КПК_комен_2012_ч

Стаття 255

3.У разі якщо власник речей або документів, отриманих у результаті про­ ведення негласних слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений у їх повер­ ненні, прокурор зобов'язаний повідомити його про наявність таких речей або документів у розпорядженні прокурора та з'ясувати, чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначають­ ся прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав та законних інте­ ресів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

4.Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора.

5.Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті про­ ведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами статті 253 цього Кодексу.

1.Під результатом негласних слідчих (розшукових) дій слід розуміти сукупність отриманих унаслідок їх проведення відомостей, що вказують на ознаки вчинення злочину, осіб, що їх вчинили, а також інформацію щодо осіб, які ухиляються від кри­ мінальної відповідальності, органів досудового розслідування чи суду або від кримі­ нального покарання. У ході здійснення негласних слідчих (розшукових) дій відповід­ но можуть бути здобуті документи (копії), які містять фактичні дані про злочинні діяння окремих осіб і груп, об'єкти матеріального світу (речі й предмети), властивос­ ті, якості й стан яких об'єктивно пов'язані зі злочинною діяльністю, або такі, що були знаряддям злочину, й усі інші матеріальні об'єкти, які можуть бути засобами виявлен­ ня, розкриття та розслідування злочину і використані як приводи та підстави для початку кримінального провадження, прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання фактичних даних, що можуть використовуватись у доказуванні.

2.Частина 2 коментованої статті забороняє використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, не пов'язаних з кримінальним провадженням або ознайом­ лення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

Як правило, не всі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій мають бути ви­ користані в доказуванні на досудових та судових стадіях кримінального провадження. Отримані за результатами їх провадження відомості можуть використовуватись у кри­ мінальному провадженні з урахуванням належності й допустимості та достовірності фактичних даних, що закріплені матеріалами документування негласних слідчих (розшукових) дій (статті 85, 86 КПК). Таким чином, у разі прийняття прокурором рішення про недоцільність використання у кримінальному провадженні виділених з-поміж інших матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, він приймає рішення про невідкладне знищення таких матеріалів (речей, документів тощо).

3.Якщо прокурору стало відомо про зацікавленість власника цих речей або до­ кументів у їх поверненні, прокурор вирішує це питання у порядку, встановленому ст. 100, ч. З ст. 255 КПК, та може повернути ці речі або документи зацікавленій особі. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначається про­ курором з урахуванням необхідності забезпечення прав і законних інтересів осіб,

атакож запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

Увипадках якщо речі, отримані в результаті проведення негласних слідчих (роз­ шукових) дій, обмежені в обігу та прокурор не вважає за доцільне використовувати

649

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

у кримінальному провадженні, з метою їх повернення власник має представити про­ курору документи, на підставі яких ці речі могли в нього перебувати.

Прийнявши рішення про недоцільність використання у кримінальному проваджен­ ні предметів, документів та речей, що були вилучені в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та повернення їх власнику, прокурор зобов'язаний здійсни­ ти це на тому етапі кримінального провадження, що не зашкодить охоронюваним законним правам та інтересам осіб, які були задіяні або обізнані у проведенні цих дій, організаційно-тактичним цілям кримінального провадження, а також гарантуватиме недопущення розголошення факту та методів провадження негласних слідчих (роз­ шукових) дій.

У разі відсутності власника або його відмови в поверненні йому матеріалів неглас­ них слідчих (розшукових) дій, відомості, а також речі, предмети та документи, що не мають особливої цінності, які прокурор не визнає необхідними для подальшого про­ ведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення. Цінні речі, предмети, документи, отримані за результатами проведення не­ гласних слідчих (розшукових) дій, за умови, що власник їх невідомий або відмовляєть­ ся їх прийняти, у встановленому законом порядку звертаються у дохід держави.

