Посібник помічника судді загального суду

територіальними управліннями (по регіонах), ДСА України (в цілому по Україні) складаються аналітичні огляді щодо стану здійснення правосуддя. Ця статистика складається із усіх форм звітності (по кожному суду окремо) з відображенням результатів роботи суду протягом півріччя, року.

Вищевказаніаналітичніоглядипростанздійсненняправосуддявідображають кількісні та якісні показники роботи судів за певний період.

Ця інформація використовується на конференціях, зборах, з’їздах суддів України, інших заходах, дозволяє проаналізувати динаміку надходження справ, навантаження на суддів.

Відповідно до наказу ДСА України від 24.12.2007 N 139 «Про запровадження автоматизованої судової статистики в місцевих та апеляційних загальних судах» в загальних місцевих та апеляційних судах, в адміністративних окружних та апеляційних судах, в ДСА та її територіальних управліннях працює програма «Атлант: судова статистика», яка призначена для ведення та обробки статистичної інформації щодо судових справ.

4.5.2.Опрацювання судової практики, підготовка аналітичних матеріалів та узагальнень

Вдосконалення якісних показників здійснення правосуддя передбачає систематичну роботу щодо узагальнення судової практики працівниками суду та суддями щодо окремих категорій справ. Регулярне вивчення судової практиці та підготовка аналітичних звітів (узагальнень), ознайомлення з її результатами широкого кола правозастосовувачів дозволяє забезпечити реалізацію принципу однаковості судової практики. Ігнорування судом правил, створених ним самим, ставить під сумнів законність винесених рішень, в основу яких це правило було покладено. З іншого боку, при підтвердженні судом вищої інстанції правильності прийнятого рішення або при використанні вищестоящим судом при розгляді аналогічної справи правила, створеного судом нижчої інстанції, авторитет цього правила підсилюється і воно стає зразком розв’язання таких справ у нижчестоящих судах. В таких випадках в літературі зазначалося, що йдеться про сформовану практику вирішення певної категорії справ і будь-який суддя, при винесенні рішення, зобов’язаний керуватися правилами, виробленими судовою практикою72.

72Бодров С.Ю. Судебный прецедент в системе источников росийского права: вопросы теории и практики. Дисс. канд. юрид. наук: 12.00.03. – Ульяновск, 2004. – С. 161.

Ступінь стійкості правопорядку будь-якої держави багато в чому залежить від дотримання судами єдності в судовій діяльності. Як слушно зазначалося в літературі, змістове навантаження, яке в доктрині континентального права вкладаєтьсяупоняття„судовапрактика”, докорінновідрізняєтьсявідпоняття судового прецеденту в англосаксонському праві, оскільки ці юридичні явища виникли і розвивалися в різних умовах історико-правового середовища73. Термінологічно „прецедент”, як правило, використовується дослідниками, якщо йдеться про країни „загального права”, а „судова практика” – щодо романо-германської сім’ї права74.

Щодо поняття судової практики, то проблема неоднозначного тлумачення полягає в тому, що іноді під терміном „судова практика” використовується для позначення багаторазового, уніфікованого розв’язання судами однієї й тієї ж категорії справ75. Зустрічається і вузьке розуміння судової практики, коли під судовою практикою розуміють сукупність принципових рішень вищих судових інстанцій з питань правозастосування76, а в інших випадках вони фактично ототожнюються77.

Зустрічається і вузьке розуміння судової практики, коли під судовою практикою розуміють сукупність принципових рішень вищих судових інстанцій з питаннь правозастосування 78.

Слід зауважити, що в літературі пропонувалося розрізняти три види судової практики: поточна, прецедентна та керівна79. Поточна практика -

73Гаджиев Б.А. Феномен судебного прецедента в России // Судебная практика как

источник права. – М.: Юристь, 2000. – С. 101.

74Проблемы общей теории права и государства / Под общей ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма-М, 2001. – С.269-272; Богдановская И.Ю. Судебный прецедент – источник права? // Государство и право. – 2002. – № 12. – С. 5-10; Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект) : Автореф. дис. к.ю.н. – К., 2002; Погребняк С. Вплив судової практики на юридичні акти в романогерманській правовій сім’ї // Вісник Академії правових наук України – 2003. – № 4. –

С. 92-99.

75Харитонов Е.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України. – К.: Істина, 2003. – С. 42.

76Боботов С.В. Конституционная юстиция. – М., 1994. – С. 108.

77Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах Т.1. Книга 1 /За ред. Р.Б. Шишки, В.А. Койтора. – Харків.: Еспада, 2004. – С. – 57-58.

78Боботов С.В. Конституционная юстиция. – М., 1994. – С. 108.

