Посібник помічника судді загального суду

свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльностіфізичної особи, угоду між ним та підсудною М. Але наявність наданих документів не достатня для його участі у справі як захисника. Тому рішення суду про допуск як захисника Д. є необґрунтованим.

КПК України встановлено, що апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку (ст. 349 КПК України).

Так, призначаючи до апеляційного розгляду справу по апеляції захисника засудженого П. головуючий не звернув уваги на порушення апелянтом строку на апеляційне оскарження вироку і не вирішив питання про його відновлення. З попереднього розгляду постановою судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду справа повернута до районного суду для виконання вимог ст. 353 КПК України.

Протягом строку, встановленого для подання апеляції, суд зобов’язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Так постановою судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду повернута до районного суду кримінальна справа за обвинуваченням М., Р. та О. за ч. 2 ст. 186 КК України, по якій вже тричі апеляційним судом проводився попередній розгляд. Засуджений Р. 10 грудня 2008 року подав заяву про ознайомлення його з матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання, на що йому було відмовлено з посиланням на той факт, що він вже був ознайомлений з матеріалами справи на досудовому слідстві та після винесення вироку. 14 січня 2009 року засуджений Р. знов звернувся з подібним клопотання. Але як вбачається з матеріалів справи (розписки) засудженому 23 жовтня 2007 року вручено копію вироку, в цій же розписці зазначено, що він ознайомлений з матеріалами кримінальної справи, однак з неї не вбачається, що в день проголошення вироку і вручення йому копії вироку, ознайомився з усіма матеріалами кримінальної справи, які знаходяться в 3-х томах.

До змісту апеляції встановлені певні вимоги. Так, апеляція має містити: назву суду, якому адресується апеляція; особу, яка подає апеляцію; вирок, ухвалу чи постанову, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; вказівку на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів, які додаються до апеляції (ст. 350 КПК України).

Незважаючи на чітко визначені в законодавстві вимоги до змісту апеляції, підставою до повернення справ з попереднього розгляду залишаються все

ж таки апеляції, які не відповідають вимогам ст. 350 КПК України. Найбільше таких апеляцій надійшло від прокурорів. Нерідко в апеляціях прокурора зустрічаються такі випадки, коли: не зазначається конкретне прохання сформульоване з урахуванням того, яке рішення апеляційний суд вправі ухвалити; невірно зазначаються статті – наприклад, зазначене в апеляції прокурора обвинувачення особі не пред’являлось; ставиться питання про зміну вироку та застосування до засуджених ст. 75 КК України одночасно з призначенням їм більш суворого покарання, що погіршує їх становище; неодноразово прокурорами подавались апеляції в яких мотивувальна частина не відповідає резолютивній.

Постановою судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду з попереднього розгляду повернута кримінальна справа по обвинуваченню Б. за ч. 1 ст. 309 КК України до районного суду, у зв’язку з тим, що в апеляції прокурора викладене прохання щодо прийняття рішення апеляційним судом сформульовано не конкретно, містить істотні суперечності – прокурор просить змінити постановлений вирок та пом’якшити призначене засудженому покарання внаслідок суворості, та одночасно постановити новий вирок, тобто ставить питання про його скасування.

Всі наведені вище приклади відносились до тих випадків, коли кримінальні справи знімались з розгляду в апеляційному суді у зв’язку з неможливістю їх розглядудоусуненнявідповіднихнедоліків, усуненняякихмаєздійснюватись місцевим судом. Вказані справи апеляційним судом виносились на попередній розгляд, за результатами проведення якого постановою судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду повертались до місцевого суду або коли відмовлялось в прийнятті апеляції до свого розгляду.

Слід звернути увагу, що вказані обставини повернення справ з попереднього розгляду до місцевого суду або відмови в прийнятті апеляції звичайно призводятьдобезпідставної тяганинизрозглядусправ. Томупомічникусудді вивченню апеляції слід приділити увагу завчасно, одразу після надходження апеляції із справою в провадження до його судді, а не в останній час перед призначеною датою слухання справи в апеляційній інстанції.