4.Відповідно до ч. 4 коментованої статті на прокурора покладається обов'язок контролю за знищенням відомостей, речей та документів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих дій. Це не означає, що прокурор зобов'язаний безпо­ середньо виконувати дії, направлені на знищення матеріалів негласних слідчих (роз­ шукових) дій, а також предметів і документів, отриманих за результатами їх прове­ дення. Проте прокурор зобов'язаний контролювати такі дії, доручивши їх безпосеред­ нє виконання слідчому, оперативному підрозділу. Знищення документів, речей, пред­ метів, речовин, отриманих унаслідок провадження негласних слідчих (розшукових) дій, оформлюється актом, який підписується учасниками цієї дії та затверджується прокурором.

5.Частина 5 коментованої статті покладає на прокурора обов'язок письмового повідомлення осіб про проведення щодо них негласних слідчих (розшукових) дій, навіть якщо такі матеріали знищено. Строки повідомлення, визначені ст. 253 КПК,

зурахуванням наявності або відсутності загроз для досягнення мети досудового роз­ слідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців після її припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Стаття 256

Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні

1. Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіоабо відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії

650

Стаття 256

можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результа­ ти проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

2. Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

3. У разі використання для доказування результатів негласних слідчих (роз­ шукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких про­ водилися такі дії. Такі особи повідомляються про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений статтею 253 цього Ко­ дексу, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

1. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій має на меті виявлення та фік­ сацію інформації, що вказує на ознаки підготовлюваного, вчинюваного або вчинено­ го злочину, за умови, що в інший спосіб отримати відповідні відомості органам до­ судового розслідування не вдалося. Негласні слідчі (розшукові) дії, регламентовані цією главою КПК, проводяться в конспіративний спосіб, що забезпечує можливість отримання інформації про підготовку та вчинення злочинів приховано від осіб, проти­ правні дії яких документуються. Документування протиправної діяльності через про­ ведення негласних слідчих дій може здійснюватися лише у випадках, коли запобігти вчиненню злочину або розкрити злочин іншими засобами неможливо. Отримана внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій інформація забезпечує можливість слідчому встановити реальну картину розслідуваної події злочину, оскіль­ ки особи, що є об'єктами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не підозрю­ ючи, що за ними ведеться спостереження, а також, що їх протиправні дії фіксуються за допомогою технічних засобів, ведуть себе невимушено, таким чином розкриваючи своїми діями свої плани та наміри щодо вчинення злочинних посягань, та можуть обмінюватися зі своїми спільниками та іншими особами інформацією, що викриває їх протиправну антисуспільну діяльність.

Організаційно-тактичні засади проведення кожної із негласних слідчих (розшуко­ вих) дій, закріплених гл. 21 КПК, є захищеною законом таємницею, їх правова регла­ ментація забезпечується підзаконними нормативними актами суб'єктів, уповноваже­ них на їх проведення.

Під результатом негласних слідчих (розшукових) дій слід розуміти сукупність отриманих унаслідок їх проведення відомостей, що вказують на ознаки вчинення злочину, осіб, що їх вчинили, а також інформації щодо осіб, які ухиляються від кри­ мінальної відповідальності, органів досудового розслідування чи суду або від кримі­ нального покарання. Інформація, отримана відповідно до мети проведення негласних слідчих (розшукових) дій та зафіксована на матеріальних носіях, є матеріалами не­ гласних слідчих (розшукових) дій. Обов'язковими вимогами до матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій слід вважати те, що вони відображають інформацію, здо­ буту відповідно до мети кримінального провадження та зафіксовану у порядку, визна­ ченому законодавчими та відомчими актами. Внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути отримані документи (копії), які містять фактичні дані

651

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

про злочинні діяння окремих осіб і груп, об'єкти матеріального світу (речі й предмети), властивості, якості й стан яких об'єктивно пов'язані зі злочинною діяльністю, або такі, що були знаряддям злочину, й усі інші матеріальні об'єкти, які можуть бути засобами виявлення, розкриття та розслідування злочину і використані як приводи та підстави для початку кримінального провадження і прийняття інших процесуальних рішень,

атакож для отримання фактичних даних, що можуть використовуватись у доказуванні. Під копією слід розуміти документ, що відтворює інформацію документа-оригінала,

атакож його зовнішні ознаки (або їх частини) з обов'язковою позначкою «копія». Копії

здокументів, що містять сліди кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи об­ ставини, що встановлюються під час кримінального провадження згідно з положення­ ми ст. 98 КПК, та оформлені як додатки до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії (статті 104-106, 252 КПК), можуть використовуватися у доказуванні.

