Модуль 1

Розділ 1

Економічна освіта

Й економічна культура

суспільства

1.1. Методика викладання економіки

ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Насамперед розглянемо назву курсу.

Методика — це система засобів, своєрідне «ноу-хау», практика викладання.

Викладання — це процес передачі знання від однієї особи (вчитель) до тієї, яка бажає вчитися (учень). «Викладати курс», «викласти душу» — відчуваєте близькість понять?

Економіка — це система знань, які Ви отримали за роки навчання в КНЕУ.

!

Отже, вже сама тільки назва робить предмет вивчення нашої дисципліни конкретним. Цей курс присвячений проблемі: чи зможете Ви навчити інших людей економічним знанням, передати іншим те, що знаєте?

Кажуть, що Наполеону належить вислів «Ліпше одна гарна схема, аніж тисяча слів». Тому (і не лише тому) ми розробили загальну схему процесу навчання, якою користуватимемось в процесі викладання. (Кожну лекцію з МВЕ студент може проаналізувати за допомогою рис. 1.)

У цій концептуальній схемі, що розроблена авторкою ще 1979 р., методика розглядається як система різних методичних прийомів та засобів, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності тих, хто вчиться.

При цьому важливо підкреслити, що в економічному навчанні необхідна не тільки система знань та навичок, а й певний досвід творчої діяльності, соціально-економічного спілкування. В комплексі це повинно стимулювати спрямованість особистості на самоосвіту та вміння використовувати нові знання в нових ситуаціях. Таке завдання потребує широкого використання в практиці вивчення економічних дисциплін ігрових методик навчання як сучасних форм активізації навчальної діяльності.

Рис.1. Методика викладання в системі навчання

Однак будь-яка схема — це завжди спрощення. Її можна доповнювати і вдосконалювати в міру вивчення курсу. Розглядаючи цю схему, Ви маєте пригадати основні дидактичні положення, вивчені в курсі «Педагогіка та психологія діяльності». Почнемо з такого поняття:

!

Методика викладання — це оптимальне поєднання загальнодидактичних методів, прийомів і засобів навчання. Ці прийоми і засоби застосовуються в таких відомих Вам формах навчання, як лекцїї, уроки, семінари, практичні заняття, науково-дослідна робота, курсова робота, реферат, практика, випускна (дипломна) робота тощо.

На рис.1 подано деякі форми активізацїї методики викладання. Їхню кількість можна збільшити, але використання цих форм завжди визначатиметься конкретними знаннями, навичками й уміннями, досвідом творчої діяльності та соціального спілкування, здатністю до самоосвіти ваших майбутніх учнів.

МВЕ є основою в циклі психолого-педагогічної підготовки бакалавра з економіки до практичної діяльності викладача в навчальних закладах різного типу. Не склавши іспит з цього предмета, Ви не одержите дозволу на викладання. Матеріали цього курсу даватимуть відповідь, як саме, в який спосіб має діяти викладач, щоб основи економічних знань стали надбанням тих, хто вчиться. Складність полягає в тому, що викладач мусить не тільки забезпечити засвоєння учнями матеріалів з певних програм навчання, а й сформувати в них економічне мислення.

Безперечно, технологічний аспект МВЕ ´рунтується на певних професійних прийомах. Але в цілому МВЕ — це не так технологічна, як світоглядна дисципліна. Якщо викладач не матиме власного світогляду, відповідного рівня економічного мислення, йому важко буде сформувати таке в учнів або підлеглих.

Великому Д.І. Менделєєву належать слова: «Тільки тоді, коли людина, що володіє знаннями, спробує передати їх іншим, тоді, і тільки тоді, вона по-справжньому зрозуміє, що таке трудність, складність» [71, с. 236]. Радимо Вам запам’ятати ці слова людини, яка, погодьтеся, добре знала свій предмет. Це допоможе Вам, коли Ви будете готувати та проводити уроки, рольові вправи, ігри тощо.

Російсько-грузинський поет Булат Окуджава згадував, що після закінчення Літературного інституту він був направлений у грузинське село на роботу. Там він вирішив «нести культуру в маси» і прочитати селянам лекцію про творчість О.С. Пушкіна. Коли Б. Окуджава вийшов на сцену сільського клубу й побачив повний зал, він довго мовчав, потім тихо промовив: «Пушкін — великий російський поет». І знову замовк. Так само і вдруге і втретє. У залі була мертва тиша. Більше Окуджава не зміг сказати нічого, але назавжди зрозумів: процес передачі знань — це дуже складна справа.

