КПК_комен_2012_ч

Стаття 302

а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спро­ щеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

2.Слідчий, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони бу­ дуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов'язавий впевни­ тися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвину­ вального акта у спрощеному провадженні.

3.До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:

1)письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвину­ вального акта у спрощеному провадженні;

2)письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим роз­ слідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвину­ вального акта у спрощеному провадженні;

3)матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчу­ ють беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

1.Беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні криміналь­ ного проступку означає визнання ним винуватості не у якійсь частині підозри, про яку його повідомлено, а повністю.

Окрім умов, передбачених у ч. 1 цієї статті, ст. 381 КПК як обов'язкову умову здійснення кримінального провадження у спрощеній формі визначає ще й те, що об­ винувачений має бути представлений захисником. Тому, приймаючи рішення про направлення обвинувального акта до суду з клопотанням про його розгляд у спроще­ ному провадженні, прокурор повинен роз'яснити підозрюваному, що у разі, якщо він не вирішить питання про участь захисника, провадження відбудеться у суді у «зви­ чайному» порядку.

Про порядок залучення захисника до участі у кримінальному провадженні див. статті 48-54 КПК.

2.Перед прийняттям рішення про направлення обвинувального акта до суду з кло­ потанням про його розгляд у спрощеному провадженні слідчий, прокурор повинні роз'яснити як встановлені під час дізнання фактичні обставини кримінального про­ ступку, так і його правову кваліфікацію.

Про особливості оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого за резуль­ татами спрощеного провадження, див. ч. 1 ст. 394 КПК.

Підозрюваному слід роз'яснити, що обмеження на оскарження вироку суду в апе­ ляційному порядку стосуються лише підстав, встановлених ч. 2 коментованої статті.

729

ГЛАВА 26

ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

•

§ 1. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування

Стаття 303

Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

І. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1)бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у непо­ верненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодек­ су, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчини­ ти у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представ­ ником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;

2)рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - по­ терпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

3)рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4)рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

5)рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6)рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні за­ ходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, перед­ бачені законом;

7)рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - осо­ бою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8)рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодек-

731

Глава 26. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування

су, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

2.Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розгля­ даються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

3.Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

1.Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслі­ дування, якому присвячено гл. 26 КПК, є важливою гарантією захисту прав учасників кримінального процесу і відповідно до ст. 7 КПК - однією із засад кримінального провадження. Аналогічна гл. 22 «Оскарження дій слідчого і прокурора» містилася і в КПК 1960 р.

Порівняльний аналіз цих глав наочно свідчить про гуманізацію та оптимізацію порядку оскарження рішень сторони обвинувачення у вітчизняному кримінальному судочинстві.

Це випливає навіть із самої назви згаданих глав: за старим КПК оскарженню підлягали тільки дії слідчого і прокурора, за новим - також їхні рішення та безді­ яльність.

У попередньому КПК оскарженню дій слідчого і прокурора окремо були присвя­ чені відповідно статті 234, 236. У новому КПК положення щодо слідчих і прокурорів об'єднано в одній статті.

Відсутні у КПК 2012 р. і норми, що регулюють порядок оскарження постанов про відмову в порушенні та про порушення справи у зв'язку зі скасуванням самого по­ няття «кримінальна справа» на стадії досудового розслідування.

Слід також зазначити, що у новому КПК знайшло відображення рішення КСУ від 30 січня 2003 р. № 3-рп щодо неконституційності положень, які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора.

Частиною 1 ст. 303 нового КПК окремими пунктами визначено предмети оскар­ ження і залежно від цього - їх суб'єкти. Розкриття понять, що визначають зміст певних процесуальних дій та статус і повноваження конкретних учасників кримінального судочинства, містяться у відповідних нормах КПК.

Наприклад, бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, оскаржується заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; рішення про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представ­ ником; про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його пред­ ставником чи законним представником тощо.

При цьому у ч. 1 цієї статті передбачено диференціацію як предмета оскаржен­ ня заходів, що вживаються слідчим або прокурором. Так, у п. 1 йдеться про їх без-

732

Стаття 303

діяльність, у пп. 2, 3, 4, 5, 7, 8 - про рішення, а у п. 6 - про рішення, дії чи безді­ яльність.

