Посібник помічника судді загального суду

З плином часу, до цих нормативно-правових документів були внесені численні зміни і доповнення149.

B. Помічники суддів, які працюють в адміністративній юрисдикції

a)СтаттіL227-1, L122-2, R122-30 – R122-32 таR227-1 – R227-10 Кодексу про адміністративне судочинство;

Статті L227-1 і L122-2, якими власне створюється інститут помічників суддів в адміністративних судах і Державній раді, є статтями базового закону про судочинство – Закону 2002-1138/9.09.2002150. Постановою уряду 20021472/20.12.2002, прийнятою на виконання цього закону151, до Кодексу про адміністративне судочинство було додано статті R122-30 – R122-32т а R227-1 – R227-10, які докладно визначають статус помічників суддів в адміністративних юрисдикціях152;

b)Наказ від 27.02.2003, прийнятий на виконання статті R227-10 Кодексу про адміністративне судочинство, яким встановлюється тривалість роботи у годинах помічників суддів, які працюють в Державній раді, адміністративних апеляційних судах та арбітражних судах153.

До перелічених вище законодавчих і нормативно-правових актів слід також додати й інші акти, сфера застосування яких є ширшою, але які також є застосовнимидопомічниківсуддів. ЦеЗакон84-16/11.01.1984 “Продержавну службу” і Постанова уряду 86-83/17.01.1986, яка встановлює загальні правила, що застосовуються до всіх державних агентів, які не є державними службовцями (і працюють за договорами як вільнонаймані працівники).

Як видно із згаданих вище документів, Франція почала створювати інститут помічників суддів у 1995 році, за винятком сфери адміністративного

149Наприклад, до Статті 20 Закону 95-125 зміни і доповнення вносилися тричі – в 2001, 2002 і 2007 роках, через що двічі вносилися поправки до Указу 96-513 – в 2004 і 2008 роках.

150Loi n°2002-1138 du 9 septembre 2002 d'orientation et de programmation pour la justice (французькою мовою).

151Décret n°2002-1472 du 20 décembre 2002 pris pour l'application du titre VI de la loi n° 20021138 du 9 septembre 2002 d'orientation et de programmation pour la justice et modifiant le code de justice administrative (французькою мовою).

152Постановою 2010-164/22.02.2010 статтю R227-10 було ще раз змінено в 2010 році в частині встановлення максимальної тривалості робочого часу помічників суддів на місяць і на рік (у годинах).Суди першої категорії займаються цивільними і кримінальними справами, суди другої категорії, до яких слід віднести також Державну раду, вирішують справи, що стосуються адміністративних спорів громадян з центральними і місцевими органами державної влади та державними установами, а також спорів між самими органами державної влади і державними установами.

153Arrêté du 27 février 2003 pris en application de l’article R. 227-10 du code de justice administrative fixant le montant de l’indemnité de vacation horaire allouée aux assistants de justice recrutés au sein du Conseil d’Etat, des cours administratives d’appel et des tribunaux administratifs (французькою мовою).

судочинства, де його створення почалося в 2002 році.

Протягом короткого періоду часу до законодавства Франції було внесено низку необхідних змін і доповнень, які спрямовувалися переважно на:

•розширення кола установ, в яких можуть працювати помічники суддів (наприклад, до цих установ були віднесені Касаційний суд і, пізніше, Національна школа магістратури);

•збільшеннятривалостіробочогочасунамісяцьінарік(дляпомічників суддів, які працюють у сфері адміністративного судочинства);

•подовження тривалості роботи помічників суддів за трудовими договорами (з чотирьох до шести років).

Причини, з яких було створено посаду помічника судді

У Франції, як і в інших країнах, створення інституту помічників суддів було зумовлене необхідністю вдосконалення і зміцнення судової системи. Зважаючи на потребу у перегляді місії судді та поліпшенні якості та дієвості його роботи, французькі законодавці створили посаду помічника судді, щоб судді та прокурори могли делегувати їм виконання функцій, пов’язаних з підготовкою судових рішень.

