16. Оон: цілі, принципи діяльності, структура.

Статутом ООН визначено такі цілі організації:

— підтримувати міжнародний мир та безпеку;

— розвивати дружні відносини між націями на основі поважання принципу рівноправ'я і самовизначення народів;

— здійснювати співробітництво для розв'язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та для заохочення й розвитку поваги до прав людини й основних свобод;

— організовувати і погоджувати дії націй для досягнення цих спільних цілей.

Діяльність організації ґрунтується на таких принципах:

— суверенна рівність усіх держав-членів;

— вирішення країнами-членами своїх міжнародних спірних питань мирними засобами і так, щоб не загрожувати миру, безпеці та справедливості;

— утримання будь-якої держави від загрози силою або застосування сили проти інших держав;

— надання державами-членами допомоги ООН в усіх її діях, які здійснюються відповідно до Статуту, й утримання від допомоги будь-якій країні, проти якої ООН вживає заходів превентивного або примусового характеру;

— забезпечення дотримання країнами, які не є членами ООН, тих самих принципів, оскільки це необхідно для підтримання міжнародного миру і безпеки;

— невтручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції будь-якої держави.

На основі Статуту виникла розгалужена система багатосторонніх договорів. ООН розробляє рекомендації, конвенції, заходи, які пропонує прийняти своїм членам для подальшого включення в законодавство або введення нормативних актів.

Членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, які беруть на себе зобов'язання дотримуватися Статуту і, на думку ООН, можуть і прагнуть ці зобов'язання виконувати. Нових членів приймає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки. Статутом передбачено також призупинення прав та привілеїв держави-члена або навіть виключення за недотримання принципів Статуту.

Хартія ООН зобов'язує країни-члени регулярно сплачувати членські внески. Згідно з існуючими правилами щорічні внески в основний (так званий регулярний) бюджет організації треба вносити до ЗІ грудня відповідного року. Статтею 19 Статуту ООН передбачено, що країни, які не сплачують внески, можуть бути позбавлені права голосу в Генеральній Асамблеї.

Розмір внесків визначається Асамблеєю за рекомендацією комітету з внесків (18 членів). Квоти внесків розраховуються відповідно до валового національного продукту і рівня доходів на душу населення країни-члена. Тому приблизно 75 відсотків коштів надходить від десяти найбагатших країн. Асамблея встановила максимум — 25 % бюджету і мінімум — 0,01 %. Так, США сплачують у регулярний бюджет ООН 25 % його суми, Японія — 11,38%, Німеччина — 8,9 %, Франція — 6,25 %, Великобританія — 4,86 %, Італія — 3,39%, Канада — 3,09%. Додатковим джерелом бюджету є добровільні внески.

Квота Радянського Союзу становила 9,99 %, України — 1,25 %, Білорусії —0,33%. Після розпаду СРСР для Росії було встановлено квоту 5,68 % регулярного бюджету. В 1996 р. з урахуванням економічного стану квоту було перераховано і знижено до 4,45 %. Україна також через постійного представника при ООН звернулась до Генерального секретаря з проханням переглянути шкалу внесків та сприяти розв'язанню проблеми заборгованості. Українську квоту за період 1995-1997 рр. було знижено з 1,87% до 1,09% бюджету. У відповідному співвідношенні обчислюються і ставки внеску до всіх міжнародних організацій системи ООН — МОП, ЮНЕСКО та ін.

Крім відрахувань у регулярний бюджет для держав-членів встановлюються також розміри внесків відповідно до модифікованого варіанта основної шкали покриття витрат тимчасових Збройних Сил ООН. За станом на лютий 1996 р. держави-члени заборгували ООН 3,2 млрд. дол. США, з них 1,3 млрд. дол. припадає на регулярний бюджет, 1,9 млрд. — на фінансування операцій для підтримання миру.

Маючи понад 70 інформаційних центрів на всіх континентах, ООН налічує 54 тис. службовців; 14 тис. співробітників працюють безпосередньо в штаб-квартирі організації у Нью-Йорку.

Офіційними мовами організації є англійська, іспанська, китайська, російська, французька. Арабська мова додана пізніше як офіційна мова Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки і Економічної та Соціальної Ради.

Регулярний бюджет за програмами ООН затверджується Генеральною Асамблеєю один раз на два роки. У 1994 — 1995 рр. регулярний бюджет ООН становив майже 1,1 млрд., а бюджетний дефіцит— 300 млн. доларів.

Останні роки ООН переживає дві взаємопов'язані кризи — фінансову і бюджетну. Перша зумовлена тим, що деякі держави-члени не виконують своїх фінансових обов'язків згідно зі статутом, друга — з необхідністю суттєвого скорочення бюджету. Отже, на порядку денному ООН стоїть питання реформування цієї організації. В доповіді Генерального секретаря ООН на 51-й сесії ГА «Оновлення ООН: програма реформ» запропоновані основні напрями оновлення, серед яких:

— створення нової структури керівництва та управління; — забезпечення платоспроможності створенням спеціальних фондів:

— скорочення структур і підрозділів Секретаріату до п'яти їх об'єднанням, а також злиттям міжурядових органів;

— сприяння стабільному і сталому розвиткові;

— підвищення ролі ГА;

— електронізація ООН.

Генеральний секретар ООН має намір скоротити в наступні роки непрограмні витрати з 38% регулярного бюджету до 25% і спрямувати зекономлені кошти у так званий «дивіденд розвитку», тобто спеціальний фонд розвитку.

У ході 52-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН в 1997 р. схвалено кардинальні рішення щодо глибокої структурної і функціональної перебудови її системи. Генеральний секретар ООН К.Аннан ініціював розробку програми реформ, спрямованих на підвищення ефективності діяльності цієї організації, яку підтримали більшість держав-членів. Оновлення ООН є життєво важ­ливим для її адаптації до сучасних політичних реалій.

Органи системи Організації Об'єднаних Націй можна поділити на такі основні групи: головні, допоміжні, спеціалізовані організації і установи, автономні організації.

ГОЛОВНІ ОРГАНИ ТА СТРУКТУРА ООН.

Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат.

Економічна діяльність ООН, її рівні.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) - міжнародна організація, створена для підтримання і зміцнення міжнародного миру і безпеки, розвитку співробітництва між державами, основи її діяльності і структура розроблялися в роки Другої світової війни лідируючими учасниками антигітлерівської коаліції.

Історія ООН.

Попередницею ООН була Ліга Націй, організація задумана при подібних обставинах під час Першої світової війни і заснована в 1919 році у відповідності до Версальського договору "для розвитку співробітництва між народами і для забезпечення їм миру і безпеки".

Назва Об'єднані Нації, запропонована президентом США Франкліном Д.Рузвельтом, була вперше використана в Декларації Об'єднаних Націй 1 січня 1942 року, коли в період Другої світової війни представники 26 країн зобов'язались від імені своїх урядів продовжувати спільну боротьбу проти країн осі.

В подальшому на конференції в Сан-Франциско 26 червня 1945 представниками 50 держав був підписаний Статут ООН, який набрав чинності 24 жовтня (ця дата щорічно відзначається як День Організації Об'єднаних Націй). Польща не брала участь у Конференції по тій причині, що склад її нового уряду був оголошений надто пізно. Через це було залишено місце для підпису Польщі, як одної з перших держав, які підписали Декларацію Об'єднаних Націй. До моменту відкриття Конференції не було загальновизнаного польського керівництва, але 28 червня було оголошено про його сформування і 15 жовтня 1945 року Польща підписала Статут, вступивши, таким чином, в число першопочаткових членів Організації.

На протязі 1946-2006 років в ООН було прийнято іще 141 державу.

На даний час в ООН входять 192 країни. Із міжнародно визнаних незалежних держав в ООН не входить лише Ватикан.

В кінці ХХ століття у зв'язку із подіями у Югославії виокреслилася криза в діяльності організації, виявивши неефективність колись визнаної працездатною структури, яка виявилася не в змозі справитись зі своїм головним призначенням - усунення війни і збереженням миру у всьому світі.

В подальшому були спроби провести реформу ООН, але поки вони ні до якого суттєвого результат не привели.

Статут ООН виявився першим в історії міжнародних відносин договором, який закріпив обов'язки держав дотримуватись і поважати основні права і свободи людини.

Коли створювалась Організація Об'єднаних Націй, в першій же стрічці преамбули Статуту ООН було закріплено, те що "Ми народи Об'єднаних Націй, з повною рішучістю позбавити прийдешні покоління від лих війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, намагаємось знову затвердити віру в основні права і свободи людини".

В статуті ООН також закріплені основні принципи міжнародної співпраці:

- суверенна рівність всіх членів ООН;

- вирішення міжнародних дискусій винятково мирними засобами;

- відмова в міжнародних відносинах від загрози сили чи її застосування будь-яким чином, несумісним з цілями ООН;

- невтручання ООН у справи, які по суті входять до внутрішньої компетенції будь-якої держави та ін.

Складовою частиною Статуту є Статут Міжнародного суду.

Декларації і конвенції ООН

На відміну від Статуту ООН , конвенції ООН не є обов'язковими для прийняття учасниками організації, та чи інша країна може як ратифікувати той чи інший договір, так і не робити цього.

Найбільш відомі конвенції ООН:

Конвенція про попередження геноциду і покарання за нього (1948р.)

Міжнародний пакт про громадські і політичні права (1966р.)

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї підтриманий і відкритий для підписання в 1968 році.

Кіотський протокол (2004р.)

Декларація тисячоліття 2000 рік.

Декларації ООН оформляються в формі закликів і рекомендацій та не є по суті договорами.

8-й Генеральний секретар ООН (з 2007 року), Пан Гі Мун

Штаб-квартира ООН розміщена в Нью-Йорку. Будівлі стоять на ділянці землі, подарованій організації Джоном Рокфеллером-молодшим

Генеральна Асамблея - займає центральне місце в якості головного дорадчого і представницького органу. Асамблея збирається на щорічну сесію в період з вересня по грудень і по мірі необхідності.

Рада Безпеки несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки; її рішенням зобов'язані підчинятися всі члени ООН.

3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку

Міжнародний банк реконструкції та розвитку — основна кредитна установа Світового банку. МБРР — найбільший кредитор проектів розвитку в країнах, що розвиваються із середнім рівнем доходів на душу населення. Країни, що подають заявку на вступ у МБРР, повинні спочатку стати членами МВФ. Всі позики банку надаються під гарантії урядів країн-членів. Позики виділяються під процентну ставку, що змінюється кожні 6 місяців. Позики надаються, як правило, на 15-20 років з відстрочкою платежів по основній сумі позики від трьох до п'яти років.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) — спеціалізована установа ООН, міждержавний інвестиційний інститут, заснований одночасно із МВФ відповідно до рішень Міждународної валютно-фінансової конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р. Угода про МБРР, що є одночасно і його уставом, офіційно набули чинності в 1945 р., але банк почав функціонувати з 1946 р. Місцезнаходження МБРР — Вашингтон.

Вищими органами МБРР є Рада керуючих і Директорат як виконавчий орган. На чолі банку - президент, як правило, представник вищих ділових кіл США. Сесії Ради, що складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками, проводяться раз на рік паралельно із сесіями МВФ. Членами банку можуть бути тільки члени МВФ, голоси також визначаються квотою країни в капіталі МБРР (85,2 млрд дол.). Хоча членами МБРР є 185 країн, чільну позицію посідають країни сімки: США, Японія, Великобританія, ФРН, Франція, Канада й Італія.