!

Із власного досвіду можу сказати: якщо багатьом студентам сниться іспит, якого вони не можуть скласти, то для мене, як викладача, один з найстрашніших снів — це велика аудиторія, що перед нею я стою мовчки, бо нічого не можу сказати. Отже, методика викладання — складна й важлива справа, якої Вам треба навчитися.

Пригадайте ситуацію. Захворів викладач. Замість нього прийшов інший. Програма курсу і кваліфікація педагога такі самі. Але щось змінилося? Чому? Чи помітили Ви, що в різних підручниках дещо по-різному викладаються ті самі економічні категорії й концепції? Чому так? Згадайте, який підручник з економіки Вам рекомендує викладач? А який Вам більше подобається? Чому?

Якби було можливо, щоб кілька викладачів по черзі прочитали Вам лекцію на ту саму тему, Ви остаточно впевнилися б у тому, що цікавість і змістовність лекції залежать не стільки від навчального матеріалу, скільки від способу, методики його викладання.

?

Прочитавши ці рядки, дехто може знизати плечима: «Це все прекрасно, але навіщо воно мені?»

Уважно подивіться на свою долоню. Хіба на ній написано, що вміння передавати свої знання іншій людині Вам ніколи в житті не знадобиться? Не нами сказано «на віку, як на довгій ниві», отож давайте спробуємо визначити ймовірність того, що вміння викладати економічні знання Вам знадобиться.

Прошу кожного виставити у відсотках імовірність ситуації, що потребуватиме такого вміння:

Потреба набути другу освіту й диплом	—
Можливість ліпше зрозуміти економічні поняття, викладаючи їх іншим	—
У майбутній діяльності треба буде щось пояснювати колегам	—
Треба буде виховувати своїх дітей	—
Можлива робота в школі ліцеї технікумі вузі	—
Усього	— 100 %

Отже, ці знання потрібні кожному, ясна річ, з різних причин. Ситуація, коли треба буде навчитися самому і навчити інших знанню основ економіки, виникне у Вашому житті обов’язково. Тому визначте ймовірність використання методичних навичок для пояснення економічних категорій і явищ. Погодьтеся, що вивчити цей курс буде корисно.

Важливо відзначити, що в плані знання предмета, тобто економічної підготовки, Ви поза конкуренцією. Поміркуйте, що простіше — навчити Вас методиці викладання економіки чи підготувати в педагогічному університеті економіста?

З іншого боку, Ви не повинні відхрещуватися від нових знань і вмінь, бо ніколи не станете добрим фахівцем, якщо не виховаєте в собі здатність до сприйняття нового, до вміння працювати з людьми тощо.

Весь педагогічний цикл саме і слугуватиме розвитку Вашого інтелекту, Вашої особистості, Ваших творчих здібностей, утвердженню Вашого майбутнього професійного іміджу й престижу.

Що ж таке методика викладання? Спробуйте самостійно сформулювати це поняття на основі тих визначень, які подані нижче.

1. Методика — це мистецтво, це сплав навчального матеріалу, особистості вчителя, який є носієм національної й світової культури, а також особистості учнів і рівня їхньої загальної та економічної культури.

2. Методика — це технологія організації пізнавальної діяльності учнів. Вона нематеріальна, як будь-яка системна організація, але без методики (як і без системної організації) неможливо нічому навчити, нічого зробити.

3. Методика — це те, що створює умови для розуміння чогось, наприклад ринкової економіки. Методика — це сама організація пізнавальної діяльності учнів. Її не бачать, як будь-яку організацію, але без неї не може бути навчального процесу.

4. Методика — це таємниця засвоєння предмета, що ´рунтується на логіці засвоєння.

5. Методика викладання — це невидима організаційна структура, своєрідна кристалічна решітка, та канва, в яку вплетені знання та навички тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Методику навчання можна порівняти з мостом через річку Знання, який без взаємного педагогічного та людського співробітництва не поєднає обидва береги цієї річки.

