Посібник помічника судді загального суду

Важливою учасники «круглих столів» також вважають необхідність запровадження окремого попереднього навчання для кандидатів на посаду помічника судді. На їхню думку кандидат на посаду помічника судді має проходити певну попередню підготовку. Бажано, щоб це була централізована підготовка у формі окремого факультету або курсів, наприклад, при Академії суддів. Іншим шляхом вирішення проблеми попереднього навчання може бути надання переважного права на зайняття посади помічника судді особам, які мають досвід роботи секретарем судового засідання, за умови рівного рівня теоретичної підготовки з іншими кандидатами. Для осіб, які раніше не працювали в судовій системі і займають посаду помічника судді доцільно передбачити обов’язкове стажування на цій або іншій посаді в суді, щоб зрозуміти яким чином працює суд. У зв’язку з цим доцільно створити (поновити) інститут наставництва в судах. Ще однією була пропозиція щодо введення обов’язкової вимоги щодо того, щоб на посаду помічника судді мала право претендувати особа, яка має досвід роботи секретарем судового засідання не менше двох років.

Основним аргументом за впровадження такої системи підготовки помічників суддів була необхідність вивільнити суддів від виконання невластивих їм функцій. Адже зараз суддя змушений витрачати власний час на підготовку та навчання помічника, який вперше зайняв цю посаду.

Обговорювалися також сучасні вимоги до кандидатів на посаду помічника судді, зокрема необхідність та обґрунтованість вимоги щодо наявності певного стажу роботи в суді або за фахом, оскільки суди не завжди на практиці дотримуються цих вимог. Причиною цього є низька оплата роботи помічника судді, у зв’язку з чим у багатьох випадках суди змушені наймати на ці посади випускників вищих навчальних закладів, а інколи й осіб з незакінченою юридичною освітою, які навчаються заочно. У зв’язку з цим було запропоновано обговорити можливість розглядати як кандидатуру на посаду помічника судді осіб, які не мають стажу роботи за фахом, однак стажувалися в суді на громадських засадах під час навчання у ВНЗ, знають роботу суду і мають певний досвід.

Пропонувалося також щоб кандидат на цю посаду мав повну вищу освіту за спеціальністю виключно «Правознавство» з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, стаж роботи на державній службі в судових органах України не менше 2 років, або загальний стаж роботи за фахом не менше 4 років.

Серед професійних якостей, якими мають володіти помічники суддів були виділені наступні: (і) спроможність вивчати матеріали справи і об’єктивно доповідати судді сутність справи, (іі) здатність аналітично мислити, (ііі) вміння формулювати юридичні висновки та обґрунтовувати їх, (іv)

вміння складати проекти процесуальних і не процесуальних документів;

(v) комунікабельність, тобто вміння спілкуватися з людьми, вирішувати конфліктні ситуації. Не менш важливими є людські якості та психологічні властивості помічника судді, а також його вміння будувати свою роботу із суддею. Тому під час проведення конкурсу на посаду помічника судді мають враховуватися не лише професійні якості кандидата, а й його морально-етичні якості, враховуючи обсяг обов’язків та відповідальності, близькість до судді та того обсягу інформації про приватні сторони життя громадян, зякимпрацюєпомічниквсилувиконаннясвоїхфункціональних обов’язків. Помічник судді і суддя - одна команда, і важливим є розуміння певних функцій при їх виконанні, розуміння завдань, які ставляться перед помічником судді.

Забезпечення престижу посади помічника судді

Найбільша кількість дискусій точилася навколо шляхів підняття престижу професії помічника судді та заохочення висококваліфікованих фахівців займати цю посаду. На думку учасників «круглих столів» помічнику судді треба створити умови для забезпечення професійного розвитку і сталого кар’єрного росту. Для помічників судді має бути створена чітка система просунення по службі і перспектив службового росту в майбутньому, щоб сформувати кваліфікованого досвідченого спеціаліста.

Для кращого забезпечення гарантій діяльності помічника судді необхідно, щоб вони залишалися в апараті суду і зберігали статус державних службовців. Такі питання як прийняття на роботу, звільнення, оплата праці та усі пов’язані з цим гарантії прийняття на службу і проходження державної служби мають вирішуватися саме через призму державної служби, тобто необхідно зберегти ту практику, яка зараз існує. Одним із шляхів захисту прав помічників суддів є створення професійної спілки помічників суддів, яка б забезпечувала захист їхніх професійних прав.

