1. Соціальна нерівність і диференціація доходів в Україні

Соціальна нерівність — положення в суспільстві, коли окремі соціальні групи мають різний соціальний статус, належать до різних суспільних класів або соціальних кіл. До аспектів соціальної нерівності належить правова нерівність, обмеження свобод, майнова нерівність, нерівність щодо доступу до освіти, медичного обслуговування тощо.

Соціальна нерівність може бути закріплена правовими нормами, що діють у суспільстві, або ж мати в своїй основі традиції. До типів соціальної нерівності належать нерівність за гендерною, расовою, кастовою, віковою ознаками.

Диференціація доходів – різниця в рівні грошових доходів різних класів, верств і груп населення, зумовлена неоднаковим відношенням до засобів виробництва, створеного продукту, економічної та політичної влади тощо. Переважно розподіл доходів характеризується різницею середніх річних доходів 5% та 10% (децильної) груп громадян з найбільш високими та найбільш низькими доходами. Використовується також відношення між умовно максимальним і мінімальним доходами або співвідношення між мінімальним і максимальним рівнями оплати праці.

Згідно з міжнародним правом мінімальний розмір оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожиткового мінімуму. В Україні ж соціальна нерівність проявляється уже на рівні пенсії та стипендії і зарплати через те що часто мінімальна сума доходу яку отримує людина не дотягує до прожиткового мінімуму який і так несправедливий тому що, заставляє людину виживати а не жити при тих умовах які склались у нашій державі. Також в Україні соціальну нерівність викликає не справедлива оплата праці працівників, інфляція, безробіття тощо.

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я (набору продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. На жаль в Україні прожитковий мінімум не дає можливості для людині покрити самих необхідних елементарних потреб а це в свою чергу призводить до зубожіння населення високого рівня соціальної несправедливості.

Для установлення вартісного показника прожиткового мінімуму вводиться поняття бюджету прожиткового мінімуму по іншому споживчого кошика.

Згідно зі ст. 7 закону про держбюджет на 2013 р. прожитковий мінімум в Україні на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2013 р. збільшиться на 12 грн і складе 1108 грн.

Крім того, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

Таблиця 1. Розмір прожиткового мінімуму в Україні в 2013 році в гривнях

Дані	Січень	Грудень
Прожитковий мінімум (загальний показник)	1108	1176
Прожитковий мінімум на дітей до 6 років	972	1032
Прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років	1210	1286
Прожитковий мінімум для працездатних осіб	1147	1218
Прожитковий мінімум для непрацездатних осіб	894	949

Розмір мінімальної заробітної плати та погодинної оплати праці в 2013 році гривнях становитиме з січня 1147 гривень а в грудні 1218 гривень.

Для України розрахунок вартості такого споживчого кошика вперше здійснювався в 1991 р. для 13 статевовікових груп. Цей показник відображає нижню межу ціни робочої сили, що дає змогу підтримувати здоров'я і працездатність людини на нормальному рівні, котрий відповідає вимогам фізіології.

Розрахунки прожиткового мінімуму здійснюються не тільки в середньому на душу населення, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

· дітей віком до 6 років;

· дітей віком від 6 до 18 років;

· працездатних осіб;

· осіб, які втратили працездатність.

Споживчий кошик — набір товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї. Використовується для розрахунку мінімального споживчого бюджету (прожиткового мінімуму), виходячи із вартості споживчого кошика у актуальних цінах. Застосовується як база для порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання.

На основі даних по споживчому кошику та споживчому бюджеті розраховуються такі показники, як мінімальна зарплата і мінімальні пенсії. Поняття споживчого кошика існує у багатьох країнах світу. Проте ці «кошики» мають певні національні особливості.: споживчий кошик американця нараховує 300 продуктів і послуг, француза — 250, англійця — 350, німця — 475. Український споживчий кошик нещодавно був розширений до 297 найменувань продуктів.

Наприклад, у споживчому кошику британця передбачені витрати на підключення до Інтернету, покупку мр-3-плеєра та гітару, а також послуги садівника. Навіть найменш забезпечені німці мають право на цифровий фотоапарат та відеокамеру, сканер та принтер, а також тонометр. Французи закладають у споживчий кошик послуги перукаря, косметичні засоби та харчі для котів та собак. «Стурбовані» здоровим способом життя американці мають у кошику тютюнові та горілчані напої, а також витрати на мобільний та комп'ютерний зв'язок.

Крім того експерти вважають, що найраціональнішою є така структура споживання, коли на харчі витрачається до третини доходів, непродовольчі товари (одяг, меблі) — 47 %, і решта — на послуги. В українському ж споживчому кошику левова частка доходів (понад 65 %) витрачається на харчі, а деякі непродовольчі товари та послуги не згадуються взагалі. В Росії схожа ситуація з Україною тому що, громадяни цієї держави на харчі витрачають 50% суми від доходу, в Білорусії 45% а от в Польші та країн Прибалтики ця сума складає від 15 до 25% від доходу. У споживчому кошику українця складеного у 2012 році вважається, що пенсіонерам не потрібні ані плавки, ані купальники, школярі можуть обійтися двома підручниками на рік, а студенти взагалі мають обходитися без підручників. Платна медицина та платна вища освіта взагалі не згадуються, бо, згідно із Конституцією, вони в Україні мають надаватися безкоштовно.

У світовій практиці застосовуються два основні підходи до побудови бюджету прожиткового мінімуму: нормативний і статистичний.

Основою нормативного методу є концепція споживання на науково обґрунтованому мінімально необхідному рівні. Статистичний метод ґрунтується на аналізі закономірностей споживання, що реально склалися, та відображенні його поточних особливостей.

Прожитковий мінімум застосовується для:

· загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;

· встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

· визначення права на призначення соціальної допомоги;

· визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров’я, освіти, соціального обслуговування та ін.;

· формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

За законом споживчий кошик переглядається раз у п'ять років, а востаннє він був затверджений у 2012 році. Водночас, якщо згідно з попереднім кошиком українець за добу мав з'їдати 250 грамів хліба, то з 2012 року - 106 грамів. Серед інших закладених фахівцями норм - 5 грамів сала та гречки, 250 грамів картоплі, 50 грамів огірків та помідорів і 25 грамів ковбаси. Що ж до непродовольчих товарів, то, згідно споживчого кошика, українцю має вистачати на рік пари шкарпеток та одних колготок і однієї пари білизни - на п'ять років.

Одна середньостатистична родина має користуватися одним холодильником 15 років, одним телевізором - 10 років, а міняти люстру - раз на 25 років. Найголовніше, що такий споживчий кошик формує розмір прожиткового мінімуму. Із 1 січня 2013 року він становить 1108 грн., а з грудня сягатиме 1176 грн.