Посібник помічника судді загального суду

отримані матеріали адміністративного позову та відповісти на питання, чи належить їх розглядати й вирішувати в порядку адміністративного судочинства, чи наявні обставини, визначені в статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі встановлення яких суддя має ухвалити про відмову у відкритті провадження у справі.

Якщо обставини, що обумовлюють непідвідомчість справи суду, відсутні, необхідно з’ясувати, чи така справа підсудна суду, до якого подано цей адміністративний позов. Постає питання, чи вправі суддя вирішувати питання про повернення адміністративного позову, якщо справа взагалі є непідвідомчою цьому суду, тобто заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Слідуючи логіці закону, що знаходить свій прояв у послідовності норм права, суддя має спочатку все ж таки встановити наявність підстав повернути позов, а вже потім, в разі відсутності таких, - перевірити наявність підстав відмовити у відкритті судового провадження за цією заявою. Таким чином, необхідно розмежовувати такі поняття, як «підсудність» і «підвідомчість».

Підсудність.

В адміністративних справах встановлено предметну, територіальну та інстанційну підсудність.

Підсудністю є коло адміністративних справ, вирішення яких віднесене до компетенції певного адміністративного суду. Підсудність визначається також як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм адміністративних справ. Отже, правила підсудності у своїй сукупності складають критерій обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи66.

На відміну від розгляду справ в порядку цивільного судочинства, для якого діє правило про підсудність суду першої інстанції всіх цивільних справ, для розгляду адміністративних справ має значення предметна підсудність. За допомогою цієї підсудності визначається рівень та вид суду, який є уповноваженим на розгляд певної категорії адміністративних справ, тобто, визначається належний суд в межах системи адміністративних судів між окремими її елементами.

За правилами Кодексу адміністративного судочинства України, розглядаються такі суди, які діють як суди першої інстанції з розгляду адміністративних справ певної категорії:

66Кодекс адміністративного судочинства України: За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової. – С. 77.

1) місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) (стаття 18 Кодексу адміністративного судочинства України). Місцевими адміністративними судами розглядаються усі справи, окрім справ, предметна підсудність яких визначена законом іншим чином.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача;

2)Київський апеляційний адміністративний суд, який є судом першої інстанції для оскарження усіх рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, окрім оскарження

рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму (частина 3 статті 172, частина 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України);

3)Вищий адміністративний суд України, якому як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції (частина 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правила територіальної підсудності визначають розподіл справ адміністративноїюрисдикціїміжсудамиодногорівня, зокрема, міжмісцевими загальними судами або між окружними адміністративними судами.

Під час визначення та розмежування компетенції між різними судами слід виходити із сукупності двох критеріїв – характеру спірних правовідносин та їх суб’єктного складу.

Підвідомчість.

Правила про підвідомчість визначають коло адміністративних справ, віднесених до компетенції системи органів адміністративної юрисдикції, та відмежовують їх від справ, що підлягають розгляду в порядку іншого судочинства (конституційного, цивільного, господарського, кримінального).

На стадії порушення адміністративного провадження (прийняття адміністративного позову та відкриття провадження) суддя (чи помічник за його дорученням) з’ясовує певне коло обставин, що визначено за загальним правилом частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, чи:

А) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

Б) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником) для принесення адміністративного позову.

Відсутність однієї з таких умов є підставою для повернення позовної заяви позивачеві за правилами частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України. Визначення адміністративної процесуальної дієздатності визначено правилами частини 2 – для фізичних осіб, та частини 3 – для суб’єктів владних повноважень та юридичних осіб – статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України;

В) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу. Загальнівимогидопозовноїзаяви(адміністративногопозову) визначені в статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вона має містити:

1)найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2)ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3)ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4)зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

5)у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6)перелік документів та інших матеріалів, що додаються. До позовної заяви має бути додано її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Для окремих категорії справ законом може бути встановлено додаткові вимоги щодо змісту позовної заяви.