Крім того, у пп. З і 4 розмежовано рішення про закриття кримінального прова­ дження, прийняті слідчим та прокурором, і залежно від цього визначено суб'єкти оскарження. У першому випадку - це заявник, потерпілий, його представник чи за­ конний представник, у другому - крім того, ще й підозрюваний, його захисник чи законний представник. Таким чином наголошується на особливій ролі прокурора як сторони обвинувачення в кримінальному процесі, який має право в порядку нагляду самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження (абз. 2 ч. 2 ст. 305 КПК).

Застосований у ч. 1 ст. 303 КПК підхід дозволяє впорядкувати і максимально кон­ кретизувати підстави та порядок оскарження чітко визначеними суб'єктами відповід­ них процесуальних рішень.

Така конструкція цієї норми має і неабияке практичне значення, адже позбавляє процедуру оскарження процесуальних рішень певної невизначеності, а слідчі підроз­ діли і прокуратуру - зайвої завантаженості, яка відволікає їх від виконання основних функцій з розслідування кримінальних правопорушень.

Частина 1 ст. 303 КПК наводить вичерпний перелік випадків і суб'єктів оскар­ ження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення при досудовому роз­ слідуванні.

Натомість відповідні норми попереднього КПК таких умов оскарження не перед­ бачали, коло осіб, які могли подати скаргу, не встановлювали.

2. На відміну від ч. 1, ч. 2 ст. 303 не конкретизує види інших рішень, дій чи безді­ яльності, які можуть бути оскаржені, а також суб'єкти оскарження.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розгляда­ ються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Оскільки у цій та інших нормах КПК не розкривається поняття «інші» стосовно об'єктів оскарження, то, таким чином, до них можна віднести будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора чи слідчого, за винятком тих, що зазначені у ч. 1 ст. 303 КПК.

З огляду на те, що у статтях 314-316 цього Кодексу не передбачено особливого порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у під­ готовчому провадженні, такий розгляд має відбуватися за загальними правилами, визначеними цими статтями.

3. Частиною 3 ст. 303 КПК встановлено, що під час підготовчого судового засідан­ ня можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, пе­ редбачені пп. 5 та 6 ч. 1 цієї статті.

Таким чином, можна зробити висновок, що рішення, дії чи бездіяльність сторони обвинувачення, зазначені у пп. 1^4, 7 і 8, можуть бути оскаржені тільки під час до­ судового розслідування.

Виняток становлять лише рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим та їхні рішення, дії чи бездіяльність при застосуванні заходів безпеки - вони можуть бути оскаржені як на стадії досудового розслідування, так і під час під­ готовчого провадження.

733

Глава 26. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування

Стаття 304

Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбаче­ ні частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою про­ тягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

2.Скарга повертається, якщо:

1)скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2)скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3)скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього стро­ ку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

3.Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка

їїподала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

4.Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не під­ лягає оскарженню.

5.Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилаєть­ ся особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

6.Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

7.Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1.Стаття 304 КПК регламентує різні процесуальні інститути: строк подання скар­ ги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова

увідкритті провадження. Оскільки ці положення мають споріднений характер і пов'язані між собою, можна вважати, що їх об'єднання в одній статті є виправданим.

Стаття, що коментується, також має на меті оптимізацію кримінального процесу в частині оскарження рішень слідчого чи прокурора, оскільки обмежує право оскар­ ження певними часовими рамками, визначає підстави для повернення скарги та від­ мови у відкритті по ній провадження.

Частиною 1 статті встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слід­ чого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Зазначена норма передбачає вісім випадків такого оскарження. Таким чином цей строк не поширюється на вирішення скарг щодо інших рішень, дій чи бездіяльності слід­ чого або прокурора (ч. 2 ст. 303 КПК), які розглядаються під час підготовчого про­ вадження згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

734

Стаття 304

Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Згідно з ч. 1 ст. 110 КПК про­ цесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, а ч. З цієї статті визначає, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі по­ станови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Тому це положення стосується саме рішень зазна­ чених службових осіб сторони обвинувачення, а їх дії чи бездіяльність мають бути оскарженні протягом десяти днів з моменту вчинення.

