Вихід на ринок технологій

Часто результатом інноваційної діяльності є не лише новий продукт, а_й_нова технологія що може застосовуватися іншими суб'єктами господарювання як виробничий засіб. У такий спосіб вона стає предметом купівлі-продажу на світовому ринку технологій.

Ринок технологій — сукупність ринкових відносин (в т. ч. міжнародних) між його суб'єктами щодо комерційного використання прав власності на його об'єкти (виробничі технології, технологи процесів обслуговування і управління).

У міжнародних документах ООН поняття «технологія» трактують як сукупність конструкторських рішень, методів і процесів виробництва товарів і надання послуг, а також як матеріалізований об'єкт, наприклад обладнання, машини та ін.

Світовий ринок технологій охоплює чотири сегменти:

1. патенти і ліцензії;

2. науково- і технологічномістка продукція;

3. високотехнологічний капітал;

4. науково-технологічні спеціалісти.

Структуру ринку технологій утворюють інституційні елементи, які опосередковують взаємодію світових технологій. До них відносять:

1. об'єкти (продукти чи процеси, носії технологій);

2. суб'єкти (юридичні чи фізичні особи, які проводять операції з об'єктами);

3. трансфер технологій; форми трансферу та правового захисту інновацій і технологій (патенти, ліцензії, ноу-хау, лізинг, франчайзинг, копірайт);

4. канали трансферу і дифузії інновацій та технологій (торгівля інноваційними продуктами, ліцензійна торгівля, науково-технічне та інформаційне співробітництво тощо).

Об'єктами ринку технологій є безпосередньо самі технології, тобто сукупність прийомів, способів оброблення й перероблення різних середовищ або система інноваційно-ресурсних процедур створення нових продуктів і процесів.

Суб’єктами ринку технологій є їх розробники (окремі винахідники або організації, в межах яких створено певну технологію).

Трансфер технологій — це сукупність економічних відносин між контрагентами щодо передавання права на використання результатів науково- технічної діяльності, втілених у технології виробництва і обслуговування, що мають значну практичну цінність.

Процес трансферу технологій охоплює відбір і придбання технологій; адаптацію і освоєння придбаної технології; розвиток можливостей з удосконалення технології із врахуванням потреб національної економіки.

Особливого поширення набув міжнародний трансфер технологій, який передбачає економічні і правові відносини між контрагентами різних країн щодо продажу-купівлі цілісних техніко-технологічних комплексів.

Міжнародний трансфер технологій в останні десятиліття динамічно розвивається, сприяючи ефективному розв'язанню конкретних економічних і науково-технічних проблем в організаціях-користувачах технологій і забезпечуючи їм нові стратегічні можливості розвитку. З іншого боку, він вигідний і продавцям (розробникам технологій), оскільки є джерелом прибутку.