79В інших джерелах виокремлюються такі види правозастосовчої практика як 1) поточна, 2) прецедентна і 3) узагальнена. В поточному вигляді практики майбутній досвід тільки починає формуватися в вигляді деяких тенденцій правозастосування. Але вже в „прецедентному” пласті досвід правозастосування певним образом упорядковується і виходе за межу нестабільних тенденцій, при цьому він одержує ту чи іншу зовнішню стійку об’єктивізацію – Див.: Рожнов А.П. Правоприменительная

пактика как нетрадиционный источник росийского права. – Волгоград, 2003. –

С. 11.

сумарного результату розгляду окремих справ) на відміну від прецеденту, що створюється окремо прийнятим судовим рішенням, може включати і певну кількість принципових рішень суду. Проте про „прецедентність” судової практики йдеться тільки в аспекті, коли на підставі прецедентного рішення починають приймати аналогічні рішення, що в остаточному підсумку завершує формування певної норми, і ця сукупність окремих прецедентних рішень (бо власне кажучи, тільки перше рішення є прецедентом, інші вже є його відтворенням) розглядається як частина судової практики.

Як зазначалося в літературі, правовий прецедент являє собою таке рішення державного органу, яке приймається за зразок (правило) при подальшому розгляді аналогічних справ. За його допомогою може бути підтверджено або роз’яснено будь-який аналогічний факт чи обставина82. Щодо якісних характеристик прецеденту то з точки зору Придворовой М.М., судовий прецедент це специфічний правовий феномен, який забезпечує ефективність, передбачуваність та одноманітність судової практики. При цьому існування та накопичення судових прецедентів є логічним та закономірним для багатьох країн83.

Суд, як правило, виконує правозастосовчу, інтерпретаційну функцію. Приймаючи конкретне рішення у справі, він також враховує судову практику щодо розгляду справ цієї категорії вищими судовими інстанціями, що склалася і може мати різну форму для того, щоб рішення не було скасовано при його перевірці в апеляційному або касаційному порядку. Правотворча функція у суду виникає тільки при подоланні прогалини у праві і у законодавстві. Тому ми розрізняємо прецедент правостворення і його застосування та прецедент тлумачення і правозастосування.

Традиційний підхід визнає роль судової практики, якою є сукупність рішень за окремими видами спорів, як фактора який спрямований не тільки на удосконалення норм законодавства, але й в окремих випадках усуваючи прогалини в праві і в законодавстві. Формою подолання таких прогалин стає конкретне судове рішення. В цьому випадку має місце правостворюючий прецедент (прецедент правостворення і правозастосування). Сукупність вказаних рішень створили прецедентну практику, яка в свою чергу була врахована під час кодифікацій 60-х років і знайшла відображення в цивільних кодексах більшості радянських республік у вигляді розділу щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, заподіяної під час рятування

82Кросс Р. Прецедент в английском праве. – М., 1985. – С.8.

83Придворова М.Н. Судебная практика в правовой системе Росийськой федерации:

дисс. канд.. юрид. наук: 12.00.03 - Тамбов, 2003.- С. 23

соціалістичного майна84. Результатами узагальнення судової практики є створення загальних правил, що в свою чергу, формують певний тип поведінки у визначених суб’єктів – суддів, тобто як і який закон та до яких відносин вони будуть застосовувати до певних типових ситуацій. Окремі прецедентні рішення були враховані і при підготовці роз’яснень, які, на нашу думку, в більшості випадків виробляються на підставі прецедентів тлумачення і застосування, що допускається вищою судовою інстанцією85.

В літературі слушно зазначалося, що прецедент на відміну від судової практики, тобто сумарного результату розгляду конкретних справ, створюється окремим прийнятим судовим рішенням, яке вправі приймати тільки вищі судові інстанції86. Проте більш точним з нашої точки зору буде виходити з того, що рішення може бути визнано прецедентом якщо воно було прийнято судом будь-якої інстанції, усунуло прогалину, пройшло перевірку в апеляційному і касаційному порядку, опубліковане в офіційному друкованому органі відповідного вищого спеціалізованому суду або Верховного Суду України. Законодавче закріплення судового прецеденту в цивільному судочинстві повинно відбутися в ЦПК України з зазначенням умов його застосування. Судова практика є засобом виявлення прогалин у законодавстві і праві, і є середою для формування судових прецедентів. В своючергупрецедентиєневід’ємноючастиноюсудовоїпрактикитаоднієїзїї форм, яка спрямована на подолання прогалин у законодавчому регулюванні та визначають напрямки формування судової практики.

Насправді необхідно мати на увазі, що випадків подолань прогалин в законодавстві, а тем більше в праві, тобто судових прецедентів, в галузі цивільного законодавства та процесу, після проведеної кодифікації не так багато. Як правило йдеться про певний зразок правозастосування, який помилково вважають прецедентом. При цьому відбувається вибір конкретного рішення не обов’язково за ознакою його правильності, скоріше навпаки аномальному застосуванню закону намагаються надати характер законності під виглядом прецеденту.