Далі помічник судді вивчає саму апеляцію, заперечення на подану апеляцію, досліджує при цьому відповідні матеріали справи, внаслідок чого може сформувати певну думку щодо попереднього рішення, яке може прийняти суддя щодо поданої апеляції. Свої пропозиції щодо можливого рішення помічник судді має обґрунтувати судді, можливо викласти у виді тез із зазначенням відповідних аркушів справи.

Після узгодження з суддею ймовірного рішення помічник судді виготовляє

проект судового рішення (постанову (при одноособовому розгляді справи суддею) або ухвалу (коли суддя діє від імені суду в складі колегії суддів).

Звичайно, у помічника судді з суддею може бути напрацьована й інша практика щодо вивчення, дослідження матеріалів справи, доводів апеляцій та виготовленні проекту судового рішення. Залежить вказане, перш за все, від досвіду помічника судді – наскільки він здатен вчасно та якісно виконати поставлене завдання. Іноді суддя доручає помічнику виготовити проект судового рішення лише схематично, не зобов’язуючи при цьому наводити належне обґрунтування прийнятого рішення, позбавляючи при цьому помічника самому зрозуміти мотиви прийнятого рішення суддею.

Слід пам’ятати, що вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не осккаржувалися і стосовно яких докази не досліджувалися (ст.ст. 299, 301 КПК України), не перевіряються (ст. 365 КПК України).

За результатами розгляду апеляцій на судові рішення, зазначені у частині першій статті 347 КПК України, апеляційний суд:

1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції – без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови;

2)постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції;

3)постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.

За результатами розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині другій статті 347 КПК України, апеляційний суд:

і повернення її на додаткове розслідування; скасування окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;

2)постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

Хотілось би при цьому зауважити, що в межах викладення цього питання є неможливимописативсівипадкизаякихсудовірішеннясудупершоїінстанції

апеляційним судом залишаються без змін, змінюються або скасовуються. При складанні проектів судових рішень помічник судді має ще приймати до уваги, окрім, звичайно, КК України, КПК України та іншого законодавства, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» (№ 2 від 11 лютого 2005 року), «Про практику призначення судами кримінального покарання» (№ 7 від 24 жовтня 2003 року), «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» (№ 8 від 24 жовтня 2003 року), узагальнення судової практики та ін.

Ухвала апеляційного суду повинна відповідати вимогам статті 377 КПК України, вирок апеляційного суду – статтям 332-335, 378 КПК України.

Залишення без зміни апеляційною інстанцією вироку, постанови суду першої інстанції

При залишенні без зміни вироку, ухвали, постанови суду першої інстанції апеляційна інстанція погоджується із відповідним судовим рішенням, вважає його законним і обґрунтованим. Отже, на думку апеляційної інстанції, відсутні підстави для зміни або скасування відповідного судового рішення суду першої інстанції, яке було оскаржено.

Виходячи з цього, при складанні проекту ухвали апеляційної інстанції про залишення без зміни вироку, ухвали, постанови, у вступній частині ухвали апеляційного суду вказується дата розгляду справи, колегія суддів та з участю якого прокурора буде розглядатись кримінальна справа, особи, які викликані в засідання апеляційної інстанції, і апеляція – ким з учасників судового розгляду вона подана і яке судове рішення нею оскаржується.

Вописово-мотивувальній частині ухвали має бути викладена суть апеляції і короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні (при виготовленні проекту рішення до засідання апеляційної інстанції можливо в цій частині викласти витяг з заперечень на апеляцію); всі доводи апеляції та після кожного з них навести обґрунтування чому апеляційний суд вважає вказаний довід необґрунтованим, таким, що не може бути прийнятий до уваги колегією суддів, а прохання апелянта про зміну чи скасування вироку, ухвали, постанови визнає безпідставним.

Врезолютивній частині ухвали вказується про залишення поданої апеляції без задоволення, а вироку, постанови суду першої інстанції – без зміни.