Найбільш розповсюдженою рекомендацією, яка була підтримана переважною кількістю учасників «круглих столів», була необхідність надання помічникам суддів певних привілеїв, зокрема пріоритету при обранні на посаду судді або запровадження спрощеної для помічників суддів процедури при відборі на посаду судді, і офіційне закріплення цього на законодавчому рівні. Ні для кого не секрет, що на сьогодні серед мотивацій осіб, які займають посаду помічника судді, найбільш вагомою є бажання стати суддею у майбутньому. Крім цього від такої процедури виграє і сама судова система, оскільки матиме можливість забезпечувати навчання та підготовку професійних суддів. Пропонувалося також, щоб стаж роботи на посаді помічника судді враховувався до суддівського

стажу у разі зайняття посади судді особою, яка працювала помічником судді.

Важливою є можливість для помічників суддів користуватися певними соціальними пільгами або програмами, при чому така можливість може з’являтися або збільшуватися з певним часом, скажімо через 10

– 20 років. На сьогодні помічники суддів, як державні службовці, мають таку можливість, але реальні шанси скористуватися нею мізерні. Має існувати система підвищення зарплати в залежності від вислуги років, а також доцільно запровадити спеціальну надбавку для помічників суддів. Необхідно також офіційно «прив’язати» зарплату помічника судді до зарплати судді, щоб вона складала певний відсоток (наприклад, 60%) від розміру грошового забезпечення судді. Можливо є доцільним повернення до практики, яка існувала до середини 90-х років, коли існувала посада судді-стажиста, яку займали кандидати на посаду судді перед тим як зайняти посаду судді. Зарплата судді-стажиста була прив’язана до зарплати судді і становила 70% від зарплати судді.

Такожнадумкупомічниківсуддів, вонимаютьправонадодатковувідпустку у зв’язку з підвищеним емоційно-інтелектуальним навантаженням, хоча на сьогоднішній день вони не відносяться до категорії працівників, які мають право на таку додаткову відпустку. При цьому державні службовці, що займають еквівалентні посади в інших державних органах право на таку відпустку мають.

З покращенням статусу помічника судді тісно пов’язана концепція добору кандидатів на посаду судді та підвищення кваліфікації суддями. Можливо, як згадувалось вище, є доцільним передбачити для помічників суддів спрощену процедуру призначення на посаду судді, а для інших категорій кандидатів, які не мають досвіду роботи на посаді помічника судді – передбачити обов’язкове стажування на посаді судді в якості суддістажиста протягом певного, встановленого законом строку не більше ніж два роки. За системою, яка існувала до середини 90-х років минулого сторіччя, суддя-стажист мав змогу бути народним засідателем і міг брати участь в прийнятті рішень, тобто бути присутнім в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення, спостерігати таємницю нарадчої кімнати. Певні самостійні повноваження з підготовки секретарів судового засідання та помічників суддів мав голова суду, який міг належним чином організувати підготовку секретаря або помічника.

Взагалі учасники «круглих столів» говорили також про те, що перш ніж вимагати від помічника судді належного виконання функціональних обов’язків необхідно створити належні умови його роботи, зокрема забезпечити доступ до електронних баз законодавства, оскільки дуже багато змін вноситься до нормативно-правових актів, які в паперовій

формі дуже складно відслідковувати, а потім складно і використовувати ці нормативно-правові акти. Пропонувалося також надати пільгу на безкоштовний проїзд помічників суддів під час виконання їхніх професійних обов’язків. Так трапляється, що помічники мають за дорученням судді їздити до інших судів чи прокуратури або інших органів і помічники витрачають на це власні кошти при мізерній зарплатні.

Важливо також розробити конкретні об’єктивні критерії, за якими оцінюється робота помічника судді під час проведення щорічної оцінки та атестації помічників суддів як державних службовців. На сьогоднішній день лише суддя вирішує, чи справляється помічник зі своїми функціональними обов’язками та наскільки добре він це робить і тому такі критерії різняться від одного судді до іншого.

