Протокол

допиту обвинуваченого

м. Київ

17 лютого 2006 р.

Ст. слідчий слідчого відділу Солом'нського РУ ГУ МВС Украї­ни у м. Києві, капітан міліції Сімак М. В. у кабінеті слідчого у пері­од з 11-ї години ЗО хв до 12-ї години 45 хв із додержанням вимог статей 143, 145 та 146 КПК України допитав як обвинувачену:

Прізвище, ім'я, по батькові: Кліменцова Світлана

Андріївна

Рік і місце народження: 15 січня 1974 р., м. Львів

Громадянство: громадянка України

Національність: українка

Партійність: безпартійна

Освіта і спеціальність: 8 класів, швачка

Сімейний стан: шлюб розірваний, має на утри-

манні сина Кліменцова Руслана, З січня 1995 р., народження

Місце роботи, рід занять тимчасово не працює

або посада:

Місце проживання: м. Київ, вул. Щербакова, 61/ж,

кв. 35

Дані про судимість: раніше несудима

Відношення до невійськовозобов'язана

військового обов'язку:

Дані про паспорт чи інші паспорт серії ВА, № 693547,

документи, що виданий Шевченківським

засвідчують особу РВВС УВС Київського міськви-

конкому 25.07.1997 р.

У пред'явленому обвинуваченні, викладеному у постанові від 17 лютого 2006 р. про притягнення мене в якості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, винною себе визнаю повністю.

Підпис (Кліменцова С. А.)

По суті пред'явленого мені обвинувачення пояснюю наступне: я мешкаю в однокімнатній квартирі за вказаною мною адресою. Разом зі мною проживає і мій десятирічний син Руслан. У 1990 р.

я розірвала шлюб зі своїм чоловіком Кліменцовим І. П.- батьком Руслана. На утримання сина одержую кожного місяця аліменти у сумі 75 грн. Сама я працювала швачкою на фабриці «Киянка». З липня 2005 р. я не працюю, позаяк мене звільнили з роботи за скороченням штатів. Майже два місяці я не маю ніяких коштів для того, щоб придбати для себе та дитини продукти харчування.

У жовтні 2005 р. я зробила спробу заробити гроші, перепродаю-чи деякі речі. Я продала обручку та золоті сережки, поїхала в м. Чернівці, де на ринку купила два килими і привезла до м. Києва, щоб продати дорожче. Я продала один килим за 1150 грн. поблизу Житнього ринку, і до мене підійшов хлопець років 20, почав вима­гати 200 грн. Я відмовилася дати гроші, і тоді до мене підбігли кіль­ка його товаришів, які відібрали у мене другий килим і втекли.

Про цю подію я не повідомляла в органи міліції, оскільки бояла­ся, що мене саму можуть притягнути до відповідальності за спеку­ляцію. Прикмети їх я не пам'ятаю. У подальшому заробляти гроші шляхом торгівлі я не намагалась. У лютому місяці я зовсім не мала грошей. На заводі, де працює мій колишній чоловік, мені повідоми­ли, що за відсутністю коштів робітникам не будуть видавати заро­бітну плату. Я зрозуміла, що аліменти на утримання сина в лютому 2006 р. я не отримаю.

Тоді я і вирішила вчинити крадіжку грошей у будь-кого із лю­дей. У магазин я йти побоялась, бо там в даний час не так багато по­купців, і вирішила вчинити крадіжку у транспорті. Тролейбусом маршруту № 5 я проїхала до площі Перемоги, там пересіла на тро­лейбус № 9, яким доїхала до Севастопольської площі. Хоч пасажи­рів у цих тролейбусах було багато, я не наважилась вчинити кра­діжку і вирішила повернутися додому.

Цього часу на зупинці «Севастопольська площа» зупинився ав­тобус маршруту № 71, який їхав у напрямку пл. Перемоги. Я за­йшла в автобус. В автобусі було дуже багато пасажирів. Поруч зі мною стояла невисока жінка. Одягнена вона була у сіре осіннє пальто з піднятим коміром. Я звернула увагу, що вона була у чорній в'язаній шапочці і в окулярах. На правій руці, якою вона трималась за стійку, у неї висіла сумка чорного кольору. У сумці, яка була від­крита, було кілька газет, а з боку лежало портмоне коричневого ко­льору. Я вирішила його вкрасти. Коли автобус від'їхав від зупинки «вул. Освіти» і зупинився на червоне світло світлофора, всі пасажи­ри за інерцією посунулися вперед. У цей час я, нібито випадково, правою рукою /цстала із сумки жінки в окулярах її портмоне. Порт­моне відразу заховала у кишеню своєї куртки, і мене в пей час взя-

ли за руки двоє незнайомих чоловіків. Вони представились праців­никами міліції. Один із них показав мені посвідчення працівника міліції. Мене відвели у відділення .міліції. Туди ж підійшла і жінка, у якої я викрала портмоне. Уже у відділенні міліції мені стало відо­мо, що прізвище цієї жінки Шликова.

Раніше я ніколи ніяких злочинів не скоювала. Вчинити цей зло­чин мене примусило життя. Я прошу Вас запросити довідку про ви­плату аліментів з бухгалтерії заводу ім. Петровського, де працює мій колишній чоловік, а також довідку про звільнення мене з робо­ти за скороченням штатів, які підтвердять мої свідчення.

По суті пред'явленого мені обвинувачення доповнень до своїх показань не маю. Протокол мною прочитаний. З моїх слів записано правильно.

Обвинувачена Підпис (Кліменцова С. А.)

Підпис (Сімак М. В.)

Допитав ст. слідчий капітан міліції

Зразок повідомлення прокурору

Прокурору Шевченківського району м. Києва молодшому раднику юстиції Ромашевському Г. П.