Зміна апеляційною інстанцією вироку (постанови) суду першої інстанції

Апеляційний суд змінює вирок у випадках:

1)пом’якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;

Ухвалоюапеляційногосудувід22 травня2009 рокузміненовирокрайонного суду від 13 березня 2009 року щодо Я., пом’якшено покарання з 5 років позбавлення волі до 4 років. При призначенні покарання не враховано судом І інстанції – засуджений має постійне місце роботи, має на утриманні двох дітей, невелика вартість викраденого майна, втрата якого не поставила потерпілого та його родину в скрутне матеріальне становище.

2)зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин;

Так, вироком районного суду від 07 липня 2009 року Б. засуджена за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. З матеріалів справи вбачається, що Б. було засуджено вироком районного суду від 23 травня 2000 року за ч. 1 ст. 229-6 КК України на 1 рік позбавлення волі. 15 серпня 2000 року постановою районного суду Б. була звільнена від відбування покарання на підставі ст. 3 Закону України «Про амністію» від 11 травня 2000 року. Відповідно до ч. 3 ст. 88 КК України до осіб, які не мають судимості, відносяться і особи, які повністю звільнені від призначеного покарання внаслідок амністії. Ухвалою апеляційного суду від 29 вересня 2009 року виключено з вироку кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину повторно, а дії засудженої перекваліфіковані з ч. 2 ст. 309 на ч. 1 ст. 309 КК України.

3)зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину;

Вироком районного суду від 09 грудня 2008 року Н. визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на 3 роки, з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов’язків. З засудженого стягнуто на користь: потерпілого К. – 10 000 грн. моральної шкоди; міської клінічної лікарні – 7 145 грн. Ухвалою апеляційного суду 20 лютого 2009 року вирок змінений, збільшена сума стягнутої з засудженого моральної шкоди на користь потерпілого К. до 20 000 грн.

4)в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.

Вироком районного суду від 08 жовтня 2009 року Ш. засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 2 місяця позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду від 08 грудня 2009 року вирок змінено, виключено з мотивувальної і резолютивної частини вироку посилання на ст. 69 КК України. Санкція ч. 2 ст. 185 КК України передбачає

покарання, у тому числі, позбавлення волі строком на 5 років. Згідно ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі встановлюється на строк від 1 року. Покарання у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі призначене судом в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, тому посилання на ст. 69 КК України є помилковим.

Апеляційний суд змінює постанову про застосування примусових заходів виховногочимедичногохарактеруувипадках: 1) зміникваліфікаціїсуспільно небезпечного діяння і застосування статті Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння; 2) пом’якшення виду примусового заходу виховного характеру.

Але водночас апеляційним судом може бути змінена постанова суду першої інстанції і з інших підстав.

1.виключена з резолютивної частини постанови районного суду вказівка про відмову в задоволенні скарги та її слід вважати такою, що залишена судом без розгляду, та виключена вказівка про можливість її оскарження в апеляційному порядку

Апеляційним судом відмовлено в прийнятті апеляції Є. на постанову районного суду від 17 березня 2009 року та в порядку ст. 365 КПК України з резолютивної частини постанови р/с виключена вказівка про те, що її можливість оскарження в апеляційному порядку, зазначивши, що постанова оскарженню не підлягає. Оскільки оскарження до апеляційного суду постанови суду І інстанції, якими виправлені описки судових рішень, законом не передбачено.

2.виключена вказівка суду про необхідність перевірки алібі обвинуваченого

Постановою районного суду від 10 лютого 2009 року кримінальна справа по обвинуваченню С. за ч. 3 ст. 185 КК України направлена прокурору для проведення додаткового розслідування. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду від 27 травня 2009 року постанова р/с змінена, виключена вказівка суду про необхідність перевірки алібіобвинуваченого, оскількизматеріалівкримінальноїсправивбачається, що в ході досудового слідства були перевірені доводи обвинувачення щодо перебування його, на час скоєння інкримінованого йому злочину, за межами України.