Професійні відносини з суддею

Питанняпрофесійнихвідносинпомічникасуддізсуддею, атакожнаскільки помічник судді в своїй роботі та професійному становленні і кар’єрному рості має залежати від судді викликали найбільш гарячі дискусії. І з цих питань серед учасників «круглих столів» не було одностайного виникли певні суперечки.

Так, учасники обговорень не дійшли згоди щодо того, чи має призначення

іперебування на посаді помічника судді залежати від перебування відповідного судді на посаді. Одні виступаючі вважали, що помічник має бути «прив’язаний» до судді, щоб враховувалися інтереси і помічника

ісудді при вирішенні певних питань. Інші вважали, що законодавчо закріплювати за суддею помічника не доцільно, особливо у сучасних умовах, коли процедура призначення суддів на посаду займає багато часу, і така ж сама ситуація тоді буде і з призначенням помічників суддів.

Серед інших аргументів наводилася важливість міжособистісних стосунків між суддею і помічником судді, які можуть негативно впливати на положення помічника. Так, у випадку, коли виключно суддя приймає рішення щодо звільнення або прийняття на роботу помічника, за наявності психологічного конфлікту між суддею і помічником судді, суддя буде в змозі звільнити високо кваліфікованого фахівця лише на підставі того, що він не спрацювався з ним. З іншого боку, на сьогоднішній день звільнити некваліфікованого помічника судді доволі складно, оскільки вони є державними службовцями. Суддя для того, щоб звільнити помічника, змушений вдаватися до процедури атестації і звільнити лише за невідповідність займаній посаді, що займає багато часу та зусиль.

Не підтримали учасники «круглих столів» ідею обов’язкової ротації

помічників суддів між суддями. Зокрема вони вважають, що важливо щоб помічник судді працював зодним ітим же суддею, оскільки укожного судді свій стиль та режим роботи, свої вимоги, стиль написання документів і важливо, щоб помічник судді «прилаштувався» до цього. Якщо їх змінювати часто – певний час буде витрачатися на «прилаштування», звикання помічника до судді і судді до помічника. У той же час деякі учасники вважають, що доцільно дати можливість помічникам міняти суддів за їхнім бажанням, за бажанням суддів чи за рішенням голови суду, коли виникає така потреба. Необхідно також передбачити і врегулювати випадки, коли суддя залишає суд за будь-яких причин, з огляду на подальшу долю помічника судді. Можливі варіанти: йде суддя, йде помічник; помічник залишається і новий суддя починає працювати з цим помічником; починається новий процес призначення / перепризначення помічника для наново призначеного судді. Можливо, встановити випробувальний термін для помічника і судді. Якщо протягом трьох місяців спрацювалися – помічник залишається, якщо ні – оголошується конкурс на посаду помічника.

Учасники «круглих столів» майже одностайно підтримали думку, що розподіл функцій судді і помічника судді доцільно закріпити законодавчо.

Обсяг функціональних обов’язків

Питання щодо чіткого визначення кола функціональних обов’язків помічників суддів розглядалося як одне з найбільш важливих.

Однією з пропозицій було зробити основним завданням помічника судді здійснення попередньої підготовки судових справ до розгляду, що включає в себе наступні завдання: прийом позовів (інших заяв, скарг); вирішенняпитаннящодовідкриттяпровадженняусправітазанаслідками постановлення мотивованої ухвали, оскарження якої допускається до судді, помічником якого він є (вказана дія скоротить час розгляду справи); підготовка запитів у забезпечення доказів, надсилання листів та інших документів, що пов'язані із розглядом конкретної справи; здійснення бесіди із сторонами у справі, з’ясування чи можливе вирішення спору без судового розгляду, чи згодні сторони на мирову угоду; з’ясовує наявність всіх доказів у сторін якими вони обґрунтовують свої вимоги; призначення справи до судового розгляду.

Було також запропоновано на законодавчому рівні закріпити такі повноваження помічника судді як підготовка та оформлення статистичних даних, звітів, узагальнень, аналізів, інформації про кількість і стан розгляду суддею справ усіх категорій тощо; вивчення та узагальнення

практики розгляду суддею справ; за дорученням судді вивчення повідомлень засобів масової інформації, підготовка пропозиції щодо необхідності реагування відповідно до чинного законодавства; взаємодія з керівником апарату суду з питань матеріально технічного оснащення діяльності судді.