Незважаючи на те, що професія помічника судді є відносно новою у судовій системі Франції, за період з 1995 року, коли було прийнято перший акт законодавства про помічників суддів, у законодавчу базу діяльності помічників суддів вносилися численні зміни та доповнення.

Велику кількість поправок до законодавства протягом відносного короткого періоду часу можна пояснити тим, що робота помічників суддів була швидко оцінена і визнана потрібною і такою, що потребує більш широкого застосування. Крім того, з огляду на низьку заробітну плату помічників суддів і доволі високу віддачу, помічники суддів є своєрідним низьковитратним засобом підвищення ефективності функціонування судової системи.154

Звісно, хтось може зауважити, що ситуація з помічниками суддів є вигідною всім: з одного боку, держава заощаджує кошти, скромно оплачуючи кваліфіковану роботу, замість того, щоб залучати до її виконання додаткових суддів; з іншого боку, помічники суддів одержують можливість підвищити свій професійний рівень “без відриву від виробництва”, готуючи себе таким чином для подальшого кар’єрного зростання. Тому багато хто вважає, що інститут помічників суддів створювався з двох міркувань: по-перше, для прискорення процесу відправлення судочинства, а по-друге, для створення

154Як пожартував один із суддів, запроваджуючи посаду помічника судді, держава насправді мала на меті просто заощадити бюджетні кошти.

зручної можливості для випускників юридичних навчальних закладів почати професійну діяльність.

Однак, у реальному житті ситуація виглядає не такою ідеальною. Нерідкими є скарги на невизначеність правового статусу помічників суддів та експлуатацію їх праці155. Можливо такий стан речей спричиняється тим, що у Франції, на відміну від України, помічники суддів не прикріплені до конкретних суддів. До того ж чисельність помічників суддів, яких беруть на роботу кожного року, залежить від наявності бюджетного фінансування. Сьогодні, через фінансову кризу і, як наслідок, суворі бюджетні обмеження, прийом на роботу нових помічників суддів тимчасово припинено.156

Прийом на роботу помічників суддів

Законодавчо встановлені кваліфікаційні вимоги до помічників суддів

Відповідно до Статті 20 Закону 95-125 від 8 лютого 1995 року кандидати на посаду помічника судді повинні:

•мати диплом про вищу юридичну освіту, який видається після успішного завершення 4-річного навчання у вищому навчальному закладі (диплом магістра рівня-І157)158 і

155За словами одного із суддів, сьогодні помічники суддів виконують практично всю роботу в судах, інколи частину навіть тієї роботи, що є прерогативою суддів і прокурорів (що, звісно, не є загальним правилом). Інші судді також висловлюють занепокоєння з цього приводу і вказують на необхідність чітко визначити посадові обов’язки помічників суддів і суворо стежити за тим, щоб на них покладалися й інші обов’язки. Втім, з’ясувати, наскільки систематичними чи поодинокими є такі порушення, досить складно.

156У Франції не ведеться облік статистичних даних про чисельність помічників суддів (в усякому разі такі дані відсутні на веб сайті Міністерства юстиції). Як вже зазначалося вище, чисельність помічників суддів з року в рік змінюється залежно від обсягів фінансування судової системи з державного бюджету. Згідно з останніми офіційними даними, що датуються липнем 2009 року, у Франції налічувалося 1249 помічників суддів (ця цифра згадувалася в офіційній відповіді Міністра юстиції на запит одного з членів Парламенту Франції). Принагідно повідомимо, що у Франції налічується близько 8200 суддів і прокурорів.

157У Франції існує три категорії документів про вищу освіту, що відповідають трьом рівням освіти: (і) ліцензія (у сфері правознавства це maitrise en droit (французькою мовою)), яка видається після успішного завершення трьох років навчання, і яка дозволяє власнику або продовжувати вчитися на магістра, або одразу починати професійну діяльність; (іі) диплом магістра (існує два типи дипломів магістра залежно від тривалості навчання після одержання ліцензії – один чи два роки); (ііі) диплом доктора (PhD). Варто зауважити, що необхідною умовою вступу до вищого навчального закладу (університету) є наявність диплому бакалавра (baccalauréat (французькою мовою)), який видається після успішного завершення навчання у середній школі.