Джерелами ресурсів банку крім акціонерного капіталу є розміщення облігаційних позик, головним чином на американському ринку, і кошти, отримані від продажу облігацій.

Основними цілями банку є:

- сприяння країнам-членам в розвитку економіки шляхом надання їм довгострокових позик і кредитів;

- заохочення іноземного інвестування через надання гарантій або участь в позиках та інших інвестиціях приватних кредиторів;

- стимулювання тривалого збалансованого зростання міжнародної торгівлі, підтримка збалансованості платіжних балансів країн-членів.

Джерелами формування ресурсів є уставний капітал, що складається підпискою країн-членів; позикові кошти; платежі в рахунок погашення боргу [1].

Підписка країн-членів на акції банку здійснюється у відповідності з їх економічною потужністю. Кожна країна має свою квоту в уставному капіталі. Квота України складає 0.8% капіталу банку, США – 17% , Японії – 6, 24% . Росії, Канади, Саудівської Аравії, Індії та Італії – по 2,99%.

Зовнішні джерела фінансування. МБРР є значним позичальником на світовому фінансовому ринку. Він випускає облігації під 7% щорічних, що дуже вигідно приватним інвесторам. Їх інтерес підігрівається ще й тим, що банк дає гарантії під ці облігації. Крім того, приватні банки й інші кредитні інститути вкладають також свої капітали в облігації МБРР. За рахунок емісії облігацій МБРР формує 94% своїх ресурсів [2].

Основне призначення кредитів – стимулювання розвитку приватного сектору в країнах-членах. До прийняття рішення про надання кредиту в країну прямує місія МБРР, яка вивчає економічну ситуацію, оцінює доцільність здійснення проектів, під які плануються кредити. Місія складає свій висновок і рекомендації, які країна мусить прийняти, інакше може й не одержати кредиту.

Кредити надаються на строк 15-20 років. Ставка кредиту в середньому перевищує на 0,5% ставку по позиковим коштам банку. Оскільки МБРР залучає позики з розрахунку 7% щорічних, то кредитна ставка складає в середньому 7,5% .

Для країн, що розвиваються, ставка дещо нижча. Найбіднішим країнам МБРР може надати безвідсотковий кредит [3].

Однією з особливостей діяльності МБРР є відмова від реструктуризації заборгованості клієнтів: випадків неповернення кредитів ще не було. Хоч прибуток не є головною метою МБРР, він працює прибутково. Прибуток використовується для поповнення ресурсів МБРР. Дивідендів своїм членам банк не сплачує.

МБРР спочатку кредитував конкретні об'єкти, переважно інфраструктури, ретельно їх відбираючи. Це обмежувало позичальникам можливість маневру, що викликало їх невдоволення. Згодом кредити стали менше прив'язуватись до конкретних об'єктів. Крім підприємств приватного сектора банк став кредитувати й державні підприємства, але під гарантії уряду. Банк кредитує й галузі, куди приватний капітал йде неохоче через їх високу капіталоємність або низьку рентабельність (енергетика, транспорт, сільське господарство).

Надання кредитів Світовим банком має демонстраційний ефект: його авторитет стимулює приватних інвесторів та інші банки спрямовувати капітали в країни, що одержали кредити від МБРР [1].

Таким чином, Світовий банк спричиняє дуже сильний вплив на весь валютно-кредитний ринок.

Міжнародний банку реконструкції та розвитку - основний інститут у групі Світового банку.

Договір про МБРР, що став одночасно його Статутом, офіційно набув чинності 27 грудня 1945 р., а свою діяльність Банк почав 26 липня 1946 р. МБРР є спеціалізованою установою, яка входить у систему ООН. Місцеперебування МБРР - Вашингтон (США), Європейського бюро - Париж (Франція), Токійського бюро - Токіо (Японія).

Членами - засновниками першої кредитної організації групи Світового банку - МБРР - стали 39 країн, які до 31 грудня 1945 р. підписали Статут як самого Банку, так І Міжнародного валютного фонду.

Мета створення МБРР полягала:

1) у наданні допомоги у відбудові та розвитку територій країн - членів організації шляхом залучення інвестицій для розбудови економік, знищених чи пошкоджених війною, а також для конверсії військово-промислового комплексу і підтримки розвитку продуктивних сил у менш розвинених країнах;

2) залученні під гарантії Банку приватних іноземних інвестицій; у разі несприятливих умов кредитів, що пропонує приватний сектор, у наданні позик з власних авуарів;

3) сприянні довгостроковому збалансованому зростанні міжнародної торгівлі і підтримці рівноваги балансу платежів за рахунок залучення міжнародних інвестицій у розвиток продуктивних сил країн - членів Банку, що має стимулювати зростання продуктивності, рівня життя та поліпшення умов праці на території країн-членів;

4) залученні позик із-за кордону або гарантуванні їх надходження з інших каналів для першочергової реалізації найкорисніших і найактуальніших проектів;

5) врахуванні під час реалізації своїх операцій впливу міжнародних інвестицій на бізнесове довкілля у країнах-членах; стимулюванні якнайшвидшої конверсії військової промисловості найменш болісним шляхом.

Назву "банк" МБРР отримав завдяки своїм операціям, які традиційно здійснюють банки: підписка на капітал, надання кредитів та/чи гарантій, випуск облігацій тощо. Але за іншими показниками - типом акціонерів, процедурою підписки на капітал, обмеженням обсягу короткострокових запозичень і, головне, за неприбутковим характером діяльності - він не має жодних спільних ознак із традиційними банками.

Наприкінці 40-х років найактуальнішим завданням МБРР було забезпечення фінансування реконструкції зруйнованих війною економік західноєвропейських країн. Для цього використовувались як власні кошти Банку, так і залучені через нього капітали американських інвесторів. За допомогою таких операцій МБРР сприяв економічній та політичній стабілізації в цих країнах, а водночас і поширенню впливу американського капіталу на їх економіку.

Із середини 50-х років, коли становище західноєвропейських країн дещо стабілізувалось, а країни - отримувачі позик досягли рівня економічної самостійності, МБРР змінив напрям діяльності. Відтоді він зосередив зусилля на наданні фінансової допомоги найбіднішим країнам світу.

Наприкінці 80-х - на початку 90-х років Банк почав кредитувати країни з транзитивною економікою. До цієї групи за класифікацією МБРР належали 15 колишніх республік СРСР, а також Албанія, Болгарія, Боснія й Герцеговина, Македонія, Кіпр, Польща, Румунія, Словачинна, Словенія, Хорватія й Угорщина. За останнє 10-річчя фінансування зростало випереджальними темпами: якщо в 1989-1993 рр. цій групі країн виділялось у середньому 2,6 млрд. дол. США на рік, то в 1999 р. - уже майже 5,3 млрд дол.

МБРР є міжнародним відкритим акціонерним товариством, кількість членів якого постійно зростає. Його Статутом досить детально розроблені всі питання, пов'язані зі вступом до МБРР нових членів, процедурою виходу будь-якої країни з Банку, регламентація роботи Банку, його організаційна структура, порядок формування вищих органів керівництва та їхні повноваження, порядок формування і використання авуарів МБРР. Так, зокрема, відповідно до статті II Статуту Банку членом МБРР може стати будь-яка країна світу. На 1 січня 2011 р. членами МБРР є 187 країн.

Засновники обох міжнародних організацій (МВФ і МБРР) обмежили можливість вступу країн до МБРР її обов'язковим членством у МВФ. Для розуміння обґрунтованості цієї вимоги слід згадати, що країни, які стали членами МВФ, беруть на себе зобов'язання реалізувати власну національну валютно-фінансову політику відповідно до так званого "кодексу поведінки", зафіксованого в документах МВФ. "Кодекс поведінки" включає зобов'язання всіх країн-членів дозволяти вільно і без обмежень обмінювати свої валюти на іноземні, інформувати МВФ про ті планові зміни у їх фінансовій та монетарній політиці, які можуть вплинути на економіку інших держав-членів та, наскільки це можливо, модифікувати цю політику, спираючись на поради МВФ з урахуванням інтересів усіх членів організації.

Крім обміну інформацією, між організаціями здійснюється також координація надання ними фінансової допомоги краї-нам-членам. Ця координація є односторонньою: якщо МВФ приймає свої рішення самостійно на основі попередніх консультацій з різними міжнародними організаціями, урядом і діловими колами країн - претендентів на позики та численними експертами, то МБРР при винесенні своїх рішень завжди зважає на оцінювання платоспроможності кожної країни фахівцями Фонду.

Не тільки вступ до МВФ, а й виключення з нього супроводжується аналогічними діями з боку МБРР: будь-який акціонер Банку, що припиняє (добровільно чи примусово) своє членство у Фонді, обов'язково виключається з числа акціонерів Банку впродовж трьох місяців.

Жодна з установ Світового банку не надає позики країні, якій МВФ повністю або тимчасово відмовляє у кредитуванні. Якщо Фонд припиняє надання кредитів за вже відкритими ним лініями будь-якому своєму членові, така країна автоматично перестає отримувати фінансування і від МБРР - вона не тільки не одержить нових позик від Банку, а й буде призупинено виконання раніше узгоджених кредитних ліній. Щоб залишитися акціонером Банку, такій країні знадобилось би спеціальне рішення Ради директорів МБРР, підтримане не менше ніж 75 % голосів.

Умови надання кредитів через Світовий банк, хоч і можуть здаватися донорам малопривабливими (у зв'язку з низьким процентом), мають перевагу подвійного захисту (гарантіями самого Світового банку, а також урядів країн, які отримують позики). Окрім надійності, надання кредитів країнам третього світу через Світовий банк є привабливим для інвесторів ще й з іншого боку, оскільки ці позики забезпечують розбудову на місці їх засвоєння сприятливого бізнес-довкілля, створення моральних і матеріальних передумов для приходу на нові ринки вже позикового приватного капіталу, а також формування нових ринків не тільки для товарів країн-кредиторів, а й для їхніх технологій та ноу-хау.

Діяльність Банку спрямована не на максимізацію прибутку, а на координацію політики економічної допомоги промислово розвинених країн тим своїм членам, які тільки розвиваються. Світовий банк нікому не нав'язує своїх кредитів, а навпаки - ставить низку вимог для їхнього одержання.

Забезпечуючи менш багаті країни кредитними ресурсами за найнижчою вартістю, Банк не висуває отримувачам позик політичних вимог: за статтею IV Статуту ні Банк, ні його окремі службовці не повинні втручатися у політику країн - членів МБРР. Оскільки метою Банку є досягнення максимальної віддачі кредитних ресурсів, останні надаються у "не визначеному вигляді", тобто кошти можуть бути витрачені на купівлю товарів і оплату послуг у будь-якій країні світу.

Згідно з положенням своїх установчих документів МБРР як одна із спеціалізованих фінансових установ ООН передусім має сприяти виконанню стратегічного завдання - інтегрувати економіку всіх країн-членів до основних центрів світової системи господарства, наблизивши якість життя у бідних країнах до рівня розвинених держав.

