Тема 4. Суміжні права.

Мета заняття: вивчити засади суміжного права; отримати навички з отримання правової охорони відносно об’єктів суміжних прав.

Опорні поняття теми: суміжне право в об’єктивному та суб’єктивному сенсі; поняття та ознаки об’єктів суміжних прав; термін охорони суміжних прав; суб’єкти суміжних прав; правовий статус виконавець, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення; момент виникнення суб’єктивних суміжних прав; виключні майнові права виробника фонограми, відеограми; виключні майнові права організації мовлення; строк чинності суміжних майнових прав.

Теми рефератів:

1.Службові об’єкти суміжних прав.

2. Виключення з суміжних прав.

3.Сфера дії суміжних прав.

4. Права виконавця.

Задачі:

1. Співак Чередниченко О. на з’їзди письменників України вперше виконав пісню «Країна», через три місяця йому повідомили, що його виконання пісні було записано, однак на примірниках аудіо запису вказується, що виконавцем пісні є Ситін В. Чередниченко О. звернувся до суду з позовом до студії звукозапису про визнання його виконавцем пісні «Країна». Хто буде відповідачем за справою? Як вирішити спір?

2. Громадянин Іванов І. зробив запис концерту групи «ТІК», який прослуховував в домашніх умовах. Чи буде це порушенням прав виконавців? Обґрунтуйте відповідь.

Завдання для самостійної роботи

1. Складіть порівняльну таблицю прав суб’єктів суміжних прав.

2. Розробіть проект договору про передачу суміжних прав (зразок Договору див. Додаток № 2).

Завдання для перевірки засвоєних знань

1. Об’єктами суміжних прав визнаються:

а) передачі (програми) організацій мовлення;

б) топографії інтегральних схем;

в) місця походження товарів;

г) права осіб, що сприяли створенню і комерційному успіху твору.

2. Первинними суб’єктами суміжних прав є:

а) автори;

б) виконавці, виробники фонограм (відеограм), організації мовлення;

в) інвестори – особи, які фінансували створення творів, їх носіїв, програм мовлення;

г) Державний комітет України з теле- і радіомовлення.

3. До майнових прав виконавців відноситься:

а) вимагати зазначення свого імені при кожному використанні твору;

б) комерційний прокат своїх виконань, що зафіксовані у фоно- чи відеограмі;

в) збір авторської винагороди в усіх місцях з платним входом, де відтворюється його виконання;

г) фіксація програм на матеріальному носії.

4. До майнових прав організацій мовлення відноситься:

а) право вимагати її згадування у разі відтворення програми;

б) право вимагати винагороду за використання своєї програми іншими організаціями мовлення;

в) публічне оповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;

г) ввезення на митну територію України програм з метою поширення їх серед публіки.

Нормативний матеріал.

1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. . – К. : Парлам. Вид-во, 2006.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV, із змінами і доповненнями / Офіційній вісник Україні, 2003, N 11, ст. 461.

3. Закон України «Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 р. , зміненого 2 жовтня 1979 р.)» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 11 липня 2001 р. N 2627-III.

4. Закон України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право» від 20 вересня 2001 р. N 2733-III.

5. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р.

6. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. (Законом України від 11 липня 2001 р. N 2627-III цей Закон викладено у новій редакції).

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» № 5 від 4 червня 2010 року // Вісник Верховного Суду України. – 2010. - № 6 (118).