158Хоча в законі про це явно не вказано, до роботи на посаді помічника судді

допускаються громадяни країн – членів ЄС за умови визнання їхніх дипломів про освіту (у спеціальному порядку, встановленим законодавством Франції).

•мати знання та навички, необхідні для належного виконання посадових обов’язків помічника судді.

Більш докладно, хоча й опосередковано, умови прийому на роботу помічників суддів визначені Постановою 96-513 від 7 червня 1996 року. Формальні умови вставлені іншим актом законодавства159, який має більш широку сферу застосування і визначає вимоги до кандидатів на будь-які посади в системі державної служби.

Таким чином, кандидат на посаду помічника судді повинен:

•бути громадянином Франції160;

•бути повністю дієздатним;

•не мати обмежень щодо несення військової служби;

•не мати судимостей і зауважень по службі у сфері судочинства, які б свідчили про його неспроможність належним чином виконувати посадові обов’язки помічника судді;

•не мати проблем із здоров’ям, які б могли зашкодити належному виконанню посадових обов’язків помічника судді.

Вимоги до помічників судді, які працюють у сфері адміністративного судочинства, є аналогічними тим, що описані вище, хоча й встановлені окремими нормативно-правовими актами.

Порядок відбору кандидатів на посаду помічника судді

Чинне законодавство не дає чіткого визначення порядку відбору кандидатів для роботи на посаді помічника судді.

Стаття 4 Постанови уряду 96-513 від 7 червня 1996 року містить посилання на кілька процедурних правил, яких мають додержуватися кандидати та установи, що здійснюють відбір кандидатів на посаду помічника судді. Зокрема,

−кандидат подає заяву про прийом на роботу голові апеляційного суду в територіальній юрисдикції якого він/вона хоче працювати; заяви на роботу в Касаційному суді подаються голові Касаційного суду, а заяви на роботу в Національній школі магістратури – її директорові;

−після розгляду всіх одержаних заяв рішення про прийом на роботу того чи іншого кандидата приймає керівник відповідної установи.

Як можна легко помітити, законодавство надає судам досить велику свободу дій у підборі кандидатів на посаду помічників суддів. На практиці, процес

159Закон 83-634/13.07.1983 «Про права і обов’язки державних службовців».

160Або, як зазначалося вище, громадянином іншої країни – члена Європейського Союзу.

відборувідбуваєтьсязатрадиційноюсхемою“опублікуванняоголошенняпро конкурс на заміщення вакантної посади помічника судді – відбір кандидатів на основі їхніх резюме – інтерв’ю”.

Заяви про прийом на роботу подаються у довільній формі. Зазвичай, від кандидатіввимагаєтьсяпопередньонадіслатирезюметасупроводжувальний (мотиваційний) лист, копії дипломів та інших документів, що засвідчують наявність у них кваліфікації та навичок, необхідних для роботи на посаді помічника судді. Інколи кандидатів просять надати документи, що підтверджують досвід професійної роботи, щоб голови судів могли зробити попередній висновок про їх спроможність виконувати обов’язки помічника судді.

Зазвичай заяви та інші документи заявників розглядає голова суду за допомогоючленівконкурсноїкомісії. Потімпопередньовідібранихкандидатів запрошують на інтерв’ю. Під час інтерв’ю з’ясовуються такі якості кандидатів як чесність, обачливість, схильність до аналітичної роботи, об’єктивність, спроможність стати до роботи негайно, ставлення до державної служби. Після успішного проходження цього етапу відбору перевіряються благонадійність кандидатів161 та стан їх здоров’я162.

Остаточне рішення про призначення на посаду помічника судді тієї чи іншої особи голова суду приймає після завершення всіх етапів конкурсного відбору з урахуванням сильних і слабих сторін всіх кандидатів.

Кандидати можуть подавати заяви на участь в конкурсі на заміщення вакантної посади помічника судді одразу в кількох юрисдикціях (по одній заяві в кожній юрисдикції). Заяву можна подавати, навіть якщо у даний момент вакантні посади відсутні (тобто навіть якщо конкурс на заміщення вакантної посади не оголошено). У такому разі заява реєструється в суді, і суд зв’яжеться із заявником, як тільки у суді з’явиться відповідна вакантна посада.

