8. Стадія безпосереднього вчинення даного нотаріального провадження на першому етапі зводиться до опису майна, передачі його на зберігання, а також укладення договору управління майном.

Опис спадкового майна здійснюється за участю заінтересованих осіб (доцільно залучати осіб, які мають право на отримання спадщини), якщо вони того бажають і будуть завчасно повідомлені, та не менше двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису майна є обов'язковою (п.п. 3.1 п.3 гл. 9 Порядку).

Опис спадкового майна має здійснюватися за місцем його знаходження. Про це нотаріус складає акт (п.п. З п.3 гл. 9 Порядку та додаток № 4 Методичних вказівок). Проте, до спадкового майна може належати майно, яке знаходиться у різних місцях, тому одночасно нотаріус не може проводити опис. З в'язку з цим можна говорити про можливість існування у одній спадковій справі декількох актів опису, наприклад, квартира та дача.

В акті опису повинні бути зазначені:

- назва процесуального документу;

- дата та час проведення опису;

- місце проведення опису;

- прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;

- найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;

- дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна(повідомлення про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справі про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

- прізвище, ім'я, по батькові та адреси осіб, які беруть участь в описі;

- прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця;

- час смерті спадкодавця та місце знаходження майна, яке описується;

- відомості про спадкоємців;

- чи було опечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким;

- чи не була порушена пломба або печатка;

- докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт та ін.);

- оцінка кожного із перерахованих у ньому предметів та процент зносу.

Оцінка описаних предметів провадиться (з урахуванням їх зносу) нотаріусом та особами, які брали участь в описі спадкового майна, а жилих будників - виходячи з відновної чи страхової (у місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки.

У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста-експерта або оцінювача. Оплата їх роботи здійснюється спадкоємцями.

На кожній сторінці акта підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості.

До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз'яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.

Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожного разу опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису та його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.

У кінці акта зазначається прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, яка видала документ, місце проживання цієї особи.

Охоронцем спадкового майна можуть бути особи із числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями.

За наявності виконавця заповіту він призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого, так і не заповіданого. У разі відсутності спадкоємців та виконавця заповіту, нотаріус може призначити охоронцем майна, яке спадкується, із числа інших осіб за його згодою.

Акт опису складається не менше, як у трьох примірниках. Всі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та особою, якій передано на зберігання спадкове майно. Один примірник видається особі, яка прийняла на зберігання спадкове майно. Автори вважають виготовляти примірники актів опису майна залежно від кількості спадкоємців та інших заінтересованих осіб, які брали участь у проведені опису.

Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, ие пред'являють майна для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб.

Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв'язку зі зносом не мають жодної цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису цих речей, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.

Якщо серед спадкового майна виявляться харчові продукти, нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис проводиться без ЇХ участі - продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Це положення Порядку викликає сьогодні суттєве заперечення, оскільки при реалізації продуктів харчування вимагається сертифікат якості. Тому доцільно ці продукти надати особі, яка буде управляти майном, в якості передплати за виконання нею цієї функції. Передача здійснюється за окремим актом, який підписує, крім нотаріуса та свідків, спадкоємець або представник тієї організації, яким передані продукти харчування.

Особливості вжиття заходів щодо охорони окремих видів спадкового майна, які потребують спеціального зберігання Грошові суми (цінні папери), які залишилися після померлого вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи, про що виписується відповідна квитанція, яка підшивається до спадкової справи.

Золото, платина, срібло, метали ірідієво-платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи, вироби зі срібла та монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом.

Зберігання спадкового майна на депозиті нотаріуса чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Зазначені цінності перед передачею їх на зберігання банком нотаріусом реєструються в Книзі обліку цінностей при вжитті заходів щодо охорони майна. Якщо у складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне та наукове значення, ці документи включаються до акта опису і передаються на відповідальне зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає, нотаріус передає документи на зберігання за окремим описом до відповідних установ (інститут, музей тощо).

Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівливої дії здаються органам внутрішніх справ за окремим описом (п. п. 6.1 п. 5 гл. 9 Порядку).

При виявленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятники історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури (п.п. б. 11 п. б гл. 9 Порядку).

Доцільно, на думку авторів, не виключати з акта опису предметів, які потребують спеціального зберігання, а продовжувати акт відповідними написами про вжиття окремих дій, які необхідні для зберігання окремих видів майна. Так, на останньому примірнику має робитися спеціальний напис, у якому за підписом нотаріуса, а також інших осіб, що підписали акт опису, буде даватися перелік вилучених предметів. Цей напис обов'язково скріплюється печаткою нотаріуса.

Ордени медалі, нагрудні заходи, а також документи про нагородження за наявності спадкоємців залишаються в сім'ї спадкодавця. За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди передаються музеям на підставі рішення Комісії державних нагород на геральдики при Президентові України за наявності відповідного клопотання музейного закладу. Передані до музеїв на постійне зберігання державні нагороди спадкоємцям померлого не повертаються. У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження передаються на зберігання державі (ст. 18 Закону України "Про державні нагороди України").