Мета узагальнення - вивчення практики застосування судами норм законодавства, виявленнятааналізскладнихi спірнихпитань, щовиникають при його застосуванні, оцінка стану урегульованості між конкретним

84Див.: Дрішлюк А.І. Про визначення місця судового прецеденту в системі джерел цивільного права України // Університетські наукові записки. Збір. Науков. праць. № 3 (15) – С. 72-75

85Див.: Дрішлюк А.І. Законодавче закріплення судового прецеденту на прикладі примусового припинення права власності // Наукові записки. Серія „Право”. Вип. 6.

– Острог, 2005. – С. 243-249.

86Боботов С.В. Нормообразующая функция судебной практики / Судебная система

России: Учеб. пособие. - М.: Дело, 2000. – С. 30; Гук П.А. Судебный прецедент как источник права. Дисс. канд. юрид. наук: 12.00.01. – Саратов, 2002. – С. 83.

правовим інститутом i законодавством України, розробка пропозицій щодо забезпечення правильного та однакового застосування судами норм права, а також щодо вдосконалення чинного законодавства.

Вказана робота може бути доручена помічнику судді (науковому консультанту) та передбачає, що особа, яка повинна її здійснювати, володіє необхідною теоретичною базою та практичними навичками щодо підбору та пошуку судової практики. При цьому у разі виконанні такої роботи необхідно враховувати наступне.

Узагальнення може проводитися на всіх рівнях судової системи. Разом з тим, в залежності від територіальної юрисдикції суду (наприклад, апеляційний суд області) джерела судової практики – відповідні рішення, ухвали районних судів та ухвали, рішення апеляційного суду відбираються за певний час (наприклад, рік) за однорідною категорією справ (наприклад, захист права власності) з метою підвищення якості розгляду певної категорії справ (наприклад, встановлення та аналізу причини та підстав скасування рішень в апеляційному порядку).

Готуючи відповідні узагальнення слід відібрати відповідну категорію справ за даними наряду суду та здійснити пошук цих справ в канцелярії суду та/ або оглянути справи, які знаходяться в провадженні, оскільки в більшості випадків для формування повної картини з врахуванням специфіки питання, яке досліджується, необхідне дослідження не тільки певних процесуальних документів (ухвал, рішень), але й вивчення інших матеріалів справи (наприклад, коли йдеться про встановлення причин залишення позову без розгляду необхідним є перевірка матеріалів справи щодо доказів повідомлення про час та місце проведення судового засідання позивача та/ або наявність заяв позивача про залишення позову без розгляду).

Власно узагальнення з врахуванням вже сталої традиційної структури такого роду документів повинно включати обов’язково такі частини як:

ввідна частина (мета узагальнення та обґрунтування необхідності його проведення)

аналіз статистичних даних за відповідний період (кількість розглянутих справ відповідної категорії, результати апеляційної та або касаційної перевірки тощо)

умови застосування інституту (законодавча база, яка регламентує спірні правовідносини та/або процесуальні дії)

загальнітенденціїпритаманнідляконкретноїкатегоріїсправ(задоволення позовів/відмови), та труднощі, що виникають при розгляді в суді справ відповідної категорії

теоретична частина, яка вирішує виявлені практичні питання

вірні рішення та типові помилки допущені судами при застосуванні законодавства (зокрема, причини скасування відповідних рішень в апеляційному та касаційному порядку)

пропозиції щодо формування єдиної судової практики та вдосконалення чинного законодавства у разі виявлення недоліків правового регулювання.

Для зручності та однозначності сприйняття наведених блоків, які мають умовний характер, необхідно ознайомитися з декількома узагальненнями Верховного суду України або відповідного вищого спеціалізованого суду, в яких незважаючи на різні періоди їхньої підготовки можна побачити аналогічну структуру.

Блоки мають умовні назви, можуть не виділятися структурно, проте за своїм сенсом повинні бути обов’язково в тексті самого узагальнення.

Блоки 1, 3, 5 мають теоретичний характер, тому при підготовці відповіді на ці питанняобов’язковимєвивчення відповіднихнауковихджерел, публікацій в періодиці. З врахуванням наведеного розкриття третього та п’ятого питання готується на підставі системного аналізу наукової літератури, періодиці.

Підготовка узагальнення може здійснюватися з врахуваннями опублікованої судовоїпрактикисудівіншихрегіонів(аботака, щознаходятьсяввідповідних електроннихбазахданих) завідповідноюпроблематикою, постановПленуму Верховного суду України та/або вищих спеціалізованих судів, узагальнень, окремих правових позицій судів всіх рівнів. Результат проведеного узагальнення повинен бути обговорений на нараді суддями, які розглядають відповідні категорії справ з метою виявлення проблемних питань, які не були виявленніпідчаспроведенняузагальненнязметоюнаступногоїхвключення в остаточний текст узагальнення, після чого узагальнення та його результати повинні обов’язково враховуватися в діяльності конкретного суду, а про невирішені проблемні питання, зокрема щодо необхідності законодавчого втручання або зміни судової практики повинні бути повідомлені інші суди, зокрема апеляційні, касаційні та Верховний Суд України.