Уданому разі законодавець пов'язує початок строку оскарження саме з днем отримання копії відповідної постанови, не згадуючи про спосіб її одержання. Однак із огляду на положення ст. 111 КПК, згідно з якими про прийняте процесуальне рі­ шення слідчий чи прокурор має повідомити певного учасника кримінального прова­ дження, уявляється, що він повинен отримати копію постанови після його повідом­ лення про це як процесуальної дії. Відповідно до ч. З цієї статті повідомлення здійс­ нюється у випадках, передбачених КПК.

Увипадках, коли слідчий чи прокурор не повідомив про винесену постанову певного учасника процесу, останній може звернутися до них з відповідним клопотан­ ням, а одержавши копію рішення, оскаржити його протягом десяти днів. Якщо слідчий, прокурор взагалі не надішлють винесеної постанови учаснику провадження, він може оскаржити це як бездіяльність.

2.У частині 2 ст. 304 обумовлюються підстави для повернення скарги:

1)скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2)скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3)скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Перелік осіб, які вправі оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора відповідно до предмета оскарження, міститься у ч. 1 ст. 303 КПК. Скарги з інших питань, які розглядаються під час підготовчого провадження, подаються від­ повідними учасниками такого провадження.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудо­ вого розслідування, з урахуванням вимог статей32 і 33 цього Кодексу щодо територі­ альної та інстанційної підсудності.

Частиною 1 цієї статті встановлено строк - 10 днів. Згідно зі ст.115 КПК при об­ численні строку днями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Якщо відпо­ відну дію належить вчинити в суді, то строк закінчується у встановлений час закін­ чення робочого дня в цих установах.

Поновлення процесуальногостроку за ст. 117 КПК здійснюється, якщо він про­ пущений із поважних причин.

3. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скар­ га подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскар­ женню.

735

Глава 26. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування

Таким чином, на відміну від повернення скарги для відмови у відкритті прова­ дження по ній існує тільки одна підстава - коли вона не підлягає оскарженню.

4.Рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, що можуть бути предметом оскарження, визначено у ч. 1 ст. 303 КПК. Однак у даному випадку існує певна неви­ значеність щодо «інших» рішень, дій чи бездіяльності зазначених осіб, які розгляда­ ються під час підготовчого провадження. Адже в цьому разі предмет оскарження, по суті, не обмежується. Можна припустити, що законодавець мав на увазі порядок, згідно з яким відмова у відкритті провадження стосується тільки скарг, які розгляда­ ються.

5.Копії ухвал про повернення скарги та про відмову у відкритті провадження не­ відкладно надсилаються особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

6.Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до гл. 31 КПК.

7.Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК. Отже, при відмові у відкритті провадження по­ вторне звернення до суду не передбачається.

Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

1.Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.

2.Слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1,2,5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи без­ діяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктом З частини першої статті 303 цього Кодексу і оскаржується в порядку, передбачено­ му частиною п'ятою статті 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття про­ вадження за скаргою.

1.Частиною 1 цієї статті встановлено правило, за яким подання скарги на рішен­ ня, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (про зупинення бездіяльнос­ ті, звісно, не йдеться, вона не може бути «зупинена», а тільки припинена у відповідних випадках самостійно слідчим, прокурором або слідчим суддею, який вправі ухвалити рішення про зобов'язання вчинити певну дію). Це положення також спрямовано на оптимізацію досудового провадження, оскільки інакше розслідування кримінальних правопорушень може бути взагалі паралізовано.

УКПК 1960 р. не було окремої статті, присвяченої правовим наслідкам подання скарги на дії слідчого чи прокурора, але ч. 4 ст. 234 було передбачено, що подача

736

Стаття 306

скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.