На думку учасників «круглих столів», з метою забезпечення вчасного та якісного розгляду справи суддею доцільно надати помічнику судді додаткові права, зокрема: звертатися із запитами до фізичних та юридичних осіб, направляти інформаційні листи; витребувати та отримувати інформацію та матеріали, необхідні для розгляду судових справ; залучати за дозволом керівника апарату суду окремих працівників апарату суду для розробки відповідних документів і виконання завдань, що стосуються компетенції помічника судді; отримувати від працівників апарату суду інформацію чи документи, необхідні для виконання його завдань та обов'язків; уносити пропозиції щодо вдосконалення роботи із забезпечення діяльності помічників суддів та роботи суду. Запити та вимоги помічника судді мають бути обов’язковими до виконання.

Учасники «круглих столів» зазначили, що в сучасних умовах помічник судді змушений виконувати роботу секретаря судового засідання, хоча його кваліфікація є занадто високою для виконання функцій секретаря. Оскільки помічники суддів все ж таки заміщають секретаря судового засідання за його відсутності, було запропоновано офіційно надати такі повноваження помічникові. Деякі помічники суддів не погоджуються з наданням помічнику права заміщати секретаря судового засідання у його відсутність, оскільки вважають це за «професійне приниження», адже посада секретаря судового засідання є нижчою за посаду помічника судді, з якої «виросла» велика кількість помічників. Крім цього, у такому разі помічник не може отримати відповідну матеріальну компенсацію, оскільки заміщує державного службовця за нижчою посадою.

Однак, більшість учасників обговорень погодилися, що виконання обов’язків секретаря судового засідання є нагальною необхідністю, і помічникисуддівцимзаймаються, однакцемаєзнайтисвоєвідображення у відповідних нормативно-правових актах, як мінімум в посадовій інструкції помічника судді, а найкраще – у відповідних процесуальних кодексах. Так, в процесуальних кодексах як КАСУ, ЦПК згадуються особи, які здійснюють фіксацію судового засідання і серед таких осіб можуть бути помічники суддів, хоча по тексту законів вони не згадуються. В КПК взагалі не згадуються помічники суддів, і ці прогалини в законодавстві мають бути виправлені. Крім цього є помічники, які не бачать в цьому ніякого приниження і навпаки, розглядають це як можливість одержати додатковийдосвідтаінформаціющодосправи. Утойжечаснепозбавлені логіки зауваження, що за умови частої заміни секретаря помічником,

останньому не залишається часу для виконання своїх безпосередніх обов’язків.

У той же час сучасний обсяг обов’язків, які виконують помічники суддів дійсно не у повному обсязі відповідає високому рівню цієї посади. Так, на думку деяких помічників суддів, 60 – 70% функцій, які вони виконують на сьогоднішній день можуть з легкістю виконуватися секретарем судового засідання. У той час, що помічник витрачає на виконання функцій, що можуть виконуватися секретарем, помічник може виконувати більш інтелектуальні завдання, що пов’язані з підбором та аналізом законодавства, аналізом матеріалів справи, на складання необхідних документів та проектів судових рішень. Тому помічники суддів мають бути звільнені від виконання таких функцій як: відправлення кореспонденції; прийом громадян, прийом документів; заповнення статистичних карток, тощо.

Окремими виступаючими пропонувалося також віднести до повноважень помічника судді більшість повноважень, що передбачені чинною Типовою посадовою інструкції і які, принаймні на думку експертів Проекту, можуть і мають виконуватися секретарем судового засідання. Серед таких можна назвати наступні: контроль надходження та приєднання до судової справи відповідних матеріалів; контроль за підготовкою судових засідань, які проводяться під головуванням судді, контроль за своєчасністю повідомлення про день та час проведення судового засідання осіб, які беруть участь у справі; ознайомлення учасників процесу з матеріалами судових справ; контроль у справах, провадження яких зупинено (експертиза, розшук тощо) за своєчасним виконанням постанов суду, а в разі невиконання підготовка відповідних нагадувань тощо. Пропонувалося також залишити і певні контролюючі функції за діями секретаря судового засідання, зокрема перевірку правильності та своєчасності оформлення протоколів (журналів) судового засідання у справах, що знаходяться у провадженні судді; контроль за своєчасною здачею секретарем судового засідання судових справ, розглянутих під головуванням судді; координація роботи секретаря судового засідання та надання при цьому методичною та практичної допомоги, зокрема практичного навчання секретаря судового засідання щодо виконання ним процесуальних та посадових обов’язків та контроль за підвищенням кваліфікації секретаря судового засідання.