Після прийняття рішення про прийом на роботу успішні кандидати присягають у присутності голови суду, який бере їх на роботу. Прийняття присяги є обов’язковим. Присягаючи, щойно призначений помічник судді зобов’язується поводитися з інформацією про судові справи, якими він/вона займатиметься, на умовах суворої конфіденційності. Попри те, що, строго кажучи, помічник судді не є державним службовцем, він вважається агентом державної служби і, відтак, зобов’язаний не розголошувати інформацію, що

161Перевірка благонадійності кандидатів покладається на голів судів, які для цього роблять необхідні запити до поліції, а також збирають дані про попередню роботу кандидатів у судовій системі і переконуються у їхній повній дієздатності.

162Витрати на проведення медичного огляду оплачуються судом в межах, встановлених загальними правилами медичного страхування.

становить предмет “професійної таємниці”.

Порядок відбору кандидатів на посаду помічника судді для роботи у сфері адміністративного судочинства, є аналогічним описаному вище.

Статус помічників суддів

Компетенція помічників суддів

Про сферу компетентності помічників суддів йдеться лише в одній нормі законодавства, що регулює діяльність помічників суддів – у статті 1 Постанови уряду 96-513 від 7 червня 1996 року, яка визначає, що помічникисуддівдопомагаютьсуддяміпрокурорамувиконанніпідготовчої роботи, необхідної для виконання їхніх посадових обов’язків163.

На практиці помічники суддів виконують такі функції:

•проводять аналіз матеріалів попередніх судових справ і узагальнень судової практики;

•складають проекти різних документів (наприклад, документів для архіву, протоколів слухань);

•готують проекти судових рішень.

Помічники суддів виконують свої обов’язки під керівництвом суддів, до яких вони прикріплені, та підпорядковуються їм. Місце роботи помічника судді визначається головою апеляційного суду, якому той подавав заяву про прийом на роботу. За погодженням з головою одного із судів у юрисдикції апеляційного суду; останній прикріплює помічника судді до конкретного судді або призначає його на роботу в певному структурному підрозділі суду.

“невидимої для сторонніх” частини життя суду. Робота помічника судді великою мірою підпорядковується виконанню службових і професійних обов’язків конкретного судді. Тому помічники суддів нерідко допомагають суддям готувати їхні промови на національних і міжнародних семінарах, роблять нотатки під час засідань комітетів, залучаються до роботи, пов’язаної з проведенням конституційної реформи.

Помічники суддів не мають права брати участь у прийнятті будь-яких судових рішень, тому що вони не мають необхідних для цього визнаних законом повноважень164. Їхня робота полягає в тому, щоб допомагати

163Один із суддів зауважив, що у такій редакції дана норма не відповідає пріоритетності посадових обов’язків суддів і прокурорів.

164Це обмеження випливає з положень Статті 6 Європейської конвенції про права людини про право громадян на справедливе судочинство.

суддям у підготовці і прийнятті рішень, але вони не уповноважені підміняти собою суддів165. Вони не мають права офіційного підпису і не можуть давати розпорядження секретарям/реєстраторам суду.

Більш того, на помічників суддів не можна покладати обов’язки та завдання, пов’язані з веденням реєстру судів166 та виконанням функцій головних реєстраторів чи реєстраторів судових послуг167. Наприклад, помічники суддів не мають права працювати з клієнтами у відділі реєстрації або перевіряти автентичність судових рішень.

Таким чином, помічники суддів не є ані суддями, ані працівниками апарату судів (останні мають статус державних службовців). У судовій системі Франції помічники суддів є державними агентами, не будучи при цьому державними службовцями, тобто вони не мають права виконувати функції, що є прерогативою посадових осіб органів державної влади168. Крім того, обов’язки, що їх виконують помічники суддів, не можуть вважатися такими, що виконуються в рамках стажування.

Всі описані вище правила повною мірою поширюються також і на помічників суддів, які працюють у сфері адміністративного судочинства.