Взагалі методика викладання — це, на мою думку, ніби японський «сад каменів». У книзі «П’ятнадцятий камінь саду Рьоандзі» В. Цвєтов пише: «Це як наочна модель пізнання, метафора науки. Ми впевнені, що бачимо те, що є, до кінця, і на думку не спадає, що є щось іще, чого ми не бачимо. Цілком однакова кількість каменів поставала перед їхнім (відвідувачів саду.— О.А.) зором. Але кожен бачив свої чотирнадцять каменів. Може, Соамі (монах.— О.А.) хотів сказати, що справа не в камінні, а в людях, що приходять до саду? Чи не в тому суть саду, що люди сприймають те саме по-різному, кожний — по-своєму? І попри все те, нікому не спадає на думку стверджувати: «Я бачу світ правильно, а інші — ні» [129, с. 6].

На кожній лекції, семінарі або практичному занятті намагайтеся вчитися у своїх педагогів методичній майстерності, але не забувайте, що оригінальна, добре розроблена методика викладання — це одна з форм інтелектуальної власності, котра охороняється законом так само, як інші її форми.

Роль методики викладання економічних дисциплін, на наш погляд, незаслужено недооцінюється. Дійсно, в практиці викладання економічних знань (крім фінансових та кадрових проблем) труднощі виникають не з приводу змісту економічних категорій та концепцій, а з приводу форм передачі, а головне, засвоєння цих знань на рівні мислення та поведінки людини. А це вже галузь методичних проблем навчання.

Сучасна методика викладання економічних дисциплін не повинна повторювати помилки старої педагогічної практики. Примусити учня «жахатися» економіки дуже просто, якщо викладати її як дуже складну, нудну та далеку від реального економічного життя дисципліну. На жаль, в багатьох випадках в шкільній та вузівській практиці ще діє принцип: «Не зрозумів — дурень!», який надто болісно діє на психіку того, хто навчається.

Багато років авторка посібника проводила опитування студентів КНЕУ про роль шкільної та вузівської освіти в розвитку їхніх творчих здібностей. Ця роль оцінюється студентами як недостатня. Цікаво, що добре пам’ятають студенти тільки тих викладачів, які мали свою, нетрадиційну методику викладання і спілкування з учнями.

Навіть підручники з основ економіки, видані в Україні як базові, переважно лише описують економічні поняття та закономірності, зорієнтовані на інформативне навчання. Наприклад, в підручнику для загальної школи та в підручнику для економічних ліцеїв завдання на засвоєння знань для більшості тем практично однакові.

Чому нам так подобаються кращі іноземні підручники? Тільки тому, що (на відміну від вітчизняних) у цих підручниках присутня сучасна психологічно обгрунтована логіка та методика викладання навчального матеріалу, побудована на особливостях психології мислення, навчання, діяльності та розвитку творчої особистості того, хто навчається.

Ми впевнені, що викладач економіки повинен бути викладачем нового типу. Існує багато рецептів, яким повинен бути викладач, ми, натомість, підкреслимо те, яким викладач не повинен бути. Він не може:

!

—не поважати тих, кого навчає;

— не знати свій предмет;

— не мати почуття гумору;

— не володіти методикою викладання.

Вивчення курсу МВЕ грунтується на Ваших знаннях економіки, з одного боку, та основ педагогіки, психології, педагогічної майстерності й вікової психології — з іншого. Так, у «Записках по педагогике», виданих І.В. Скворцовим, інспектором Рождественської жіночої гімназії четвертим виданням ще в 1893 р., знаходимо глибоку, висловлену просто і точно думку (цит. мовою оригіналу, курс. наш. — О.А.):

«Педагогика говорит о том, как воспитать ум, волю и чувство ребенка, и все ее положения составляют не что иное, как выводы из наблюдений над душевной жизнью детей. Следовательно, прежде чем знакомиться с правилами и советами относительно воспитания и обучения, рассеянными в сочинениях различных педагогов и мыслителей, необходимо поближе познакомиться с основою педагогики — Психологией. Иначе многие педагогические положения покажутся непонятными, отрывочными, проверять их придется только личным психологическим опытом, который во всяком случае недостаточен, как бы ни была богата психическая жизнь того или другого отдельного лица.