Деякі помічники суддів виступають за розширення кола обов’язків помічника судді, зокрема приймати рішення у справах безспірного характеру, як, наприклад, судові накази, заяви про розірвання шлюбу, коли у подружжя немає дітей і майнових претензій тощо, а також розгляд матеріалів про незначні адміністративні правопорушення. Інші не погоджуються з цим, аргументуючи свою позицію тим, що по-

перше, відповідно до статті 127 Конституції України правосуддя має здійснюватися виключно професійним суддями і надання такого права помічникам суддів може бути визнаним неконституційним. По-друге, судові накази можуть бути на значні суми коштів і буде неправильним якщо помічники будуть видавати накази у багатотисячних вимогах. По-третє, такі нововведення підвищать відповідальність помічників суддів, нададуть їм більше обов’язків і якщо рівень оплати їхньої праці залишиться на сучасному рівні, це буде несправедливо і створить умови для зловживань з боку помічників суддів. Тобто розширення повноважень помічника судді означає покладення на нього додаткових обов’язків і відповідальності, що має знайти своє відображення у збільшенні заробітної плати помічника судді (більше відповідальності – вища зарплата). Це може потягти додаткові затрати з державного бюджету на судову систему.

Розглядаючи питання обсягу роботи, яку виконують помічники суддів, було звернуто увагу на недосконалість чинного цивільно-процесуального законодавства. Так, найбільше навантаження на суддю і на помічника судді в цивільних справах становить формулювання і написання мотивуючої частини рішення, а саме рішення займає 1 – 2 сторінки. У зв’язкузцимнадумкуголовиодногоззагальнихмісцевихсудів, доцільним було б передбачити виготовлення мотивуючої частини судового рішення на вимогу сторони у справі або іншої зацікавленої особи. Враховуючи, що 94% рішень у судових справах не оскаржується – написання мотивуючої частини судового рішення у цивільній справі – робота «на корзину». І тому, на думку учасників круглого столу, треба спростити процедуру виготовлення судового рішення.

Обговорювалась також практика, що існує в деяких місцевих судах, де помічникам суддів дозволяється бути присутніми під час судового засідання. Така практика була в цілому підтримана учасниками «круглих столів», оскільки присутність помічника під час засідання дозволяє йому більш об’єктивно та повно складати проекти судових рішень, особливо у частині, що стосується обґрунтування позицій сторін, які наводилися під час слухання справи. З іншого боку, зобов’язувати помічника судді бути присутнім під час слухання справи не доцільно, оскільки таким чином інші напрямки роботи помічника судді будуть «простоювати» і йому необхідно буде надолужувати це за рахунок власного часу. Крім цього, у помічника судді як у кваліфікованого юриста може скластися своя власна думка щодо того, яке рішення має бути прийняте суддею у тій або іншій справі і це може проявитися під час складання помічником проекту рішення. Тому рішення щодо присутності помічника судді під час слухання тієї або іншої справи має вирішуватися конкретним суддею у кожному конкретному випадку. Факторами, які впливають на це має бути завантаженість

помічника судді, категорія та характер справи тощо. У будь-якому разі переважна більшість справ, що розглядаються є відкритими для населення, томузаконодавчоїзаборонищодоприсутностіпомічникасудді під час розгляду певної справи, якщо вона не проводиться у закритому режимі, не існує.

Під час обговорення майбутнього помічників суддів було зазначено, що з розвитком технологій і за умови належного навчання секретарів судового засідання, необхідність у помічниках суддів може взагалі відпасти за умовиавтоматизаціїдокументообігу, виробленняшаблонівпроцесуальних і не процесуальних документів, автоматизації процедури видачі судових наказів тощо. Однак, для України така перспектива є дещо віддаленою.