Невідповідність адміністративного позову загальним вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України щодо її форми,

змісту, наявності передбачених додатків, сплати судового збору тощо має своїм наслідком обов’язок суду залишити таку позовну заяву без руху з визначенням недоліків заяви, способів їх усунення і встановленням строку, достатнього для їх усунення;

Г) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду. Тобто, як зазначалося, найістотнішими для вирішення на цій стадії є вирішення питань про підвідомчість та підсудність справи цьому суду. Чіткерозмежування цихдвохкритерії маєістотнеправове значення, оскільки недотримання кожного з них має різні правові наслідки. Якщо недотримання правил підсудності при зверненні до конкретного суду має своїм наслідком повернення позовної заяви позивачеві, то недотримання правил підвідомчості повинно мати своїм наслідком відмову у відкритті провадження по справі. Якщо за правилами частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, то у відповідності до частини 5 статті 109 цього Кодексу, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається;

Д) немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. В цьому правилі маються на увазі інші підстави для повернення позовної заяви позивачеві або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, окрім дотримання вимог про підвідомчість та підсудність справи цьому судові.

Зазначений перелік обставин, які має з’ясувати суддя на стадії порушення судового провадження, не є вичерпним. Зокрема, до таких обставин необхідно віднести перевірку наявності підстав для невідкладного розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України), наявність обґрунтованого клопотання про такий розгляд матиме своїм наслідком проведення під час відкриття провадження призначення справи до судового розгляду без проведення попереднього судовогозасідання; наявністьпідставдлязменшеннярозмірусудовихвитрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат (статті 88 цього Кодексу), оскільки необґрунтованість такого клопотання позивача є підставою для відмови в ньому та залишення позову без руху з наданням часу для сплати таких витрат.

Залишення адміністративного позову без руху.

Перелік підстав для залишення без руху є вичерпним, у визначенні такої підстави слід виходити виключно зі змісту статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог, які висуваються до позовної заяви, доданих матеріалів та сплати судового збору.

Позовна заява, що не відповідає вимогам процесуального закону, залишається без руху ухвалою судді, що постановляється ним одноособово. На відміну від правил цивільного процесуального кодексу України, за правилами якого вимагається лише в ухвалі визначити яким вимогам закону невідповідаєпозовназаява, вКодексіадміністративногосудочинстваУкраїни висувається вимога не тільки зазначити такі недолікі, що перешкоджають розгляду справи, а й вказати на спосіб їх усунення в строк, достатній для такого усунення.

Залишення позову без руху не повинно мати на меті перешкоджання у доступі до правосуддя, перешкоди мають бути істотними, такими, що позбавляють суд можливості повідомити відповідача про поданий до нього позов, надати йому копії позовних матеріалів, в разі несплати судового збору, якщо судом позивач не звільнений від нього та відсутні підстави для звільнення від сплати такого.

Строки.

Правиломчастини3статті107КодексуадміністративногосудочинстваУкраїни встановлено, що питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху. Таким чином протягом цього строку суддя повинен також вирішити питання й про залишення позову без руху, якщо для цього наявні законні підстави.

Якими є наслідки залишення позову без руху? За загальним правилом, такі негативні наслідки наступають лише в разі, якщо позивач у встановлені судом строки не усуне недоліки, ним виявлені. Таке невиконання позивачем вимог суду є підставою для повернення позовної заяви позивачеві за пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України. Невиконанням законних вимог суду щодо усунення недоліків позовних матеріалів є також й несвоєчасне виконання таких вимог. Втім, суддя (й зрозуміло, помічник, який займається підготовкою проектів процесуальних документів) повинен пам’ятати, що за правилом частини 9 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали

або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку. З огляду на це, питання про повернення позовної заяви позивачеві через неусунення його недоліків не може бути вирішено одразу після закінчення встановленого судом процесуального строку на їх усунення, а повинно враховувати розумні строки, протягом яких здана на пошту виправлена позовна заява, інші документи чи матеріали будуть отримано судом. Це є право позивача, він вправі самостійно обирати спосіб доставки своєї судової кореспонденції.

На час залишення позову без руху не тільки зупиняються строки, оскільки в разі належного усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первісного її подання до адміністративного суду, а й існує заборона вчиняти будь-які процесуальні дії щодо підготовки справи до судового розгляду, збору доказів, з’ясування обставин тощо.

Враховуючи, що підставою для судового розгляду є лише належним чином оформлена позовна заява зі сформульованими позовними вимогами, в такій ситуації, так би мовити, допускається певна правова фікція, за допомогою якої позивач отримує належний час та правову допомогу для підготовки належної позовної заяви.