При складанні проекту ухвали апеляційного суду про зміну вироку (постанови) суду першої інстанції вступна та резолютивна частина такі самі, як і в ухвалі апеляційного суду про залишення судового рішення без зміни.

В описово-мотивувальній частині ухвали має бути зазначено суть апеляції, в якій частині судове рішення підлягає зміні, які статті закону порушено

судом та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку (постанови).

В резолютивній частині зазначається про задоволення поданої апеляції повністю або частково, про відповідну зміну вироку (постанови) та про залишення вироку (постанови) без зміни в іншій частині.

Скасування вироку суду першої інстанції із направленням справи на додаткове розслідування

Встановлено, що основними причинами скасування вироків є невиконання органами досудового слідства та судами першої інстанції вимог закону, які призводили до неповноти та однобічності дослідження обставин справи, порушення прав учасників судового розгляду, неправильна правова оцінка дій засуджених, призначення їм м’якого покарання за вчинений злочин.

Апеляційний суд може скасувати вирок (постанову) і повернути справу на додаткове розслідування у випадках (ст. 374 КПК України):

1)коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови;

Наприклад, порушення права обвинуваченого на захист (п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України).

Так, в апеляційному порядку скасовано вирок районного суду від 09 липня 2008 року, щодо Ч., С., Н., М. за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 309 КК України. Постановою слідчого від 20 травня 2006 року для захисту інтересів М. був допущений адвокат Д. за участю якого і був проведений його допит як обвинуваченого. Під час цього допиту М. вину в зґвалтуванні О. не визнав. 20 вересня 2006 року М. повторно було пред’явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 152 КК України та допитано за участю захисника Д. Свої показання як підозрюваного під час очної ставки М. підтвердив, вину не визнав. В цей же день після допиту М., для захисту обвинуваченого Н. також був допущений адвокат Д., інтереси захисту якого суперечили інтересам захисту М., чим були порушені вимоги ст. 61 КПК України. В подальшому це порушення не було усунуте при тому, що Н. визнав обвинувачення, а М.

–фактично заперечував.

2)якщо є підстави для застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не пред’являлось, якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора чи потерпілого або його представника;

3)якщо є підстави для застосування кримінального закону, який

передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим слідством суспільно небезпечне діяння, у справах про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4)якщоприапеляційномурозглядісправивстановленотакуоднобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Наприклад, органами досудового слідства було пред’явлене неконкретне обвинувачення.

Апеляційний суд скасував вирок районного суду, яким було засуджено О. за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та направив справу прокурору району на додаткове розслідування. Згідно постанови про пред’явлення обвинувачення та обвинувального висновку в них не викладена суб’єктивна сторона, мотив інкримінованого злочину, а саме: не зазначено, чи спричинив О. потерпілій необережно середньої тяжкості тілесні ушкодження внаслідок злочинної недбалості, чи внаслідок злочинної самовпевненостітанезазначеновчомувонапроявилась. Невстановлення органом досудового слідства суб’єктивної сторони та мотиву злочину, позбавило суд можливості повно, всебічно та об’єктивно розглянути справу, перевірити доводи О. про наявність в його діях необхідної оборони, передбаченої ст. 36 КК України, та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Крім вказаних, підставами до скасування вироку та направлення справ на додаткове розслідування можуть бути, наприклад, – якщо залишились неусунутими суперечності в показаннях засуджених, свідків; не перевірялись належним чином алібі, доводи засуджених; не призначались для проведення необхідні експертизи, не допитувались всі свідки; органами досудового слідства не виконувались судові доручення, не враховувались попередні ухвали апеляційного суду винесені по цих справах; не з’ясовувались обставини, які характеризують особу обвинуваченого, та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання та ін.

Вданому випадку при складанні проекту ухвали апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду та направлення справи на додаткове розслідування, окрім допущених порушень як з боку органу досудового слідства, так і місцевого суду, необхідно зазначати які обставини при додатковому розслідуванні належить з’ясувати.