Для большинства педагогических положений не будет опоры, они покажутся основанными единственно на произволе педагога; не будет точного критерия для оценки правильных советов педагогики и отклонения неправильных или почему-либо неприменимых к тому или иному частному случаю.

!

Многое приходится принимать на веру и, так сказать, брести в деле воспитания ощупью, не зная или не умея точно уяснить себе оснований того или другого совета педагогики. Без изучения педагогики только в ее последних выводах, без знакомства с их педагогическими основами, пришлось бы отказаться от всякой самостоятельности в дальнейшей разработке педагогических положений, а тем более в применении их на практике.

?

Человек, изучивший только верхушки науки и незнакомый с ее корнями, не может дать ей дальнейшего развития; все его прибавки к прежним выводам и новые исследования в педагогической сфере невольно будут иметь поверхностный, неустойчивый, случайный характер... Психология — фундамент педагогики» [82, c. 5].

Схематично це можна зобразити так:

Рис. 2. Взаємозв’язок МВЕ з іншими дисциплінами

Специфіка курсу «Методика викладання економіки», який є заключним у психолого-педагогічному блоці підготовки бакалаврів з економіки до педагогічної діяльності, полягає в тому, щоб навчити студентів творчо та психологічно виправдано використовувати різні методичні прийоми для засвоєння учнями різних економічних дисциплін, тобто відкрити в собі своєрідне «педа­гогічне око».

Згідно з цим завданням курс МВЕ складається з трьох модулів:

І модуль	—	формування економічного мислення та поведінки як мети економічної освіти.
ІІ модуль	—	вивчення методики проведення різних форм навчальних занять з економічних дисциплін, контролю та оцінки знань, засобів активізації методики навчання.
ІІІ модуль	—	психолого-педагогічна не­повторність кожного викла­дача.

Схематично ці модулі представлені на рис. 3.

Рис. 3. Модулі курсу МВЕ

До кожного модуля входять лекції, практичні (семінарські) заняття та завдання для самостійної роботи студентів, а також виконання й захист курсової роботи, іспит і захист випускної роботи.

!

Залежно від змісту кожного модуля розроблені навчальні завдання та запитання. Так, по першому модулю даються запитання та завдання, по другому — система завдань трьох рівнів складності (А, В, С), з тим, аби кожний студент міг скласти індивідуальну програму. Для третього модуля розроблено практикум з педагогічної майстерності для майбутнього викладача економічних дисциплін.

Перед іспитом кожний студент вже матиме рейтингову оцінку по кожному модулю і за результатами загального рейтингу може бути звільнений від іспиту.

Особливістю викладання курсу МВЕ є те, що студентів економічного вузу не треба вчити економіці. Слід створити умови, за яких вони вчили би викладача, що викладає методику, економічним знанням. У практиці викладання цього курсу не треба нав’язувати студентам стандартних рішень. Є чудове прислів’я — «Благо творить не той, хто годує людину рибою, а той, хто навчить її риболовлі».

Вивчивши курс МВЕ, студент має навчитися добору найефективніших методичних прийомів, використанню цих прийомів і технічних засобів у процесі викладання. Запропонована система методичних вправ і завдань допоможе бакалавру з економіки з’ясувати для себе, наскільки глибоко він засвоїв економічні знання й методичні засоби їх передачі, а викладачу — досить швидко і об’єктивно оцінити підготовку слухачів.

У викладача курсу МВЕ, по суті, три завдання:

— викласти курс;

— навчити студента використовувати знання з методики при виконанні навчальних завдань з цього курсу;

— підготувати студента-бакалавра з економіки до самостійної викладацької роботи.

Виконуючи навчальні завдання, студенти готуються до проведення лекцій і уроків різних типів, до аналізу конкретних ситуацій тощо.

Кінцевою метою викладання курсу є колективна розробка в навчально-ігровій формі методичних матеріалів з курсу «Економіка в школі» в межах затвердженої Міністерством освіти програми. Кожна група має виробити власну концепцію курсу і набір методичних матеріалів. Кращі студентські розробки можуть бути використані як учителями шкіл, вузів, так і учнями. За це студент отримує «Орден МВЕ» і право дострокового складання іспиту. Такі авторські матеріали є, по суті, наочними і методичними розробками з основних тем курсу.