Згідно з вимогами ч. 1 коментованої статті за результатами проведення кожної із негласних слідчих (розшукових) дій складається протокол. Додатками до протоколу є матеріальні носії інформації, предмети і документи, отримані за результатами про­ ведення цих негласних слідчих (розшукових) дій. Залежно від специфіки негласної слідчої (розшукової) дії за її результатами можуть бути сформовані різні додатки. Зокрема, за результатами аудіоконтролю особи або аудіоконтролю місця додатками до протоколу виступатимуть фонограми запису розмов, зафіксовані на аналогових чи цифрових носіях, за результати накладення арешту на кореспонденцію, її огляду та виїмки додатками до протоколу можуть виступати предмети й документи, що пере­ силалися у відправленнях, або копії таких документів, матеріали фотокінозйомки негласних слідчих дій із огляду, виїмки телеграфно-поштових відправлень тощо. Про­ токол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається осо­ бою, що її проводила, до змісту вносяться необхідні відомості щодо дати й місця складення протоколу, виду проведеної негласної слідчої (розшукової) дії з посиланням на норму КПК, відомості щодо уповноваженої особи, що дала дозвіл на її проведення, дати початку й закінчення, строку проведення, отримані результати. Хід проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою техніч­ них засобів. Результати технічного документування ходу провадження негласних слідчих (розшукових) дій також можуть використовуватись у доказуванні на судових стадіях кримінального провадження.

Протоколи з додатками негласних слідчих (розшукових) дій після закінчення їх провадження та до моменту віддання обвинуваченого до суду зберігаються у проку­ рора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та відпо­ відає за їх збереження. На судових стадіях кримінального провадження суд досліджує протоколи з додатками негласних слідчих (розшукових) дій, у необхідних випадках до участі запрошується спеціаліст, який надає необхідні консультації або допомогу в експлуатації технічних засобів, що використовувалися під час проведення досудового розслідування.

2. Відповідно до ч. 2 цієї статті закону на будь-якій стадії кримінального прова­ дження особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит зазначених осіб може мати на

652

Стаття 256

меті здійснення перевірки законності проведених негласних слідчих (розшукових) дій та отримання консультацій або роз'яснень фахівця щодо змісту отриманих за ними результатів. Оскільки організаційно-тактичні засади проведення кожної із негласних слідчих дій є захищеною законом таємницею, з якою може бути обізнане лише вузьке коло фахівців, з метою нерозголошення форм та методів їх проведення відомості, що можуть призвести до розконспірації методики негласних слідчих (розшукових) дій, розголошенню не підлягають. У виняткових випадках окремі відомості можуть бути розкриті для всебічного, повного, неупередженого дослідження обставин криміналь­ ного провадження, за умови, що досудове розслідування та судове провадження здійснюються із дотриманням режиму секретності.

Цією ж нормою статті КПК закріплено, що допит осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, може відбуватися із збере­ женням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом. Розголошення на досудовому розслідуванні та на стадіях судового розгляду матеріалів кримінального провадження відомостей стосовно осіб, які безпосередньо проводили негласні слідчі (розшукові) дії, у пере­ важній більшості випадків може створити загрозу як їх особистій безпеці, так і завдати шкоди членам їх сімей. Окрім того, оприлюднення у ході кримінального провадження персональних даних осіб, які проводили чи брали участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, зробить неможливим подальше їх використання на відпо­ відній ділянці роботи, адже щодо того, ким є і чим замається ця людина, буде обізна­ на невизначена кількість осіб, що брали участь у кримінальному провадженні. Тому за умови необхідності допиту зазначеної категорії осіб на будь-якій стадії криміналь­ ного провадження щодо них слід застосовувати передбачені законом заходи безпеки. Нерозголошення відомостей може забезпечуватися шляхом обмеження їх внесення до матеріалів кримінального провадження. Прийнявши рішення про застосування заходів безпеки, слідчий, прокурор або суд виносить мотивовану постанову або ухва­ лу про зміну в матеріалах кримінального провадження прізвища, імені, по батькові особи, що проводила або брала участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій на псевдонім. Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а інші дані вказуються лише у постанові (ухвалі) про зміну анкетних даних. Ця по­ станова до матеріалів кримінального провадження не додається, а зберігається окре­ мо в органі, який здійснює досудове розслідування.