На практиці перед судом досить часто постає процесуальне питання, чи має право суд вирішити питання про повернення позову або відмови у відкритті провадження, якщо позовну заяву первинно було подано з істотними недоліками, що зумовило залишення її без руху з наданням відповідного строку для їх усунення. Відповідь має бути такою.

Після отримання виправленої позовної заяви, яка, на думку позивача, відповідає всім вимогам процесуального закону щодо змісту, форми та оформлення, вона має бути повторно перевірена на предмет її відповідності всім вимогам закону щодо дотримання правил підвідомчості, підсудності та іншим, невиконання яких має своїм наслідком повернення позову або відмову у відкритті провадження.

Стадія порушення судового провадження завершується, за загальним правилом, відкриттям провадження у справі. Як зазначалося, вона триває, за загальним правилом, з моменту отримання адміністративної позовної заяви судом й до відкриття провадження у справі, завершується не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви (у разі отримання належним чином оформленої позовної заяви), або по завершенні встановленого судом строку для усунення недоліків позовної заяви (в разі наявності істотних недоліків, що перешкоджають початку судового розгляду за цією заявою). В останньому випадку встановлений судом строк має відповідати критеріям розумності, бути достатнім для усунення недоліків,

враховувати час, що необхідний для доставки копії ухвали про залишення позову без руху позивачеві.

Стадія порушення судового провадження може завершитись, а разом з цією стадією й сам судовий розгляд за певною позовною заявою, ухваленням про повернення позову позивачеві або відмовою у відкритті провадженні в адміністративній справі.

Підготовка адміністративної справи до судового розгляду.

Друга стадія судового провадження в суді першої інстанції – підготовка адміністративних справ до судового розгляду – розпочинається з відкриттям провадження в адміністративній справі. Незважаючи на формулювання назвиглави2 розділуІІІ«Підготовче провадження» - підготовче провадження не є самостійним видом судового провадження, а є стадією розгляду справи в суді першої інстанції з розгляду адміністративних справ.

Після відкриття провадження в адміністративній справі матеріали адміністративного позову оформляються в окрему справу. Відповідно до п. 5.6. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68, документи цивільної чи адміністративної справи підшиваються в міру надходження до суду чи формування у суді з дотриманням такої послідовності:

−бланк опису документів (чисті аркуші для продовження опису, початого на другій сторінці обкладинки);

−документи, що підтверджують сплату судового збору таоплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (якщо такі проводилися);

−позовна заява (первинна позовна заява у разі, якщо позовну заяву було залишено без руху і недоліки щодо форми чи змісту позовної заяви позивачем, заявником усунуто);

−конверт, у якому надійшла позовна заява;

−якщо позовну заяву було залишено без руху і недоліки позивачем усунуто, - ухвалапрозалишенняпозовноїзаявибезрухутадокументи, надані позивачем, заявником, скаржником (крім документів, що підтверджують сплату судового збору, а також позовної заяви, що надійшла в порядку усунення недоліків, які підшиваються відповідно до абзаців четвертого та п’ятого цього пункту);

−супровідний лист про направлення копії ухвали про залишення позовної заяви (заяви, адміністративного позову) без руху;

−позовна заява (заява, адміністративний позов), яка надійшла в

порядкуусуненнянедоліків(уразі, якщопозовнузаявубулозалишено без руху і недоліки щодо форми чи змісту позовної заяви позивачем (заявником) усунуто);

−документи, додані до позовної заяви;

−конверт, у якому надійшла позовна заява;

−ухвала про відкриття провадження у справі;

−заяви про забезпечення позову чи доказів, ухвали суду, винесені за результатами розгляду заяв про забезпечення позову;

−документи і матеріали, що надійшли до суду в стадії підготовки справи до судового розгляду;

−розписки про одержання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, судових повісток про розгляд справи (судових повісток про виклик у судове засідання);

−інше листування (у хронологічному порядку).

Стадія підготовки справи до судового розгляду є однією з найважливіших, оскількивідякості, повнотитасвоєчасностіпроведенихсудомдійзалежатиме остаточне вирішення справи, унеможливлення необґрунтованого зволікання у її вирішенні, що, в кінцевому варіанті, забезпечить захист та належне відновлення порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічноправових відносин.