Врезолютивній частині вказується про скасування вироку місцевого суду та проповерненнясправивідповідномупрокурорудляпроведеннядодаткового розслідування.

Скасування вироку, постанови суду першої інстанції із направленням справи на новий судовий розгляд

Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на новий судовийрозглядвсудпершоїінстанції, якщоприрозглядісправивсудіпершої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови, зокрема, якщо: вирок винесено незаконним складом суду; порушено право обвинуваченого на захист; порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача; справу розглянуто у відсутність підсудного, за винятком випадку, передбаченого ч. 2 ст. 262 КПК України (коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду; коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутність); порушено правила підсудності; порушено таємницю наради суддів; вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;

усправі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу

упередбачених КПК України випадках не фіксувався технічними засобами; порушено вимоги статей КПК України, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом (ст. 370 КПК України).

Вироки та постанови судів першої інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд також у випадках, коли по справі органом досудового слідства та судом першої інстанції допущено таку істотну однобічність, неповноту і неправильність, які не можуть бути усунуті в рамках апеляційного розгляду справи, хоча б і з проведенням судового слідства; істотні порушення кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті при розгляді справи судом, допущено неправильне застосування кримінального закону, а також коли висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи (ст. 367 КПК України).

Наприклад, скасовуючи з направленням справи на новий судовий розгляд вирок районного суду від 20 липня 2009 року, яким Б. та Н. засуджені за ч. 4 ст. 187 КК України, колегія суддів, зокрема, вказала наступне. Викладаючи у вироку обставини справи, визнані судом доведеними, суд не зазначив умислу, з яким діяли Б. та Н. по відношенню до потерпілого, а лише вказав на те, що підсудні задавали потерпілому удари, і в процесі побиття потерпілого, Н. вирвав з його рук ключі, а потім підсудними з правої кишені потерпілого викрадений мобільний телефон. Між тим, зазначила судова колегія, на досудовому слідстві та в суді засуджені, і це підтвердила в суді свідок К., заявляли, що удари потерпілому наносили в ході конфлікту, який між ними раптово виник на ґрунті образи з боку потерпілого. Потерпілий М. теж пояснював, що в процесі побиття винуватці будь-яких вимог

передачі майна не висловлювали, повідомляв, що Н. вирвав у нього з рук ключі. Крім того, орган досудового слідства в обвинуваченні вказав, що телефон з кишені потерпілого забрав лише один з нападників, а суд інкримінував ці дії їм обом. Отже, визнала колегія суддів, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та не вмотивовані відповідними доказами, показання підсудних про обставини події та направленість умислу не спростовані, а сама направленість умислу їх дій судом достеменно не встановлена.

Вданому випадку при складанні проекту ухвали апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду та направлення справи для нового судового розгляду мають бути зазначені допущенні порушення закону судом першої інстанції, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу, мотиви на обґрунтування прийнятого рішення апеляційним судом, та необхідно зазначити, що під час нового розгляду справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно, об’єктивно дослідити обставини справи, датиналежнуправовуоцінкудіямпідсудноготапостановитизаконне та обґрунтоване рішення (що стосується і доводів поданих апеляцій, які підлягають перевірці при новому розгляді справи).

Врезолютивній частині вказується про скасування вироку місцевого суду та про повернення справи для нового розгляду до того ж суду, який постановив вирок, але в іншому складі суддів.

Скасування вироку суду першої інстанції із постановленням нового вироку апеляційною інстанцією

Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

1)необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред’явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції;

Так, вироком районного суду П. був визнаний винним у відкритому викраденні чужого майна за попередньою змовою групою осіб та засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. Між тим, при постановленні вироку суд першої інстанції не врахував зміни до обвинувачення, внесені прокурором у порядку, передбаченому ст. 277 КПК України, про інкримінування винному й такої кваліфікуючої ознаки як повторність, оскільки засуджений мав незняту і непогашену судимість за вчинення такого ж злочину, що підтверджувалось об’єктивними доказами у справі. Ця кваліфікуюча ознака судом неврахована безпідставно, тому