Допит співробітників оперативних підрозділів, які проводили негласні слідчі (роз­ шукові) дії або були залучені до їх проведення, може здійснюватись відповідно до вимог ст. 232 КПК, із мікшуванням звуку та відповідним форматом трансляції відеозображення, що не дозволить упізнати цю особу.

3. У випадку використання для доказування результатів негласних слідчих (роз­ шукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводи­ лися відповідні дії. Такими особами можуть бути безпосередньо підозрюваний, об­ винувачений або особи, що контактували із підозрюваними або обвинуваченими та обізнані в їх протиправній діяльності, що зафіксовано у матеріалах, сформованих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Ці особи повідомля­ ються про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строки, передбачені ст. 253 КПК, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

653

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

Стаття 257

Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації

1. Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримі­ нальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншо­ му кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

2. Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.

1. Відповідно до вимог цього закону кримінальне провадження розпочинається після внесення до ЄРДР відомостей про вчинений злочин. У передбачених законом ви­ падках та з дотриманням встановленого порядку, з метою розслідування злочинів можуть проводитись негласні слідчі (розшукові) дії, за результатами яких може бути отримано інформацію як щодо мети їх проведення, так і інші відомості, зокрема, про приватне життя підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, окремих осіб, що контакту­ ють з ними. Конституція України, КПК та інші законодавчі акти України гарантують збереження в таємниці та нерозповсюдження інформації приватного характеру, окрім відомостей, що вказують на вчинення заборонених законом дій. Проте нерідко внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій отримується інформація про інші кри­ мінальні правопорушення, вчинені підозрюваними, обвинуваченими, або здобуваються відомості про вчинення кримінальних правопорушень іншими особами, що контакту­ вали із об'єктами провадження негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідно до вимог КПК про отримання такої інформації суб'єктом, що проводив негласну слідчу (розшукову) дію, складається протокол, до якого можуть приєднуватися додатки, що є матеріальними носіями інформації, отриманої внаслідок їх проведення.

Частина 1 коментованої статті КПК визначає порядок використання такої інфор­ мації та вказує, що коли за результатами негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, що не розслідується у цьому кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінально­ му провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка виноситься за клопотан­ ням прокурора. Згідно зі змістом цієї норми, якщо за результатами негласної слідчої (розшукової) дії отримано відомості про вчинене кримінальне правопорушення, про­ курор, уповноважений здійснювати процесуальне керівництво досудовим розсліду­ ванням, перевіряє, чи внесені відомості про його вчинення до ЄРДР, тобто чи здій­ снюється будь-яким компетентним слідчим підрозділом досудове розслідування цього кримінального правопорушення. Якщо в ЄРДР не зафіксовано відповідної ін­ формації, прокурор готує мотивоване клопотання щодо надання дозволу на викорис-

654

Стаття 258

тання результатів негласних слідчих (розшукових) дій з метою розпочати досудове розслідування, з яким звертається до слідчого судді, який відповідно до ст. 247 КПК має право розглядати таке звернення. Крім того, клопотання до слідчого судді вно­ ситься прокурором із дотриманням ч. 2 ст. 248 КПК, ухвала суду повинна відповідати вимогам, встановленим ч. 4 ст. 248 КПК.