2. Натомість ст. 305 КПК такого застереження не встановлює, оскільки законодав­ цем застосовано інший підхід для законодавчого врегулювання цього питання: слідчий чи прокурор, коли визнає за необхідне, не зупиняє виконання дії, а згідно з ч. 2 цієї статті слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пп. 1, 2, 5 і 6 ч. 1 ;т. 303 КПК, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Крім того, прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене п. З ч. 1 ст. 303 КПК і оскаржується в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 284 КПК, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Таким чином, бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР, неповернення тимчасово вилученого майна, нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити; їх рішення про зупинення досудового розслідуван­ ня, про відмову у визнанні потерпілим; рішення, дії чи бездіяльність при застосуван­ ні заходів безпеки можуть бути самостійно скасовані чи припинені ними самими.

Але рішення слідчого про закриття кримінального провадження скасовується тільки прокурором, при цьому за умови, що скаргу подано заявником, потерпілим протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Тобто можна зробити висновок, що за скаргою їх представника чи законного представника постанова слід­ чого про закриття кримінального провадження може бути скасована слідчим суддею. Крім того, незалежно від надходження скарги прокурор може скасувати таке рішення слідчого протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови.

Що стосується рішення прокурора про закриття кримінального провадження, то за скаргою заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника воно може бути скасовано слідчим суддею.

ШШШШШШШШШШ^ШЯШЛ

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

1.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розгляда­ ються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, перед­ баченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповід­ ної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.

3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідуван­ ня здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскар­ жується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

737

Глава 26. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування

1. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК визнано однією із загальних засад кримінального провадження.

Слід зауважити, що новий КПК на відміну від попереднього КПК 1960 р. не містить окремих статей щодо оскарження учасниками кримінального провадження, іншими заінтересованими особами дій та бездіяльності слідчого прокурору, а прокурора - вищестоящому прокурору.

Відтепер повноважним суб'єктом розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого та прокурора визначено нового учасника кримінального процесу - слідчо­ го суддю, до повноважень якого п. 18 ч. 1 ст. З КПК віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному прова­ дженні.

Водночас ч. 5 ст. 284 передбачає право прокурора скасовувати постанови слід­ чого про закриття кримінального провадження за скаргою заявника, потерпілого, а ст. 308 - права підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого оскаржувати прокуро­ ру вищого рівня недотримання розумних строків.

Безпосередньо порядок розгляду слідчим суддею скарг на рішення, дії чи безді­ яльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регламентує комен­ тована стаття.

У частинах 1, 2 та 3 цієї статті законодавець розкрив три складові такого порядку, до яких відніс: правила розгляду скарг, строки розгляду, вимоги до переліку осіб, участь яких у процесі розгляду скарг є обов'язковою.

Слід звернути увагу на те, що у коментованій статті вживається узагальнююче поняття - «скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора», пред­ метні ж їх ознаки визначені в іншій статті КПК, а саме ст. 303. Ця стаття класифі­ кує скарги за предметом оскарження. Умовно їх можна поділити на дві категорії - за переліком, визначеним у ч. 1 цієї статті, та так звані «інші скарги», передбаче­ ні її ч. 2.

Необхідно зауважити, що для вказаних категорій скарг передбачені різні вимоги щодо стадій кримінального провадження, на яких є допустимим їх розгляд слідчим суддею. Якщо для скарг, визначених ч. 1 ст. 303, - це час досудового розслідування, то для визначених ч. 2 - час підготовчого провадження у суді.

Для так званих «інших скарг» законодавцем не передбачено жодного критерію для оцінювання їх допустимості. Відповідно й не визначено, хто саме і у зв'язку із чим може подавати такі скарги, наслідки їх подачі та можливі шляхи розв'язання. Проте досвід пострадянських держав, які прийняли нове кримінальне процесуальне законо­ давство, вказує на обов'язкове обумовлення цих моментів (див. ст. 125 КПК Російської Федерації на ін.). Регулював це питання певним чином і попередній Кодекс. Так, на­ приклад, згідно з вимогою ч. З ст. 2367 КПК 1960 р. скарга на постанову про порушен­ ня кримінальної справи за фактом мала бути подана з достатнім обґрунтуванням по­ рушення прав та законних інтересів відповідної особи. Недостатність обґрунтування порушення прав та інтересів визнавалася підставою для відмови у відкритті прова­ дження з розгляду скарги.

738