5) Навігаційний акт 1651року

Торгівля. Держава під натиском революції також сприяла розвитку зовнішньої торгівлі. У 1651 р. було прийнято Навігаційний акт Кромвеля, який зобов'язував доставляти товари в Англію з Азії й Америки тільки на англійських суднах, а з європейських держав - на англійських або суднах країн-експортерів. Навігаційний акт сприяв розвитку англійського суднобудування та мореплавства і був спрямований на підрив монопольного становища Голландії.

Реалізація його в другій половині XVII ст. призвела до ряду англо-голландських воєн. Після їхнього успішного завершення Англія стала найбільшим у світі морським і торговим центром. Положення Навігаційного акта потім були розширені в актах 1660, 1663, 1672 і 1696 pp.

Основані на принципах меркантилізму, вони відіграли велику роль у розвитку зовнішньої торгівлі. Їх скасували лише в середині XIX ст. у зв'язку з досягненням Англією промислової гегемонії у світі і з переходом до вільної торгівлі. У цей час Англія вже обігнала за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.

Після революції почався активний процес зміцнення великої земельної власності. Наприкінці XVIII ст. англійське селянство зовсім зникло з історичної арени, а середні розміри земельної власності становили вже 300 акрів (акр дорівнює 0,4 га), тоді як наприкінці XVII ст. вони становили 70 акрів і половина земель була в руках селян. Навігаційний акт був значним інструментом англійської політики протекціонізму і сприяв прискореному економічному розвитку країни протягом двох століть. Був скасований в 1849 році.

6) Знаряддя правління 1653року

16 грудня 1653 року в Англії ухвалено конституцію («Знаряддя управління»). Вона поставила останню крапку в державному перевороті, який здійснили Олівер Кромвель і Джон Ламберт. Згідно з Конституцією Олівер Кромвель призначався лорд-протектором Англії, Шотландії й Ірландії.

Йому «разом із парламентом» віддавали законодавчу владу. Кромвель ставав пожиттєвим законодавцем, а парламентарі мінялися кожні три роки. Виконавчу владу взяли на себе знову ж таки протектор «разом із Державною радою», членами якої були його прихильники.

Фактично виконавча влада в країні належала лише Кромвелю, а законодавча ділилася між парламентом, який обирався на три роки і складався з 460 депутатів. Відтак Кромвель отримав таку широку владу, що йому заздрили й легітимні монархи. Він командував армією й флотом, контролював фінанси й правосуддя, керував зовнішньою політикою, оголошував війну й укладав мир, нарешті, у перервах, коли не діяв парламент, його ордонанси мали силу законів.

Отже, Конституція встановлювала в Англії режим одноосібної влади. За словами Кромвеля, принцип, що привів його до влади, був такий: «Ліпше переплатити за добру інформацію, ніж недоплати ти за погану».

7)Габеас корпус акт1679

У 1679р. в період реставрації Стюартів англійський Парламент прийняв закон, який став важливою складовою частиною некодифіко-ваної британської конституції. За першими його словами він увійшов в історію як Габеас корпус акту. Він врегулював і остаточно

оформив давно відомі англійському праву правила арешту та притягнення обвинувачених до суду. Документ відображав намагання англійської буржуазії захистити свої інтереси від абсолютистського свавілля. Згідно з ним:

-судді були зобов'язані вимагати негайного судової перевірки законності арешту чи судового розгляду справи;

-ув'язнення обвинуваченого могло здійснюватися тільки після пред'явлення наказу зі вказівкою про підстави арешту;

-у разі затримки судового розслідування закон передбачав можливість звільнення заарештованого під заставу

-заборонялося незаконне заслання до колоній.

Текст документа містив багато застережень, які практично ігнорували інтереси народних мас і свідчили про вузькокласовий характер акта. Уряду надавалося право призупиняти дію цього Закону, що й використовували панівні класи, коли виникала загроза їхньому пануванню. Та, попри все, НаЬеаз согриз акї, як і Велика Хартія вольностей та Петиція про права, заклав міцний фундамент захисту особистих прав англійських підданих.