При розробці курсу МВЕ були поставлені такі спеціальні цілі:

— дати вступні відомості з базових понять і принципів методики викладання;

— створити умови для виявлення можливостей студентів щодо розробки методичних посібників з економіки;

— ознайомити студентів з передовим педагогічним досвідом.

Усе це, образно кажучи, можна назвати так — «відкрити педагогічне око». Методичне мистецтво — це і є розробка системи практичних занять, наочних посібників, вправ, ситуацій, рольових ігор, тестів тощо, тобто різних форм діяльності з навчальним матеріалом.

Після завершення вивчення курсу студент повинен уміти:

1. Підготувати й провести урок з економіки з урахуванням рівня знань учнів.

2. Організувати умови для самостійної роботи учнів з навчальним матеріалом.

3. Контролювати і оцінювати знання учнів з економіки.

Мета курсу — допомогти студентам-економістам «відкрити в собі третє око — педагогічне», бо «економічні» очі вони вже повинні мати, отримавши економічну підготовку в КНЕУ.

Це те, що у Вас уже є (економічні очі)

Це те, що у Вас буде (додаткове педагогічне око)

Рис. 4

Інформація для роздумів

Уважаємо слушним ознайомити читача з позицією представників відомої в усьому світі школи Вальфдорської педагогіки [60, c. 54—59].

1. Якщо Ви замислювалися над питанням, якою ж є добра педагогіка, то, напевно, дійшли висновку, що сказати це важко. Справді гарна, добра педагогіка зв’язана з потребами часу, до того ж у двох різних значеннях. По-перше, в різні культурні епохи існувало різне розуміння доброї педагогіки. По-друге, коли дитина росте, педагогіка має зростати разом із нею.

У сучасну епоху теж можна знайти старі педагогічні методи. У дзен-буддійському монастирі, наприклад, ви побачите, що монах-початківець два роки працює тільки в саду, прибирає й т.п. Але поки він зайнятий такими справами, він перебуває поблизу вчителя, майстра, у нього розвивається відчуття, що це за людина, якою вона є. Гарна педагогіка полягає в тому, що поряд з дитиною є добра людина. І це переноситься на дитину.

2. Методику викладання неможливо опанувати лише за допомогою вправ. Методика має розвиватись, виходячи з передумов виховання. І вона може розвинутися з них, якщо її народжує вчитель і вихователь з живого відчуття себе в усьому світовому цілому.

?

В основі нашої педагогіки лежить намагання знайти методику викладання й життєві передумови виховання за посередництвом такого читання в людській природі, в якому поступово розкривається сутність людини [61, c. 39].

3. У геніального вчителя є здібності. Не знання, а саме здібності. Того, що він вивчає в семінарі, він потім не повинен згадувати. Знання змінюються, трансформуються в здібності. Такі речі можна порівняти з умінням писати. Ми ж не згадуємо, коли пишемо, того, що робили, коли цьому вчились.

Учителю треба бути певною мірою дитиною, точніше — знову стати нею через власну особисту творчу роботу. Що це за робота? Є методи викладання, але дуже гарний угорський педагог сказав: «Нам потрібні не методи, а настанови. Однак такі настанови лише тоді стануть реальністю, коли за ними стоїть особистість».

!

Геніальний учитель повинен уміти імпровізувати. Знати, що потрібно кожній дитині в даний момент. Та про будь-який предмет знати, як викладати його, щоб не вбити здібності дитини (так, аби зрозуміти дитину, ми мусимо присісти на рівень її зросту). Цього можна навчитися тільки на практиці. Пізніше я прочитав у Штайнера: «Ваше знання буде непридатним, якщо на початку року Ви вже знаєте, як викладати. Удача прийде, якщо протягом навчального року Ви зрозумієте, що це таке — добре викладати. А з початком наступного року все має повторитися знов.

... Якщо Ви станете гарним учителем, Ви ніколи (в духовному розумінні) не «вийдете на пенсію», ніколи не скажете: «Я вже знаю, як треба». Цього ніколи не можна знати. Ясна річ, треба займатись методикою. Але методи слід забути для того, щоб вони перетворилися на здібності. Якщо людина, пишучи кожну літеру, пригадує, як треба її виводити, це означає, що вона ще не навчилася писати» [140, c. 54].