Розробляючи плани діяльності на майбутнє, керівництво Банку довело до відома громадськості свої наміри не зупинятися на досягнутому, а продовжувати власну діяльність у раніше обраному напрямі. Зокрема планується здійснювати фінансову підтримку зусиль, спрямованих на досягнення цілей розвитку світового співтовариства. Вони полягають:

- у скороченні наполовину до 2015 р. частки населення, що живе за межею бідності;

- забезпеченні до 2015 р. загальної початкової освіти в усіх країнах світу;

- скороченні до 2015 р. дитячої смертності на дві третини, а материнської - на три чверті;

- забезпеченні до 2015 р. загального медичного обслуговування у сфері репродуктивного здоров'я;

- припиненні до 2015 р. скорочення екологічних ресурсів на національному і глобальному рівнях.

Конкретна участь групи Світового банку в здійсненні цієї глобальної програми розвитку в найближчому майбутньому концентруватиметься, як про це оголосив президент Банку на щорічній спільній конференції з МВФ сесіями, на п'ятьох напрямах:

- підвищення ефективності державного управління шляхом забезпечення гласності, прозорості, свободи інформації, боротьби з корупцією, підвищення рівня підготовки й оплати праці державних службовців;

- створення законодавчої системи, яка б виключала прийняття волюнтаристських рішень, а також сучасної, прозорої фінансової системи з адекватними органами нагляду, що функціонуватиме на основі та відповідно до міжнародних принципів бухгалтерського обліку та аудиту;

- підтримка системи соціального забезпечення - забезпечення загальної освіти (незалежно від статі), медичного обслуговування, соціального захисту, створення і розвиток системи дошкільних навчальних закладів;

- підтримка державних установ та інфраструктури зв'язку і транспорту, а також участь у проектах міського розвитку;

- підтримка проектів у с4>ері захисту довкілля і розвитку людських ресурсів, реалізація яких уможливить безпечне користування водою, продуктами харчування та джерелами енергії, а також захист культурного надбання, що має сприяти розвитку суспільства на історичній основі.

Цілі МБРР є такі:

- сприяння реконструкції та розвитку територій держав-членів шляхом заохочення капіталовкладень на виробничі цілі;

- заохочення приватного й іноземного інвестування за допомогою надання гарантій чи участі у позиках та інших інвестиціях приватних кредиторів;

- стимулювання довгострокового збалансованого зростання міжнародної торгівлі, а також підтримка збалансованого платіжного балансу шляхом міжнародних інвестицій у розвиток виробничих ресурсів держав - членів МБРР.

В організаційній структурі Банку найвищим органом є Рада директорів, яка визначає загальну політику МБРР, регулює питання щодо прийняття нових членів, зміни обсягу статутного капіталу та розподілу чистого доходу.

Виконавчим органом МБРР є Директорат, який складається з 24 директорів-розпорядників. Із них 5 призначають ті країни-члени, які мають найбільшу кількість акцій, усіх інших обирають управляючі з представників інших країн-членів. Директорат обирає президента Банку, який здійснює оперативне управління його діяльністю і відповідає за штат службовців. У складі Банку є 5 комітетів: аудиторський; з питань кадрової політики; з розробки регламенту; з питань ефективності витрат і бюджетної практики; з адміністративних питань1.

До головних напрямів діяльності МБРР належать:

1) надання довгострокових позик країнам, що розвиваються, які не в змозі виплачувати процентні ставки, близькі до ринкових, 8 метою:

- реалізації конкретних проектів у сфері сільського господарства, енергетики, інфраструктури, освіти, охорони здоров'я;

- гарантування погашення заборгованості відповідним урядам;

2) надання довгострокових позик країнам - членам МБРР, у тому числі приватним фірмам під гарантії уряду; при цьому Банк має впевнитися, що необхідні кошти неможливо отримати з інших джерел на прийнятних умовах;

3) надання країнам, що розвиваються, зокрема і країнам, що перебувають за межею бідності, технічної допомоги, яка буває трьох видів:

- технічна допомога, що фінансується як складова позик і кредитів; безстрокові позики і кредити на технічну допомогу; технічна допомога, що фінансується через Фонд підготовки проектів;

- технічна допомога, що надається, але не фінансується Банком, який у цьому випадку є адміністративним органом;

- технічна допомога, що надається за рахунок державного бюджету;

4) підготовка і реалізація проектів, які фінансує Банк;

5) проведення досліджень з економічної та науково-технічної проблематики, з питань розробки і здійснення конкретних програм, з питань кредитної політики, інвестування;

6) сприяння політичному діалогу між Банком і бідними країнами-членами у зв'язку з фінансуванням галузевих і загальноекономічних планів розвитку в особливих умовах;

7) діяльність як члена консультативного органу, створеного Канадою, Францією, Нідерландами і США для координації діяльності країн-кредиторів, які здійснюють систематичне фінансування програм у країнах, що розвиваються;

8) надання інформації про проекти у країнах-членах.

Позики МБРР країнам, що розвиваються, насамперед фінансуються за рахунок продажу цінних паперів на світових фінансових ринках. Оскільки МБРР заробляє незначну маржу у результаті такого позичання, більша частина доходу отримується завдяки позичанню власного капіталу. Цей капітал складається з резервів, накопичених протягом років, і коштів, сплачених акціонерами - членами Банку.

Акціонери також забезпечують покриття капіталу, виконуючи свої боргові зобов'язання перед МБРР. Банк має 178 млрд дол. США так званого відкличного капіталу, який він може отримати від своїх акціонерів за необхідності - для сплати зобов'язань за запозиченнями (облігаціями) або гарантіями МБРР. Щоправда, досі в історії Світового банку не траплялося подібних випадків.

МБРР є одним із найбільших міжнародних позичальників у світі і водночас організацією, котра найчастіше випускає свої боргові фінансові інструменти. Щороку Банк здійснює майже 100 таких операцій. Перші цінні папери МБРР випустив у 1947 р. 31959 р. провідні рейтингові агентства виставляють їм найвищий можливий рейтинг - АЛЛ, котрий залишається незмінним і донині.

Обсяг коштів, які запозичує Банк, визначається обсягом його кредитної діяльності у країнах, що розвиваються. Оскільки програма кредитування Світового банку з часом змінюється, так само змін зазнає і щорічна програма запозичень. Більшу частину своїх фінансових коштів МБРР отримує від продажу облігацій на міжнародних фінансових ринках. У 2010 фінансовому році МБРР залучив позикові кошти із середніми та тривалими строками погашення на суму 34 млрд дол. США.

Боргові цінні папери з різною структурою і строками погашення були випущені в 28 валютах.

Високий рейтинг кредитоспроможності МБРР (АЛЛ) дає змогу Банкові на вигідних умовах залучати кошти на тривалий строк погашення. Банк здійснює запозичення в усіх регіонах світу на різних ринках і в різних валютах.

Такий високий рейтинг кредитоспроможності пояснюється шістьма основними причинами: 1) борг Світового банку підтримують 187 суверенних акціонерів - уряди країн, які є його членами; 2) Банк проводить чітку і виважену фінансову політику: на один долар його капіталу може припадати максимум один "позиковий" долар; наразі на 1 долар загального капіталу припадає близько 50 центів позик; 3) за останні 16 років чистий дохід перевищив 1 млрд дол. США; 4) свої активи Світовий банк тримає у ліквідній формі, що забезпечує гнучкість стосовно випуску нових боргових зобов'язань; 5) Банк здійснює досить жорстку політику запозичень, є ліміти концентрації кредитів, що забезпечує високу якість портфеля позик Світового банку; 6) кредити Світового банку видають під реалізацію тих проектів, які або співфінансують уряди країн, або мають державні гарантії. Провідні рейтингові агенції звертають увагу на винятковий кредитний статус Банку, який має справу не з приватними позичальниками, а з державами, рівень спроможності котрих виконати свої зобов'язання є високим.

Банк надає середньо - та довгострокові позики урядам країн, які до нього входять, а також приватним організаціям під гарантію уряду та контролює їхнє використання. Позичальники повинні дотримуватися рекомендацій Банку і надавати йому звіти щодо використання коштів.

Загальний обсяг кредитування, що був наданий МБРР з часу його заснування, становить 523,6 млрд дол. США. Дані проведених операцій МБРР детальніше подані у табл. 11.3.

Спочатку МБРР мав за допомогою акумульованих бюджетних коштів промислово розвинутих країн і залучених капіталів інвесторів стимулювати приватні інвестиції в країнах Західної Європи, економіка яких значно постраждала під час Другої світової війни. З середини 50-х років, коли господарство країн Західної Європи стабілізувалося, діяльність МБРР в усе більшій мірі стала орієнтуватися на країни Азії, Африки і Латинської Америки з метою стимулювання розвитку їхньої економіки (табл. 11.4). Традиційно діяльність МБРР полягає у наданні кредитів для розширення виробничих потужностей країн - членів Світового банку, що видаються зазвичай строком до 20 років (пільговий період - 5 років) під гарантію урядів країн-членів. Як правило, МБРР надає позики в обсязі 15 млрд дол. США на рік, процент за якими стягується на рівні ставок світових фінансових ринків (ставка за кредитом у середньому на 0,5 % перевищує вартість позикових коштів і змінюється за півріччями).

Порівняно з 2006 р. у 2010 р. структура кредитування МБРР за регіонами суттєво змінилася (табл. 11.5). Зокрема, більша частина кредитних коштів була направлена в країни Південної Африки, Середнього Сходу та Північної Африки, Східної та Південної Азії, тоді як частка країн Європи та Центральної Азії суттєво зменшилася.

У 2010 р. найбільший обсяг допомоги було надано країнам Латинської Америки та Карибського регіону, що досягнув рекордного для цього регіону рівня - 13,7 млрд дол. США. Європа та Центральна Азія отримали 10,2 млрд дол. США, Південна Азія - 6,7 млрд дол. США. Обсяг кредитних ресурсів, зарезервованих для Південної Африки, збільшився порівняно з 2006 фінансовим роком у 112 разів.

Традиційно МБРР надає позики для фінансування конкретних проектів двома шляхами:

1) безпосередньо проектній компанії, отримуючи в такому разі гарантію відповідної держави відносно платіжних зобов'язань компанії. Ця схема охоплює два елементи: а) кредитну угоду між МБРР та проектною компанією; б) гарантійну угоду між МБРР та державою. Гарантійна угода покриває повернення позики, а у випадку, коли компанія підконтрольна державі, гарантія забезпечує виконання (дод. Г, рис. 1).

2) безпосередньо державі, яка в свою чергу надає цю позику проектній компанії. У такому разі платіжне зобов'язання покладається на державу, а не на проектну компанію. Ця схема включає такі основні елементи: а) кредитну угоду між МБРР та державою; б) субсидіарну кредитну угоду між державою та проектною компанією; в) проектну угоду між МБРР та проектною компанією, що містить певні зобов'язання останньої відносно реалізації проекту (дод. Г, рис 2).

МБРР застосовує обидві схеми для підтримки широкомасштабних інфраструктурних та інших промислових проектів, однак віддає перевагу позичанню безпосередньо проектній компанії, яка відповідає за проектне будівництво та проектну діяльність, а також проектам з урядовими гарантіями.

Позики МБРР для анклавних проектів. У виняткових випадках МБРР може надавати позики для проектів країнам

Міжнародної асоціації розвитку (МАР), незважаючи на їх неадекватну кредитоспроможність (так звані анклавні проекти). Такі операції мають два комплекси елементів: перший пов'язаний з фінансованим проектом, другий - з угодами безпеки для захисту МБРР. Обидва комплекси спрямовані на захист МБРР від ризику неплатежу, попри некредитоспроможність держави.

Фінансований проект повинен мати певні характеристики: по-перше, приносити достатні валютні надходження для обслуговування боргу; по-друге, МБРР має отримати винагороду за використання різних гарантій та угод безпеки, розроблених для зміцнення вірогідності погашення позики; по-третє, проектні надходження повинні мати можливість відокремлення для обслуговування позики МБРР.

Для забезпечення погашення позики МБРР стежить за угодами безпеки, що спрямовані на підтримку кредитоспроможності держави та встановлення безпечного шляху для проектних грошових потоків для обслуговування боргу. МБРР компенсує неадекватну кредитоспроможність країн, що приймають, платіжними гарантіями кредитоспроможних сторін, зазвичай від іноземних приватних інвесторів проекту. Іноді таку гарантію надає інша країна, яка вважається кредитоспроможною. Однак такі гарантії не виключають необхідності отримання гарантій від країни, що приймає. Щоб мати безпечний шлях повернення коштів, Банк вимагає утримувати закордонний трастовий рахунок, на якому акумулюються проектні валютні кошти (доходи) закордонним покупцем. Такі доходи перш за все спрямовуються на погашення позики МБРР, а також інших позик.

Позики для анклавних проектів можуть надаватися як проектній компанії (з урядовими гарантіями), так і державі, яка перепозичає їх проектній компанії. Схема позики для анклавних проектів має такі головні складові: а) кредитну угоду між МБРР та проектною компанією; б) гарантійну угоду між МБРР та державою; в) гарантію від приватних інвесторів для МБРР; г) угоду про відкриття закордонного трастового рахунку та встановлення пріоритетного платежу з обслуговування боргу (дод. Г, рис. 3).

Своїми кредитами Банк покриває лише 30% від вартості об'єкта. Найбільша частина його кредитів спрямовується у галузі інфраструктури: транспорт, комунальне господарство, енергетику. Однак із середини 80-х років МБРР збільшив фінансування у сільське господарство та на охорону здоров'я. Кредити МБРР у промисловість становлять менше 6 % (табл. 11.6,11.7).

Третина кредитів МБРР надається у формі спільного фінансування, за якого інвестори одержують низку вигід, наприклад, експертизу проекту і гарантію повернення кредиту забезпечує МБРР. Крім того, МБРР надає гарантії за довгостроковими кредитами інших банків. При цьому він вимагає обов'язкового надання йому інформації про фінансове становище країни-позичальника, об'єкта, що кредитується, і зміст місії банку, який обстежує ці об'єкти.

Важливим етапом у розвитку екологічного напряму діяльності МБРР стала Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (червень 1992 р.). Цілями екологічної політики Банку є:

1) допомога членам МБРР у визначенні пріоритетів національних екологічних політик; створення ефективної інституціональної, правової, управлінської, інформаційної та кадрової інфраструктури, у межах якої має формуватися і реалізовуватися національна екологічна політика (екологічні проекти за лінією технічної допомоги);

2) інвестиції в проекти так званого подвійного ефекту, тобто проекти, що поліпшують (зберігають) навколишнє природне середовище і забезпечують комерційний прибуток;

3) зведення до мінімуму негативних екологічних ефектів під час здійснення кредитно-інвестиційних операцій;

4) участь у розв'язанні глобальних екологічних проблем за допомогою Глобального екологічного фонду.

Практично всі проекти, що надходять на розгляд Банку, підлягають екологічному оцінюванню, що регламентується документом "Операційна директива за екологічним оцінюванням".

Принципи кредитної діяльності МБРР були детально розписані ще в Статуті. Згідно з ними:

- кредит МБРР є суверенним зобов'язанням; МБРР надає позики урядам, урядовим установам чи приватним закладам на території країн - членів Світового банку;

- кредити мають сприяти продуктивному використанню ресурсів країнами-членами, а фінансований Банком проект має відповідати технічним, економічним, фінансовим, інституційним і природоохоронним стандартам МБРР;

- при вирішенні питання про надання кредитів МБРР має зважувати перспективи повернення позики;

- МБРР має бути впевненим, що за наявних реалій ринку капіталів клієнт не зможе отримати кредит від іншого кредитора на тих самих сприятливих умовах;

- МБРР контролює використання наданих ним коштів.

За класифікацією МБРР усі пропоновані ним кредити поділяються на дві великі групи - інвестиційні і системні. До інвестиційних кредитів належать:

- спеціальні інвестиційні;

- розвитку галузі (сектору);

- фінансовим посередникам;

- надзвичайні постконфліктні;

- технічної допомоги;

- адаптаційні програмні;

- на навчання та новації.

Серед системних кредитів на структурну перебудову вирізняють:

- структурного регулювання;

- структурної перебудови сектору;

- на відбудову;

- на скорочення заборгованості1.

Пропозиція Банком різних кредитів має забезпечувати його клієнтів більш широким вибором умов запозичень, які б максимально відповідали стратегії отримувача позики з управління власними борговими зобов'язаннями та наявними можливостями з обслуговування отриманих кредитів.

Усі позики МБРР мають спільні риси. Кредити, надані Банком, є суверенними зобов'язаннями. Це означає, що повернення основної суми, виплата процентів і здійснення інших платежів є обов'язком країни-члена (або її центрального банку чи аналогічної агенції країни-члена), що є прийнятним для Банку і гарантується ним.

Для всіх кредитів МБРР встановлено кінцевий строк погашення і пільгові періоди, плату за зобов'язання і можливість відміни її певної частини, а також контрактну кредитну маржу, за якою припускається зниження процентних платежів.

Усі кредити МБРР є довгостроковими, а надання коштів здійснюється у межах проектів чи програм, що реалізуються. Кредити Банку надаються, як правило, на період від 15 до 20 років. До цього строку включається і п'ятирічний пільговий період, протягом якого отримувач кредиту сплачує лише проценти на поточну суму заборгованості з кредиту, а погашення основної суми не здійснюється.

МБРР надає позики під суверенні гарантії держав, у яких реалізуються проекти. В такому випадку банк знімає з себе всі ризики, наявність яких для кредитора є важливою ознакою. Можна тільки говорити про опосередкований вплив на проектне фінансування. Так, спеціалісти та експерти МБРР зробили та роблять значний внесок у розробку методів і методик проектного аналізу, які на сьогодні широко використовують під час підготовки та оцінювання проектів, що фінансують різні кредитори та інвестиційні інститути. Важливою є й та обставина, що кошти позик МБРР, які розподіляються у межах окремих держав-отримувачів через механізми перекредитування (у вигляді субпозик), перекредитуючими структурами (наприклад, національними комерційними банками) можуть використовуватися для фінансування конкретних інвестиційних проектів на принципах проектного фінансування.

Хоча надання кредитів і є головним завданням Банку, але цим його функції не вичерпуються. Країни-позичальниці також розглядають МБРР як джерело надання технічної допомоги. Фінансову і технічну допомогу зацікавленим країнам Банк в основному здійснює у вигляді підтримки конкретних проектів.

До кінця 80-х років надання Банком переважно інвестиційних кредитів супроводжувалося наданням технічної допомоги у вигляді вирішення інженерно-технічних питань під час проектування мостів, дамб, електроенергетичних об'єктів, автотрас тощо. Все це було пов'язано з роботою зі стандартними матеріалами і добре знайомими технологіями (які можна було за потреби легко пристосовувати до конкретних умов будь-якої країни), що значно прискорювало" полегшувало і здешевлювало надану МБРР допомогу. Однак згодом зміна пріоритетів у кредитній політиці (тобто зростання в її обсязі частки системних кредитів) неминуче привела до змін у характері і самої технічної допомоги країнам-позичальницям.

Докорінна зміна у пріоритетності напрямів як самої кредитної політики МБРР, так і технічної допомоги Банку" що її супроводжує" припав на кінець 80-х - початок 90-х років" тобто на період розпаду колишнього соціалістичного блоку і початок процесу трансформації економік країн" що входили до нього. Саме цей період характеризувався значним збільшенням обсягу технічної допомоги (у зв'язку зі вступом до МБРР великої кількості нових членів) на фоні зміни її характеру і спрямування. Надаючи колишнім соціалістичним країнам традиційну технічну допомогу (у вигляді, наприклад, сприяння комп'ютеризації системи управління) фахівці МБРР зосередили головну увагу на допомозі у вирішенні макроекономічних проблем (зокрема у сфері реструктуризації економіки, корпоратизації, приватизації тощо).

Під час виконання програми допомоги фахівці МБРР зосереджують свою увагу на чотирьох основних елементах:

- підтримці системних реформ, що мають сприяти переходу республік до ринкової економіки та їхній інтеграції до світової економічної системи;

- підтримці конкретних реформ у сферах сільського господарства, економіки, транспорту та інших галузях;

- створенні системи соціального захисту для найменш захищених груп населення в період переходу до ринкової економіки і вдосконалення якості основних соціальних послуг;

- підготовці кадрів та інституційних реформ1.

У 2009 р. МБРР здійснив 545 заходів у сфері технічної допомоги.

Ще однією функцією МБРР є надання гарантій. Згідно зі Статутом МБРР при наданні власних гарантій Міжнародний банк реконструкції та розвитку має отримати зустрічну гарантію від країни, що отримує гарантований Банком кредит.

МБРР розширив підтримку гарантій для інвесторів, що виявляється у двох аспектах: по-перше, МБРР надає гарантії безпосередньо кредитору проекту; по-друге, він фінансує гарантійне покриття, надане державою (чи іншою стороною на запит держави), через позики державі. У першому - пряма гарантія, у другому - непряме фінансування гарантії. Комбінація двох типів гарантій дає змогу МБРР надавати гарантійне покриття учасникам проектного фінансування різними шляхами.

Також МБРР здійснює спільне фінансування. Цей термін можна використовувати до кожної операції, за умовами якої кошти Банку поєднуються з будь-якими зовнішніми для країни-отримувача асигнуваннями з метою реалізації конкретних підтримуваних Банком проектів чи програм.

Спільне фінансування є одним із найважливіших напрямів діяльності Банку за Статутом МБРР. Його ресурси завжди доповнювали інвестиції з інших джерел у процесах підтримки реалізації широкого кола програм на рівні країни, певного регіону чи в глобальних масштабах. Беручи участь у спільному фінансуванні проектів, МБРР має на меті:

- мобілізацію ресурсів для здійснення конкретних проектів за участю Банку;

- координацію фінансової підтримки програм країн - членів Банку і вибір пріоритетів інвестування на рівні проекту чи галузі;

- допомогу донорам у підвищенні ефективності їхньої взаємодії між собою, з Банком та клієнтами.

У 2009 р. загальний обсяг спільного фінансування з 65 проектів Банку дорівнював 5,6 млрд дол. США. Основними партнерами Банка за спільним фінансуванням були Африканський банк розвитку (839 млн дол. США) і Міністерство з питань міжнародного розвитку Великої Британії (417 млн дол. США). Найбільшу частину спільного фінансування отримали такі регіони: Африка (2,677 млрд дол. США), Близький Схід і Північна Африка (1,561 млрд дол. США) та Південна Азія (458 млн дол. США). На потреби секторів енергетики та добувної промисловості, освіти та соціального захисту було спрямовано 1,846 млрд, 1,045 млрд і 0,816 млрд дол. США відповідно. Двосторонні установи надали на цілі спільного фінансування 1,5 млрд дол. США.

Протягом періоду діяльності МБРР його функції, мета та пріоритети неодноразово змінювалися, доповнювалися та вдосконалювалися.

Членом МБРР Україна стала 3 вересня 1992 р. відповідно до Закону України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій"1. З цього моменту Україна стала 167 членом Банку та розпочала співпрацю з ним для забезпечення успішного впровадження реформ у державі.

За всі роки співробітництва Україна отримала від Світового банку ресурсів на суму близько 4,3 млрд дол. СІНА (на сьогодні використано та зарезервовано коштів на суму близько 4,5 млрд дол. СІНА) для реалізації 50 кредитних проектів (табл. 11.8, 11.9).

Згідно з "Положенням про порядок підготовки та реалізації проектів розвитку економіки України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями" (затверджено Поста-новою Кабінету Міністрів України) проекти поділяються на системні та інвестиційні.

На сьогодні в активній стадії впровадження перебувають 9 інвестиційних проектів, сума позик за якими становить 1300,35 млн дол. США, та 3 системні на 153,51 млн дол. США.

Системні проекти - проекти, які спрямовані на здійснення економічної реформи в Україні, у тому числі на реформування державного сектору, структурні та інституційні зміни у галузях і секторах економіки. При цьому фінансові ресурси, надані міжнародними фінансовими організаціями для системних проектів, використовуються виключно для підтримки платіжного балансу та фінансування дефіциту державного бюджету і повертаються за рахунок коштів останнього.

Інвестиційні проекти - проекти розвитку окремих галузей та секторів економіки, виробництв, фінансування яких здійснюється на умовах самоокупності та обов'язкового внутрішнього співфінансування.

Найбільша частина кредитних ресурсів була надана на проекти, які стосувалися управління фінансовим сектором (33 %). Важливими також були питання управління державним сектором, розвиток енергетики, гірничої справи та транспорт (табл. 11.10), на які припадало відповідно 19,19 і 18 % сукупного кредитування. Домінування енергетичного сектору поступово зменшувалося, натомість великі ресурси були спрямо-

Таблиця 11.10. Структура кредитування МБРР в Україні

вані на транспортну сферу. Банк також надавав кошти на міський розвиток, сектору освіти. Перший проект Банку у галузі освіти був затверджений у 2005 р. і стосувався покращання якості освіти, управління та використання ресурсів. Слід зазначити, що раніше успішність співпраці обумовлювалася лише системними позиками, грантами та дослідженнями, а інвестиційні позики були менш успішними, тоді як за прогнозами системні позики становитимуть у 2011 р. лише п'яту частину від суми всіх запозичень.

Структура інвестиційного портфеля МБРР у 2010 р. зазнала змін, зокрема частка ресурсів у сфері розвитку енергетики, муніципальної та транспортної інфраструктури збільшилася до 50 % ресурсів порівняно з 14 % у 2007 р.

Умовами будь-якої угоди про позику зі сторони МБРР є вимога здійснювати закупівлі у межах проектів, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів МБРР, виключно за правилами та процедурами МБРР. Проект "Розвиток приватного сектору" - це одна з найбільш комплексних програм, яку здійснює Уряд України за підтримки МБРР з метою економічного розвитку підприємств і регіонів України.

Проект реалізує Український центр реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектору. Учасниками проекту є також Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство фінансів України, Світовий банк та обласні державні адміністрації.

Стратегічна мета проекту "Розвиток приватного сектору" - становлення сильного та конкурентоспроможного приватного сектору шляхом створення сприятливого клімату:

- для зростання підприємницької активності;

- відновлення виробництва;

- створення нових робочих місць;

- підвищення ефективності роботи реструктуризованих підприємств.

Програма Пакет системних позик (ПСП) - це низка позик, спрямованих на підтримку урядової програми структурних та інституційних реформ, у сумі 250 млн дол. США.

ПСП 2 було схвалено Радою директорів МБРР у грудні 2003 р. Тоді ж було надано перший транш у сумі 75 млн дол. США. Стратегією Світового банку допомоги Україні на 2004- 2007 рр. передбачалися також ПСП 3 - ПСПУ (програма системна позика для України).

Кожна з ПСП - це окрема юридична угода, тому програма є досить гнучкою і може коригуватися відповідно до зміни умов. Час є пом'якшувальним фактором у випадку, якщо результати програми не були досягнуті. ПСП підтримується декількома інвестиційними проектами в головних сферах (наприклад, видача державних актів на право власності на землю, реформа податкової адміністрації, казначейство, статистика тощо). Структура ПСП будується навколо п'яти тематичних напрямів: 1) фінансова дисципліна; 2) регуляторна реформа; 3) права власності; 4) підзвітність державного сектору; 5) управління соціальними та екологічними ризиками.

Основними досягненнями ПСП є:

- покращання фіскального менеджменту та фінансової дисципліни, що підтримали макроекономічні зрушення;

- збір податків у грошовій формі та проведення реформи податкової політики;

- ліквідація заборгованостей з виплати зарплат і пенсій та більшості інших заборгованостей державного сектору;

- створення єдиного казначейського рахунку та казначейської системи по всій країні;

- значне скорочення вартості здійснення підприємницької діяльності;

- поліпшення банківського регулювання та значне зростання банківської діяльності;

- прийняття закону про державні закупівлі;

- прийняття формульної системи надання трансфертів районам і містам;

- створення правової основи сучасної трирівневої пенсійної системи;

- створення регулятора НБФУ (небанківських фінансових установ);

- скорочення кількості міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з 89 до 50, включаючи 16 міністерств;

прийняття Земельного кодексу та видача більше 3 млн державних актів на право власності на землю;

- прийняття законів про іпотеку та забезпечені угоди;

- прийняття закону про телекомунікації відповідно до вимог ЄС та СОТ, а також схвалення якісної національної стратегії розвитку галузі зв'язку;

- значний прогрес на шляху вступу до СОТ: наприклад, розробка технічних регламентів зі стандартизації, тестування органів з акредитації тощо1.

Пріоритетні напрями діяльності МБРР, у тому числі позики під реалізацію інвестиційних проектів в Україні, представлені у Стратегіях допомоги Україні (СДУ), що затверджуються Банком раз на 3-4 роки.

Мета СДУ - надати Україні допомогу в її намірах стати членом Європейського Союзу, надалі підтримуючи проведення інституційних реформ, які можуть забезпечити створення сприятливого середовища для бізнесу й органів влади, що краще реагуватимуть на потреби населення і будуть більш відкритими до співпраці з громадськістю. У СДУ підкреслюється необхідність подальшого зміцнення громадянського суспільства та підвищення підзвітності посадовців.

Стратегії допомоги Україні базуються на пріоритетах України, зокрема, щодо забезпечення стійкого економічного зростання, подолання бідності та становлення середнього класу, сприяння людському розвитку, захисту навколишнього середовища, поступової інтеграції у світову економічну та фінансову системи, зменшення регіональних дисбалансів, подальшого прогресу на шляху прозорості, підзвітності та відповідальності Уряду2.

У грудні 2007 р. Радою директорів Світового банку ухвалено Стратегію партнерства Міжнародного банку реконструкції та розвитку і Міжнародної фінансової корпорації з Україною на період 2008-2011 фінансових років, яка ґрунтується на результатах аналізу ключових проблем розвитку України, пріоритетах України та передбачає широку програму кредитної та дослідницької діяльності.

Так, протягом 4 років Україна матиме можливість отримати фінансування від Світового банку для реалізації першочергових проектів соціального та економічного розвитку на загальну суму від 2 до 6 млрд дол. США, що поряд зі збільшенням кредитного пакета приведе до суттєвого збільшення фінансування проектів у реальному секторі економіки України.

Велика увага в попередніх і поточних Стратегіях Банку належить розвитку державного сектору. Крім ПСП, "Проекту інституційної розбудови", "Реабілітаційної позики" та "Позики на політику розвитку", які належать до системних проектів, у державному секторі також реалізовано "Проект розвитку системи казначейства" загальним обсягом 26,2 млн дол. США, з яких 16,4 млн дол. США є позикою МБРР. Цей проект мав на меті створення та впровадження розвинутої автоматизованої системи Державного казначейства, яка відіграє роль ефективного інструменту виконання бюджету та управління бюджетними коштами. В межах проекту проведено закупівлю обладнання та впровадження програмного забезпечення для налагодження та впровадження програмного комплексу АС "Казна" у відділеннях Державного казначейства по країні.

На стадії підготовки перебуває "Проект розвитку системи казначейства - 2", метою якого є впровадження комплексного підходу до розвитку державного казначейства та посилення його конкурентоспроможності шляхом оптимізації організаційної структури, вдосконалення та розширення можливостей діючих функціональних модулів, а також створення нових модулів та їх інтеграція в єдину систему. Позика МБРР під проект запланована в обсязі 9 млн дол. США, тоді як очікувана реальна вартість проекту становитиме 44 млн дол. США. Проект складатиметься з двох компонентів: розробки документа про функціональність казначейства та модернізації інформаційної системи.

З грудня 2003 р. впроваджується "Проект модернізації державної податкової служби України" (113,74 млн дол. США, з яких позика МБРР - 40 млн дол. США). Метою проекту є побудова стійкої системи державних доходів, що ґрунтується на добровільному дотриманні податкового законодавства платниками податків та іншими задіяними платниками; компетентному, чесному та об'єктивному адмініструванні податків органами ДПС; приватному секторі, що зростає та є ефективним. Проект завершився 31 грудня 2007 р.

Ще одним проектом у державному секторі є "Проект розвитку системи державної статистики України для моніторингу соціально-економічних перетворень", спрямований на посилення спроможності системи державної статистики щодо забезпечення якісних і своєчасних даних для аналізу економічного та соціального розвитку, прийняття рішень і проведення загальної аналітичної роботи, відповідно до вимог ринкової економіки. Вартість цього проекту - 38 млн дол., США, позика МБРР - 32 млн дол. США. Угода про позику набула чинності у червні 2005 р.

У січні 2008 р. був узгоджений проект "Модернізація державних фінансів", загальна вартість якого становить 65 млн дол. США, з них позика МБРР - 50 млн дол. США. Дата завершення проекту - 30 червня 2013 р.

У фінансовому секторі серед проектів, реалізованих у співпраці з МБРР, можна виокремити "Проект розвитку експорту", позика за яким становила 70 млн дол. США. Головною метою цього проекту було сприяння розвитку експортного потенціалу економіки України шляхом кредитування вітчизняних виробників товарів і послуг для експорту в усіх секторах економіки та зміцнення інституційної спроможності розвитку Укрексімбанку і посилення його стратегії сприяння розвитку експорту.

У фінансовому секторі серед проектів, реалізованих у співпраці з МБРР, можна виділити Проект розвитку експорту. Позичка за ним становила 70 млн дол. США. Головною метою проекту було сприяння розвитку експортного потенціалу економіки України шляхом кредитування вітчизняних виробників товарів і послуг для експорту в усіх секторах економіки та зміцнення інституційної спроможності розвитку Укрексімбанку і посилення його стратегії сприяння розвитку експорту. На сьогодні реалізується проект "Другий проект розвитку експорту" (сума позики 154,5 млн дол. США), який продовжує попередній "Проект розвитку експорту", що впроваджувався протягом 1997-2004 рр., і спрямований на сприяння розвитку експорту недержавних підприємств України шляхом середньо - та довгострокового кредитування інвестиційних потреб експортоорієнтованих підприємств, поповнення їх оборотних коштів та надання доступу підприємствам до більш дешевих ресурсів шляхом ширшого використання нових банківських продуктів.

У сфері розвитку приватного сектору на стадії реалізації перебуває "Проект розвитку приватного сектору", на фінансування якого МБРР виділив 30 млн дол. США. В результаті реалізації цього проекту планується досягти:

- становлення конкурентоспроможного приватного сектору шляхом створення сприятливого регуляторного та інституціонального середовища для розвитку приватного сектору економіки;

- розвитку різних видів підприємницької діяльності;

- створення нових робочих місць і поліпшення ефективності діяльності реструктурованих підприємств.

Проект завершився 31 грудня 2006 р.

У галузі сільського господарства реалізується "Проект видачі державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру*'. Вартість проекту становить 200 млн дол. США. Метою проекту є надання допомоги у здійсненні приватизації земель державних і колективних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій шляхом передачі працівникам цих підприємств, установ і організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної ділянки (паю); відведення власникам земельних ділянок (паїв) у натурі (на місцевості) та видача їм державних актів на право власності на землю; стимулювання реструктуризації сільськогосподарських підприємств для перетворення їх на більш ефективні суб'єкти господарювання зі зверненням належної уваги на екологічні та соціальні запобіжні заходи; створення системи кадастру та реєстрації прав власності, яка дасть можливість належно реєструвати права власності на нерухоме майно.

Крім цього, до цієї галузі належить проект "Фінансування розвитку села" (150 млн дол. США), який у листопаді 2004 р. змінив назву на "Проект розширення доступу до ринків фінансових послуг". Ця назва більш адекватно відображає його структуру.

Особливу зацікавленість з боку МБРР викликають проекти в енергетичному секторі України, тому що він є потенційно найбільш прибутковим. Серед них слід звернути увагу на ті, що вже реалізуються. З метою реконструкції та підвищення надійності функціонування теплових мереж і теплопостачання м. Києва впроваджується "Проект реабілітації та розширення централізованого теплопостачання м. Києва". Загальна вартість проекту становить 250 млн дол. США, з яких 200 млн - позикові кошти МБРР (у 2005 р. було анульовано 40 млн дол. США і на сьогодні сума позики МБРР - 160 млн дол. США), а решта - місцеве фінансування.

У червні 2005 р. завершено реалізацію "Проекту енергозбереження в адміністративних та громадських будівлях м. Києва", завдяки якому поліпшено енергозбереження у школах, лікарнях, дитячих садках та інших будівлях, створено стабільні механізми для виконання програм енергозбереження. Внесок МБРР у цей проект мав становити 18 млн дол. США, але у процесі його реалізації було анульовано частину позики в обсязі 2 млн дол. США.

На стадії реалізації перебуває "Проект реабілітації гідроелектростанцій", метою якого є збільшення виробничих потужностей гідроенергетики, підвищення надійності й ефективності роботи ГЕС та поліпшення технічних параметрів їхнього функціонування, підвищення рівня безпечної експлуатації гідротехнічних споруд ГЕС, приведення режиму роботи ГЕС у відповідність до сучасних вимог до охорони навколишнього середовища для мінімізації негативного впливу на екологічний стан басейну Дніпра, поліпшення екологічної ситуації довкілля за рахунок вироблення екологічно чистої електроенергії. Загальна вартість проекту становить 361,8 млн дол. США, з них позика МБРР - 106 млн дол, США.

З 2 серпня 2007 р. в енергетичній сфері реалізується "Проект в підтримку реформ і розвитку енергетичного сектору", загальна вартість якого становить 238 млн дол. США, з них позика МБРР - 200 млн дол. США. Дата закінчення проекту - до 20 червня 2012 р.

Ще одним важливим напрямом інвестування, що зазначається в Стратегії Банку, є галузь інфраструктури. У лютому 2003 р. набув чинності "Проект модернізації системи водопостачання та водовід ведення м. Львова", загальна вартість якого становить 40,8 млн дол. США, з котрих позика МБРР - 24,25 млн дол. США. Проект має на меті поліпшення водопостачання та каналізації м. Львова, впровадження раціональних технологій енергозбереження, зменшення втрат природних ресурсів, захист навколишнього середовища, поліпшення ефективності та надійності роботи систем водопостачання, водовідведення у місті шляхом організаційного, технологічного та технічного переоснащення Львівводоканалу.

На стадії реалізації також перебуває "Проект розвитку міської інфраструктури", вартість якого становить 140 млн дол. США. Вся сума фінансується МБРР. Дата завершення проекту - 31 грудня 2012 р.

Галузь інформаційно-комунікаційних технологій представлена проектом "Україна - розвиток через Інтернет" (позика МБРР - 5 млн дол. США), метою якого є випробування перспективних ініціатив у галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Зокрема передбачається:

- запровадження моделі електронних державних закупівель та електронного документообігу в Міністерстві економіки України;

- розробка регуляторних і законодавчих основ з використанням кращого світового досвіду, здійснення бізнес-транзакцій через Інтернет;

- побудова моделей інтерактивного діалогу між владою та громадянським суспільством на регіональному та національному рівнях.

У галузі високих технологій упроваджується проект "Морський старт", який суттєво вплине на розвиток космічної галузі. Реалізація цього проекту дасть можливість українським підприємствам вийти на міжнародний ринок комерційних запусків, створити умови для виробництва ракетно-космічної техніки і тим самим зберегти приблизно 30 тис. робочих місць, а також отримувати, починаючи з 2003-2004 рр., прибуток близько 30 млн дол. США щорічно.

Вагоме місце серед інвестиційних проектів МБРР в Україні посідають проекти в соціальній сфері. Це насамперед "Проект здійснення контролю за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні" вартістю 76,4 млн дол. США, що був започаткований 15 квітня 2003 р., та проект "Фонд соціальних інвестицій" (загальна вартість - 70 млн дол. США, з них позика МБРР - 50 млн дол. США), що набув чинності у 2002 р. Мета проекту - надання допомоги щодо поліпшення умов життя бідних і вразливих груп населення у визначених громадах, розширення можливостей громад і вразливих груп населення у вирішенні місцевих соціальних проблем та сприяння реформуванню системи соціального захисту шляхом створення моделей адресної допомоги та надання послуг. Обидва проекти повинні завершитися в 2007 р.

24 травня 2005 р. Рада директорів МБРР затвердила "Проект рівного доступу до якісної освіти в Україні", мета якого полягала у наданні допомоги Уряду України у здійсненні заходів з реформування системи освіти щодо забезпечення рівного доступу до загальної середньої освіти та підвищенні якості й ефективності освітньої системи. В межах проекту передбачається надання якісних освітніх послуг усім дітям шкільного віку через забезпечення 12-річної загальноосвітньої середньої школи педагогічними працівниками належної кваліфікації, навчально-методичними комплексами та засобами навчання нового покоління, відповідними умовами навчання з одночасним зростанням ефективності управління галуззю, розподілу та використання ресурсів. Позика Світового банку для реалізації цього проекту становитиме 86,6 млн дол. США.

Реалізується "Проект вдосконалення системи соціальної допомоги" загальною вартістю 101,78 млн дол. США (позика МБРР - 99,4 млн дол. США). Основними завданнями проекту є спрощення та уніфікація адміністрування соціальних програм; створення єдиного програмного забезпечення на основі сучасних комп'ютерних систем; проведення оцінки програм і показників адміністрування програмами; забезпечення високого рівня задоволення населення програмами соціальної допомоги, в тому числі тих, хто отримує допомогу, та сприйняття цих програм громадянським суспільством у цілому; створення єдиної технології обслуговування населення органами праці та соціального захисту населення.

У березні 2007 р. на засіданні уряду була схвалена пропозиція про підготовку спільного з МБРР проекту "Передача електроенергії України", який втілюватиметься з метою підвищення рівня надійності постачання електроенергії в Україну за допомогою реабілітації передавальних підстанцій та оновлення мережі передавання електроенергії, посилення інституційних можливостей оператора передавальної системи (НЕК "Укренерго"), який гарантуватиме безпеку і надійність постачання електроенергії.

Досягнення цілей проекту забезпечуватиме адаптацію практики функціонування об'єднаної електроенергетичної системи України до технічних вимог, умов і принципів роботи європейської енергетичної системи (ІТСТЕ).

Для підготовки проекту використовується грант уряду Японії (сума гранту - 670 тис. дол. США для підтримки "Програми реформування й розвитку енергетичного сектору України").

Орієнтовна вартість проекту становитиме 238 млн дол. США, з них 200 млн дол. США - позика МБРР, 38 млн дол. США - співфінансування України. Початок надання коштів кредиту - 2007 р.; строк надання кредиту - до 20 років; пільговий період проекту - 5 років. Орієнтовна дата реалізації проекту - 2010-2012 рр.

На сьогодні ініціюється проект "Відновлення та модернізація Алчевського сталепрокатного заводу", загальна вартість якого становить 944 млн дол. США. Розпочато підготовку проектів "Покриття автомобільних доріг та безпека руху" (сума позики 400 млн дол. США) та проект "Упровадження технологій енергозбереження під час перевезень залізничним транспортом на напрямку Знам'янка - Долинська - Миколаїв - Херсон - Джанкой" (сума позики - 700 млн дол. США).

З метою приведення до європейського рівня транспортно-експлуатаційного стану автомобільної дороги М-03 Київ - Харків на ділянці від м. Бориспіль до м. Лубни та покращення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг загального користування на аварійно-небезпечних ділянках і місцях концентрації ДТП, ведеться підготовка проекту "Покращення автомобільних доріг та безпеки руху" (сума позики 400,0 млн дол. США). Обговорюється можливість підготовки проекту "Модернізація залізниць" (сума позики 500,0 млн дол. США) з метою модернізації залізничної лінії Харків - Полтава - Миколаїв - Джанкой.

У 2010 р. Світовим банком спільно з Урядом України проведено черговий перегляд портфеля проектів з метою підвищення ефективності та збільшення вибірки коштів. Проведення перегляду портфеля також передбачає більш тісну координацію діяльності банку згідно з урядовими пріоритетами та напрямками економічних реформ.

МБРР надає Україні позики на вигідніших умовах порівняно з іншими джерелами зовнішнього фінансування.

Вигідними є проценти, під які МБРР надає кредити. Банк позичає кошти на міжнародних фінансових ринках і надає позики країнам, таким як Україна, додаючи невелику надбавку (або маржу) до витрат своїх запозичень. Процентні ставки за позиками МБРР зазвичай встановлюються як маржа (або спред) до Лондонської ставки пропозиції за міжбанківськими шестимісячними депозитами (LIBOR).

Залежно від вибору валюти, який робить Україна, та інших фінансових умов теперішня загальна вартість запозичень може становити від LIBOR + 0,25 % до LIBOR + 0,39 %. Для порівняння: за останніми декількома випусками єврооблігацій з порівнюваним строком погашення, які зробив Уряд України, вартість фінансування варіювалася від LIBOR + 1,50 % до LIBOR + 1,55 %1. До того ж строк виплати (або погашення) кредитів Світового банку є найдовшим і становить 20, а іноді за деяких умов навіть 25 років. Знову ж таки для порівняння - за розміщеними єврооблігаціями строк погашення не перевищує 10 років.

І нарешті, умови, на яких МБРР надає кредити, практично залишаються незмінними за винятком надзвичайних обставин, тоді як ставки за позиками приватних інвесторів схильні до більших коливань.

У табл. 11.11,11.12 подано більш детальну технічну інформацію про структуру вартості позик МБРР Україні порівняно з іншими позичальниками.

Згідно з експертними оцінками 96 % (за вартістю) проектів, які були у портфелі з 1999 по 2008 р., мали задовільні результати. Всі сім системних позик на суму 1970 млн дол. США (або 86 % наявного портфеля) були оцінені як задовільні. Проте лише 71 % інвестиційних проектів отримав задовільну оцінку за результатами впровадження, а це досить низький показник порівняно з відповідним середнім показником Банку в цілому.

Нинішній проектний портфель має 25 % ризикових проектів, що значно перевищує середні показники по Банку.

Нижча ефективність кредитування пов'язана з низкою чинників. Наприклад, в Україні потрібно більше часу на підготовку проектів, ніж у середньому по Банку в цілому. Час, який минає з моменту підготовки документа з концепції проекту до затвердження позики, в середньому майже вдвічі більший, ніж загалом по Банку: в Україні це 28, а у МБРР в цілому - 15 місяців. Вартість завершення кредитування була на 55 % вищою, ніж у середньому по Банку. До того ж МБРР припинив багато кредитних операцій на різних етапах підготовки або ж від них відмовився Уряд України під час переговорів. У період 1999-2006 фінансових років в Україні відмовилися загалом від 22 проектів, вартість яких була майже втричі більшою за відповідні середні показники по Банку.

Більше того, кошти проектів використовувалися повільно. Середній коефіцієнт використання коштів для всього проектного портфеля протягом цього періоду становив лише 7,6 %. Цей коефіцієнт дуже низький порівняно з середнім коефіцієнтом по Банку (21,1 % за той самий період).

Отже, Україна активно співпрацює з МБРР у багатьох галузях і напрямах. Така співпраця є інтенсивною, що підтверджено кількістю і якістю спільних проектів, хоч і не завжди ефективною. В майбутньому очікується активізація цієї співпраці.

МВФ був заснований на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 1944 році. Його Статут набув чинності в 1945 році, а практична діяльність розпочалася в 1947 р.

До головних цілей МВФ належать:

- сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері;

- сприяння розширенню міжнародної торгівлі, росту зайнятості та покращенню економічних умов країн-членів;

- забезпечення функціонування міжнародної валютної системи шляхом координації валютної політики; підтримки валютних курсів;

- визначення паритетів і курсів валют; запобігання конкурентному знеціненню валют;

- створення багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-членами та усунення валютних обмежень;

- надання допомоги країнам-членам шляхом видачі позик і кредитів в іноземній валюті для врегулювання платіжних балансів; стабілізації валютних курсів;

- консультаційна допомога з фінансових і валютних питань країнам-членам;

- здійснення контролю за дотриманням країнами-членами кодексу поведінки в міжнародних валютних відносинах.

МВФ здійснює регулювання валютно-розрахункових відносин між державами-членами, надає їм фінансову допомогу у випадку виникнення валютних труднощів шляхом надання короткотермінових позик в іноземній валюті.

Основні напрями діяльності Міжнародного валютного фонду охоплюють:

- міжнародне співробітництво у валютній сфері, яке здійснюється шляхом підтримки загальної системи розрахунків та системи розрахунків за спеціальними правами запозичення;

- фінансову допомогу країнам-членам, яка здійснюється відповідно до розробленого механізму й фінансової політики;

- консультаційну й технічну допомогу з надання консультацій з питань валютних операцій, удосконалення фінансових систем країн-членів, координації технічної допомоги як у межах МВФ, так і в співробітництві з іншими міжнародними організаціями.

Міжнародний валютний фонд, МВФ (International Monetary Fund, IMF) - спеціальне агентство ООН, засноване 39 державами для регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу. Головним завданням МВФ є скорочення тривалості та посилення рівноваги в міжнародному балансі розрахунків членів, а також забезпечення стабільності валютних курсів. Основним інструментом для цього МВФ використовує виділення коротко- та середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Специфіка МВФ порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає у виконанні ним одночасно функцій регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Штаб-квартира МВФ знаходиться в місті Вашингтон, США.

МВФ розпочав свою діяльність у травні 1946 року. Передумовою його створення стала часткова відмова від золотого стандарту, який, беручи за міру вартості кожної валюти певну кількість золота, визначав упродовж тривалого часу вартість грошей. Невизначеність поточного вартісного виміру грошей, які не мали фіксованого співвідношення з відповідною кількістю золота призвела до того, що фінансовий обмін між країнами, які зберегли золотий стандарт, і країнами, які відмовилися від нього, значно ускладнився. Уряди багатьох держав почали поповнювати запаси казни золотом і грошима, які можна було використати для його купівлі. У зв’язку з цим скоротилася кількість і частота грошових операцій, ліквідувалися робочі місця, що призвело до зниження рівня життя. Ще одним наслідком стала зміна співвідношення між грішми та вартістю товарів, а також між вартістю різних валют.

Новостворений МВФ був покликаний урегулювати валютно-розрахункові відносини між державами та надати фінансову допомогу країнам-членам через виділення їм короткострокових позик в іноземній валюті. Тож, практично, МВФ став інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.

Організаційна структура та прийняття рішень МВФ

Вищий керівний орган МВФ - Рада керуючих (Board of Governors), в якій кожна країна-член представлена керуючим і його заступником. Зазвичай - це міністри фінансів або керівники центральних банків. До повноважень Ради належить вирішення ключових питань діяльності Фонду. Зокрема, йдеться про внесення змін до Статей Угоди, прийняття і виключення країн-членів, визначення і перегляд їх часток в капіталі, вибори виконавчих директорів. Керуючі збираються на сесії раз на рік, але водночас можуть проводити засідання в будь-який час.

У МВФ діє принцип “зваженої” кількості голосів. Тобто, можливість країн членів впливати на діяльність Фонду через голосування визначається їх часткою у фондовому капіталі. Кожна держава має 250 “базових” голосів незалежно від розміру її внеску в капітал і додатково по одному голосу за кожні 100 тис. СДР суми цього внеску. Такий порядок забезпечує більшість, яка спроможна приймати рішення провідним державам.

Рішення в Раді керуючих зазвичай приймаються простою більшістю (не менше половини голосів). Для рішення з важливих питань, які мають оперативне або стратегічне значення, необхідна “спеціальна більшість” (у різних випадках - 70% або 85% голосів країн-членів). Незважаючи на скорочення питомої ваги голосів США і ЄС, вони, як і раніше, можуть накладати вето на ключові питання Фонду, які потребують максимальної більшості - 85 %.

Важливу роль в організаційній структурі МВФ відіграє Міжнародний валютний і фінансовий комітет МВФК (International Monetary and Financial Committee, IMFC). Він складається з 24 керуючих МВФ і збирається на сесії двічі на рік. Цей комітет є дорадчим органом Ради керуючих і не має повноважень для прийняття директивних рішень. Але він виконує важливі функції - спрямовує діяльність Виконавчої ради, формує стратегічні рішення, які відносяться до світової валютної системи і діяльності МВФ, вносить на розгляд Раді керуючих пропозиції про внесення поправок до статей Угоди МВФ. Схожу роль відіграє також Комітет з розвитку - Об'єднаний міністерський комітет Рад керуючих Світового Банку і Фонду Joint IMF.

Рада керуючих делегує більшість своїх повноважень Виконавчій раді (Executive Board), тобто директорату. Він несе відповідальність за ведення справ МВФ, які включають широке коло політичних, оперативних і адміністративних питань, а саме надання кредитів країнам-учасникам і здійснення нагляду за їх політикою валютного курсу.

Цілі діяльності МВФ:

- сприяння міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;

- сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів;

- сприяння стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам та запобігання конкурентному знеціненню валют;

- сприяння створенню багатосторонньої системи платежів та переказів у поточних операціях, прагнення ліквідації валютних обмежень.

До основних функцій організації належать здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют, надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення більш ефективного співробітництва й надання додаткових послуг країнам-членам (підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога в спеціалізованих сферах, інформаційне обслуговування).

Форми діяльності МВФ:

1) інспектування (пов'язано з переходом від паритетної до відкритої системи обміну валют);

2) консультації (використовує три типи консультацій - щорічні, додаткові (може організувати директор-розпорядник фонду у випадках, якщо країна несподівано опиняється в складній економічній ситуації, або є підозра, що її дії суперечать “кодексу поведінки” і можуть завдати шкоди іншим країнам) та спеціальні (проводить з тими країнами, економічна політика яких значною мірою визначає стан світової економіки);

3) надання послуг, фінансування. Безпосереднє фінансування здійснюється за допомогою таких механізмів:

- резервний транш (перевищення квоти країни в МВФ над "скоригованою" сумою її валютних коштів, що знаходяться у фонді на рахунку загальних ресурсів);

- кредитні транші (МВФ надає кредити у вигляді чотирьох траншів, кожний з яких дорівнює 25 відсоткам квоти).

Основні механізми фінансування МВФ:

- резервні кредити “стенд-бай”;

- розширене кредитування (ЕФФ);

- компенсаційне та надзвичайне фінансування (ССФФ);

- фінансування системних перетворень (СТФ);

- фінансування буферних запасів (БСФФ);

- фінансування структурної перебудови (САФ).

Кредитування за програмами МВФ вимагає виконання певних умов. Його максимальний розмір - 125% квоти країни у фонді.

4. вропейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною метою - сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи та країнах-колишніх республіках СРСР. Відповідно до Угоди про створення ЄБРР він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком.

Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять 60 членів: 58 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Статутний капітал банку становить 20 млрд євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним саме приватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектора. У 1997 р. зобов'язання у цьому секторі становил и 76% за обсягами і 86% за кількістю від загального обсягу фінансування ЄБРР.

Банк діє у країнах-операціях, число яких становить 26. З метою координації діяльності на місцях ЄБРР відкрив 28 представництв у всіх своїх країнах-операціях, за винятком однієї (Вірменія). Ці представництва беруть участь у процесі розроблення нових проектів і виконанні затверджених, тісно співпрацюючи з місцевими організаціями. У сучасних умовах організаційна структура Банку дещо трансформується, що виявляється в посиленні діяльності на місцях. Така децентралізація, на думку керівництва Банку, дасть змогу ефективніше реагувати на зміни ринкової кон'юнктури й удосконалювати критерії прийняття рішень. Представництва поєднуються у територіальні відділи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (BGCEE). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.

Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи.

Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві.

Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

Функціями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є:

- сприяння переходу до ринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання;

- підтримка приватної підприємницької ініціативи;

- заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори;

- мобілізація внутрішнього та зовнішнього капіталу;

- допомога в діяльності інших інституцій.

Фінансування ЄБРР залежить від конкретності проектів і надається як на зміцнення фінансових інституцій або структурну реорганізацію великих компаній, так і у вигляді дрібних кредитів компаніям, що мають навіть кілька працівників.

Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРР співпрацює з багатьма міжнародними інституціями, і насамперед із Групою Світового банку (СБ).

ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.

Пряме - це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади. Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.

До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:

1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений майном позичальника або пов'язаний з акціонерним капіталом.

2. Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує субконтро-льні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. При прямому вкладанні в акціонерний капітал Банк дуже часто назначає свого представника у спостережний комітет для забезпечення прозорості внутрішнього управління, підзвітності керівництва і розробляє чітку стратегію реалізації свого пакета акцій.

3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії на експортні кредити і роздрібні банківські послуги він не надає.

Мінімальна сума прямих кредитів, що надаються ЄБРР, становить 5 млн євро, хоча за певних умов сума може бути скориго-вана - зменшена або збільшена. Середня сума таких кредитів дорівнює близько 22 млн євро, строк кредитів - у середньому 5-10 років, у виняткових випадках - 15 років. Процент за кредитами може бути фіксований або плаваючий, установлюється він з маржою до ставки LIBOR.

Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є:

1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР.

2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції, або в інших формах. Об'єктом вкладень є, як правило, капітали інвестиційних фондів, які надалі самі вкладають ці кошти у приватні середні компанії, або в капітали банків з метою підтримки і розвитку фінансового сектора.

3. Програми розвитку банків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації, яка б допомогла їм працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ до інвестиційних ресурсів. ЄБРР може виступати у ролі гаранта. Здійснює програму різноманітної технічної допомоги банкам.

4. Співфінансування. Частка інвестицій ЄБРР у проектах приватного сектора, як правило, обмежується 35%. Саме тому Банк виступає у ролі каталізатора залучення інших інвесторів. Основними партнерами ЄБРР у співфінансуванні виступають:

* комерційні банки - шляхом участі у кредитах ЄБРР, перевідступлення прав, боргових зобов'язань, паралельних кредитів і кредитних ліній;

* офіційні партнерські установи - державні організації і фінансові установи, спеціально створювані на основі міжурядових угод;

* експортно-кредитні агенції - на основі прямого фінансування експортно-кредитних та інвестиційно-страхових гарантій;

* міжнародні фінансові установи - кредитування економічної і соціальної інфраструктур у приватному секторі й кредити під державну гарантію на здійснення великих проектів.

У 1997р. партнерами ЄБРР по співфінансуванню були 115 комерційних банків, частка яких у загальній сумі наданих кредитів становила 48%. Офіційні установи брали участь у 30 проектах (23% від загального обсягу "кредитування). Співфінансування зі спеціальними кредитними агенціями становило 13% від загальної суми наданих кредитів. Вісім операцій, частка яких 16%, здійснювалися з міжнародними фінансовими установами.

Україна вступила до ЄБРР 13 серпня 1992р. Мале та середнє підприємництво в нашій країні поки що розвинуте недостатньо, і

міжнародне співробітництво з Банком максимально спрямоване на сприяння розвитку цього перспективного сектора економіки. Після вступу України до ЄБРР їй було відкрито кредитну лінію ЄС на суму 130 млн екю, яку практично відразу було використано. Пріоритетами діяльності банку в Україні на сьогодні є:

- підтримка та розвиток приватного сектора;

- зміцнення позицій фінансового сектора;

- сприяння та допомога в реструктуризації та модернізації сектора енергетики;

- розвиток малих та середніх підприємств (МСП);

- сприяння реконструкції та реформам ключових секторів інфраструктури, а саме: секторів транспорту, телекомунікацій та комунальних послуг;

- підтримка підвищення ядерної безпеки.

Згідно з першою кредитною угодою між ЄБРР та НБУ від 16 грудня 1994 р. Україні було відкрито кредитну лінію малим та середнім підприємствам (МСП-І) із загальним обсягом 120,2 млн дол. США. Українські підприємці мали можливість отримати кредит розміром від 50 тис. до 2,5 млн дол. під 14% річних на строк не більше як п'ять років із двома пільговими роками. МСП-позичальники повинні відпові дати ряду вимог ЄБРР, серед яких:

а) МСП мають належати до приватного сектора;

б) мати не більше ніж 500 працівників;

в) фонди підприємства мають дорівнювати не більш як 2,5 млн дол. (перед упровадженням проекту);

г) співвідношення між залученими та власними коштами не повинно перевищувати 70 : 30;

д) коефіцієнт покриття обслуговування боргу не може бути меншим за 1,3 : 1.

За цією програмою укладено 145 проектів на суму 133,9 млн дол. США. Найбільше коштів спрямовано у харчову промисловість (30%), на транспортні послуги (8,59%), у легку (8,22%) та деревообробну (7,88%) промисловість, сільське господарство (переробні галузі) (7,48%), хімічну промисловість (7,16%). В обслуговуванні кредитної лінії брали участь комерційні банки "Аваль", "Ажіо", "Вабанк", "Надра", Приватбанк, Український кредитний банк, "Україна", Західноукраїнський комерційний банк.

Оскільки проект розвивався успішно, ЄБРР та НБУ розпочали в 1998 р. програму мікрокредитування із залишку коштів першої кредитної лінії (6 млн дол. С11ІА). Програма реалізується разом із Німецько-Українським Фондом. За два роки дії програми було видано понад 1000 кредитів загальним обсягом понад 20 млн дол. США. Програма мікрокредитування має на меті:

* надання кредитних коштів мікро- та малим підприємствам;

* надання технічної підтримки комерційним банкам у сприянні розвитку зазначених цільових груп;

* створення умов для довгострокового фінансування мікро- та малих підприємств українськими комерційними банками.

З огляду на успішну реалізацію першої кредитної лінії, 8 травня 1998 р. було підписано угоду між НБУ та ЄБРР про впровадження другої кредитної лінії (МСП-2), яка вже реалізується. Цей проект має на меті надати середньострокові кредити мікро-, малим та середнім підприємствам через українські банки. Розмір лінії становить 75,1 млн євро. З цієї суми буде перевідступлено у вигляді позичок малим та середнім приватним підприємствам 66 192 тис. дол. США двома рівними траншами і мікрокредитів трьома траншами (один - 11 032 тис. та два по 5516 тис. дол. США) малим підприємствам і приватним підприємцям. Розмір цих кредитів становитиме від 125 000 до 2,5 млн дол. США.

Ще одним напрямом роботи ЄБРР з Україною є фінансування через венчурні фонди. У межах цієї програми у 1992р. було підписано угоду з Фондом "Україна", за якою було профінансовано понад 30 компаній на суму більше як 10 млн дол. У 1998 р. підписано угоду з "Глобал Фінанс" загальним обсягом 60 млн дол. США для фінансування у Румунії та в Україні, максимальне фінансування становить до 10 млн дол. США. У тому ж самому році було підписано угоду з "Євровенчерз Україна" обсягом капіталізації 30 млн дол. США.

Виходячи зі стратегії ЄБРР відносно України, НБУ при активній ролі ЄБРР готується до створення Мікрофінанс Банку з обсягом капіталу 10 млн євро. Серед інвесторів банку мають бути Міжнародна фінансова корпорація; Німецько-український фонд "Трансформ", Західноєвропейський фонд підприємництва для країн СНД. Очікується, що портфель кредитів становитиме до кінця 2000р. приблизно 15 млн євро. У своїй діяльності новий банк буде орієнтуватися на компанії з чисельністю працюючих менш як 100 осіб.

Подальший розвиток економіки країни стимулює пошук різноманітних форм регіональних валютно-фінансових відносин. У цьому напрямі Україна співпрацює не тільки з ЄБРР, а й з іншими установами, зокрема з Німецькою кредитною установою для відбудови (KFW), яка також діє у сфері мікрокредитування. Після офіційного візиту Федерального Канцлера Німеччини Гельмута

Коля в Україну у вересні 1996 р. було прийнято рішення про створення кредитного Німецько-Українського Фонду (НУФ), метою якого є поліпшення доступу до кредитів малих і середніх підприємств в Україні для фінансування інвестицій та оборотних коштів. Цей фонд є доповненням до вже існуючих проектів у межах програми Уряду Німеччини "Трансформ". Він створений у вигляді поновленого револьверного фонду із початковим капіталом траншу Уряду Німеччини Україні розміром 10 млн німецьких марок.

Через 1,5 року після надання першого кредиту по лінії ПУФ цим фондом було видано близько 600 кредитів на суму, що перевищує 21 млн німецьких марок. Відповідальними за виконання проекту є KFW і НБУ. В українських банках, які обслуговують цю кредитну лінію, було створено відділи мікрокредитування, де працюють кредитні експерти, що пройшли теоретичну підготовку у межах програми Трансформ. Потенційними позичальниками є групи підприємств, які відповідають вимогам, наведеним у табл. 13.1.

У програмі беруть участь п'ять банків: АППБ "Аваль", АБ "Ажіо", ВАТ "ВаБанк", КБ "Приватбанк" та АКБ "Київ-Приват". За станом на 1 липня 1999р. банки - учасники обслуговування кредитної лінії НУФ видали 874 кредити на суму 28 342 411,20 німецьких марок. 80% (700) від загальної кількості кредитів було надано малим підприємствам, 17,8% - мікропід-приємствам і 18 кредитів - спільним українсько-німецьким підприємствам. За сферою використання кредити в основному надавались підприємствам сфери послуг - 54,3%, у виробничу сферу - 33,1% та підприємствам торгівлі - 12,6%.

Отже, в Україні створюються сприятливі умови для розвитку партнерства зі світовою спільнотою у сфері малого та середнього бізнесу. Приватний бізнес - фундамент ринкової економіки, опора відкритого демократичного суспільства, запорука подальшого ефективного розвитку економіки.

Регіональні банки

Азіатський банк розвитку

Азіатський банк розвитку (далі - АЗБР) був створений в 1963 р. під егідою Економічної комісії для Азії і Далекого Сходу, пізніше перейменованою в Економічну і соціальну комісію для Азії і Тихого океану (ЕСЬКАТО). Угода про створення банку була підписана в 1965 р. і набула чинності в 1966р. Банк приступив до здійснення операцій в 1966р .

Основні цілі діяльності АЗБР: сприяння економічному зростанню і співпраці в регіоні Азії і Далекого Сходу;

- зниження рівня бідності;

- поліпшення положення жінок;

- розвиток трудових ресурсів, включаючи планування у галузі народонаселення;

- забезпечення раціонального природокористування.

Функції даного банку полягають у:

- наданні позичок і вкладенні власних засобів з метою досягнення економічного та соціального прогресу держав-членів, що розвиваються;

- наданні технічної допомоги і послуг експертів у підготовці та здійсненні програм та проектів розвитку;

- стимулюванні державних і приватних інвестицій з метою розвитку;

- наданні допомоги в координації планів і цілей розвитку. На сьогодні налічується 56 країн-членів АЗБР, серед них 40 регіональних і 16 нерегіональних держав.

Організаційна структура Азіатського банку розвитку:

1. Президент.

2. Рада директорів .

3. Рада керівників .

Фінансові ресурси складаються із звичайних капітальних ресурсів, що включають підписний капітал, резервний капітал і засоби, отримані шляхом запозичень на ринках капіталу, а також спеціальних фондів (що фінансуються в основному за рахунок внесків держав-членів), створених з метою пільгового кредитування і надання технічної допомоги.

Що стосується діяльності, то операції банку розповсюджуються на весь спектр економічного розвитку. Основна увага приділяється сільському господарству, енергетиці, розвитку ринку капіталу, транспорту і комунікаціям, а також соціальній інфраструктурі. АЗБР здійснює також сумісне фінансування з офіційними, комерційними і експортно-імпортними організаціями та проводить вкладення власних засобів.