Перелік питань, що з’ясовуються та вирішується судом на стадії підготовки адміністративної справи до розгляду, визначений процесуальним законом переважно в главі 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішенняпитаньпронаданнясудовогодоручення, об’єднанняіроз’єднання позовів, забезпечення адміністративного позову, забезпечення доказів, а також коло питань, які з’ясовує суд під час проведення попереднього судового засідання (статті 111 Кодексу адміністративного судочинства України).

На стадії підготовки адміністративної справи до судового розгляду провадження у ній може бути завершене у разі прийняття судом відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову.

З’ясування питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Суддя при підготовці справи повинен вирішити питання про участь у справі співпозивачів, співвідповідачів і третіх осіб. За правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним

позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Таким чином, повноваження суду першої інстанції в разі встановлення неналежності сторони під час розгляду адміністративної справи є досить широкими, оскільки дозволяють не лише залучити належного відповідача до участі у справі, а й здійснити заміну первинного неналежного позивача належним. Принциповим у здійсненні заміни є наявність згоди неналежної сторони (тобто самого неналежного позивача або відповідача) на таку заміну. Слід враховувати, що дії суду із заміни неналежного позивача не повинні порушувати її права на судовий захист, до змісту якого входить й права на доступ до нього.

Під час визначення складу учасників процесу в справі суду необхідно також вжити заходів з метою забезпечення участі третіх осіб. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступати у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов’язки. Участь третіх осіб у розгляді адміністративних справ є надзвичайно важливою, беручи також до уваги той факт, що, за загальним правилом статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень. З огляду на це фізична або юридична особа, на права, свободи, інтереси або обов’язки якої, окрім позивача та відповідача, може вплинути можливе судоверішення, маютьзалучатисядоучастіусправіяктретіособинастороні позивача або відповідача, що не позбавляє таку особу права звернутися до суду із самостійними вимогами на предмет спору.

4.4.2.Підготовка проектів процесуальних документів

Загальні вимоги

Правовою підставою для виготовлення помічником судді проектів судових рішень під час розгляду справ адміністративної юрисдикції є Типова посадова інструкція помічника судді місцевого загального суду, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року №86. Відповідно до розділу 2 вказаної Типової інструкції помічник судді:

«2.1. Вивчає матеріали справи, здійснює підбір законодавства та матеріалів судової практики, необхідних для розгляду конкретної судової справи.

2.2. Бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, іншої документації, пов’язаної із розглядом конкретної справи.

2.11. Здійснює підготовку довідок, інформаційних листів, повідомлень, інших матеріалів, які пов’язані з розглядом справи.

2.15. Виконує інші доручення голови суду, судді та керівника апарату суду, що стосуються організації розгляду судових справ.».

У зв’язку з прийняттям 7 липня 2010 року нового Закону України «По судоустрій та статус суддів» дана Типова інструкція підлягає змінені з урахуванням вимог новітнього законодавства, втім, як представляється, перелік функціональних обов’язків помічника судді, включаючи наведені вище функції, залишиться незмінним.

Повноваження помічника судді з підготовки проектів судових рішень, інших документів і матеріалів, пов’язаних з розглядом справ, не поширюються на складання тих процесуальних документів, які має виготовити суддя або суд (в разі колегіального розгляду справи) у нарадчій кімнаті. Втім, право суду виготовити в нарадчій кімнаті вступну та резолютивну частину судового рішення (в разі складності справи або питання, яке вирішується таким судовим рішенням), створюють умови для того, щоб помічник судді брав участь у складанні проекту повного тексту такого рішення, оскільки це відбувається не в нарадчій кімнаті.

Виключається можливість зміни помічником підписаних суддею та проголошених процесуальних документів, оскільки внесення будь-яких змін до них поза процесуальною формую виключається.

Слід пам’ятати, що відповідальність за законність, обґрунтованість, справедливість судового рішення несе безпосередньо суддя, який ухвалює те або інше рішення, тому складання проекту документа помічником в жодному випадку не може звільнити суддю від відповідальності за необґрунтоване, незаконне рішення, недбале ставлення до виконання своїх посадових обов’язків.

Повноваження зі складання проектів судових рішень в разі відповідного доручення судді зобов’язують помічників знати загальні вимоги, що зазвичай висуваються до таких процесуальних документів. В науково-практичній літературі стали вже класичними такі вимоги, яким має відповідати судове рішення: