15

Екологія і здоров’я Отрутохімікати

Хлорорганічні (ХОС) – інсектицид ДДТ, спричиняє захворювання печінки, нервової системи, серця.

Фосфорорганічні (ФОС) – головний біль, непритомність, кволість, блювання.

Ртутьорганічні (РОС) – металевий присмак у роті, кволість, головний біль. Не дезактивується, мігрує ланцюгами живлення, концентрується.

Нітрофеноли – мають канцерогенні властивості, їх виробництво та застосування заборонено.

Мідієвмісні фунгіциди – бордоська рідина, мідний купорос, нагромаджуються в ґрунті. У винограді, потрапляють в організм людини, спричиняють загальне отруєння – металевий присмак, блювання.

Мінеральні добрива

Рослини засвоюють лише 40%, решта потрапляє у водойми й, забруднюючи їх, нагромаджується в рослинах. Накопичення в організмі людини нітратів при тривалому вживанні такої рослинної їжі викликає важкі порушення обміну речовин, алергію, нервові розлади. У крові нітрати перетворюють двовалентний Ферум гемоглобіну у трьохвалентний, що порушує перенесення кисню від легенів до тканин.

Надлишок нітратів у організмі теплокровних перетворюється на значно токсичніший нітрит. З нітритів можуть утворюватися нітрозаміни – канцерогенні сполуки. Нітрозаміни в основному утворюються під час копчення, соління, маринування, консервування з використанням нитритів, а також під час сушіння продукції контактним способом. Частіше за все вони містяться у копченій рибі та ковбасних виробах. З молочних продуктів найбільш небезпечні сири, які пройшли фазу ферментації. З рослинних – солоно-мариновані вироби, а з напоїв – пиво. Гостре отруєння спричиняє нудоту, блювання, пронос, синюшність, біль у грудях.

Рекомендації щодо приготування продуктів, які містять підвищену дозу нітратів

• Не використовуйте алюмінієвий посуд, бо алюміній прискорює перехід нітратів у нітрити.

• Під час теплової обробки частина нітратів руйнується, частина переходе у відвар, тому його не треба використовувати у їжу.

• Якщо варити картоплю у воді, то 20-40% нітратів переходе у відвар; якщо на пару – 30-70%; якщо смажити – 15%.

• У вареній моркві кількість мінерального Нітрогену знижується наполовину, у крупному буряці, звареному цілим, - приблизно на 20%.

• У томатному соці після термічної обробки кількість нітратів зменшується вдвічі.

• Варити яловичину починайте у холодній воді. Так у бульйон перейде побільше токсинів. А головне, після п’ятихвилинного кип’ятіння виливайте перший бульйон. Готуйте тільки на другому бульйоні.

• Вегетаріанські супи радять готувати із вже зварених овочів. Очищені овочі, особливо картоплю, треба спочатку вимочити у підсоленій воді (не менше години).

Важкі метали

Ртуть, свинець, цинк, хром, нікель – мають загальнотоксичну дію, уражають насамперед нервову систему. Усі вони здатні нагромаджуватися в організмі людини. Добре відома дія ртуті та свинцю на репродуктивну функцію та їх гонадотоксичний ефект. Вміст Плюмбуму в тканинах сучасної людини в 200 разів вищий, ніж в тканинах єгипетських мумій. Накопичуючись в організмі, він стає однією з причин болю у ділянці живота, анемії, артриту, порушень мозкової діяльності, підвищеній збудливості, порушень дітородної функції у жінок. Плюмбум послаблює імунітет, викликає загальну слабкість, деякі психічні захворювання, вражає нирки та печінку, негативно впливає на синтез вітаміну D. Надлишки Pb в організмі дітей негативно впливають на навчання та сон. Причиною отруєння Pb більше за все є овочі, фрукти та ягоди, які вирощувались недалеко від крупних автомагістралей.

Не менш небезпечним є отруєння Hg. Наслідком такого отруєння можуть бути алергія, артрит, порушення мозкового кровообігу, структури сполучної тканини в колінних та ліктьових суглобах, погіршення зору, депресія, ураження нирок, випадіння зубів, послаблення імунної системи. Міститься Hg в хімічних добривах, зубних пломбах, мастиці, пестицидах, водо-емульсіонній фарбі, пластмасах. Вміст Гедраргіруму у крові у осіб, які вживають в їжу велику кількість риби, в декілька разів вищий, ніж у осіб, в дієті яких використовується невелика кількість риби.

Кадмій є одним із найнебезпечніших токсикантів середовища (наприклад, він значно токсичніший за свинець). Він міститься у мазуті та дизельному паливі, його використовують як присадку до сплавів, при нанесенні гальванічних покриттів, в електричних батареях та ін. у результаті всього цього він може потрапляти в повітря.