Права та обов’язки помічників суддів

Жоден з нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність

165 Як зазначається в циркулярі, поширеному Міністерством юстиції серед усіх голів судів Франції в січні 2008 року, помічники суддів не мають права, наприклад, заслуховувати сторони у судових справах, бути доповідачами в комісіях і комітетах, виконувати функції посередника для цілей примирення сторін і вирішення спорів

упозасудовому порядку, підміняти суддів, що працюють у складі різноманітних судових комісій. При цьому, звісно, помічники суддів мають право брати участь

упублічних слуханнях. Автори циркуляру приділили велику увагу питанню участі помічників суддів безпосередньо у розгляді справ. У циркулярі чітко сказано, що помічникам суддів заборонено брати участь у розгляді судових справ, оскільки Цивільно-процесуальний кодекс визначає, що процес розгляду судових справ суддями є таємним, і це має гарантувати справедливість судового рішення. Існують лічені винятки, і всі вони визначені іншими законами згідно з відомим правовим принципом «перелік винятків має бути вичерпним, а самі винятки не допускати широкого тлумачення».

166Greffes des juridictions (французькою мовою).

167Greffiers en chef or greffiers (французькою мовою).

168Помічники суддів належать до категорії агентів: agents non titulaires de l’État (французькою мовою). Законодавство Франції (Постанова 86-83 від 17 січня 1986 року, на яку вже були посилання вище) дозволяє брати на роботу в системі державної служби агентів за договорами найму (французькою мовою –personnels non titulaires). Цей порядок вважається відхиленням від загального правила прийому на роботу на посади, де мають працювати державні службовці. Тому законодавство

містить чіткий і виключний перелік випадків, коли до роботи в системі державної служби можуть залучатися агенти.

помічників суддів не визначає і не місить посилань на інші документи, які б визначали права та обов’язки помічників суддів. У законодавстві можна знайти лише певні обмеження, що накладаються на помічників суддів.

Як вже згадувалося вище, помічники суддів – не єдина категорія працівників, які відносяться до категорії агентів (agent non titulaire de l’Etat) (державні агенти, які працюють за договорами найму і не мають статусу державного службовця). Існуючі проріхи у спеціальному законодавстві про помічників суддів (lex specialis) необхідно заповнити положеннями загального законодавства (lex generalis) про агентів, які працюють за договорами найму в системі державної служби. У даному випадку, таким актом загального законодавства (lex generalis) є Постанова 86-83 від 17 січня 1986 року. Положення цієї постанови можна доповнити положеннями інших законів, зокрема тими, що стосуються статусу державних службовців169.

Таким чином, законодавство визнає за помічниками суддів всі права, якими наділені агенти, що працюють в системі державної служби на договірній основі.

Постанова 86-83 однозначно поширює на таких агентів дію деяких положень законодавства, які встановлюють права та обов’язки державних службовців.

A. Право доступу до своєї персональної справи

У персональній справі державного агента повинна міститися вся інформація про агента, що може зацікавити керівництво державної установи, в якій працює дана особа. Всі аркуші персональної справи мають бути послідовно пронумеровані, прошиті і скріплені печаткою. Відсутність окремих аркушів не допускається. Персональна справа агента, як і будь-який інший адміністративний документ, що стосується даної особи, не може містити будь-яких посилань на політичну чи профспілкову належність даної особи, її віросповідання та філософські уподобання.

B. Професійна таємниця та обачливість

169У типовому договорі найму помічника судді, розробленому Міністерством юстиції для апеляційних судів, міститься лише одна стаття про обов’язки помічника судді. У цій статті сказано, що помічник судді зобов’язаний: сумлінно виконувати всі обов’язки і завдання, які покладаються на агентів у системі державної служби в частині виробничої дисципліни та обачливості у вчиненні тих чи інших дій; додержуватися у роботі принципів обережності, розсудливості та справедливості; не розголошувати професійну таємницю, навіть після звільнення з посади помічника судді, згідно з відповідними положеннями Кримінального кодексу. В одному з останніх положень типового договору найму помічника судді сказано, що будь-які питання,

що не врегульовані цим договором, вирішуються згідно із загальними положеннями Постанови 86-83 від 17 січня 1986 року.