Ощадні книжки, заставні речі спадкодавця, що знаходяться у ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоємцям, а якщо спадкоємців немає - зберігаються у нотаріуса.

За наявності у складі спадщини майна, яке потребує утримання, догляду (житловий будинок, квартира, худоба тощо), чи вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його у належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців чи виконавця заповіту та підставі заяви заінтересованої особи (представника територіальної громади) після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця укладає договір на управління спадщиною.

Передача майна на зберігання та в управління спадкоємцям або пішим особам, яких призначає нот аргус Укладання договору управління спадщиною.

При розгляді цього питання доцільно ознайомитися Із главою 6 Закону "Про нотаріат", пунктами 9, 10 гл. 9 Порядку та статтями 212 ЦК, 1283-1285 ЦК.

Договір на управління спадщиною укладається за місцем відкриття спадщини (ст. 1285 ЦК).

Призначення охоронця (хранителя) та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, має супроводжуватися згодою на це особи.

При цьому хранитель майна має розписуватися в отриманні майна також на акті опису і отримує один його екземпляр.

При укладанні - зазначеного договору нотаріус зобов'язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

Згідно п.п. 4.4. п. 4 гл. 9 Порядку нотаріус попереджає хранителя та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі його розтрати або приховування4, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Про що зазначається у договорі про управління спадщиною.

Хранителю майна має бути повідомлено про строки виконання ним доручення, тобто залежно від обставин спадкової справи. Цей строк може тривати шість місяців, але в окремих випадках може бути скорочений або продовжений ще на три місяці.

Складність питання щодо умов, за якими хранитель майна може погодитись на виконання цього завдання, зумовлюється тим, що в цей період немає повноважних власників майна, які б мали можливість укласти відповідний договір. У законодавстві про нотаріат не існує норми, яка б визначала ці питання, тому за договором між нотаріусом та хранителем майна може бути передбачено дозвіл для останнього в користуванні, переданим йому на зберігання майном, якщо за властивостями майна його використання не пов'язане з його знищенням чи знеціненням, у противному разі нотаріус має заборонити використання описаного майна, що має відобразити у договорі.

Якщо майно передається на зберігання не спадкоємцям, а іншій особі, то хранитель має право на плату за виконання своїх повноважень (ч. З ст. 1285 ЦК). Розмір винагороди на сьогодні має визначатися за домовленістю між нотаріусом та хранителем майна в розумних межах. Тут мається на увазі, що нотаріус не вправі зобов'язати сторонню особу здійснювати охорону, але, з іншого боку, особа має обгрунтувати розмір такої винагороди. Хранителю майна також відшкодовуються необхідні витрати по похоронах, якщо такі були вчинені. Доцільно ці положення передбачити у Законі України "Про нотаріат", оскільки вони стосуються нотаріально-процесуальних правовідносин.

Згідно п.п. 9.3 п, 9 гл. Глави 9 Порядку текст договору про управління спадщиною викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних доку ментів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід'ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору).

Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною (п.п. 9.3 п. 9 гл. 9 Порядку).

Другий етап: зберігання майна

Фактично даний етап зводиться до виконання опікуном (хранителем) майна його повноважень з управління та збереження ним майна згідно договору на управління спадщиною.

Але на даному етапі нотаріус може вчиняти комплекс процесуальних дій, які пов'язані із зберіганням майна та зводяться до:

1) прийняття претензій від кредиторів спадкодавця у письмовій формі незалежно від строку настання права вимоги;

2) повідомлення спадкоємців, які прийняли спадщину, про претензію кредитора;

3) видачі із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат;

4) відчуження описаного майна за рішенням суду;

5) відчуження майна, що належить іншому із подружжя, який пережив спадкодавця;

в) повідомлення спадкоємців або відповідний фінансовий орган про припинення охорони спадкового майна.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини у строк, установлений ст. 1281 ЦК, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

У необхідних випадках згідно ст. 64 Закону нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття невідкладних витрат:

- по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;

- на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

- на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;

- на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини (ст. 64 Закону "Про нотаріат").

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилося спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству або організації, яка встановлює надгробок, його вартості. У виняткових випадках таке розпорядження може бути видане на ім'я особи, яка подала нотаріусу достовірні документи, у тому числі рахунок підприємства, яке виготовляє та встановлює надгробок, що свідчить про оплату цією особою його вартості.

У разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум нотаріус вправі дати розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактичних витрат на потреби, зазначені в абз. 1, 2 ст. 64 Закону. В цих випадках на підтвердження видатків нотаріус може прийняти рахунок магазину, довідку лікувально-профілактичного закладу, комісії з організації похорон, рішення суду тощо.

Розпорядження про видачу із спадкового майна коштів на поховання спадкодавця нотаріус може зробити до Його похорон на підставі свідоцтва про смерть та заяви заінтересованої особи. Після поховання спадкодавця таке розпорядження видається нотаріусом після пред'явлення заінтересованою особою достовірних документів.

Один примірник розпорядження нотаріуса про видачу із спадкового майна грошових сум або речей на покриття видатків залишається у його справах і підшивається до спадкової справи.