Кадмій небезпечний у будь-якій формі – прийнята всередину доза в 30-40 мг може виявитися смертельною. Тому навіть пиття лимонаду з посуду, матеріал якого містить кадмій. Є небезпечним. Оскільки поглинена одного разу кількість кадмію виводиться з людського організму дуже повільно (0,1% на добу), можливий розвиток хронічного отруєння. Найраніші його симптоми – ураження нирок і нервової системи, білок в сечі, порушення функцій статевих органів; пізніше виникають гострі кісткові болі в спині та ногах. Типове також порушення функції легенів. Крім того, є канцерогенна дія кадмію.

В організмі кадмій насамперед нагромаджується в нирках, і після досягнення порогової концентрації – близько 0,2 мг на 1 г ваги нирок – з’являються симптоми важкого отруєння і майже невиліковного захворювання.

Найбільше кадмію людина одержує з рослинної їжею та з грибами, а також із свинячими та яловичими нирками.

Кількість кадмію, що потрапляє в організм людини, залежить нет тільки від споживання нею кадмійвмісних харчових продуктів, а й великою мірою від якості її дієти. Зокрема, навіть дуже незначна нестача Феруму може помітно посилити акумуляцію кадмію. Тому жінки, які в результаті менструацій регулярно втрачають разом з кров’ю Ферум, більш схильні до отруєння кадмієм. Ніж чоловіки. На особливу небезпеку наражаються вагітні, у яки потреба у Ферумі ще вища, оскільки плід накопичує у своїй печінці запаси Ферума, необхідні йому для перших місяців життя після народження. Тому, старанно поповнюючи втрату Феруму, жінки можуть здійснювати щонайменше відносну профілактику. Крім того, тепер відомо, що великі дози вітаміну D діють як протиотрута при отруєнні кадмієм.

У курців в організмі у середньому більше кадмію, ніж у тих, хто не палить. Якщо взяти тих, хто викурює 28 сигарет на день, то виявиться, що у них вміст кадмію в нирках і печінці майже удвічі більший порівняно з тими, хто не палить.

Останні дослідження показали, що далеко не є нешкідливим і такий метал як алюміній. Він, як і інші отруйні метали, здатен накопичуватись в організмі. Він може стати причиною підвищеної збудливості, викликати порушення вазомоторних реакцій у дітей, анемію, головний біль, захворювання нирок, печінки, коліти, неврологічні зміни, пов’язані з хворобою Паркінсона. Він досі використовується для виробництва кухонного посуду, фольги, банок для пива. Міститься алюміній в аспірині, дезодорантах, питній воді і навіть в повареній солі.

Видаляють з організму важкі метали такі препарати як «Зостерін» та «Біфунгін». «Зостерін» був одержаний з морської трави зостери. Засіб активно притягує, утримує, а потім виводить навіть з кісних систем іони важких металів та інші промислові токсини.

На жаль, разом із забрудненням навколишнього середовища забруднюється й організм людини. Як наслідок, зниження народжуваності, підвищення смертності, збільшення кількості алергічних захворювань, вчені кажуть про ріст частоти екологічно залежних захворювань з 70-х років на 50%.

Це призвело до необхідності створення нового напрямку в медицині – ендоекології. Й формуванню поняття про нову хворобу. Ендоекологічна хвороба – захворювання, пов’язане з тривалим надходженням багатьох хімічних речовин в малих дозах з оточуючого середовища. Під час інтоксикації багатьма токсинами, разом з окремими «органами-мішенями» страждають і «системи-мішені». В першу чергу до них відносяться імунна та лімфатична системи (саме вони повинні здійснювати ендокологічний контроль). Тому сьогодні ендоекологічну хворобу порівнюють зі СНІДом:

• Слабшають імунні реакції. Розвивається синдром вторинного імунодефіциту.

• Страждає лімфатичний дренаж органів і тканин, що призводить до застою тканинної рідини, порушенню обміну речовин, самоотруєнню окремих клітинних регіонів, загальній інтоксикації.

• Тривалий час може розвиватися безсимптомно, що робить хворобу більш небезпечною, тому що ознаки з’являються тільки тоді, коли вона вже нанесла організму значну або шкоду.

Клінічні прояви ЕЕХ досить різноманітні. Спочатку захворювання виражаються у вигляді загального нездужання. Людина швидко втомлюється, відчуває себе розбитою, кволою, погано засинає, втрачає апетит, з напругою виконує звичну роботу, легко роздратовується, часто хворіє на застуду та інфекційні захворювання. ЕЕХ готує підґрунтя для інших захворювань (атеросклерозу, пухлинному росту, стенокардії, пневмонії, тромбофлебіту та ін.)