Лабораторна робота №2

Тема : Аналіз сировини та допоміжних матеріалів спиртового і лікеро-горілчаного виробництва. Визначення вмісту крохмалю в зерні. Визначення загальної лужності або кислотності, сахарози в мелясі.

Мета роботи: Дослідження сировини, яка використовується в бродильному виробництві.

1.Теоретична основи:

Контроль якості сировини, яка поступає на виробництво, ведеться в відповідності з розробленими для кожного виду сировини схемами контролю.

Найбільш важливим в контролі спиртового виробництва являється визначення якості сировини та головним чином вміст вуглеводів, які в процесі виробництва перетворюються в зброжені цукри - головне джерело добування спирту. Одним із основних видів сировини для бродильного виробництва являються зернові культури. Так для виробництва етанолу методом бродіння основною сировиною є: кукурудза, ячмінь, овес, просо, рожа, пшениця.

Якість зернової культури оцінюють по ряду показників. До показників загального значення відносять вологість та засміченність, так як вони дуже важливі для зберігання всіх зернових культур. Вологе зерно нестійке при зберіганні.

Показники технологічного значення повязані з виробничим призначенням зернової культури. При переробки зернової культури на етиловий спирт основним технологічним показником є вміст крохмалю в зерні.

Мелясу, яка є відходом цукрової промисловості, використовують в якості основної сировини для одержання етилового спирту, хлібопекарських дріжджів, гліцерину, молочної та лимонної кислот. Якщо в спиртовому виробництві меляса являється одним із видів сировини, то в дріжджевому виробництві – головною сировиною. Основним показником якості меляси є доброякість.

Доброякість – це відношення цукру до загальної кількості сухих речовин.

2.Порядок виконання роботи:

2.1 Визначення вмісту крохмалю в зерні.

Прибори та реактиви:

Мірна колба, 100 см³;

Аналітичні ваги;

Водяна баня;

Соляна кислота, 1,124% розчин;

Молібдат амонію, 2,5% розчин.

На аналітичних вагах в стакані на 25-30мл зважують 5г помолу зерна та переносять в суху мірну колбу на 100см³. Відміряють піпеткою 25см³ 1,124% соляної кислоти, ополіскують стакан в якому була наважка, та виливають в склянку з помолом зерна.

Помол перемішують з кислотою спостерігаючи за тим, щоб не залишилось частинок зерна, які прилипли до скла. Далі відбирають ще 25см³ кислоти та додають в мірну колбу. Всього на аналіз беруть 50см³ соляної кислоти. Розчин з наважкою обережно перемішують і ставлять у водяну баню на 15 хвилин. Перші 3 хвилини суспензію помолу зерна в кислоті ретельно розмішують скляною паличкою. Після 15 хвилин колбу виймають та додають 25-30мл холодної дистильованої води і охолоджують розчин до 20˚С. Для освітлення суміші додають 6см³ 2,5%-ного розчину молібдата амонію. Вміст колби доводять до мітки, перемішують та відфільтровують. Фільтрат використовують для визначення поляризації.

2.2 Визначення вологи зерна та помолу.

Прилади та реактиви:

Бюкси;

Сушильна шафа;

Аналітичні ваги.

Для визначення вологи продуктів застосовують метод висушення в шафі до постійної ваги при температурі 105˚С та розраховують за формулою:

,

Де а - маса бюкса та дослідної речовини, г;

в - маса бюкса та сухої речовини, г;

с - маса пустого бюкса, г.

Вміст збражуємих вуглеводів в зерні розраховують за формулою (%):

,

де П – показання поляриметра;

К_Е –розрахунковий коефіцієнт Еверса (таблиця №1);

W₁-вміст вологи в зерні, %;

W₂ - вміст вологи в помолі, %.

Таблиця №1

Сировина	Величини коефіцієнтів при аналізі на приладах
Овес	1,914
Ячмінь	1,912
Кукурудза	1,849
Рож	1,957
Просо	1,818
Рис	1,866
Картопля	1,775
Пшениця	1,898