10.)))Види строків позовної давності.

Строки позовної давності поділяють на загальний та спеціальні.

Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки та поширюється на всі правовідносини, окрім тих, щодо яких встановлюється спеціальний строк.

Спеціальні строки позовної давності встановлюють:

• один рік:

— на вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені);

— на вимогу про спростування розміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, який обчислюється від дня розміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості;

— про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК);

— на вимоги, що виникають у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК);

— на вимогу про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК);

— на вимоги, що виникають у зв'язку з перевезенням вантажу (ст. 925 ЦК);

— на вимоги про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК);

• п'ять років — на вимогу про визнання недійсним правочину, який було вчинено під впливом насильства, погрози, обману;

• десять років — на вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Стаття 257. Загальна позовна давність

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 1. Цивільний кодекс України встановлює два види позовної давності: загальна позовна давність та спеціальна позовна давність. У коментованій статті мова йде про загальну позовну давність. Загальна позовна дав­ність застосовується у всіх випадках, за виключенням тих, щодо яких законом передбачені спеціальні строки. Коментована стаття визначає загальну позовну давність тривалістю у три роки. Однак Основи цивільного законодавства СРСР і союзних республік 1961 року в ст. 16 встановлю­вали такі строки позовної давності: трирічний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, та однорічний за позовами державних організацій, колгоспів, коопе­ративних та інших організацій один до одного. Трирічна тривалість загальної позовної давності була визначена ст. 71 Цивільного ко­дексу Української РСР 1963 року. Основи цивільного законодавства СРСР і союзних республік 1991 року в ст. 42 також встановлювали лише трирічний строк позовної давності незалежно від того, хто звертаєть­ся з позовом до суду за захистом свого порушеного права чи інтересу. Збереження двох загальних строків позовної давності суперечило б загальним принци­пам цивільного права, тому збереження єдиного лише трирічного строку позовної давнос­ті є цілком виправданим. Саме такий строк позовної давності дозволяє суду повно та все­бічно дослідити всі обставини справи та ухвалити об'єктивне рішення. Стаття 258. Спеціальна позовна давність для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала поріщяно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інфор­мації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу). Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування на­слідків нікчемного правочину.