Згідно з п.п. 12.1 п. 12 гл. 9 Порядку охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку для прийняття спадщини. Такий порядок передбачений ч. 1 ст. 66 Закону "Про нотаріат".

Охорона спадкового майна може тривати після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до державної нотаріальної контори надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкоємства виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ч. З ст. 1270 ЦК) і якщо до закінчення встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилося менше трьох місяців. У цьому випадку охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма особами, згаданими в п.п. 12.2 п. 12 гл. 9 Порядку, а якщо воно ними не прийняте - до закінчення трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилася для прийняття спадщини, складає менше трьох місяців.

3. Третя стадія даного етапу зводиться до припинення заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом (або посадовою особою органу місцевого самоврядування), які їх вживали. Якщо місця відкриття спадщини і вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини. Про припинення заходів охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту. Повноваження останнього з припинення заходів щодо охорони тривають до повного здійснення волі спадкодавця, вираженої у заповіті.

Третій етап: передання спадкового майна спадкоємцям

Відносини між спадкоємцями та охоронцем (хранителем) спадкового майна або юридичними особами, які прийняли на зберігання окремі види спадкового майна, що потребують спеціального зберігання, не існують. Нотаріус вступає у правовідносини з цими суб'єктами в інтересах майбутніх спадкоємців. Отже, особи, які отримали свідоцтво про право на спадщину, мають бути повідомлені нотаріусом про те, де знаходиться спадкове майно або окремі його частки. Оскільки охоронець (хранитель) майна був призначений за ініціативою нотаріуса та його згодою згідно із договором, нотаріусу доцільно також бути присутнім при передачі майна спадкоємцям. Якщо майна при передачі не буде вистачати, цю обставину нотаріус має посвідчити відповідним актом.

Нотаріус повинен надати спадкоємцям відповідні документи для отримання майна після зберігання, а також повернути цінні папери або гроші, які були передані у банк.

Нотаріусом мають бути повідомлені відомості про те, які речі були відчужені або які кошти сплачені та на які витрати.

опіка спадковий майно нотаріальний

Висновок

Звідси випливає висновок, що охорона спадкового майна може тривати понад шість місяців у випадках спадкової трансмісії (ст.1276 ЦК України), спадкування за законом після відмови від спадщини спадкоємців за заповітом (ст. 1274-1275 ЦК України), а також при спадкуванні спадкоємців другої черги в разі неприйняття спадщини або відмови від неї спадкоємців першої черги.

Як випливає з проведеного мною функціонального аналізу тих повноважень, що вчиняються нотаріусами, провадження можна розподіляти на правоохоронні, спрямовані на запобігання можливості виникнення правопорушень (передача заяв, передача документів на зберігання, посвідчення певних юридичних фактів тощо), а також правозахисні, які вчиняються з метою усунення вчинених правопорушень (протести векселів, виконавчі написи тощо).

Таким чином, засвідчення безспірних фактів — це підтвердження нотаріусом факту точної відповідності копії оригіналу, факту підпису документа тією особою, прізвище якої зазначається в підписі.

Характерним для посвідчення безспірного права є підтвердження нотаріусом юридичної достовірності суб'єктивного права, яке існує у особи незалежно від її звернення до нотаріальної контори. Але необхідно підкреслити, що це право існує "потенційно", тобто особа в силу закону повинна юридичне закріпити у нотаріальному порядку його існування, отримати правовстановлюючий документ, який буде підставою для вільного розпоряджання своїм правом.

На підставі порівняльного аналізу нотаріальної діяльності та функцій інших державних органів, віднесених законодавством до правоохоронних, необхідно визнати нотаріат у якості правоохоронного органу і гарантувати особам, що займаються цією діяльністю, державний захист від протиправних посягань на них та належне їм майно.

Виходячи із суті Закону України "Про нотаріат" та проекту змін до законодавства про нотаріат, які регламентують організаційну структуру нотаріальних органів та процедуру вчинення нотаріальних дій, у подальшому доцільно законодавчі норми систематизувати в Нотаріальному кодексі.

Список використаних джерел

Законодовчо-нормативні акти:

1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР зі змінами № 9-рп/2005 (v009p710-05) від 13.10.2005.

2. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV зі змінами № 1111-V (1111-16) від 31.05.2007// ВВР, 2007, № 44, ст.512.

3. Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18.03.2004 № 1618-IV зі змінами № 543-V (543-16) від 09.01.2007// ВВР, 2007, № 12, ст. 103.

4. Закон України „Про нотаріат" вiд 02.09.1993 № 3425-XII № 3538-IV (3538-15) від 15.03.2006// ВВР, 2006, № 35, ст.295.

5. Закон України „Про виконавче провадження" № 606-XII від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

6. Указ Президента України „Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23.08.1998 р. № 932/98.

Монографії, навчальна література, періодичні видання:

7. Актуальні питання реформування системи державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Спецвипуск.-2002.- №1.- С.175-176

8. Аналіз зарубіжного досвіду державного регулювання нотаріальною діяльністю та пріоритети запозичення в Україні // Підприємництво, господарство та право.-2003.- №7.- С.57-61

9. Баранкова В. Нотаріальні процесуальні правовідносини // Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 3 (22).

Размещено на Allbest.ru