Якщо отримано інформацію щодо кримінального правопорушення, розслідування якого вже здійснюється компетентними суб'єктами, прокурор звертається до слідчо­ го судді щодо отримання дозволу на передачу цієї інформації органу, що веде досудо­ ве розслідування. До клопотання прокурор додає витяг з ЄРДР, протокол з додатками, складений за результатами негласної слідчої (розшукової) дії, а також матеріали аудіо­ ни відеофіксації ходу їх проведення, якщо вона здійснювалась. За результатами пред­ ставлених матеріалів слідчий суддя виносить ухвалу, у якій надає дозвіл на викорис­ тання результатів негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному прова­ дженні або відмовляє в ньому. Обов'язковою умовою задоволення клопотання про дозвіл на використання зазначених матеріалів є доведення прокурором законності отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

2. Частина 2 коментованої статті визначає, що передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора. Прокурор, одержавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кри­ мінальному провадженні, у випадках, коли таке провадження розпочато, вносить від­ повідні відомості до ЄРДР. Він доручає органу досудового розслідування його прове­ дення і направляє до нього ухвалу слідчого судді та відповідні матеріали негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо таке досудове розслідування вже проводиться і проце­ суальний контроль його здійснює інший прокурор, то прокурор, який отримав ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання інформації, здобутої при проведенні неглас­ ної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, передбачає її пере­ дання разом із матеріалами негласної слідчої (розшукової) дії цьому прокурору.

Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на викорис­ тання відомостей, отриманих за результатами негласної слідчої (розшукової) дії в ін­ шому кримінальному провадженні, не перешкоджає повторному зверненню прокуро­ ра за наявності більш обґрунтованих підстав.

§ 2. Втручання у приватне спілкування

Стаття 258

Загальні положення про втручання у приватне спілкування

1.Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

2.Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкуван-

655

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

ня в порядку, передбаченому статтями 246,248,249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання.

3.Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілку­ вання є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фі­ зичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розрахову­ вати на захист інформації від втручання інших осіб.

4.Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування

єприватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

1)аудіо-, відеоконтроль особи;

2)арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3)зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

4)зняття інформації з електронних інформаційних систем.

5. Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з пі­ дозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

1. Право особи на недоторканність особистого (приватного) життя особи є одним із фундаментальних прав людини, що визначається Конституцією України та міжна­ родними нормативно-правовими актами у галузі прав людини - ЗДПЛ, КЗПЛ, МПГПП та ін. Резолюцією ПАРЄ № 428 (1970 р.) визначено, що приватність є «правом жити своїм особистим життям з мінімальним стороннім втручанням».

Зокрема, згідно зі ст. 12 ЗДПЛ «ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від подібних втручань чи посягань». Стаття 8 КЗПЛ також проголошує право особи на приватність та зазначає, що «кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції».

Право на Приватність є комплексним правом, що включає в себе територіальну, комунікаційну, інформаційну, фізичну приватність. Відповідно ст. ЗО Конституції України захищаєчтедоторканність житла (територіальну приватність), ст. 31 - таєм­ ницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (комуні­ каційну приватність), ст. 32 передбачає заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (інформаційна при­ ватність), а ст. 28 передбачає заборону піддавати особу без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам (фізична приватність).

Обмеження прав особи, задекларованих статтями 30, 31, 32 Конституції України, здійснюється у встановлених законом випадках та за рішенням суду. Спираючись на конституційні положення, КПК регламентує підстави та порядок втручання у при­ ватне спілкування та у ст. 258 встановлює загальні засади провадження негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних із обмеженням права особи на приватність.

Приватне життя можна визначити як фізичну і духовну сферу, підконтрольну самій людині, тобто сферу, захищену від зовнішнього спрямованого впливу. Приватність («правейсі») означає певну якість життя, що визначається реальною можливістю

656

Стаття 258

людини здійснювати автономію і свободу у тій сфері життя, яка може вважатися «при­ ватною». Цей термін може вживатися і щодо права людини на автономію і свободу приватного життя, права на захист від втручання в нього інших людей, органів влади, громадських організацій і державних інституцій. У США терміном «правейсі» позна­ чають різні аспекти особистого життя людини: її індивідуальні особливості, сферу особистих відносин, інтимного життя, звичок, стану здоров'я, змісту поштових, теле­ графних повідомлень тощо.

