війни» світ спостерігав боротьбу двох ідеологій: комунізму та лібералізму. Нині противники західного способу життя не мають сформованої ідеології, вони не згуртовані й ідейно аморфні. Громадяни західних країн з острахом дивляться на населення відсталих країн, побоюючись соціальних вибухів і диверсій. Таке приховане про­тистояння розвинених та відсталих країн — головна ознака і водночас глобальна небезпека сучасності. Цілком імовірно, що вектор подальшого розвитку залежить від творчої активносгі, рівня поінформованості та свідомого вибору людей.

3.Важливу роль для розуміння єдиного характеру процесів взаємодії природи і людини відіграло вчення В.І. Вернадського про біосферу і ноосферу. Біосфера - це особливий етап геологічної історії Землі, сукупність всіх живих організмів в їх відношенні між собою і не-живою природою. Біосфера виступає єдиним живим організмом, які отримують енергію від Сонця і активно назад впливає на Космос. Еволюція біосфери з появою людини втратила своє природне напрямок. Втручання людини в розвиток Землі, а тепер уже й космосу призводить до змін підчас незворотного характеру. Важливим показником незворотною еволюції біосфери в даний час В. І. Вернадський вважав перехід біосфери в стадію ноосфери. Термін ноосфера (сфера розуму) вперше був введений у науковий обіг французькими філософами Е. Леруа і П. Тейяр де Шарденом. Вернадський ж під ноосферою увазі комплексну геологічну оболонку (біосферу), перетворену науковою думкою. Тобто це така стадія розвитку біосфери, в якій розумна діяльність людини стає геологічним за масштабами фактором. Життєдіяльність людей набуває планетарного значення. Ноосфера передбачає включення в біологічну еволюцію Землі безлічі ідеальних явищ: знань, відомостей, думок, образів і т. П. Людська діяльність не може здійснюватися у відриві від інших біосферних процесів. У стадії ноосфери необхідне переосмислення людської діяльності в рамках єдиного цілого біосфери. Це спричинить суттєві зміни в галузі інтелектуальної, науково-технічної та духовного життя суспільства. Масштаби і наслідки подібних змін важко передбачити в даний час. В. І. Вернадський виходив з певних передумов, що підводять до стадії ноосфери. Згідно з його вченням про ноосферу, в її основі лежать такі фактори: 1) розподіл людини - єдиного біологічного виду, що володіє розумом, - по всій планеті, перемога цього виду в конкуренції з іншими біологічними видами; 2) розвиток засобів зв'язку та обміну, інтегруючих людей в єдине ціле; 3) відкриття нових джерел енергії (атомної, сонячної, термоядерної та ін.), Які надають діяльності людини масштаб геологічних перетворень; 4) масова демократизація державного устрою, що допускає до управління суспільством широкі маси населення; 5) вибух наукової творчості в XX столітті, в своїх наслідках також має геологічний масштаб. Складність структури ноосфери визначається двома особливостями. По-перше, ноосфера увібрала в себе всі попередні їй ідеальні явища. По-друге, ноосфера як, втім, і людство позбавлена ​​поки справжньої єдності - вона суперечлива, відображаючи всі суперечності, властиві суспільству. І все ж ноосфера - це нова стадія в історії планети, вступивши в яку, люди вже не зможуть без відповідних поправок користуватися для порівняння її історичним минулим. У своєму русі до ноосфери людство повинне виключити війни, неможливі без самознищення при володінні потужними джерелами енергії. У підсумку ноосфера повинна забезпечити автотрофность людства, тобто звільнити його від необхідності отримувати енергію від рослинного і тваринного світу Землі. Це дозволить розірвати кордону земної еволюції і перенести її хід у Космос.             У цьому зв'язку слід особливо позначити сфери взаємовпливу суспільства і природи. Вплив природи на суспільство полягає в тому, що 1) вона виступає в якості джерела засобів життя та праці, 2) природа впливає на суспільство в якості середовища проживання, 3) природа у всьому своєму різноманітті ставить перед людиною і суспільством різноманітні завдання, 4) вплив природи на суспільство завжди носило і носить глобальний характер. Вплив суспільства на природу полягає в тому, що 1) суспільство руйнує сформовані природно-природні комплекси, 2) суспільство на основі природи створює новий світ - «другу природу» - ноосферу і техносферу. Однак, незважаючи на підсилився в останні роки вплив соціального світу на природу, значення останньої не перестає зменшуватися, що виражається у двох кардинальних факторах розвитку будь-якого суспільства - народонаселення і географічному положенні.