РОЗДІЛ 5

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПОМІЧНИКА СУДДІ АПЕЛЯЦІЙНОГО ЗАГАЛЬНОГО СУДУ

5.1.Обов’язки помічника судді апеляційного суду при розгляді цивільних справ

Якість судової діяльності, включаючи доступність судової влади, оперативність, розумність і справедливість правосуддя забезпечують не лише судді, але і їх помічники та інші працівники апарату, що вимагає підвищення вимог до рівня кваліфікації кадрів і необхідність підготовки працівників апарату на високому професійному рівні.

Діяльність помічника судді має багато специфічних особливостей, а тому для належного виконання ним посадових обов’язків він повинен мати відповідний професійний рівень знань.

Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не визначає коло обов`язків помічника судді. Цивільний процесуальний кодекс України також не визначає обов’язки помічника судді на відміну від секретаря судового засідання.

На помічника судді поширюється правовий статус державного службовця.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну службу» основними обов’язками державних службовців є:

−додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

−забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

−недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

−безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

−збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а

також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

−постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

−сумлінне виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Таким чином, помічник судді як держаний службовець зобов’язаний дотримуватись обов’язків державного службовця.

Проте, обов’язки помічника судді не обмежуються лише зазначеними в Законі України «Про державну службу» основними обов’язками державних службовців.

Завдання та обов`язки помічника судді врегульовані Типовою посадовою інструкцією помічника судді апеляційного загального суду, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 01 березня 2007 року № 21 (далі – Типова посадова інструкція). Однак, відповідно до нового закону про судоустрій, завдання та обов’язки помічника судді мають бути врегульовані Положенням про помічника судді, яке має бути затверджене Радою суддів України.

Помічник судді апеляційного загального суду при здійсненні своїх посадових обов’язків керується Конституцією України, Цивільним процесуальним та іншими кодексами України, Законом України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією» та іншими законами України, рішеннями Конституційного Суду України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, документами Верховного Суду України, актами законодавства та нормативними документами, що регламентують діяльність судових органів, рішеннями органів суддівського самоврядування, постановами президії суду, постановами колегії, наказами, інструкціями та рекомендаціями Державної судової адміністрації України, іншими нормативно-правовими актами та посадовою інструкцією помічника судді апеляційного загального суду.

Відповідно до чинної Типової посадової інструкції помічник судді:

−вивчає матеріали справи, здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, необхідних для розгляду конкретної судової справи;

−бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, іншої документації, пов'язаної з розглядом конкретної справи;

−контролюєнадходженнятаприєднаннядосудовоїсправивідповідних матеріалів;

−здійснює контроль за підготовкою судових засідань, які проводяться під головуванням судді, контролює своєчасність повідомлення про день та час проведення судового засідання осіб, які беруть участь у справі;

−здійснює контроль за своєчасним проведенням експертними установами призначених у справах експертних досліджень, за

своєчасним виконанням органами внутрішніх справ постанов судді про примусовий привід, а в разі невиконання готує відповідні нагадування тощо;

−здійснює перевірку правильності та своєчасності оформлення протоколів судового засідання у справах, що знаходяться у провадженні судді;

−здійснює контроль за своєчасною здачею секретарем судового засідання судових справ, розглянутих під головуванням судді;

−координує роботу секретаря судового засідання та надає при цьому методичну та практичну допомогу, у тому числі із забезпечення фіксування судового процесу технічними засобами;

−здійснює підготовку довідок, інформаційних листів, повідомлень, інших матеріалів, пов'язаних із розглядом справи;

−задорученнямсуддіздійснюєпідготовкутаоформленнястатистичних даних, звітів, узагальнень, інформації про кількість і стан розгляду суддею справ усіх категорій тощо;

−здійснює вивчення та узагальнення практики розгляду суддею справ і застосування законодавства;

−задорученнямсуддівивчаєповідомленнязасобівмасовоїінформації, готує пропозиції щодо необхідності реагування відповідно до чинного законодавства;

−виконує інші доручення голови суду, судді та керівника апарату суду, що стосуються організації розгляду судових справ.

Як вбачається із зазначеної Типової посадової інструкції, на помічника судді апеляційного загального суду покладено широке коло завдань і обов’язків, які він має виконувати у своїй роботі.

На підставі Типової посадової інструкції в апеляційних загальних судах приймаються посадові інструкції помічника судді відповідного суду.