Агенти, які працюють у системі державної служби за договорами найму, зобов’язані берегти професійну таємницю і дотримуватися принципу обачливості. Це стосується будь-яких фактів чи інформації, що стають відомими їм при виконанні службових обов’язків. У разі порушення цього зобов’язання державні агенти можуть бути притягнуті до відповідальності згідно з відповідними положеннями Кримінального кодексу170.

Помічники суддів, як й всі інші державні агенти, що працюють у судовій системі, повинні мати такі моральні якості як чесність, порядність, об’єктивність, відповідальність тощо.

C. Підпорядкованість і належне виконання обов’язків

Агент, який працює в системі державної служби за договором найму, несе відповідальність за належне виконання покладених на нього завдань. Він/ вона мають сумлінно виконувати розпорядження своїх начальників за винятком випадків, коли такі розпорядження є незаконними чи можуть завдати серйозної шкоди громадським інтересам.

D. Нейтралітет

Державний агент зобов’язаний при виконанні службових обов’язків додержуватися принципу рівності всіх користувачів державної служби, а також принципу нейтралітету в політичній, релігійній та будь-якій іншій сфері. Принцип нейтралітету вважається одним з найважливіших принципів державної служби.

Крім того, на державних агентів поширюються й деякі інші положення загального закону про державних службовців171, згідно з якими державні агенти:

•мають право на формування власної думки;

•захищені від дискримінації за ознаками статі, раси, наявності інвалідності тощо;

•захищені від сексуальних домагань і переслідувань/гонінь;

•мають право страйкувати;

•мають право на захист під час виконання службових обов’язків;

•несуть кримінальну відповідальність за вчинення відповідних порушень;

170За розголошення професійної таємниці передбачено покарання у формі позбавлення волі на строк до 1 року і штраф у розмірі до 15 тис. євро.

171Закон 83-634 від 13 липня 1983 року.

•не мають право працювати на іншому місці роботи за сумісництвом172.

Умови, на яких працюють помічники суддів

A. Договір найму з обмеженим строком дії

Помічників суддів беруть на роботу за договором найму з терміном дії 2 роки. Дія цього договору може бути подовжена двічі (тобто максимальний строк роботи особи на посаді помічника судді за договором найму становить 6 років). Договір регулюється публічним правом Франції.

B. Робота на умовах неповного робочого дня

Помічники суддів працюють на умовах неповного робочого дня. Чинне законодавство чітко встановлює максимальну тривалість робочого часу помічників суддів: у системі неадміністративного судочинства помічники суддів мають право працювати не більше 80 годин на місяць і не більше 720 годин на рік173, а в системі адміністративного судочинства – не більше 120 годин на місяць і не більше 1080 годин на рік174.

В межах цих загальних правил фактичні умови роботи помічників суддів істотно різняться за судами.

C. Специфіка виконання договору найму

Відповідно до Статті 5 Постанови 96-513 від 7 червня 1996 року договір найму помічника судді повинен містити такі обов’язкові положення:

•дата набрання чинності та строк дії договору;

•природа обов’язків, що мають виконуватися особою, з якою укладається договір;

•юрисдикція(-ї), в якій(-их) працюватиме особа, з якою укладається договір175;

172У загальному випадку закон передбачає винятки з цього правила; якщо державним агентом є помічник судді, то він/вона підпадає під чітко визначені законодавством вимоги

173Іншими словами – не більше 9 місяців на рік.

174Останнє обмеження було встановлене відповідним законом в 2010 році; раніше тривалість робочого часу помічників суддів у сфері адміністративного судочинства підпадала під ті ж обмеження, що тривалість робочого часу помічників суддів, які працюють в усіх інших сферах.

175Нагадаємо, що місце роботи помічника судді визначається головою апеляційного суду, якому він подавав заяву про прийом на роботу, за погодженням з головами

судів, що знаходяться в юрисдикції даного апеляційного суду. Крім того, помічник судді може бути прикріплений до конкретного судді або призначений на роботу в конкретному структурному підрозділі суду.