Висновки

Підсумовуючи обговорення «круглих столів» в чотирьох регіонах України щодо правового статусу помічника судді в Україні можна навести наступну модель посади помічника України, якою вона має бути на думку сьогоднішніх помічників суддів місцевих загальних судів.

Помічник судді має бути працівником апарату суду і залишати за собою статус державного службовця, однак з переглянутим розміром грошового утримання, яке на сьогодні майже дорівнює заробітній платі прибиральниці у суді. Взагалі, враховуючи особливості діяльності судів і специфіку завдань, які щоденно виконують працівники апаратів судів, для судової системи має бути встановлений особливий порядок проходження державної служби, і це в першу чергу стосується помічників суддів. Такий особливий порядок проходження державної служби в судах (судової служби) може бути затверджений Державною судовою адміністрацією на основі і з врахуванням вимог Закону України «Про державну службу».

Помічник судді має підпорядковуватися безпосередньо судді і керівнику апарату суду. При цьому суддя приймає участь у роботі конкурсній комісії, що проводить відбір кандидата на посаду помічника судді. Суддя також має оцінювати якість та ефективність роботи помічника, а також рівень його теоретичної і практичної підготовки під час проходження ним щорічного оцінювання і атестації державного службовця. Для цього ДСА має бути розроблений опитувальник з об’єктивними критеріями оцінювання роботи помічника судді для заповнення суддею, щоб суддя не витрачав багато часу на участь в оцінюванні помічника судді.

Керівник апарату відповідає за проходження помічником судді державної служби та застосування щодо нього законодавства про працю, відпустки та дотримання прав і гарантій помічника як державного службовця. У

разі тимчасової відсутності судді, керівник апарату за погодженням з суддею, може доручити помічнику заміщати помічника іншого судді або консультанта суду за необхідністю. Керівник апарату не може доручати помічнику судді виконувати обов’язки інших працівників апарату суду. Доцільно було б також якби питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності помічника судді вирішувалися виключно суддею, який би надавав відповідні клопотання керівнику апарату або голові суду, оскільки лише суддя може оцінити роботу помічника.

Основним завданням помічника судді має бути попередня підготовка справи до розгляду суддею, складання проектів судових рішень під керівництвом судді та формування звітності за діяльністю конкретного судді. Діяльність з підготовки справи до розгляду включає в себе перевірку матеріалів справи, направлення листів, запитів для отримання додаткових матеріалів тощо.

Для забезпечення можливості якісного та ефективного виконання помічником своїх обов’язків варто розширити коло його повноважень, зокрема законодавчо закріпити право підписувати помічником листи, запити, інші документи, необхідні для забезпечення підготовки судової справи до розгляду, а також закріпити обов’язок фізичних, юридичних, службових осіб надавати будь-яку інформацію за вимогою помічника судді, якщо це не суперечить законодавству України (дані, що містять банківську, комерційну таємницю, інформацію про приватну сторону життя громадян може розкриватися лише за вмотивованою постановою судді). Помічнику судді також варто надати право отримувати необхідну інформацію та документи в межах суду, а також у разі потреби, за погодженням з керівником апарату, залучати інших працівників апарату суду до виконання покладених на нього обов’язків. У разі необхідності вирішення організаційних питань сторонами у справі, представниками сторін, адвокатами, прокурорами тощо помічник судді має представляти суддю у такому спілкуванні. Безпосередній доступ до судді учасників процесу має бути максимально обмежений, суддя може спілкуватися з ними за допомогою помічника. Помічника судді також варто позбавити секретарських функцій та виконання суто технічної роботи, таких як отримання та відправлення кореспонденції, ознайомлення з матеріалами справи, слідкування за строками тощо, все це має виконуватися секретарем судового засідання. В рамках виконання своїх обов’язків з попередньої підготовки справи до розгляду та формування звітності за результатами роботи судді, помічник може перевіряти роботу секретаря судового засідання, надавати йому методичну та практичну допомогу.

Серед процесуальних повноважень помічника судді доцільно закріпити можливість складання ним протоколу судового засідання, за рішенням судді, у виключних випадках за відсутністю секретаря судового засідання