
- •Навчально-методичний
- •Основи техніки безпеки при виконанні лабораторних робіт з феяч. Обробка результатів вимірів радіоактивності
- •Загальні правила роботи в лабораторіях фечя
- •Правила безпеки при роботі з електрообладнанням та електричними приладами
- •Запобігання аварійних ситуацій та ліквідація їх наслідків
- •Правила роботи з радіоактивними джерелами
- •Запобігання аварійних ситуацій та ліквідація їх наслідків
- •Основні правила обробки результатів вимірів та звітності про виконану роботу
- •Розрахункові задачі:
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Вивчення будови і принципу дії сцинтиляційного детектора
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи і. Експериментальна частина
- •Іі. Розрахункова частина
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Вимірювання потужності експозиційної дози природного гама-фону
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи і. Експериментальна частина
- •Іі. Розрахункова частина
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Визначення енергії альфа-частинок по їх пробігу в повітрі
- •Теоретичні відомості
- •Таблиця 1. Поправки на тілесний кут
- •Хід роботи і. Експериментальна частина
- •Іі. Розрахункова частина
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Вивчення бета-радіоактивності
- •Теоретичні відомості Загальні відомості про -розпад ядер
- •Взаємодія електронів (позитронів) з речовиною. Детектори електронів.
- •Методика визначення максимальної енергії -частинок
- •Хід роботи і. Експериментальна частина
- •Іі. Розрахункова частина
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Вивчення поглинання γ - випромінювання за допомогою сцинтиляційного лічильника
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи і. Експериментальна частина
- •Іі. Розрахункова частина
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Вивчення треків заряджених частинок
- •Теоретичні відомості Проходження важких заряджених частинок через речовину.
- •Камера Вільсона та дослідження треків частинок.
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Вивчення температурної залежності електропровідності в металах і напівпровідниках
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи і. Експериментальна частина
- •Іі. Розрахункова частина
- •1. Визначення температурного коефіцієнта опору метала.
- •2. Визначення енергії активації напівпровідника.
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Вивчення р-п переходу та основних напівпровідникових приладів
- •Теоретичні відомості
- •Випрямний діод
- •Стабілітрон
- •Варикап
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Вивчення ефекту Холла в напівпровідниках
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи і. Експериментальна частина
- •Іі. Розрахункова частина
- •Контрольні запитання
- •Література
Стабілітрон
Напівпровідниковий стабілітрон – це напівпровідниковий діод, напруга на якому в області електричного пробою слабо залежить від струму і який використовується для стабілізації напруги.
У напівпровідникових стабілітронах використовується властивість незначної зміни зворотної напруги на р-n-переході при електричному (лавинному або тунельному) пробої. Це пов’язано з тим, що невелике збільшення напруги на р-n-перехід в режимі електричного пробою викликає більш інтенсивну генерацію носіїв заряду і значне збільшення зворотного струму.
Низьковольтні стабілітрони виготовляють на основі низкоомного матеріалу. У цьому випадку утворюється вузький площинний перехід, в якому при порівняно низьких зворотних напругах (менше 6В) виникає тунельний електричний пробій. Високовольтні стабілітрони виготовляють на основі високоомного матеріалу. Тому їх принцип дії пов'язаний з лавинним електричним пробоєм.
Основні параметри стабілітронів:
Напруга стабілізації Uст (Uст = 1–1000В);
Мінімальний Iст mіn і максимальний Iст мах струми стабілізації;
Максимально допустима розсіює потужність Рмах;
Диференціальний опір на ділянці стабілізації rd = dUст / dIст;
Температурний коефіцієнт напруги (TKU) на ділянці стабілізації. TKU стабілітрона показує на скільки відсотків зміниться стабілізуючий напруга при зміні температури напівпровідника на 1 °С.
Стабілітрони використовують для стабілізації напруги джерел живлення, а також для фіксації рівнів напружень в різних схемах. Стабілізацію низьковольтної напруги в межах 0,3–1В можна отримати при використанні прямої гілки ВАХ кремнієвих діодів.
|
Рис. 4. Вольт-амперна характеристика стабілітрона і його умовне графічне позначення |
Діод, в якому для стабілізації напруги використовується пряма гілка ВАХ, називають стабістор. Існують також двосторонні (симетричні) стабілітрони, що мають симетричну ВАХ щодо початку координат. Стабілітрони допускають послідовне включення, при цьому результуюча стабілізуючий напруга дорівнює сумі напруг стабілітронів: Uст = Uст1 + Uст2. Паралельне з’єднання стабілітронів неприпустимо, тому що з-за розкиду характеристик і параметрів з усіх паралельно з’єднаних стабілітронів струм буде виникати тільки в одному, який має найменшу стабілізуючу напругу Uст, що викличе перегрів стабілітрона.
Варикап
Варикап – це напівпровідниковий діод, в якому використовується залежність ємності від величини зворотної напруги і який призначений для застосування в якості елемента з електрично керованою ємністю.
Напівпровідниковим матеріалом для виготовлення варикапів є кремній.
Основні параметри варикапів:
Номінальна ємність Сн – ємність при заданому зворотній напрузі (Сн = 1–500 пФ);
Коефіцієнт перекриття по ємності – відношення ємностей варикапа при двох заданих значеннях зворотних напруг.
Варикапи широко застосовуються в різних схемах для автоматичного підстроювання частоти, в параметричних підсилювачах.
|
Рис. 5. Вольт-фарадна характеристика варикапа. |