Частина 1 ст. 258 КПК, спираючись на конституційні положення, вказує, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

2. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування у вста­ новленому кримінальним процесуальним законом порядку, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання. Порядок внесення клопотання до слід­ чого судді та його розгляд регламентується статтями 246,248,249 КПК. Як юридична підстава на втручання у приватне спілкування виступає ухвала слідчого судді про дозвіл на його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом.

За змістом коментованої статті, якщо слідчим суддею постановлено ухвалу про відмову в наданні дозволу на втручання у приватне спілкування, клопотання слідчого, погоджене з прокурором, клопотання прокурора може бути внесено повторно лише у разі додаткового обґрунтування необхідності здійснення втручання у приватне спіл­ кування. У клопотанні, що вноситься повторно, вказуються нові відомості, що об­ ґрунтовують необхідність проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних із втручанням у приватне спілкування.

3. Нормами КПК регламентується порядок здійснення втручання у приватне спіл­ кування, зокрема, ч. З ст. 258 КПК закріплює, що спілкуванням є передання інформа­ ції у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засо­ бів зв'язку будь-якого типу. Окремим видом спілкування є приватне спілкування, його визначення міститься у цій же статті: «Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасни­ ки спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб». Таким чином, якщо учасники спілкування застосували необхідні запобіжні заходи, що, на їх думку, перешкоджають розповсюдженню обмінюваної інформації, спілку­ вання слід вважати приватним і втручання в нього у ході провадження негласних слідчих (розшукових) дій вимагає рішення слідчого судді.

4. Частина 4 коментованої статті закріплює поняття втручання у приватне спілку­ вання та його різновиди. Так, втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання у приватне спілкування є:

-аудіо-, відеоконтроль особи;

-арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

-зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Відповідно до змісту цієї статті не буде втручанням у приватне спілкування до­ кументування у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій публічних ви-

657

Глава 21. Негласні слідчі (розшукові) дії

ступів, масових зборів, мітингів та демонстрацій, де присутні на них особи проголо­ шують певну інформацію відкрито, з метою її оприлюднення та розповсюдження. Не становитиме також втручання у приватне спілкування аудіо-, відеоконтроль дій та розмов осіб, що перебувають у місцях тимчасового утримання затриманих за підозрою

увчиненні злочину, місцях позбавлення волі, оскільки такі заходи спрямовані на за­ безпечення внутрішнього режиму цих установ.

Якщо зняття інформації з електронних інформаційних мереж не пов'язане із по­ доланням системи логічного захисту, негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на пошук та фіксацію цієї інформації, що є загальнодоступною, також не є втручанням

уприватне спілкування.

5.Кримінальний процесуальний закон у ч. 5 коментованої статті містить заборону на втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим. Це означає, що негласні слідчі (розшуко­ ві) дії, спрямовані на втручання у приватне спілкування захисника, священнослужи­ теля із підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим, у кримінальному провадженні не проводяться з метою забезпечення адвокатської таємниці та таємни­ ці сповіді.

КК(статті 162, 163) передбачає настання кримінальної відповідальності за неза­ конне втручання у приватне спілкування, у випадках:

-незаконного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконно­ го проведення в них огляду чи обшуку, а таїс само незаконного виселення чи інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, а також тих самих дій, вчине­ них службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його засто­ сування;

-порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер; вчинення тих же дій щодо державних чи громадських діячів або вчинених службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інфор­ мації.

Стаття 259

Збереження інформації

1. Якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобов'язаний забезпечити збереження всієї інформації або дору­ чити слідчому забезпечити збереження.

1. За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій може бути отримано інформацію, що вказує на ознаки вчинення в діях окремих осіб злочину. Ця інформація документується у порядку, встановленому законом та відомчими нормативними актами органів, що мають право ведення оперативно-розшукової діяльності. Після закінчення негласних слідчих дій за їх результатами складається

658